Вплив людини на організми

У процесі своєї господарської діяльності людина не помічає, як руйнує природу, підриває основи власного існування. Щоб зберегти видове різноманіття природи, потрібно вивчати її стан і запобігати негативному впливу технічного прогресу, жити в гармонії з природою.

У природі не існує шкідливих чи корисних тварин. Зникнення будь-якого компонента середовища послаблює природу, знижує її стійкість, породжує інші зміни. Необхідно запроваджувати раціональне природокористування (від латин. «раціо» — розум) і відновлювати види, які перебувають на межі зникнення.

Екологічна етика

Екологічна етика (від грец. «ойкос» — оселя, «логос» — слово, вчення) — галузь знань, які об’єднують різні дисципліни й займаються моральними та духовними аспектами ставлення людини до природи.

Екологічна етика впроваджує збільшення поваги до природи й обмеження прав людини щодо природи. Засновниками екологічної етики вважають американського еколога Олдо Леопольдо й німецького лікаря Альберта Швейцера.

У 1959 р. було створено Міжнародне товариство захисту тварин. Також було засновано багато товариств із захисту тварин, проти жорстокого поводження з тваринами, за поліпшення умов утримання тварин, за гуманне ставлення до тварин тощо. Усі ці заходи спрямовували й спрямовують свою діяльність саме в русло екологічної етики, а 24 квітня в усьому світі відзначається День прав тварин.

Основні принципи етики дикої природи

В екологічній етиці виникло багато різноманітних напрямків, один з яких називається етикою живої природи.

Основні принципи етики живої природи

1. Поважай дику природу як святий простір.

2. Поважай дике життя як священне.

3. Поважай волю, автономію, незалежність, природні права дикої природи та її видів.

4. Заповідай якнайбільше ділянок живої природи.

5. Не заподій шкоди дикій природі, не керуй нею, не контролюй її.

6. Люби й цінуй диких живих істот і ділянки дикої природи заради них самих.

7. Не заважай дикій природі здійснювати своє еволюційне призначення.

8. Існування дикої природи, її видів, еволюційних та екологічних процесів добре саме по собі.

9. Невикористання дикої природи — благо.

Ці принципи звучать досить радикально, але не настільки радикально, як саме знищення природи.

Метою суспільства повинен стати екоетичний ідеал — це таке суспільство, де благо живих істот та екосистем і задоволення людських потреб існують у рівновазі й гармонії. Ідеал — це мета, якої ми прагнемо, як лінія обрію. Але, прийнявши такий ідеал, людство буде інакше планувати й здійснювати свою діяльність, інакше жити.

Запам'ятайте найважливіше

Для того щоб природа нашої планети розвивалася, щоб Земля й людство на ній не зазнало катастрофи, основою поведінки людей по відношенню до природи повинна стати екологічна етика.