Табунна система утримання коней

При цій системі коней протягом усього року утримують на пасовищах у табунах. Для укриття коней у негоду і в холодний період року слід передбачати такі споруди:

• а) при культурно-табунній системі утримання: стайні з денниками (для утримання жеребців-плідників і молодняку в тренінгу);
• б) спрощені стайні і загороди-навіси (для іншого поголів'я).

Рис. 3.27. Табунне утримання коней

Табунна система утримання використовується на товарних підприємствах. Вона практикувалася з давніх часів і збереглася до цього часу як найдешевший спосіб виробництва кумису і вирощування коней на природних кормах. Табунна система утримання коней заснована на розвитку і підтримці інстинкту стадності, властивого всім травоїдним тваринам. При цій системі коні, поділені за статтю і віком на табуни, протягом всього року, або дещо менше знаходяться на пасовищах і лише в окремі періоди при необхідності їм надають додаткові корми. Розрізняють табуни:

• • маточні;
• • кобилок і жеребчиків (окремо за віком: однорічок, дворічок і т.д.).

Із-за природно-екологічних умов окремої місцевості табунна система неоднорідна, і її умовно підрозділяють на культурно- табунну і покращено-табунну.

Культурно-табунна система утримання більш прогресивна і використовується для вирощування племінних коней, її застосовують і на багатьох товарних фермах. Ця система регламентується виконанням певних вимог:

• • поділ тварин в однорідні групи за статтю і віком;
• • застосування особливих заходів по захисту тварин від несприятливих погодних умов.

При культурно-табунному утриманні коні більшу частину року випасаються на пасовищах. Зимою, в найбільш холодний період, особливо вночі, всіх коней утримують і годують у приміщеннях (рис. 3.28).

При цьому варіанті табунної системи необхідно передбачити стайні для дорослих коней, в яких утримують всіх жеребців- плідників, кобил для вижеребки і молодняк коней у тренінгу.

Вони повинні бути обладнані денниками; а також спрощені конюшні з базами-навісами або затишами для всього іншого поголів'я (кобил з лошатами, молодняку коней поза тренінгом тощо). Застосовується культурно-табунна система утримання коней на племінних і товарних (м'ясних і кумисних) фермах.

При поліпшеній табунній системі утримання коней спеціально випасають цілий рік в табунах. На період негоди, для частини тварин 15-20% (жеребців-плідників, жеребних кобил і лактуючих кобил у перші дні після вижеребки) будують спрощені конюшні, а всіх інших ховають у затишах, утворених ярами, балками, лісом, пагорбами тощо. Обладнують з місцевої сировини (гілки, очерет тощо) бази-навіси, де також створюють необхідні запаси сіна і передбачають організацію водопою. Застосовують цей варіант на товарних фермах в м'ясному і кумисному конярстві.

Робочих коней, які обслуговують ферми з табунною системою, утримують разом з основним поголів'ям цих ферм.

З метою кращої організації пасовищного утримання необхідно дотримуватись певних зоогігієнічних вимог при формуванні табунів. Передбачено окреме випасання жеребчиків і кобилок. Залежно від характеру пасовищних угідь, чисельності поголів'я та спрямованістю конярства визначають розмір табунів. Для племінних господарств рекомендовано такі розміри табунів:

Рис. 3.28. Табун – однорідна група коней за статтю і віком

• • кобили – 50 – 100 голів;
• • молодняк – до 150 голів;
• • жеребців-плідників утримують індивідуально в паддоках чи випасають на левадах.

У господарствах м'ясного напряму, які мають рівнинні пасовища, формують табуни, що налічують до 400 кобил з приплодом; в гірських районах чисельність табуна зменшують до 100 голів.

У період парувальної кампанії формують табуни з цілеспрямованим добором жеребців з розрахунку 15-20 кобил на одного молодого плідника (3-4 роки) і до 25 – 30 кобил на повновікового жеребця.

При перегоні тварин з одного пасовища на інше швидкість їхнього руху не повинна перевищувати 6 км/год.; через кожні 10- 15 км бажано надавати коням відпочинок з наступним випасанням. Тривалість перегону – не більше 30 км на добу. Досить важливою вимогою є дотримання санітарно-гігієнічного стану пасовищ і місць для водопою. Слід вибирати пасовища з благополучним епізоотичним станом, тобто там, де на шляху немає скотомогильників, перетинів шляхів перегону худоби і проїзних доріг. Для водопою краще застосовувати воду з артезіанських свердловин. У якості відкритих водойм для водопою коней можна використовувати річки, озера, ставки, де вода відповідає санітарно- гігієнічним вимогам.

Дотримання зоогігієнічних правил у організації табунної системи утримання сприяє зміцненню здоров'я коней, підвищує їх витривалість і стійкість до несприятливого впливу екстремальних погодних умов.

При всіх системах утримання коней вижеребка кобил сезонне явище. Винятком є стаєнна система утримання на товарних підприємствах, де вижеребка може бути протягом року.