Сталий розвиток

Розвиток людства відбувався протягом усієї його історії переважно екстенсивним способом за рахунок розширення районів проживання і господарської діяльності та збільшення кількості ресурсів, які споживаються. Але нині звичний тип розвитку став неможливим через обмеженість багатьох ресурсів нашої планети. Виникла потреба в переході до сталого розвитку.

Сталий розвиток — це розвиток людства, який відбувається з урахуванням великої кількості факторів, що впливають як на суспільство, так і на природу. Використання сучасних інформаційних технологій та моделювання процесів дозволяє достатньо точно передбачати наслідки прийнятих рішень. Це робить такий розвиток керованим і дозволяє ефективно планувати діяльність людства.

Концепція сталого розвитку

Концепцію сталого розвитку було сформульовано в рішеннях Конференції ООН із навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.). На цій конференції голови 179 держав ухвалили план дій щодо сталого розвитку, який отримав назву «Порядок денний на XXI століття». Його було прийнято у зв'язку зі стрімким погіршенням екологічної ситуації і прогнозом про можливу глобальну катастрофу у XXI ст., яка здатна призвести до загибелі всього живого на планеті. Людство зіткнулося з гострим протиріччям між людськими потребами, які постійно зростають, і нездатністю біосфери забезпечити їх.

Концепція сталого розвитку передбачає позитивний синтез і системне вирішення екологічних, економічних, соціальних і культурних проблем сучасності. Основною ідеєю Концепції стало те, що розвиток повинен задовольняти потреби нинішнього покоління без шкоди для майбутніх поколінь.

Природокористування розглядається в рамках Концепції як процес, який не може не відбуватися. І це є логічним, бо для свого існування людина повинна використовувати природні ресурси. Але ресурси планети є обмеженими, і ними слід користуватися таким чином, щоб підтримувати баланс і мати можливість їх відновити. Адже ми не можемо залишити майбутні покоління без будь-яких ресурсів для життя.

Втілення концепції сталого розвитку

Концепція сталого розвитку активно втілюється в життя. Прикладів реалізації її компонентів і основних підходів досить багато. Вона впроваджується в галузях економіки, суспільства, транспорту, управління, енергозбереження, обмеження викидів, переробки відходів тощо (мал. 42.1). Так, під час будівництва доріг у багатьох країнах, згідно з Концепцією, висаджують додаткові зелені насадження. Таким чином компенсується вилучення частини території екосистеми під потреби людини і зберігається стан довкілля.

Мал. 42.1. Шляхи реалізації Концепції сталого розвитку

Ще один важливий момент — вирощування зернових культур. У традиційному землеробстві вирощування зерна супроводжується значним виснаженням ґрунту. Для запобігання цьому використовують новітні агротехнології. Так, урожайність знижується несуттєво, а родючість ґрунту поступово відновлюється.

Крім сучасних способів обробки ґрунту, новітні агротехнології передбачають раціональний полив (наприклад, крапельний). Такий полив дозволяє суттєво економити водні ресурси, дефіцит яких стає все більшим. Також важливою їх складовою є розумне використання добрив. Без добрив в агроценозах обійтися неможливо, бо частина ресурсів щорічно вилучається з певного біоценозу разом із врожаєм. Але шляхи внесення добрив можуть бути різними. І різною може бути ефективність внесення. Якщо вносити мало добрив, то знизиться врожайність, якщо багато — виникне загроза забруднення ґрунтів і вод. Сучасні агротехнології дають можливість запобігати виникненню таких проблем.

Сталий розвиток — проблема спільна

Одним із найбільш важливих шляхів утілення Концепції сталого розвитку є зміна ставлення населення до проблем, які ця Концепція намагається вирішити. Концепцію не можна буде втілити без розуміння того, що всі ідеї не спрацюють без їх сприйняття населенням.

Неможливо змусити людей сортувати сміття, якщо вони не розуміють необхідності цього. Неможливо втілити енергозберігальні технології, якщо виборці не будуть підтримувати тих політиків, які хочуть прийняти відповідні закони. Неможливо зберігати біорізноманіття, якщо суспільство не буде засуджувати тих, хто його знищує. Кожна людина на планеті повинна розуміти, що без її конкретного невеликого внеску втілити цю Концепцію в життя буде надзвичайно складно, а може, і взагалі нездійсненно.

Реалізація завдань сталого розвитку може здійснюватися на різних рівнях. Але всі ці рівні потребують тісної кооперації між різними людьми. Відрізняються лише масштаби цієї кооперації. Найпростіша кооперація відбувається на рівні родини, коли люди спільно приймають рішення про роздільний збір сміття або утеплення власної оселі. Хоча вже на цьому рівні потрібні взаємопорозуміння і вміння діяти разом.

Більш складним є розв'язання проблем для втілення Концепції сталого розвитку на рівні місцевих громад, окремих будинків або населених пунктів. У такому випадку успіх неможливий без участі органів місцевого самоврядування та взаємодії великої кількості людей. Але й результати будуть більш масштабними. Уже стає можливим прийняття рішень про переробку побутових відходів, будівництво очисних споруд, просвітницьку роботу в галузі екології тощо (мал. 42.2).

Мал. 42.2. Реалізація концепції сталого розвитку на місцевому рівні

На рівні окремих держав або великих регіонів держави аналіз інформації та прийняття рішень відбувається через законодавчі та виконавчі органи влади. І безпосередній вплив на них населення можливий через механізм виборів та систему громадських зв'язків. На цьому етапі суттєво зростає роль експертів у галузі екології, бо далеко не завжди наявні проблеми мають просте й очевидне рішення.

На міжнародному рівні кооперація для реалізації Концепції сталого розвитку потрібна для здійснення великих проектів, як, наприклад, очищення великих річок, економічна та природоохоронна політика в межах континенту і всієї планети та ін. На цьому рівні прийняття важливих рішень без якісної екологічної експертизи кількома групами різних спеціалістів є смертельно небезпечним.

Державні стандарти

Сучасним прикладом утілення Концепції сталого розвитку на державному рівні може бути питання прийняття екологічних стандартів, які регулюють вміст шкідливих речовин у вихлопних газах. Такі стандарти діють у країнах Європи з 1988 року. Останнім прийнятим стандартом є Євро-6, який набув чинності 2015 року. Згідно з цим стандартом, викиди вуглекислого газу легкових автомобілів не повинні перевищувати 130 г на кілометр шляху.

Такі вимоги стандарту змушують виробників автомобілів змінювати їхню конструкцію, удосконалювати економічність двигунів за витратами пального, шукати нові види палива і принципи роботи двигунів. Такі рішення не тільки покращують екологічну ситуацію в країні, але й стимулюють розвиток сучасних технологій.

Отже, тепер ви знаєте

1. Що таке Концепція сталого розвитку? 2. Коли було сформовано Концепцію сталого розвитку? 3. Які основні положення Концепції сталого розвитку? 4. Яке місце займає в Концепції сталого розвитку природокористування? 5. Наведіть приклади впровадження в життя Концепції сталого розвитку.

Запитання та завдання

6. Поясніть, чому ефективне втілення в життя Концепції сталого розвитку є можливим тільки зусиллями багатьох країн? 7*. Запропонуйте шляхи вирішення однієї з екологічних проблем вашого регіону й обґрунтуйте свою точку зору.