Пагін є складним органом. Якщо він, окрім основних, починає виконувати додаткові функції, то виникають видозміни пагона в цілому або окремих його частин (стебла чи листків).

Підземні видозмінені пагони. Типовий пагін — це надземний орган. Тому будь-який пагін, який знаходиться у ґрунті, буде видозміненим. Підземні пагони запасають поживні речовини, дозволяючи рослинам пережити несприятливі сезони, та дають їм змогу швидко поширюватися на значні території.

Підземні видозміни пагона часто схожі на корені, але їх завжди можна впізнати за наступними ознаками: а) вісь підземного пагона завжди поділена на вузли і міжвузля; б) він має лускоподібні листки, а якщо вони швидко відмирають, то залишають після себе листкові рубці; в) стебло підземного пагона несе пазушні бруньки; г) верхівкова твірна тканина — це верхівкова брунька, яка ніколи не прикрита чохликом. Прикладами підземних видозмінених пагонів є кореневище, бульба, цибулина, бульбоцибулина.

Кореневище — підземний пагін із тривалим верхівковим наростанням, стебло якого виконує запасаючу функцію, а листки зазвичай перетворені на захисні луски (мал. 118). Кореневища із сильно видовженими міжвузлями сприяють швидкому поширенню рослини на нових ділянках ґрунту (анемона дібровна, пирій). Кореневища з короткими міжвузлями (наприклад, у півників) виконують виключно запасаючу функцію.

Мал. 118. Кореневища анемони дібровної (а), півників (б), бугили (в)

Бульба має обмежений верхівковий ріст та сильно потовщене стебло, в якому запасаються поживні речовини (мал. 119). Листки у бульби дрібні, лускоподібні. У бульби картоплі вони виглядають як невисокі валики («брівки»), у пазухах яких розташовані пазушні бруньки («вічка»). Бульби картоплі розвиваються на кінцях підземних, сильно видовжених і недовговічних пагонів.

Мал. 119. Бульба картоплі: а — нижня частина рослини із материнською бульбою; б — утворення молодої бульби із верхівки підземного пагона; в — листок (брівка) і пазушна брунька (вічко); г — проростання верхівкової бруньки бульби

Цибулина — підземний пагін із тривалим або обмеженим верхівковим ростом, стебло якого — «денце» — сильно вкорочене, не м’ясисте, а листки видозмінені у соковиті луски, що виконують функцію запасання поживних речовин (мал. 120, а, б). Цибулину мають лілія, тюльпан, цибуля городня.

Бульбоцибулини (у гладіолуса, шафрану) — це вкорочені підземні пагони з обмеженим наростанням, які за формою нагадують цибулини, але їх м’ясисте і потовщене стебло запасає поживні речовини, а листки видозмінені в сухі плівчасті луски (мал. 120, в).

Мал. 120. Цибулини цибулі городньої (а) та лілії (б), бульбоцибулина гладіолуса (в)

Надземні видозмінені пагони не лише запасають поживні речовини та забезпечують розселення, але й здатні виконувати інші функції: наприклад, знаходити опору для рослин з гнучкими стеблами, уловлювати атмосферну вологу або захищати рослину від поїдання тваринами. Видозміни можуть стосуватися як обох частин пагона (водночас стебла та листка), так і лише однієї його частини — або листка, або стебла. Тому надземні видозміни пагона є набагато різноманітнішими, ніж підземні.

Наприклад, видозміни обох частин пагона можна спостерігати у багатьох кактусів та тропічних молочаїв: у них стебло потовщене, соковите, зелене, запасає воду і здійснює фотосинтез, а листки розташовані на вкорочених пазушних пагонах і видозмінені у колючки.

Прикладом видозміни стебла є надземні бульби (капуста кольрабі, численні тропічні орхідеї). У них стебло потовщене та м’ясисте і накопичує багато поживних речовин, а розташовані на ньому листки не видозмінені (мал. 121, а). Поширеною видозміною стебла є вуса — короткоживучі надземні повзучі пагони з дуже довгими міжвузлями. У вузлах таких пагонів утворюються нові рослинки. За допомогою вусів рослина швидко розселяється на нових територіях. Прикладом є суниця (мал. 121, б).

Мал. 121. Видозміни надземних пагонів; а — надземні бульби орхідей; б — вуса суниці

Найбільш екзотичний приклад видозміни листків можна спостерігати у комахоїдних рослин — росички, венериної мухоловки, непентеса. Їхні листки перетворюються на пастки із різними механізмами приваблювання, утримання і перетравлювання комах та інших дрібних тварин (мал. 122, 125, 126). Комахоїдні рослини трапляються так, де відчувається нестача Нітрогену, який є важливою складовою мінерального живлення.

Мал. 122. Росичка круглолиста

Поширеними видозмінами всього пагона або лише його листків є вусики та колючки (мал. 123, 124). Завдяки вусикам рослина чіпляється за опору і оплітає її (виноград, квасоля, горох). У багатьох рослин (терену, глоду, барбарису, білої акації) трапляються колючки, які захищають поверхню рослин від поїдання тваринами, від ушкодження її надто яскравим світлом, а в посушливих місцях зростання у ранкові часи навіть уловлюють з повітря водяну пару.

Мал. 123. Вусики (а, б) і колючки (в-д); а — вусики пагонового походження винограду; б — вусик листкового походження гороху; в — колючки пагонового походження глоду; колючки листкового походження: г — барбарису, д — кактуса; е — білої акації

Мал. 124 Видозмінені у колючки пагони із сплячих бруньок гледичії

ВИСНОВКИ

• 1. Підземні пагони завжди видозмінені у зв'язку з накопиченням поживних речовин, що використовуються для переживання періоду спокою, або в швидким розселенням рослини на нових територіях.
• 2. Видозміни надземних пагонів або їх частин виникають внаслідок посилення функцій запасання поживних речовин або води та виконання стеблом функції фотосинтезу, а також для виконання функцій захисту та укріплення на опорі.
• 3. Видозмінені пагони зберігають властивий типовому пагону спосіб утворення і будову. Тобто стебло, листки і бруньки видозміненого пагона розміщені так само, як і на звичайному.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Кореневище, бульба, цибулина, бульбоцибулина, вусики, колючки,

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• 1. Які підземні видозміни пагона ви знаєте?
• 2. Чим підземні видозмінені пагони відрізняються від коренів?
• 3. Які видозміни надземних пагонів ви знаєте?
• 4. Які видозміни пагонів — надземні чи підземні — є більш різноманітними і чому?

ЗАВДАННЯ

Порівняйте підземні запасаючі пагони. Для цього заповніть таблицю у зошиті та зробіть висновок, чим вони відрізняються один від одного.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Комахоїдні рослини

В Україні на болотах зростає росичка круглолиста (мал. 122). Свою назву ця невеличка рослинка отримала за крапельки рідини, які немов роса блищать на верхівках довгих волосків, що вкривають листки. Комахи легко прилипають до цих крапель. До них повільно схиляються сусідні волоски, а сама пластинка листка згортається довкола комахи. Волоски виділяють травний сік і всмоктують продукти травлення.

Значно «прудкіша» венерина мухоловка, що зростає на болотах Північної Америки (мал. 125). Пластинка її листків швидко складається вздовж середньої жилки, коли на неї сяде комаха. Довгі щетинки на краю листкової пластики утримують жертву, доки вона не перетравиться. Після цього листок розкривається.

Мал. 125. Венерина мухоловка

Багато комахоїдних рослин, подібно до тропічної ліани непентес, утворюють листки-глечики (мал. 126). Ці пастки часто приваблюють комах нектаром. Жертви потрапляють в листок-глечик і тонуть у рідині, що його заповнює. Тут бактерії і травні соки руйнують білки, а листок всмоктує продукти травлення. Кришечки таких глечиків не утримують комах всередині видозміненого листка, а лише попереджують потрапляння в глечик дощу.

Мал. 126. Листок-глечик непентеса

М’ясоїдні рослини — невеликі за розмірами, не здатні активно рухатися. Вони лише пасивно вловлюють дрібних тварин, не мають зубів, отрути або інших засобів нападу. Тому оповідання про страшних рослин-людожерів є лише легендами.