Ще однією групою членистоногих є павукоподібні. На відміну від ракоподібних, вони не мають жодної пари вусиків. Тіло павукоподібних зазвичай поділене на головогруди та черевце (мал. 39). На головогрудях розташовані шість пар кінцівок: хеліцери, ногощупальця та чотири пари ходильних ніг. Черевце або взагалі не має кінцівок, або на ньому розміщені видозмінені кінцівки (павутинні бородавки, легеневі мішки тощо).

Мал. 39. Зовнішня будова павука: 1 - головогруди; 2 - черевце; 3 - хеліцери; 4 - ногощупальця; 5 - ходильні ноги; 6 - прості очі

Павукоподібні поширені переважно на суходолі, але серед них є і мешканці водойм. Понад 90 % видового різноманіття павукоподібних становлять павуки та кліщі.

Ознаки, притаманні павукам. У всіх павуків головогруди зверху вкриті міцним щитом, на передньому краї якого розташовані прості очі, зазвичай їх 4 пари. Ротові кінцівки - хеліцери закінчуються рухомим кігтиком і слугують для вбивання, утримання та розривання здобичі, а також захисту від ворогів. Ногощупальця в самок схожі на ходильні ноги, але значно коротші. Головна функція цих кінцівок - чутлива: вони рясно вкриті чутливими щетинками. За допомогою ногощупалець павук обмацує і перевертає здобич, очищує хеліцери після споживання їжі тощо. Ці кінцівки беруть участь і в побудові кокона - оболонки з павутини, що оточує яйця.

Головогруди та черевце з’єднані між собою за допомогою тоненького стебельця. Воно надає черевцю рухливості. На нижньому боці черевця є отвори органів дихання. Вони забезпечують дихання атмосферним повітрям.

Характерною рисою павуків є їхня здатність утворювати павутину. Роль павутини в житті павуків важко переоцінити. Павутина допомагає їм у полюванні; за її допомогою тварини влаштовують своє житло; розселюються молоді павучки. Павутина - надзвичайно міцний природний матеріал, утворений з білків. Нитка павутини вдвічі міцніша за стальний дріт такого самого діаметра. Уявіть: для того щоб розірвати нитку павутини діаметром 1 мм, треба докласти зусилля у 240-260 кг! Для порівняння: щоб розірвати таку саму нитку, виготовлену з природного шовку, зусиль потрібно докласти в 4-6 разів менше.

Багато видів павуків для вловлення здобичі будують ловильну сітку. Павуки-хрестовики розташовують її вертикально, натягуючи між рослинами чи іншими предметами (мал. 40). На сітку павук накладає спірально скручену нитку, укриту краплинами клейкої рідини. Саме до цієї нитки прилипає здобич. Від центра сітки до гнізда павука відходить особлива сигнальна нитка. За її натягом павук дізнається, що в побудовану ним пастку потрапила здобич.

Як і в інших членистоногих, тіло павуків оточене кутикулою. Вона вкрита зовнішнім шаром воскоподібної речовини, яка запобігає випаровуванню води через покриви. Тому павукоподібні можуть мешкати й у посушливих умовах.

За способом живлення павуки - хижаки. Вони полюють на різних членистоногих (комах, інших павукоподібних). Деякі види великих павуків-птахоїдів (мал. 41, 1) живляться і дрібними хребетними тваринами: жабами, ящірками, зміями, птахами (звідси й походить їхня назва). Деякі павуки, здатні пересуватися по поверхні води (як-от доломедес (мал. 41, 2), який мешкає і в Україні), спритно полюють на безхребетних тварин, а також невеликих рибок, пуголовків і тритонів.

Мал. 40. Павук-хрестовик і його ловильна сітка

Мал. 41. Різноманітність павуків: 1 - павук-птахоїд; 2 - доломедес; 3 - павук-сріблянка повністю перейшов до мешкання у воді: своє гніздо з павутини він будує під водою

Павуки можуть споживати лише рідку їжу. За допомогою хеліцер вони вводять у тіло здобичі отруту, яка її паралізує, та травні соки. Отже, цим тваринам притаманне позакишкове травлення: впорскнуті в тіло здобичі разом зі слиною травні соки розріджують та частково перетравлюють її вміст. Павуку залишається висмоктати його через деякий час.

Самці павуків дрібніші за самок. Під час розмноження в багатьох видів павуків спостерігають складну шлюбну поведінку. Так, самці хрестовиків ритмічно смикають кігтиками ніг за нитки ловильної сітки самки. Це має підготувати самку до парування: через певний час вона починає відрізняти самця від здобичі.

Для павуків характерний прямий розвиток.

Роль павуків у природі та житті людини. Павуків можна знайти на рослинах, у ґрунті, на будівлях тощо. Кілька десятків видів мешкають у житлі людини, зокрема павук-косарик фолькус (мал. 42, 1). Він має дуже довгі ходильні ноги, оселяється в темних кутках приміщень і полює на різних комах, наприклад кімнатних мух і комарів.

Мал. 42. Різноманітність павуків: 1 - фолькус; 2 - тарантул; 3 - каракурт

Отрута деяких видів павуків становить загрозу здоров’ю і навіть життю людини та свійських тварин. На території України мешкають отрутні тарантул і каракурт (мал. 42, 2, 3). Ці павуки ловильної сітки не будують, а риють нори в ґрунті. Тарантул поширений майже по всій рівнинній частині України, а каракурт трапляється в Криму та у степовій зоні. Укуси тарантула спричинюють різкий біль і набряки, а каракурта - мають значно важчі наслідки - близько 4 % укушених помирають; його отрута у 15 разів сильніша за отруту гюрзи або гримучих змій.

Найефективнішим засобом лікування при укусі каракурта є введення протикаракуртової сироватки, після чого через 3-4 дні настає одужання. З отрути павуків виготовляють різноманітні ліки, зокрема снодійні та заспокійливі.

Ознаки, притаманні кліщам. На відміну від павуків, у кліщів головогруди та черевце часто повністю зростаються між собою, утворюючи тулуб (мал. 43). Попереду несегментованого тулуба розташована головка, утворена хеліцерами та ногощупальцями.

Мал. 43. Різноманітність кліщів: 1 - панцирний; 2 - павутинний; 3 - борошняний; 4 - постільний

Кліщі досить різноманітні за розмірами, забарвленням та особливостями будови. Більшість з них мікроскопічних розмірів й тому непомітні без застосування оптичних приладів. Проте іксодові кліщі (див. мал. 6, 5), що насмокталися крові живителя, можуть сягати завдовжки 1-2 см. Кліщі поширені всюди: у морях, прісних водоймах, ґрунті та на його поверхні, на рослинах. Є серед них багато кровосисних та паразитичних видів.

Панцирні кліщі (мал. 43, 1) відіграють важливу роль у процесах ґрунтоутворення: вони переробляють органічні рештки та сприяють перерозподілу органічних речовин у ґрунті.

Хижі кліщі регулюють чисельність різноманітних членистоногих - шкідників сільського та лісового господарств.

Павутинні кліщі (мал. 43, 2) обплутують листки плодових та інших культурних рослин павутиною та висмоктують з них соки, чим завдають шкоди рослинництву. Цікавою групою є чотириногі кліщі. На відміну від інших груп павукоподібних, дорослі особини цих кліщів мають не чотири пари ходильних ніг, а лише дві. Вони небезпечні шкідники культурних рослин (грушевий кліщ, яблуневий галовий, виноградний та інші).

Борошняний кліщ (мал. 43, 3) псує харчові продукти (різні крупи та хлібопродукти, насіння соняшнику, сири тощо) у сховищах.

Мікроскопічні кліщі, які мешкають у житлових приміщеннях, наприклад кліщ постільний (мал. 43, 4), трапляються у тріщинах підлоги, матрацах, подушках тощо. Живляться вони злущеними частинками шкіри людини та домашніх тварин. Продукти життєдіяльності цих кліщів, покриви, що залишилися після линяння, потрапляючи з пилом у дихальні шляхи людини, спричиняють важкі алергічні реакції. Тому важливо постійно дбати про чистоту ваших приміщень.

Біологічний словничок: хеліцерн, ногощупальця, кокон, позакишкове травлення.