§ 15. Тип Молюски

Рис. 15.1. Представники типу Молюски: рогова котушка (а), устриця (б); каракатиця (в)

• 1. Походження молюсків. Тип Молюски налічує майже 100 тис. видів і декілька класів. Молюски — процвітаюча група, представники якої мають своєрідний вигляд і не схожі на тварин інших груп (рис. 15.1).

Як виникли ці дивні істоти? З відомих вам груп найближчими родичами молюсків є кільчасті черви, що зовнішньо не подібні до них. Предки молюсків пристосувалися до життя на поверхні твердого ґрунту або іншої опори. Частина їхнього тіла, що була спрямована назовні, відкладала на своїй поверхні твердий шар вапняку, який захищав цих тварин від хижаків. Щоб формувати такий захисний панцир — черепашку — у молюсків розвинулася особлива складка поверхні — мантія (рис. 15.2). Мантія прилягає до черепашки; між нею й тілом молюска утворюється мантійна порожнина. Черепашка складається з шарів вапняку, які можуть утворювати перламутр — гладеньку блискучу речовину.

Як змінилася будова молюсків унаслідок появи в них черепашки? Для пересування у молюсків з’явився виріст, що висовується з-під черепашки, — нога. Перші молюски, як і сучасні черевоногі, рухалися завдяки її хвилеподібним м’язовим скороченням. Вони могли живитися лише їжею, яку знаходили на поверхні. Для цього молюски використовували тертку — спеціальний орган, зішкрябуючи ним водорості з каміння (рис. 15.3). Рот із терткою й органи чуття розташовані на голові, що рухомо пов’язана з ногою. Оскільки мантійна порожнина захищена черепашкою, органи дихання розмістилися саме в ній.

Рис. 15.2. Схема будови тіла архаїчних молюсків. Приблизно так побудовані черевоногі молюски

Рис. 15.3. Виноградний слимак (а); його голова крупним планом (б); збільшена ділянка тертки (в)

• 2. Клас Черевоногі молюски. Конструкція тіла, яку ми описали, дала можливість представникам класу Черевоногі молюски поширитися не тільки в морі, а й на суходолі (рис. 15.4). Цей клас налічує близько 80 тис. видів. За допомогою тертки наземні черевоногі живляться наземною рослинністю, а зі складки мантійної порожнини утворився орган для дихання повітрям — легені.

Прикладом суходільних черевоногих є виноградний слимак, поширений по всій Україні. Цей вид може шкодити виноградникам. Але самого слимака використовують у їжу й штучно вирощують ще з часів Стародавнього Риму.

Деякі суходільні черевоногі втратили черепашку (рис. 15.5), а інші — призвичаїлися до життя в прісних водах. Саме до таких молюсків належить рогова котушка (рис. 15.1, а).

У морських видів черевоногих із яєць виходять личинки, які деякий час ширяють у товщі води (рис. 15.6). Течії переносять таких личинок на великі відстані. У прісноводних і наземних черевоногих із яйця відразу виходить молодий слимак. Існують і живородні види.

• 3. Клас Двостулкові молюски. На відміну від черевоногих, представники класу Двостулкові (до якого належить приблизно 9 тис. видів) майже не нагадують первинних молюсків. Їхнє тіло стиснуте з боків і вкрите двома стулками черепашки (рис. 15.7). Вірогідно, це пристосування виникло внаслідок проживання на м’якому ґрунті, де хижаки могли атакувати молюсків і знизу.

Рис. 15.4. Деякі морські черевоногі мають черепашки надзвичайної форми та забарвлення.

Рис. 15.5. Слизун — суходільний молюск, позбавлений черепашки

Рис. 15.6. Плавуча личинка морського черевоногого

Двостулкові молюски зазвичай малорухливі або нерухомо прикріплені до опори. Голова в них зникла, нога зменшилась і сплощилася з боків. Стулки черепашки щільно змикаються завдяки м’язам-замикачам. Більшість малорухомих і нерухомих тварин живляться, фільтруючи завислі у воді поживні частки. Не є винятком і двостулкові. Вони прокачують воду через мантійну порожнину, затримуючи поживні частки зябрами.

У прісних водоймах України поширені беззубки й перлівниці (рис. 15.7). Для пересування вони висовують ногу вперед, закріплюються на дні та підтягують усе тіло. Яйця молюсків розвиваються в мантійній порожнині; там із них виходять личинки, черепашки яких мають зубці. Коли над молюском з’являється тінь риби, він викидає потомство назовні. Личинки прикріплюються до зябер і плавців риби та деякий час ведуть паразитичний спосіб існування.

Фільтруючи воду, беззубки й перлівниці відіграють важливу роль у її очищенні. У їхніх черепашках добре розвинений внутрішній перламутровий шар, тому раніше їх використовували для виготовлення ґудзиків. Європейська річкова перлова скойка (рис. 15.8) населяє тільки чисті річки зі швидкою течією і є джерелом річкових перлів. Через браконьєрський вилов чисельність її постійно скорочується.

Перлина утворюється тоді, коли між стулкою черепашки й мантією молюска потрапляє чужорідне тіло, наприклад, піщинка або паразит (рис. 15.9). Мантія охоплює це тіло, утворюючи навколо нього мішечок, і починає виділяти перламутр. Щоб отримати штучні перли, під мантію перлових скойок уводять кульки з перламутру.

Основні постачальники перлів — морські перлові скойки, що населяють переважно мілководдя тропічних морів. Їх виловлюють і штучно розводять заради перлів (рис. 15.10). На спеціальних фермах люди вирощують також устриць (рис. 15.1) і мідій, яких уживають у їжу.

Рис. 15.7. Перлівниця — прісноводний двостулковий молюск

Рис. 15.8. Добування перлин із перлової скойки

Рис. 15.9. Схема утворення перлини

Рис. 15.10. Робітник на підводній фермі перлових скойок. Їх вирощують у сітках, що висять у товщі води.

Тип Молюски налічує понад 100 тис. видів. Перші молюски — це тварини, які повзали по опорі й були захищені зверху черепашкою, їхнє тіло складалося з голови, ноги й тулуба. Черепашка молюсків виробляється особливою складкою покривів — мантією. Двостулкові молюски — фільтратори, що беруть участь у біологічному очищенні води.

Черепашка; мантія; мантійна порожнина; перламутр; тертка.

• 1. Порівняйте будову й спосіб живлення черевоногих і двостулкових молюсків.
• 2. Чому двостулкові молюски утворюють перлини?
• 3. Чому розвиток із плавучою личинкою відбувається лише в тих черевоногих молюсків, які живуть у морях?
• 4*. Чому, на вашу думку, багато молюсків здаються нам надзвичайно гарними?
• 5*. Чому черевоногі молюски змогли призвичаїтися до життя на суходолі, а двостулкові — ні? Як, на ваш погляд, відбувався перехід черевоногих до наземного способу життя?

• 4. Чорноморський загарбник. Усім, хто бував на Чорному морі, відома рапана (рис. 15.11). Цей хижаку великій кількості поїдає двостулкових молюсків, паралізуючи їх отруйною слиною. Плодючість рапан величезна: один молюск може відкласти за раз майже 100 тис. яєць, прикріплюючи їх до різноманітних предметів. Кораблі, що проходили до Чорного моря з Японського за часів Другої світової війни, занесли яйця рапан із Далекого Сходу, їхньої батьківщини. Наслідком цього стало значне скорочення чисельності чорноморських устриць.

Рис. 15.11. Рапана

• 5. Голозяброві молюски. Голозяброві молюски належать до черевоногих (рис. 15.12). Черепашка в них повністю зникла, а вирости тіла утворюють додаткові зябра. Багато голозябрових молюсків живляться кишковопорожнинними. Вони мають дивовижну особливість: жалкі клітини їхніх жертв переносяться живими з кишківника молюсків у спеціальні мішечки на їхніх зябрах! Молюск використовує ці клітини для захисту й нападу. Поміркуйте, чому голозяброві молюски відзначаються дуже яскравим забарвленням.

Рис. 15.12. Голозяброві молюски

• 6. Корабельний черв. Багато двостулкових молюсків пристосувалися до життя в ходах, які самі роблять у скелях, вапняках, деревині. Іноді в них навіть важко впізнати молюсків. Це стосується й корабельного черва, що живе в деревині (рис. 15.13). На передньому кінці його червоподібного тіла розташована невелика черепашка, якою молюск, немов щелепами, гризе деревину. Стінку ходу молюск вистилає тонким шаром вапна. Ходи молюсків, що живуть в одному шматку деревини, ніколи не сполучаються. Живиться корабельний черв деревиною та планктонними тваринами.

Діяльність корабельних червів спричинила чимало аварій дерев’яних кораблів. У Чорному морі мешкають три види цих молюсків. При масовому розмноженні упродовж одного-двох років вони здатні повністю зруйнувати дерев’яні сваї.

Рис. 15.13. Корабельний черв (а) та зруйнована ним деревина (б)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Біологія 7 клас Остапченко Шабанов, Кравченко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)