Рослинництво як навчальна дисципліна

Рослинництво вирішує завдання, визначені типовою "Програмою для вищих аграрних закладів освіти із спеціальності 7.130102 – "Агрономія" (М.А. Білоножко, О.І. Зінченко та ін., 1998). Відповідно до цієї програми у дисципліні "Рослинництво" студенти агрономічних спеціальностей вивчають:

• • теоретичні основи рослинництва: біоекологічне, агрохімічне, агротехнічне, ентомологічне та фітопатологічне, організаційно- господарське, біоенергетичне та економічне наукове обґрунтування технологій вирощування польових культур рослинництва адаптовно до ґрунтово-екологічних умов України.
• • основи насіннєзнавства та організацію насінництва.
• • біоекологію і технології вирощування груп польових рослин, які культивуються в різних ґрунтово-кліматичних зонах України: "Зернові та зерно-бобові", "Коренеплоди та бульбоплоди", "Олійні та ефіроолійні", "Прядивні", "Кормові", "Баштанні культури", "Лікарські рослини польової культури", "Хміль, Тютюн, Махорка".

В результаті освоєння курсу "Рослинництво" за вказаною вище "Програмою..." студент повинен знати:

• • мету, завдання та тенденції розвитку рослинницької галузі в Україні і, зокрема, в степовій зоні;
• • господарське значення, сфери використання, історію та поширення, потенціал урожайності польових культур у зоні Степу і приклади їх високої продуктивності у світі та передових господарствах України;
• • морфологічні, біолого-екологічні, агрохімічні та агротехнічні основи рослинництва;
• • сучасні екологічно спрямовані, енергоощадні технології вирощування високих, екологічно чистих та якісних урожаїв польових культур у незрошуваних та зрошуваних умовах і зокрема у грунтово- екологічній зоні Степу України.
• • суть, мету та основи біологічного рослинництва (землеробства) як альтернативної системи заходів виробництва екологічно чистої продукції та збереження чистоти довкілля;
• • основи насіннєзнавства, систему організації насінництва в Україні та технології вирощування елітного і репродукційного насіння сортового і гібридного походження;
• • теоретичні основи гумусоутворення та практичні заходи щодо запобігання катастрофічним втратам гумусу в орних зрошуваних і богарних Грунтах зони Степу;
• • заходи щодо зведення до мінімуму втрат вирощеного урожаю при збиранні, транспортуванні, післязбиральній обробці та зберіганні збіжжя.
• • основи ринкової аграрної економіки, тенденції кон'юнктури ринку рослинницької продукції.

Агроном (фахівець), чия господарська діяльність зосереджена на вирощуванні рослинницької продукції, повинен уміти:

■ науково обгрунтовано планувати в господарствах різних форм власності високі, дійсно можливі рівні врожайності сільськогосподарських культур;

■ складати схеми агрокомплексів і розробляти технологічні проекти вирощування польових культур за умови обов'язкового адаптування їх до ґрунтово-екологічних особливостей зони Степу, господарства, поля:

■ на основі схеми агрокомплексів і технологічних проектів розробляти та ефективно реалізувати сортові екологобезпечні, енерго- та ресурсоощадні агротехнології, які забезпечують вирощування високих врожаїв екологічно чистої і якісної рослинницької продукції, у поєднанні з комплексом фітомеліоративних заходів щодо збереження і відтворення родючості ґрунтів у богарних і зрошуваних умовах зони.

■ володіти методами агробіологічного контролю, діагностики стану посівів (рослин) та оперативно вживати заходи щодо усунення негативних явищ під час вегетації ярих і озимих культур;

■ організувати оперативне збирання врожаю в короткі строки та з мінімальними втратами продукції;

■ робити порівняльну енергетичну і економічну оцінку ефективності традиційної і альтернативної технології вирощування польових культур.