Наркотичні речовини за своєю природою можуть бути як природного (отримані з рослин, грибів), так і штучного походження (мал. 20.1).

Мал. 20.1. Класифікація наркотичних речовин за походженням

Види наркотичної залежності. Похідні опіуму, або опіати, мають болезаспокійливу дію й усувають відчуття страху. Такі наркотичні анальгетики (знеболювальні препарати) отримують з різних сортів снодійного (опійного) маку (наприклад морфін), а також синтетичним шляхом. Оскільки опіати мають деяку хімічну подібність до певних гормонів людини, вони легко засвоюються організмом. Їхня фармакологічна дія полягає в блокуванні рецепторів, які відповідають за відчуття болю.

За відмови від уживання і навіть зниження дози наркотичних засобів у відповідні нервові центри починають надходити сигнали, що свідчать про те, що не залишилося сполук, здатних знизити больові відчуття. Такі сигнали надходять майже від усіх частин тіла, і людина, залежна від наркотиків, відчуває сильний біль, який із часом тільки зростає. Це змушує її вживати наркотики знову і в більших кількостях. Тому без допомоги лікарів-наркологів дуже важко подолати залежність від наркотиків (мал. 20.2).

Мал. 20.2. У 1987 році Генеральна Асамблея ООН постановила щорічно відмічати 26 червня як Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним розповсюдженням

На перших етапах вживання наркотиків людині здається, що вона може контролювати цю шкідливу звичку. Але фізіологічна та психологічна залежність часто перемагає її волю. Руйнується особистість: не цікавлять рідні люди та друзі, власне здоров’я, навчання або робота.

Кокаїнова наркоманія відома з найдавніших часів. Індіанці Південної Америки жували листки коки (мал. 20.3) для зняття втоми, підвищення бойового духу. У середині XIX ст. з рослин коки було виділено токсичний алкалоїд - кокаїн, який виявився сильним психостимулятором. До нього так само характерне швидке звикання.

Амфетаміни - наркотики штучного походження - також належать до психостимуляторів. За своїми якісними характеристиками дія амфетамінів на психіку дещо схожа з ефектами, спричиненими кокаїном.

До групи галюциногенів, або психоделіків, належить безліч речовин рослинного походження: канабіс (коноплі), пейотль, мускатний горіх, псилоцибінові гриби, насіння іпомеї тощо, а також синтезовані штучно речовини - хімічні аналоги рослинних препаратів: мескалін, псилоцибін, ЛСД. Галюциногени спричиняють мимовільні галюцинації, наплив образів і відчуттів, часто не пов’язаних з реальністю. Це дезорганізує психіку до ступеня психозу, призводить до розладу свідомості, сприйняття, мислення. Стан, у якому перебуває людина під впливом галюциногенів, аналогічний шизофренічному нападу.

Медикоманія. Загальна схильність людей до самолікування на тлі медичної неосвіченості призвела до масового зловживання заспокійливими препаратами - транквілізаторами (від лат. транквілло - заспокоювати). Але ще в шістдесяті роки XX століття було відкрито здатність таких препаратів спричиняти звикання та синдром залежності. Наслідок передозування - кома. Цей стан характеризується непритомністю, різким послабленням або відсутністю реакцій на зовнішні подразники, згасанням рефлексів аж до повного їхнього зникнення, порушенням глибини та частоти дихання тощо.

Токсикоманія - вдихання летких речовин, що справляють наркотичну дію. Потяг до токсикоманії, щойно з’явившись, одразу набуває некерованого характеру, швидко формується психічна залежність. Стан токсичного сп’яніння настає після декількох вдихів. У тих, хто нюхає розчинники, уже за 1-2 місяці руйнуються внутрішні органи, нервова система; через 1-2 роки людина отримує тяжкі захворювання. Токсикоманія відрізняється від наркоманії лише в юридичному аспекті. Речовини, які використовує людина з токсикоманією, не віднесено до групи наркотиків, тому на токсикоманію не поширюються правові й кримінальні акти, які діють щодо людей, які вживають наркотики.

Мал. 20.3. Кока - рослина, що походить з Південної Америки. Відіграє значну роль в індіанській культурі; листки цієї рослини містять наркотичну речовину кокаїн

Негативний вплив алкоголю на організм людини. Щодня в результаті роботи нормальної мікрофлори кишечнику та з деякими продуктами бродіння в організм дорослої людини може потрапляти невелика кількість етанолу (не більше ніж 0,01 % від загального об’єму крові). Етиловий спирт (особливо його метаболіти) навіть у малих дозах є сильною отрутою для клітин нашого організму, але ферментні системи знешкодження алкоголю мають змогу швидко впоратися з такою концентрацією.

У результаті вживання алкогольних напоїв доза етанолу в організмі значно збільшується, що спричинює різноманітні його ефекти. Якщо концентрація етилового спирту в організмі перевищує 0,03 %, він починає активно впливати на клітини центральної нервової системи, стимулюючи викид різноманітних нейромедіаторів (зокрема, серотоніну). За рахунок гальмування деяких ділянок головного мозку, особливо відділів, які відповідають за формування почуттів тривоги та напруження, це призводить до відчуття ейфорії. Оскільки ця стимуляція не є природною для нервових клітин, за умов постійного вживання алкоголю вони виснажуються і для досягнення ефекту потрібні дедалі більші дози етанолу. Отже, виникає залежність від алкоголю, яка формується за тим самим принципом, що й від наркотиків.

Збільшення концентрації етилового спирту в крові призводить також до посилення його токсичної дії. За концентрації етанолу в крові 0,2 % значно порушується координація рухів (вражається мозочок); концентрація 0,4 % призводить до коматозного стану. Смерть від зупинки дихання настає за вмісту в крові 0,6-0,7 % алкоголю. Найбільше від алкоголю потерпає головний мозок. Кожен грам чистого алкоголю знищує близько 200 нейронів мозку, таким чином отупляючи людину і погіршуючи її пам’ять.

Алкоголь утримується в крові до 5-7 годин. Увесь цей час серцю доводиться працювати в несприятливих умовах. Пульс частішає до 100 ударів на хвилину, в організмі порушується обмін речовин і живлення серцевого м’яза. Він втрачає еластичність і перероджується. Розвивається атеросклероз і гіпертонічна хвороба.

У печінці під дією алкоголю погіршуються обмінні процеси, порушується її бар’єрна функція. Доведено патогенний вплив алкоголю і на нирки. Алкоголь також згубно впливає на бактерії, що сприяють травленню і засвоєнню поживних речовин організмом. Тривале вживання алкоголю часто спричиняє розвиток виразкової хвороби, яка відрізняється важким перебігом і частими загостреннями.

За систематичного вживання алкоголю порушується гормональний баланс організму. Зменшення секреції статевих гормонів призводить до появи в людей з алкогольною залежністю вторинних статевих ознак, притаманних протилежній статі: фемінізації у чоловіків і маскулінізації у жінок (поміркуйте, як може змінюватись зовнішній вигляд таких людей).

Порушення гормонального балансу в організмі жінки (накопичення в крові чоловічого статевого гормону - тестостерону) за систематичного вживання алкоголю також призводить до зміни її зовнішнього вигляду, що проявляється посиленням м’язового тонусу (різкі, незграбні рухи), зменшенням і перерозподілом жирового прошарку, зміною висоти і тембру голосу, який стає більш низьким, хриплуватим.

Негативний вплив тютюнокуріння на організм людини. Тютюновий дим містить, крім нікотину, близько 1000 особливо отруйних твердих і газоподібних речовин, таких як бензпірен (сильний канцероген), оксиди Нітрогену, Карбону, акролеїн, спирти, альдегіди і кетони, вуглеводні, феноли, синильна кислота, радіоактивний полоній, арсен (миш’як) та інші солі важких металів тощо.

Нікотин є однією з найсильніших серед відомих рослинних отрут (також належить до алкалоїдів), які впливають на нервову систему. Вміст нікотину в цигарковому димі становить від 0,4 до 3 мг, при цьому його смертельна доза для людини - 70 мг. Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю.

У людей, які курять, на відміну від людей, що не курять, у 2-3 рази частіше розвивається інфаркт і передінфарктний стан, стенокардія та інші хвороби серця. За систематичного куріння судини серця звужуються, знижується надходження кисню до серцевого м’яза, що призводить до його хронічної перевтоми. Наслідком куріння є ішемічна хвороба серця, що пов’язана з недостатнім кровопостачанням серцевого м’яза. Раннім її виявом є стенокардія.

Шкідливі сполуки, що містяться у тютюновому димі, подразнюють слизові оболонки рота, носа, гортані, трахеї та бронхів та осідають у верхніх дихальних шляхах і легенях. Це спричинює хронічне запалення дихальних шляхів і стимулює розвиток онкологічних захворювань, особливо раку легень (найпоширеніший тип раку в курців). Подразнюючи слинні залози, нікотин спричиняє посилене слиновиділення. Слина з нікотином, що заковтується, призводить до гастриту.

Тютюнокуріння також згубно впливає на діяльність статевих залоз. У чоловіків нікотин пригнічує статеві центри, розташовані в крижовому відділі спинного мозку. Пригнічення статевих центрів і невроз, що постійно підтримується курінням, призводять до статевого безсилля (імпотенції). Куріння впливає не тільки на здоров’я самої людини, а й на її майбутнє потомство, як жінки, так і чоловіка.

Завдання. Створіть антирекламу тютюнопаління, яка б відповідала інтелектуальним запитам ваших ровесників і ровесниць.