Представники класу Рептилії

• 3. Ряд Лускаті. Кількість видів цього ряду наближається до 10 тис. Серед них є й справжні гіганти (табл. 24.1), але здебільшого це невеликі тварини. Певним чином чисельність комахоїдних ящірок є наслідком чисельності комах. Багато тропічних видів дивують яскравими кольорами та незвичним виглядом (рис. 24.3).

В У країні мешкають кілька видів ящірок, які за формою тіла нагадують прудку, та два безногі види, зокрема веретільниця ламка. Як і інших безногих ящірок, веретільницю легко відрізнити від змій за повіками, що здатні кліпати. Подібно до більшості ящірок веретільниця, яку вхопили за хвіст, легко втрачає його; з часом хвіст регенерує (рис. 24.5).

Рис. 24.3. Летючий дракон на гілці (а) й у польоті (б)

Рис. 24.5. Веретільниця ламка: самка, яка щойно народила дитинчат (а); самець, укритий блакитними плямами (б); особина, яка відкинула хвіст (в); утрачений хвіст, що вигинається, відвертає увагу ворога (г)

Змії походять від ящірок, що пристосувалися до риючого життя. Кінцівки лише заважали предкам змій протискуватися в ґрунті. Їхнє тіло видовжилося (рис. 24.6), грудна клітина стала рухливою та гнучкою. У змій очі вкриті нерухомими прозорими повіками (рис. 24.7). Окремі види змій мають отруйні зуби, які за будовою нагадують голки шприца (рис. 24.7). Крізь них під час укусу впорскується отрута, що вбиває жертву й полегшує її перетравлення. Крім того, отрута захищає багатьох змій від ворогів.

Узагалі будь-яка змія при наближенні небезпеки намагається втекти, а якщо це їй не вдається, — попереджає ворога про свою присутність. Американські гримучники для цього трясуть брязкальцем. Це ланцюжок порожнистих міхурців, що з тріском труться один об одного. Якщо ворог не відступає, змія може вкусити.

У деяких змій на голові є ямки, що сприймають тепло, — термолокатори. Навіть у повній темряві такі змії відчувають тепло від своїх жертв — ссавців і птахів.

Рис. 24.6. Скелет гримучника (а) і його череп з отруйними зубами (б). Порівняйте отруйний зуб з голкою шприца (в)!

• 4. Отруйні змії України. З отруйних змій в Україні поширені гадюки (рис. 24.8). У Степу мешкає степова гадюка, на Поліссі — звичайна, а в Лісостепу — гадюка Нікольського. Два види — степова й гадюка Нікольського — занесені до Червоної книги України. Найбільша довжина гадюк — майже 1 м, але зазвичай вони значно менші. Гадюки є важливою частиною природних екосистем, бо обмежують чисельність мишоподібних гризунів.

Укус гадюки спричиняє болісну пухлину, нездужання. Натрапивши на цю тварину, треба просто відійти вбік. Гадюки ніколи не нападають першими. Убивати гадюк нерозумно й жорстоко: страх і ненависть не прикрашають розумну істоту. Якщо на території поруч із вами не буде схованок і їжі для мишей, там не буде й гадюк.

Рис. 24.7. Загрозлива поза гримучника жахливого (угорі); голова гримучника (унизу)

Найчисленніший ряд рептилій — Лускаті, до яких належать ящірки та змії. У разі зустрічі із зміями треба поводитися вкрай обережно.