Войти
Закрыть

Хід війни в 1943–1944 рр. Дипломатія часів війни. Людина під час війни

10 Клас

Гітлерівські війська почали новий стратегічний наступ з метою загарбання Кавказу, Кубані, Нижнього Поволжя. Радянське командування припустилося прорахунку у визначенні ймовірного головного напрямку наступу Вермахту (таким вважався московський). Крім того, воєнні операції радянських військ у Криму й у районі Харкова були невдалими. У липні 1942 р. ударні сили німецьких військ прорвалися в низов’я Дону. За цих умов був виданий наказ Наркома оборони №227, що одержав назву «Ні кроку назад!». Супротивник почав наступ великими силами за участі італійських, румунських і угорських частин і досяг окраїн Сталінграда. 14 вересня гітлерівці зуміли прорватися до Волги, де оборону тримала 62-га армія генерал-лейтенанта В. Чуйкова. Бої розгорнулися на вулицях Сталінграда. Через Волгу була перекинута 13-та гвардійська стрілецька дивізія генерала О. Родимцева, яка з ходу атакувала німецькі війська і відбила Мамаїв курган — найбільшу висоту над містом. Запеклий бій точився за вокзал, що 13 разів переходив із рук у руки. Гітлерівцям здавалося, що місто от-от буде захоплене, але воно встояло. Контрнаступ розпочався після могутньої артпідготовки вранці 19 листопада 1942 р. 23 листопада частини Південно-Західного і Сталінградського фронтів замкнули кільце оточення сталінградського угруповання супротивника в межиріччі Дону і Волги. В оточенні опинилися 22 дивізії та 160 окремих частин супротивника загальною чисельністю 330 тис. чоловік. На кінець січня війська Донського фронту прорвали оборону і зуміли розділити війська супротивника на дві частини. 31 січня було ліквідовано південне угруповання. Його залишки на чолі з командувачем 6-ї армії Ф. Паулюсом здалися в полон. 2 лютого здалися і залишки північного угруповання. Сталінградська битва завершилася....
0 Переглянути

Особливості окупаційного режиму і руху опору. Голокост

10 Клас

Головний зміст «нацистського нового порядку» полягав у повному зламі базових цінностей людської цивілізації — відмові мільйонам людей та цілим народам у праві на життя, розподілі людства на «повноцінні» та «неповноцінні раси»; надання німцям — «справжнім арійцям» — права на панування над іншими народами. Уперше в історії людства геноцид, намагання знищити цілі народи стали засобом реалізації ідеології великої держави, якою була нацистська Німеччина. Нацистський «новий порядок» на окупованій території України означав геноцид щодо українців, росіян та інших слов’янських народів. Історичні подробиці. Можливо, саме те, що нацистський «новий порядок» не тільки відкидав демократичні цінності суспільства, а й руйнував основи людської цивілізації, спонукало лідерів США та Великої Британії піти на союз із СРСР проти нацистської Німеччини, незважаючи на відразу до сталінської моделі тоталітаризму... Свідчать документи. З щоденника Й. Геббельса, запис після розмови з Гітлером «І коли ми переможемо, то хто спитає нас про методи?.. На нашій совісті стільки всього, що ми повинні перемогти, інакше весь наш народ і ми на чолі всього, що є для нас дорогим, будемо знищені». Які принципи, відомі з стародавніх часів, сповідували нацистські керівники?...
0 Переглянути

Воєнні дії з червня 1941 до кінця 1942 рр.

10 Клас

18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву №21 про ведення воєнних дій проти СРСР — «план «Барбаросса». План передбачав розгромлення СРСР в ході «блискавичної війни», що мала тривати сім — вісім тижнів. Для нападу на СРСР Німеччина та її сателіти зосередили три групи армій. Група армій «Північ» мала наступати зі Східної Пруссії на Даугавпілс, Псков, Ленінград для захоплення Прибалтики та портів на Балтиці. Група армій «Центр» мала завдати удари по флангах радянських військ у районі Белостока, об’єднатися в районі Мінська і наступати на Москву. Група армій «Південь » повинна була знищити основні сили Червоної армії в Західній Україні і продовжити наступ на Київ, Харків, Донбас і Крим. За підрахунками американського дослідника Б. Вейлі, радянський уряд одержав 84 попередження про напад, що готувався. Однак Сталін був переконаний, що все це — інтриги британського уряду, мета яких — посварити СРСР і Німеччину. 2. НАПАД НІМЕЧЧИНИ НА СРСР 2.1. ВОЄННА КАТАСТРОФА ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ПОЧАТКУ ВІЙНИ 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина розпочала воєнні дії проти СРСР. Разом із нацистською Німеччиною у війну проти Радянського Союзу вступили Італія, Румунія, через кілька днів — Угорщина, Фінляндія і Словаччина. За кількісними показниками Червоній армії не було рівних — лише за танками й літаками вона переважала майже вдвічі Німеччину, Японію, Італію, Румунію та Фінляндію, разом узяті. Проте наступ Вермахту і бомбові удари німецької авіації завдали величезної шкоди радянським військам. У перший день війни гітлерівська авіація розбомбила 66 радянських аеродромів, знищивши 1 200 літаків на землі, так і не давши їм піднятися у повітря....
0 Переглянути

Причини, характер, періодизація Другої світової війни. Характеристика основних періодів війни. Воєнні дії на першому етапі війни (вересень 1939 — червень 1941 рр.)

10 Клас

Головною передумовою війни був несправедливий світовий порядок, що встановився внаслідок Версальсько-Вашингтонської системи. Німеччина після поразки в Першій світовій війні та національного приниження, якого вона зазнала, виношувала плани повернення втрачених позицій світової держави. Нацистські лідери прагнули розширити «життєвий простір» і встановити панування Німеччини над усім світом. Італія прагнула закріпити своє панування на Балканах, у Північній і Східній Африці, перетворити Середземне море на «Італійське озеро». Японія зорієнтувала свою політику на територіальну експансію в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, здійснення на практиці гасла «Азія для азіатів». Важливу роль у підштовхуванні світу до війни відіграло підписання 27 вересня 1940 р. Троїстого пакту між Німеччиною, Італією та Японією. Велика Британія та Франція, намагаючись захистити свою геополітичну перевагу, виступали за утвердження принципів ліберальної демократії. Політика «умиротворення», за задумом лідерів Британії та Франції, мала позбавити нацистів політичної ініціативи і, зрештою, влади. Однак ця політика зазнала поразки. Керівництво США відразу після закінчення Першої світової війни оголосило, що повертається до традиційної політики ізоляціонізму....
0 Переглянути

Підготовчі заходи Сталіна до військового вторгнення в Європу. Пакт Молотова-Ріббентропа

10 Клас

З перших днів свого існування радянська влада вибрала для себе визначальний політичний орієнтир — курс на світову соціалістичну революцію. Однак практика міжнародних відносин вже в 20-ті рр. підтвердила нездійсненність цього утопічного курсу. З іншого боку, у світі почали зважати на реальність існування Радянського Союзу як великої за територією і впливової держави, незалежно від його внутрішнього режиму. Цим пояснюється факт визнання СРСР у 1924—1925 рр. Великою Британією, Францією, Японією та іншими країнами. СРСР налагодив стосунки і з Німеччиною й уклав з нею в 1925—1926 рр. торгову угоду і договір про ненапад. У світі були вкрай стривожені підривними діями ліворадикальних сил, керованими по каналах Комінтерну з Москви. Деякі акції Комінтерну примушували здригнутися громадськість демократичних країн. Так, у квітні 1925 р. болгарськими комуністами був висаджений у повітря кафедральний собор у Софії, переповнений людьми з нагоди Великодня. Як заявили комуністи, це було зроблено «для винищування в соборі цвіту правлячої олігархії». В умовах загрози початку нової «великої» війни більшість європейських країн були зацікавлені в створенні системи колективної безпеки. Демонстрував свою зацікавленість і СРСР. Радянський Союз уклав договори про взаємну допомогу з Францією і Чехословаччиною, намагався укласти аналогічні угоди з іншими країнами. Але для надійності дії такої системи потрібно було чітко дотримуватись взаємних зобов’язань, а це, як показав подальший досвід, відбувалося далеко не завжди....
0 Переглянути

Утворення вогнищ війни. Мюнхенська угода. Антикомінтернівський пакт

10 Клас

Боротьба за перегляд Версальського договору на довгі роки визначили зовнішньополітичний курс Німеччини. Саме на хвилі цієї боротьби до влади в країні прийшли нацисти, хоча спроби цього перегляду почалися ще в роки Веймарської республіки. План Дауеса, а потім план Юнга сприяли відродженню економічного потенціалу Німеччини і ставили під сумнів існування Версальської системи. Вже в 1932 р. на міжнародній конференції в Лозанні було прийняте рішення про скасування виплат репарацій Німеччиною. У січні 1935 р. населення Саару, яка з 1919 р. знаходилася під управлінням Ліги Націй, абсолютною більшістю голосів (90,8%) у ході плебісциту проголосувало за її входження до складу Німеччини. Окрилений успіхом у Саарі, Гітлер знову вирішив показати всьому світу свою силу. Угода з Великою Британією, укладена в цьому ж році, дозволяла Німеччині нарощувати могутність свого військово-морського флоту. Почалося інтенсивне переозброєння німецької армії. 7 березня 1936 р., у день обговорення у французькому парламенті франко-радянського договору, гітлерівська армія окупувала Рейнську демілітаризовану зону, порушуючи тим самим і Версальський договір, і Локарнські угоди. У Парижі і Лондоні мовчали. У Берліні цю операцію представили як відновлення німецького суверенітету....
0 Переглянути

Узагальнення з розділу 4. Держави Центрально-Східної Європи; з розділу 5. Держави Азії та Латинської Америки

10 Клас

Уважно прочитайте інтерв’ю відомих істориків, які погодились відповісти на запитання, визначені Програмою вивчення історії в 10 класі. Тут учені аналізують особливості політики Польщі в Галичині та на Волині та причини наростання напруги між українцями та поляками внаслідок пацифікації, осадництва та полонізації. Пропонуємо проаналізувати тексти або провести дебати. Через майже століття небуття, Польща переродилася як держава наприкінці Першої світової війни у 1918 році. Новий польський уряд зіткнувся із великими проблемами у створенні нової державної структури на землях, які контролювали три різні імперії': Німецька, Російська та Австро-Угорська. Політичні та інтелектуальні лідери Польщі не знали, що робити з жителями непольськими походження, які становили 31% населення. Співпрацювати з неполяками та побудувати багатонаціональну федеративну державу, або спробувати створити централізовану систему, в якій меншини країни будуть підпорядковані головній національності країни — полякам? Це неминуче призвело до розладу та конфлікту з найбільш чисельною з національних меншин — українцями. Отже, Польща не змогла прийняти багатоетнічну реальність країни, тоді як українці не збиралися приймати підпорядкування полякам, особливо на тих землях — Східна Галичина і Західна Волинь — де вони були корінним населенням....
0 Переглянути

Латинська Америка у 1920–30-х рр.

10 Клас

Латинською Америкою ми називаємо ту частину Північної, Центральної і Південної Америки, яка розташована на південь від кордону США. Ця частина Америки з XVI ст. стала об’єктом колонізації з боку Іспанії і Португалії. Іспанські та португальські дворяни отримали у власність великі земельні володіння (латифундї), де працювали індіанці, привезені з Африки негри-раби і безземельні селяни (пеони). Процеси міжрасового змішання призвели до появи великої кількості мулатів (нащадків білих і негрів) і метисів (нащадків білих та індіанців), які на початок XX ст. становили значну частину населення Латинської Америки. Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще в першій половині XIX ст. Тут затвердилася республіканська форма правління. Влада в цих республіках належала, як правило, різним кланам латифундистів, тісно пов’язаних з керівництвом католицької церкви й армійською верхівкою, і нерідко приймала форму особистої влади вождя (каудильйо), який безпосередньо спирався на генералів і офіцерів. Генералітет і вище офіцерство, як правило, були вихідцями із середовища землевласницької аристократії. Армійська верхівка найчастіше визначала напрямок політики країни, часто здійснювала військові перевороти і ставила до влади того чи іншого каудильйо....
0 Переглянути

Країни Передньої Азії. Розпад Османської імперії. Модернізація Туреччини та Ірану. Основні аспекти Близькосхідної проблеми

10 Клас

Капітуляція Османської імперії в жовтні 1918 р. поклали кінець владі молодотурків, що відстоювали цілісність імперії. Країни Антанти, незадовольнившись відокремленням від Османської імперії арабських земель, прагнули покінчити з існуванням самої Туреччини. Після підписання Мудросського перемир’я (30 жовтня 1918 р.) почалася окупація Анатолії (азіатської частини Туреччини) військами Англії, Франції, Італії і Греції. Держави Антанти взяли під свій контроль банки, фабрики і рудники, залізниці і державні установи. Невдовзі почали виникати партизанські загони, товариства захисту прав місцевого населення, на чолі яких стояли представники нового покоління підприємців, патріотичної інтелігенції й офіцерства. У 1919 р., спочатку в липні в Ерзерумі, а потім у вересні в Сівасі відбулися один за одним два конгреси цих товариств, на яких був обраний Представницький комітет на чолі з генералом М. Кемалем. Документи конгресів закликали до боротьби проти окупантів і за незалежність країни, а султана — до створення нового, патріотично орієнтованого уряду. Скликаний на вимогу прихильників М. Кемаля в січні 1920 р. у Стамбулі парламент прийняв Декларацію незалежності Туреччини («Національну обітницю»). У відповідь на ці дії війська Антанти окупували Стамбул. Парламент було розігнано, султан був змушений підкоритися диктату. Більшість патріотично налаштованих громадських і політичних діячів було заарештовано....
0 Переглянути

Японія

10 Клас

Використання сприятливої воєнно-політичної обстановки. Японія брала участь у Першій світовій війні на боці країн Антанти, хоча її роль у ній була номінальною. У роки війни Японії вдалося потіснити своїх конкурентів на світовому ринку. З 1915 по 1918 рр. експорт Японії в Європу виріс на 60%, в Азію на 125%, у Південну Америку — на 629% і в Африку — на 1002%. Золотий запас у роки війни збільшився в 6 разів. Погіршення економічного становища. З закінченням війни економічне становище Японії різко погіршилося. Ті вигідні позиції на зовнішніх ринках, які Японія займала у воєнний час, вона втратила, оскільки європейські країни знову почали вивозити свої товари на ці ринки, витісняючи японські. Подорожчали предмети першої необхідності і насамперед рис — основний продукт харчування японців. «Рисові бунти». У серпні 1918 р. в Японії спалахнули масові народні заворушення, які отримали назву «рисових бунтів». Загальна кількість їхніх учасників досягла 10 млн. чоловік. У Кіото, Кобе, Токіо й інших містах робітники і міська біднота громили і спалювали рисові склади торговців, що відмовлялися продавати рис за зниженою ціною, руйнували поліцейські дільниці. Бунти продовжувалися понад місяць. Влада жорстоко придушила заворушення. В економіці країни як і раніше провідне місце належало великим промисловим об’єднанням (дзайбацу), особливо концернам «Міцуі», «Міцубісі», «Сумімото», «Ясуда». Навіть при несприятливій післявоєнній економічній кон’юнктурі вони прагнули нарощувати обсяги виробництва....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 277 278 279 280 281 282 283 284 285 ... 317
Назад

Навігація