Бавовник

Господарське значення. Основною продукцією, заради якої вирощують бавовник, є волокно – найважливіший вид рослинної сировини для текстильної промисловості. Незважаючи на великомасштабне виробництво штучного волокна, бавовникове волокно, як і раніше, має першорядне значення. Йому притаманні виключні властивості: тонке, легке, але досить міцне на розрив і вигин, легко забарвлюється, має добрі теплоізоляційні властивості. Його використовують для виробництва ситцю, сатину, трикотажу, бумазеї, фланелі, батисту й багатьох інших видів тканин, а також для виготовлення ниток, корду тощо.

З короткого волокна (підпушку, або лінту) виготовляють вату, штучний фетр, особливо міцні сорти паперу, кінофотоплівку, пластмасу, нітролаки, штучну шкіру і багато інших матеріалів.

3 1 т бавовни-сирцю отримують' 330-360 кг волокна, 560-650 кг насіння, яке містить 20-30% технічної олії. З цієї кількості волокна можна виробити 3,5-4 тис. м2 тканини, а з насіння 110-112 кг олії та 240- 270 кг макухи. Бавовникова макуха – добрий концентрований корм для тварин, який містить до 40% білка. Проте згодовувати макуху треба у невеликій кількості, бо в ній міститься отруйна речовина госипол.

Бавовникові лушпайки після відокремлення від ядра насіння є сировиною для виробництва етилового й метилового спирту, глюкози, фурфуролу, лігніну, смоли, кормових білків. Стебла бавовнику (гузапая) і стулки коробочок використовують для отримання оцтової кислоти, виготовлення паперу, будівельних матеріалів, як паливо.

Бавовник є добрим медоносом. Як просапна культура він має велике агротехнічне значення.

Бавовник – давня культура. Його вирощували й виготовляли з волокна прядиво вже за 3 тис. років до н. е. в Індії, Китаї, звідки близько 500 років до н. е. він проник у Єгипет, а в IV – V ст. бавовництво почало розвиватись у Середній Азії, Ірані. В Америці (Мексика, Перу) культура бавовнику виникла самостійно кілька тисячоліть тому. Однак культурні види бавовнику, які походять з Америки, істотно відрізняються від поширених в Азії: в соматичних клітинах американських видів 52 хромосоми, а в азіатських – 26. Різняться вони також довжиною волокна: в американських видів вона сягає 30-55 мм і більше, а в азіатських до 20 мм.

В Україні бавовник почали вирощувати недавно, в 1929 р.; південні області держави стали найбільш північною у світі базою бавовництва. Проте в 1954 р. сіяти бавовник в Україні припинили через високу його вартість, низькі врожайність та якість волокна. Економічно вигідніше стало завозити сировину з республік Закавказзя та Середньої Азії.

Бавовник – основна прядивна культура світу. Світова площа його посівів становить близько 35 млн га, а валовий збір бавовни-сирцю 42- 45 млн т.

Основними бавовникосіючими країнами світу є: США, Китай, Індія, Пакистан, Бразилія, Мексика, Єгипет і Туреччина. Вони дають близько 80% усієї вироблюваної у світі бавовни-сирцю. Світова урожайність бавовни-сирцю в середньому становить близько 15 ц/га, в Україні 6-8 ц/га, а в кращих господарствах Голопристанського та Скадовського районів Херсонської області на богарі 11,6-13,6 ц/га. В умовах зрошення врожайність бавовнику зростає в 2-3 рази і більше.

Поновлення вирощування бавовнику в Україні зумовлене тим, що найбільший у Європі Херсонський бавовняний комбінат після розпаду Радянського Союзу залишився без сировини. Проте перспектива українського бавовництва залишається поки проблематичною через відсутність обґрунтованої державної програми його розвитку. Все ж обнадійливим є факт планового розміщення з 1996 р. на Херсонщині близько 2 тис. га дослідно-виробничих посівів бавовнику.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Бавовник належить до родини мальвових (Malvaceae), роду Gossypium. Це багаторічна рослина, але в більшості країн світу його вирощують як однорічну.

Рід Gossypium представлений 37 видами, з яких у нашій країні мають промислове значення два види. Бавовник звичайний, або Мексиканський (G. hirsutum) дає волокно завдовжки 30-35 мм, а його вихід досягає 32-38%. До цього виду належить більшість сортів, які вирощують у республіках Середньої Азії і Закавказзя. Бавовник перуанський (єгипетський) тонковолокнистий (G. barbadense) утворює волокно найвищої якості завдовжки 40-50 мм, шовковисте, кремове (вихід 35- 40%). Сорти цього виду бавовнику пізньостиглі, вирощують їх у найбільш теплих країнах.

Усі культурні види бавовнику дуже вимогливі до тепла. Мінімальна температура проростання його насіння становить 10-12°С, оптимальна 25-30°С. Він не витримує заморозків до мінус 1-2°С як на початку вегетації, так і восени.

Бавовник -- відносно посухостійка рослина, оскільки має добре розвинену кореневу систему. Проте високі врожаї його вирощують лише при достатній забезпеченості рослин вологою, чого досягають поливами. При недостатній вологості ґрунту обсипаються коробочки.

Бавовник – світлолюбна культура короткого дня. Він добре росте на сіроземних та лучно-болотних ґрунтах Середньої Азії, а також на засолених.

До поживних речовин бавовник має підвищені вимоги. З урожаєм 30-35 ц/га на кожну тонну сирцю бавовник виносить з грунту 46 кг азоту, 16 фосфору і 18 кг калію. У країнах Середньої Азії вегетаційний період районованих сортів бавовнику при ранніх строках сівби триває у середньому 140 днів.

Період достигання коробочок на кожній рослині розтягнутий до 50 і більше днів.

В умовах України успішно можна вирощувати тільки ранньо- й середньостиглі сорти. Досліди із сортовипробування в 1993-1995 pp. показали, що при розміщенні бавовнику в Херсонській області краще орієнтуватись на сорти болгарської селекції та вітчизняний Дніпровський 5.

Технологія вирощування. Найкращим попередником бавовнику є люцерна. За даними державних сортодільниць, урожай в перші 2-3 роки підвищується на 50-60% і більше порівняно з урожаєм на незмінних посівах. Цінність люцерни як попередника бавовнику полягає в тому, що вона виносить з грунту багато солей, збагачує його на азот, знижує рівень залягання грунтових вод, чим запобігає повторному засоленню Грунту. Добрим попередником бавовнику є також кукурудза на зелений корм і силос.

Обробіток ґрунту. Якщо бавовник висівають після люцерни, зяблеву оранку проводять на глибину 27-30 см наприкінці жовтня – на початку листопада, а після бавовнику – в міру звільнення площ на таку саму глибину. Зимова й весняна оранки менш ефективні.

Рано навесні площу боронують і культивують на глибину 8-10 см, а на важких ґрунтах обробляють чизель-культиваторами на 18-20 см і боронують у 2-4 сліди. Услід за боронуванням вирівнюють поверхню грунту.

Удобрення. Бавовник потребує багато поживних речовин, тому при вирощуванні його на одному полі кілька років підряд вносять повне мінеральне добриво з розрахунку азотних 140-160 кг/га, фосфорних 80-100 кг/га, калійних 30-50 кг/га д. р. При сівбі бавовнику після люцерни в перші два роки дози азоту зменшують до 50-70 кг/га. Ефективне одночасне внесення органічних і мінеральних добрив, а також післяжнивні посіви на зелене добриво сидеральних культур (гороху, вігни тощо). За даними Інституту бавовництва, урожайність бавовнику після них підвищується на 6-7 ц/га. Значні прирости врожаю дає передпосівне внесення гранульованого суперфосфату або нітрофоски з розрахунку 100 кг/га.

Сіяти бавовник починають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 12-15°С, широкорядним способом з шириною міжрядь 90 см. Норма висіву насіння 80-90 кг/га, глибина загортання 4-5 см.

Догляд за посівами починається із знищення кірки до з'явлення сходів ротаційними мотиками. Проривають сходи у період утворення двох справжніх листків, залишаючи по 7-9 рослин на 1 м довжини рядка, або по 80-100 тис. рослин на 1 га. Міжряддя культивують у міру ущільнення грунту та з'явлення бур'янів, а також після кожного поливу, як тільки просохне грунт.

У період вегетації рекомендується весь час підгримувати вологість ґрунту на рівні 65-80% ПВ. Залежно від особливостей ґрунту і погодних умов проводять 2-4 вегетаційних поливи з поливною нормою 500-600 м3/га.

Кращий спосіб зрошення бавовнику – дощування.

Важливим агрозаходом підвищення врожайності бавовнику є зрізування верхівок рослин при утворенні 14-16 плодових гілок.

Збирають бавовник у міру достигання коробочок. Проводять 2-3 збори до настання і 1-2 після настання морозів. Збирають урожай збиральними комбайнами та вручну.

Для поліпшення умов роботи збиральних машин, підвищення їх продуктивності і якості робіт проводять дефоліацію. Встановлено, що після дефоліації швидше достигають і розкриваються коробочки, зменшується засмічення сирцю під час збирання. Для дефоліації використовують реглон (2 кг/га) та хлорат магнію (10-12 кг/га). Обприскують посіви при розкриванні 2-3 коробочок.