У хребетних тварин розвинений скелет голови - череп. Центральна нервова система складається з двох частин: передня частина розширена в головний мозок і захищена черепом, а задня має вигляд видовженої трубки. Її називають спинним мозком.

У глотці хордових тварин закладаються зяброві щілини (мал. 82). У видів, що виникли у водному середовищі та ніколи його не залишали (риби), вони зберігаються впродовж усього життя. У решти тварин, що перейшли до життя на суходолі або знову повернулися до існування у водному середовищі (крокодили, тюлені, кити, дельфіни), зяброві щілини закладаються тільки під час зародкового розвитку і ніколи не функціонують як органи дихання в дорослому стані. Замість них газообмін забезпечують легені - парні органи, які дають змогу дихати атмосферним повітрям.

Хребетним тваринам притаманні різні способи живлення, але в них спільний план будови травної системи. Так, наскрізний кишківник відкривається назовні анальним отвором або в клоаку (розширення заднього відділу кишківника, у який відкриваються також вивідні протоки видільної та статевої систем). Зазвичай є спеціалізовані травні залози - печінка, підшлункова залоза, а в наземних хребетних - ще й слинні. У всіх хребетних тварин є також видільна, кровоносна, статева та ендокринна системи.

Мал. 82. Схема будови зародка хордової тварини: 1 - нервова трубка; 2 - хорда; 3 - кишка; 4 - шлунок; 5 - зяброві щілини

Складна будова хребетних тварин дала їм змогу опанувати різні регіони нашої планети. Вони поширені в усіх кліматичних поясах - від Арктики до екватора та від екватора - до Антарктики.

Які ознаки притаманні рибам? Усі ви чули вислів «Почувається, як риба у воді». Так кажуть тому, що риби найкраще пристосовані для мешкання у водоймах. Для цього вони мають безліч пристосувань. Риби здатні плавати за допомогою плавців і дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер. Риби поширені в усіх типах прісних і солоних водойм нашої планети. Під кригою в антарктичних й арктичних морях, а також на великих глибинах багато видів риб живуть при температурі, близькій до 0 °С, натомість відомі риби - мешканці гарячих джерел Північної Америки, які живуть за температури близько + 50 °С.

Особливості зовнішньої будови риб розглянемо на прикладі звичайного мешканця прісних водойм України - окуня річкового (мал. 83). Тіло риби поділяють на голову, тулуб і хвіст. Голова нерухомо сполучена з тулубом. Чітких меж між відділами тіла немає: вони плавно переходять одне в одне, що забезпечує обтічну форму тіла.

Ротовий отвір оточений верхньою та нижньою щелепами. Нижня щелепа рухома, що дає змогу активно захоплювати здобич (річковий окунь - хижак). На голові також є очі та парні отвори - ніздрі, з якими пов’язані рецептори нюху. З боків голови розміщені зяброві кришки, які прикривають органи дихання - зябра.

Плавці забезпечують рух тварини або регулюють її положення в товщі води. Це згортки шкіри, які зазвичай мають у своєму складі опорні скелетні утвори - промені. Плавці бувають парними та непарними. До парних плавців належать грудні та черевні, до непарних - хвостовий, анальний та спинний (один або декілька) (мал. 83). Хвіст, що закінчується хвостовим плавцем, - головний орган руху. Для повільного руху вперед або назад слугують грудні плавці. Парні грудні та черевні плавці слугують своєрідним «стерном глибини» - дають змогу змінювати напрямок руху. Непарні плавці {спинні та анальний) забезпечують стабільне положення тіла риби у воді.

Мал. 83. Зовнішня будова окуня річкового: 1 - голова; 2 - тулуб; 3 - хвіст; 4 - спинні плавці; 5 - хвостовий плавець; 6 - анальний плавець; 7 - черевний плавець; 8 - грудний плавець; 9 - зяброва кришка

Тіло риби вкрите лускою, що захищає її від механічних пошкоджень і надає більшої обтічності. Шкіра має залози, які виділяють слиз. Він захищає шкіру від проникнення хвороботворних організмів і полегшує плавання, зменшуючи тертя у воді.

Багато видів риб пристосовані до існування в умовах зміни пір року. Так, якщо водойма вкрита кригою, риба збирається там, де тепліше (наприклад, у ямах на дні). Найважчий період для риб - зимовий, коли у водоймах не вистачає їжі, льодостав перешкоджає надходженню кисню з повітря до води. Щоб допомогти рибам у цей час, потрібно робити ополонки.

Навесні, коли температура води підвищується, зростає й активність риб. У цей час спостерігають сезонне явище - нерест. Це процес відкладання самками риб ікри з подальшим заплідненням її сім’яною рідиною (молочком) самців.

Біологічний словничок: хорда, хребет, зяброві щілини, плавці, нерест.