Струкіура врожайності ріпаку (В. В. Сахненко, 2007)

Технологія вирощування

Сучасні гібриди компанії "Lembke" – Артус, Титан, НПЦ 9800, Таурус, Кронос; "Монсанто"- Екекютів, Екзголд, Екзагон, Екстенд; компанії "Ріопеег"– PR46W31, PR46W10, PR45D01, PR45D03, PR46B10, PR46B31, РЙ46В14, РЙ46В15; сорти 00 типу компанія "Осева" – Оділа, Опава (ОП-БН-07), Опус дуже ранній сорт, Джаспер напівранній та інші.

Місце культури в сівозміні. Для озимого ріпаку найдоцільніше створити спеціалізовані ріпаково-зернові сівозміни з максимальним насиченням цими культурами. Не слід сіяти його на площах, де вирощувався цукровий буряк, так як виникає небезпека поширення нематоди, оскільки вона є шкідником і для ріпаку. Вирощування ж ріпаку і зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан грунту, зводить до мінімуму зараження зернових кореневими гнилями. Де не вирощується цукровий буряк, ріпак розміщують у будь-якій сівозміні, з поверненням його на попереднє місце через 4-5 років.

Попередники ріпаку повинні рано звільняти площі, сприяти знищенню бур'янів, створенню доброї структури з достатньою кількістю поживних речовин. Тому найкращі попередники для нього – багаторічні трави на 1 укіс, однорічні трави, зернобобові. У районах правобережного Лісостепу кращими попередниками для нього є горох, конюшина. У західних областях України з достатньою кількістю опадів і тривалою осінню, високі врожаї його вирощують також після кормових бобів та кукурудзи на силос. Задовільні – зернові культури, проте овес і яра пшениця – несприятливі попередники для озимого ріпаку.

Обробіток грунту. Підготовка грунту під ріпак – найважливіший агрозахід, від якого залежить поява своєчасних рівномірних сходів, розвиток кореневої системи.

Після багаторічних трав обробіток починається з лущення дисковими знаряддями. Вносять мінеральні добрива й орють на глибину 20-22 см обов'язково в агрегаті з котками й боронами. Доводять поле до посівної готовності за допомогою БІГ-ЗА, КПС-4 тощо.

Після зернобобових, зернових культур, однорічних трав добрі результати дає вчасно і якісно проведений поверхневий обробіток дисковими знаряддями (БДТ-7, БДВ-6,3), із наступним доведенням грунту до стану готовності до сівби за допомогою голчастих дисків БІГ-ЗА, БПШ-8, культиваторів УСМК-5,4, котків ЗККШ-6 та інших.

Передпосівний обробіток грунту краще проводити комбінованими агрегатами типу "Європак", ЛК-4, АРП-3, АКГ-4 "Борекс" та ін., на глибину загортання насіння. Вони за один прохід забезпечують високу якість підготовки грунту і значну економію пального.

Застосування мілкого обробітку ґрунту або сівби по стерні (нульовий обробіток грунту) не забезпечує доброго розвитку кореневої системи та рослин ріпаку. Коренева система зосереджується, переважно, у верхніх шарах грунту, швидше реагує на дефіцит вологи, оскільки не засвоює води з глибших шарів грунту, знижується рівень засвоєння елементів живлення.

На неущільнених грунтах, в умовах посухи, можна обмежитись неглибоким розпушенням грунту (на 10-15 см), або використати пряму сівбу. Проте, для таких технологій необхідно підбирати гібриди, які придатні для вирощування за No-till.

Удобрення. Ріпак потребує більшої кількості добрив, ніж зернові. Близько 20-25 % від потреби в елементах живлення, він використовує з ґрунтових запасів, а решту треба вносити у вигляді органічних (30- 40 т/га) та мінеральних добрив (45-60 кг/га діючої речовини), особливо коли планується врожайність у межах 3,0-4,0 т/га.

На грунтах середнього рівня родючості необхідно вносити N120P60K60. Фосфор, калій та N60 вносять під основний обробіток

ґрунту, а азот дозою N60 доцільно застосовувати для підживлення на початку відновлення вегетації.

Норми внесення мінеральних добрив залежно від очікуваної урожайності наведені в таблиці 64.