Словник

А

Абіотичні екологічні фактори — умови неживої природи (наприклад, температура, тиск).

Автотрофи — організми, які синтезують органічні речовини з неорганічних у своєму тілі.

Акліматизація — пристосування організмів до нових біоценозів.

Амебоїдний рух — вид руху, характерний для одноклітинних амеб і деяких інших клітин багатоклітинних організмів, які не мають постійної форми. Вони можуть ніби «перетікати» у нове місце, утворюючи спеціальні випини, які називають несправжніми ніжками.

Антропічні фактори середовища — вплив людей та їхньої діяльності.

Аорта — найбільша артерія, у яку кров виштовхується із серця.

Апарат Гольджі — внутрішньоклітинний комплекс із канальців, порожнин, пухирців, утворених мембранами, що розташований поблизу ядра. На мембранах комплексу Гольджі синтезуються вуглеводи й жири.

Артеріальна кров — кров, насичена киснем.

Артерії — судини, по яких кров тече від серця.

Б

Бджолина родина — колонія, що складається з матки, близько сотні трутнів і кількох тисяч робочих бджіл.

Безумовні рефлекси — рефлекси, характерні для всіх представників виду. До них належать дихання, кашель, чхання, відсмикування руки від гарячого предмета тощо.

Бінарна номенклатура — система подвійних назв, що використовується в систематиці. Назва виду тварин, як і рослин, складається з двох слів (їжак вухатий, заєць європейський), де перше слово є назвою роду (рід їжак, рід Заєць). Крім основних таксонів, використовуються проміжні: підтип, підклас, надклас тощо.

Біологічний метод боротьби — метод боротьби, при якому одні організми використовуються для боротьби з іншими (наприклад, коли шкідників знищують за допомогою їхніх природних ворогів).

Біологія — комплекс наук про живу природу.

Біотичні екологічні фактори — будь-які впливи живих організмів або їхньої діяльності.

Бічна лінія — особливий орган чуття, характерний тільки для риб, який передає в мозок по нервах інформацію про силу й напрямок течії води. Бічна лінія також є органом дотику й нюху.

Брунькування — спосіб нестатевого розмноження, при якому на материнському організмі з’являється виріст (брунька), що в процесі росту схожий на дорослу особину.

В

Вени — судини, по яких кров надходить у серце.

Венозна кров — кров, насичена вуглекислим газом.

Вид — група організмів, які мають загальні ознаки будови, життєдіяльності, живуть на певній території, схрещуються між собою й дають плодюче потомство.

Видільна система — система органів, функцією якої є виділення з організму надлишку води, солей і шкідливих кінцевих продуктів обміну речовин.

Включення — різноманітні жири, білки, вуглеводи, які можуть перебувати в цитоплазмі тваринних клітин у вигляді крапель і зерняток.

Внутрішньоклітинне травлення — етап травлення, на якому травні клітини захоплюють шматочки їжі й перетравлюють її.

Всеїдні тварини — тварини, які харчуються змішано — рослинною та тваринною їжею.

Вулики — унікальні спорудження із шестигранних стільників, збудованих кастою робочих бджіл, які мають спеціальні залози, що виробляють віск.

Г

Гермафродити — організми, у яких сперматозоїди та яйцеклітини можуть утворитися в однієї особини.

Гетеротрофи — організми, які одержують готові органічні речовини з їжею.

Гомойотермні — тварини, які мають сталу температуру тіла, що не залежить від температури навколишнього середовища.

Гормони — біологічно активні речовини, які беруть участь у регуляції життєвих функцій організму.

Д

Дводишні — однолегеневі, дволегеневі та кистепері риби, які мають зябра й легені.

Двостороння симетрія — тип симетрії, при якому через тіло тварини можна провести тільки одну площину симетрії, щоб одержати дві «дзеркальні» половини.

Дзижчальця — органи рівноваги у двокрилих. Завдяки їм у двокрилих найманевреніший політ: вони мають вертикальний зліт, можуть різко набирати швидкість і змінювати напрямок.

Диференційовані клітини — клітини, що відрізняються за своєю будовою й функціями. Тіло багатоклітинного організму складається з диференційованих клітин.

Дифузна нервова система — тип нервової системи, у якій клітини мають характерну зірчасту форму, розкидані по всій поверхні рівномірно й сполучаються своїми променями. Ці клітини передають збудження одна одній та м’язовим клітинам.

Дихальна система — система органів, що забезпечує надходження в організм кисню, необхідного для розщеплення органічних речовин (одержання енергії) й виведення вуглекислого газу, що утворився в результаті цих процесів.

Дихальця — отвори, розташовані на черевці павука, через які повітря потрапляє в легеневі мішки й трахеї.

Е

Еволюція — процес історичного розвитку організмів.

Ектодерма (від грец. «ектос» — зовні) — зовнішній шар клітин тіла в губок і кишковопорожнинних; зародковий шар клітин.

Електрорецепція — здатність деяких організмів виявляти електричне поле й реагувати на його зміну.

Ендокринна система — система органів, функції якої схожі на функції нервової системи — взаємозв’язок і злагоджена діяльність клітин, органів та їхніх систем, але виконує вона їх по-іншому. Органами ендокринної системи є залози внутрішньої секреції. Вони виділяють гормони, які регулюють діяльність організму.

Ендоплазматична сітка (від грец. «ендос» — внутрішній) — система канальців, порожнин, які утворені мембранами й пронизують усю клітину. Ними речовини потрапляють з однієї частини клітини в іншу.

Ентодерма (від грец. «ентос» — усередині) — внутрішній шар клітин тіла кишковопорожнинних тварин; зародковий шар клітин.

Ентомологія — наука, що вивчає будову й життєдіяльність комах, їхній історичний та індивідуальний розвиток, класифікацію, взаємозв’язки з навколишнім середовищем і закономірності поширення на планеті.

Епітеліальна тканина — тканина, що виконує функції захисту, виділення й усмоктування. Її клітини покривають організм ззовні, вистеляють різні порожнини зсередини, утворюють залози.

Етологія — наука про поведінку тварин.

Ж

Жало — яйцеклад робочих бджіл, перетворений на орган захисту й нападу.

Живородні — частина хрящових риб, у яких зародок усередині тіла матері одержує живлення не з яйця, а з тіла материнського організму.

Жирове тіло — орган, розташований між внутрішніми органами комах, який містить запасні речовини й накопичує непотрібні та шкідливі продукти обміну речовин.

З

Замкнена кровоносна система — кровоносна система, у якій кроврухається по судинах, не виливаючись у порожнину тіла.

Запліднення — процес злиття чоловічої й жіночої статевих клітин, у результаті якого утворюється новий організм.

Зародковий етап — етап після запліднення, коли починається ріст і розвиток нового організму, які спочатку відбуваються всередині материнського організму або в яйці. Клітини діляться, їх стає більше, маса й розміри нового організму збільшуються, утворюються тканини, органи й системи органів.

Захисне забарвлення — забарвлення, що дозволяє тварині ніби злитися з навколишнім середовищем, стати непомітною для хижака або жертви.

Зигота — клітина, що утворюється в результаті злиття яйцеклітини й сперматозоїда.

Зоогеографія — наука про закономірності розселення тварин.

Зоологія (від грец. «зоон» — тварина, «логос» — наука) — система біологічних наук, що вивчають будову й життєдіяльність тварин, їхній історичний та індивідуальний розвиток, класифікацію, взаємозв’язки з навколишнім середовищем і закономірності поширення на планеті.

І

Інсектициди (від латин. «інсекта» — комаха, «цидос» — убиваю) — отрутохімікати, які використовують для боротьби з комахами.

Інстинкт (від латин. «інстинктус» — спонукання) — сукупність природжених складних актів поведінки тварини у відповідь на подразник або систему подразників.

Іхтіологія — наука, що вивчає будову та життєдіяльність риб, їхній історичний та індивідуальний розвиток, класифікацію, взаємозв’язки з навколишнім середовищем і закономірності поширення на планеті.

К

Капіляри — найдрібніші судини. Їхня стінка складається з одного шару епітеліальної тканини, крізь яку легко проникають різні речовини в результаті дифузії.

Касти — групи в бджолиній або мурашиній родині, наприклад, каста трутнів, каста робочих бджіл.

Клітина — жива система, для якої характерні всі функції живого: живлення, дихання, розмноження, подразливість, рух. Вона є одиницею життєдіяльності. Клітина одночасно є складно влаштованою системою й частиною іншої системи, організму. Усі клітини організму тісно пов’язані між собою.

Клітинний центр — органела, що являє собою два циліндричних тільця. Клітинного центру немає в рослинних клітинах. Він відіграє важливу роль під час поділу клітини.

Клоака — розширення, у яке потрапляють перед виведенням назовні неперетравлені рештки, сеча й статеві продукти.

Коменсалізм, або нахлібництво — форма взаємин, при якій один з організмів отримує з них користь, а для іншого вони байдужі.

Конкуренція — форма взаємин, при якій організми суперничають за який-небудь ресурс місцеперебування (за їжу, воду, місце для нори, гнізда тощо).

Кровоносна система — система органів, що забезпечує рух крові.

Кровообіг — рух крові по судинах.

Кутикула — щільна оболонка, якою вкрите тіло червів у зв’язку з пристосуванням до паразитичного способу життя.

Л

Лабораторні тварини — тварини, які служать науці й використовуються в медицині. На лабораторних тваринах (мишах, пацюках, хом’яках, морських свинках) апробуються ліки.

Лізосоми (від грец. «лізис» — розщеплення, «сома» — тіло) — органели, що являють собою пухирці, оточені мембраною й заповнені напіврідким вмістом. Це хімічні речовини ферменти, здатні розщеплювати білки, жири, вуглеводи. Лізосоми, зливаючись разом, утворюють травні вакуолі.

Луска — напівпрозора кісткова пластинка із зубчастими краями. Одним кінцем вона занурена в шкіру, а іншим — накладається на сусідню лусочку, подібно до черепиці на даху.

М

Магніторецепція — здатність деяких організмів відчувати магнітне поле, що дозволяє їм визначати напрямок руху, висоту або розташування на місцевості.

М'язова тканина — тканина, що складається з клітин витягнутої форми, здатних скорочуватися.

М'язовий рух — рух за рахунок скорочення м’язів. Характерний для більшості багатоклітинних тварин.

М'ясоїдні тварини — тварини, які поїдають інших тварин.

Мальпігієві судини — органи виділення комах та павукоподібних, які відкриваються в кишечник.

Матка (цариця) — велика самка в суспільних комах, її основна функція — відкладати яйця.

Мезоглея («мезос» — середній, «гліа» — клей) — міжклітинна речовина, що міститься між ектодермою та ентодермою.

Мезодерма — середній зародковий листок багатоклітинних тварин (крім губок та кишковопорожнинних), що розташований між ектодермою та ентодермою.

Мембрана (від латин. «мембрана» — шкірочка, плівка) — тоненьке еластичне зовнішнє покриття клітини, що захищає вміст клітини, здійснює транспорт речовин усередину й назовні.

Метанефридії — трубочки видільної системи кільчастих червів, які одним кінцем відкриваються в порожнину тіла, а іншим — назовні в кожному сегменті.

Миготливий рух — спосіб переміщення одноклітинних джгутикових та інфузорій за рахунок руху джгутиків і війок.

Міксотрофи (від грец. «мікс» — змішувати, «трофе» — їжа) — організми, які здатні до фотосинтезу, а також поглинають органічні речовини. Таким чином, вони живляться як рослини (автотрофно) і як тварини (гетеротрофно).

Міксоцель — змішана порожнина тіла членистоногих та молюсків, що утворилася в результаті злиття первинної й вторинної порожнин.

Мімікрія — захисне пристосування. Наприклад, яскраве попереджувальне забарвлення в беззахисної комахи, щоб уберегтися від хижаків.

Мітохондрії (від грец. «мітос» — нитка, «хондріон» — зернятко) — органели овальної або видовженої форми. У мітохондріях відбуваються хімічні реакції розщеплення складних хімічних речовин на більш прості. У результаті виділяється й запасається енергія, яка потрібна для всіх життєвих процесів.

Множинний поділ — спосіб нестатевого розмноження, при якому з однієї материнської клітини утворюється декілька дочірніх. Характерний для одноклітинних споровиків, до яких належить малярійний плазмодій, паразит, що спричиняє малярію в людей.

Мозкові ганглії — скупчення нервових клітин на передньому кінці тіла, від яких відходять нервові стовбури.

Морфологія — наука про будову організму та органів.

Мушля — див. Черепашка.

Н

Незамкнена кровоносна система — кровоносна система, у якій кров рухається не тільки судинами, а й виливається в порожнину тіла.

Нейтралізм — форма взаємин, за якої організми не здійснюють істотного впливу один на одного.

Неотенія — здатність організмів розмножуватися й досягати статевої зрілості на стадії личинки.

Непрямий розвиток — розвиток, при якому вилуплюється або народжується личинка, що за будовою та способом життя істотно відрізняється від дорослого організму.

Нервова система — система органів, що забезпечує злагоджену роботу всіх органів і систем, зв’язок організму із зовнішнім середовищем. Найбільш розвинена нервова система в ссавців. Її органами є головний і спинний мозок, нервові вузли й нерви.

Нервова тканина — тканина, що складається з клітин зірчастої форми. «Промені» цих клітин переходять у відростки. Вони здатні сприймати подразнення й передавати збудження до м’язів, шкіри, інших органів і тканин. Завдяки нервовій тканині в організмі здійснюється регуляція всіх функцій.

Нерест — процеси, пов’язані з відкладанням ікри, молочка й заплідненням. Для нересту характерна особлива шлюбна поведінка.

Несправжні ніжки — вирости мембрани клітини, утворені в результаті перетікання цитоплазми в певне місце.

Нестатеве розмноження — розмноження, що здійснюється без участі статевих клітин.

О

Обмін речовин — процес надходження в організм речовин, їхнє перетворення й виділення кінцевих продуктів.

Опорно-рухова система — система органів, основні функції якої — забезпечити опору органам і рух окремим органам та всьому організму; захистити їх від механічних ушкоджень.

Орган — частина організму, що має певну будову й виконує певні функції.

Органели — частини клітини, які мають певну будову й виконують певні функції.

Органи чуття — органи, що забезпечують ефективний зв’язок організму із зовнішнім середовищем: очі (органи зору), вуха (слуху), язик (смаку), ніс (нюху) та ін.

Орнітологія — наука, що вивчає будову й життєдіяльність птахів, їхній історичний та індивідуальний розвиток, класифікацію, взаємозв’язки з навколишнім середовищем і закономірності поширення на планеті.

Остаточний хазяїн — тварина, у тілі якої відбувається статеве розмноження паразита.

П

Павутинні бородавки — органи на черевці павукоподібних, у яких знаходяться залози, що виробляють павутину.

Паразитизм — взаємини між організмами, при яких одні організми (паразити) живляться іншими (хазяями), використовуючи їх як середовище існування, і завдають їм шкоди.

Паразитичні тварини — тварини, які спричиняють хвороби тварин і людини, використовують їх як джерело живлення та середовище існування, завдаючи їм шкоди.

Параподії — органи руху поліхет, схожі на лопаті зі щетинками.

Паренхіма — пухка сполучна тканина, що заповнює порожнини тіла. Вона утворюється в зародковий період із третього зародкового мішка — мезодерми. У паренхімі розташовуються внутрішні органи.

Партеногенез — статеве розмноження без запліднення. Так, у бджіл із запліднених яйцеклітин розвиваються робочі бджоли й цариці, а з незапліднених — чоловічі особини — трутні.

Педипальпи — органи для захоплення й обмацування здобичі в павукоподібних.

Післязародковий етап — етап, що починається після вилуплення з яйця або народження. У цей час організм уже може досить самостійно існувати й харчуватися.

Плавальний міхур — орган, за допомогою якого риба регулює глибину свого занурення. Він заповнений газом і обплетений кровоносними судинами.

Плацента (дитяче місце) — орган, що зв’язує організм дитинчати й матері у ссавців. У плаценті переплітаються кровоносні судини дитини й матері. Крізь стінки цих судин відбувається збагачення крові поживними речовинами й киснем.

Поведінка — пристосувальні дії або система дій організму у відповідь на вплив зовнішнього або внутрішнього середовища.

Поділ надвоє — спосіб нестатевого розмноження, при якому з однієї материнської клітини утворюється дві дочірні.

Подразливість — властивість живих організмів сприймати зміни навколишнього або внутрішнього середовища й відповідати на них зміною життєдіяльності.

Позакишкове травлення — етап, коли отрута, уведена в тіло спійманої в павутину жертви, перетравлює її. Згодом утворену кашку павук усмоктує через ротовий отвір за допомогою глотки.

Пойкілотермні — тварини, температура тіла яких залежить від температури навколишнього середовища.

Попереджувальне забарвлення — яскраве забарвлення, що попереджає хижака про огидний смак або запах чи біль від укусу, тому він не нападає на таку жертву.

Порода — група особин одного виду, штучно виведених людиною, що характеризується корисними для людини ознаками.

Порожнинне травлення — перший етап травлення, коли залозисті клітини виробляють травні соки й виливають їх у гастральну порожнину.

Природна система, або класифікація — система, що відображає походження, спорідненість, а отже, подібність організмів.

Променева, або радіальна, симетрія — тип симетрії, при якому через тіло тварини можна провести безліч площин симетрії, щоб одержати «дзеркальні» половини.

Промислові тварини — тварини, яких добувають для одержання м’яса, хутра, шкур (різні види риб, кабан, олень, соболь, єнот, норка, водоплавні та лісові птахи).

Проміжний хазяїн — тварина, у тілі якої відбувається нестатеве розмноження паразита.

Протонефридії — органи видільної системи плоских червів, які являють собою розгалужені трубочки, що закінчуються клітиною із джгутиками.

Прямий розвиток — розвиток, при якому народжується або вилуплюється організм, схожий на дорослий, хоча значно менший за розмірами.

Р

Радула — особливий орган у ротовій порожнині молюска, яким він зішкрібає свою їжу (м’які частини рослин і грибів).

Раціональне природокористування — система господарської діяльності, за якої досить повно використовуються видобувні природні ресурси, забезпечується поновлення відновлювальних природних ресурсів, повно й багаторазово використовуються відходи промисловості.

Регенерація — властивість організмів відновлювати відсутні частини.

Рефлекси — відповідні реакції організму на вплив зовнішнього середовища за участю центральної нервової системи, що лежать в основі поведінки. Вони можуть бути безумовними (природженими) та умовними (набутими).

Рибосоми (від грец. «рибос» — потік, струмінь і «сома» — тіло) — дуже маленькі органели, які в клітині часто розташовані групами по декілька штук. У рибосомах синтезуються білки.

Рій — частина бджолиної сім’ї, що вилетіла з гнізда разом із маткою. Бджоли знаходять підходяще місце для нового гнізда й утворюють нову бджолину сім’ю.

Ріст — процес збільшення розмірів і маси. На відміну від рослин, у тварин ріст обмежений.

Розвиток — процес формування організму, його окремих частин, органів і систем органів.

Роздільностатеві — організми, у яких в одних особин утворюються сперматозоїди, в інших — яйцеклітини.

Розмноження — основна властивість живих організмів, відтворення подібних до себе.

Рострум — витягнута передня частина голови риби.

Рух — одна з основних властивостей живих організмів. Тварини здебільшого здатні до активних рухів.

С

Сапротрофи — організми, які харчуються мертвими організмами або виділеннями живих організмів, не завдаючи їм шкоди.

Свійські тварини — тварини, яких розводять для одержання користі (собаки, коні, корови, свині, кози, кури, гуси, качки, індики, бджоли, шовковичний шовкопряд тощо).

Сегменти — однорідні частинки, подібні між собою зовні й за внутрішньою будовою.

Середовище існування — сукупність усіх умов, які діють на біологічну систему.

Сеча — рідина, що виробляється зовні органами виділення, містить шкідливі продукти обміну речовин, надлишок води та солей.

Симбіоз — форма тривалих взаємовигідних взаємин між організмами.

Синантропні види (від грец. «син» — разом і «антропос» — людина) — види комах, які пристосувалися до життя в оселях людини.

Система органів — сукупність органів, які спільно забезпечують протікання найважливіших життєвих процесів.

Систематика — наука, що вивчає природну систему тварин. Основне завдання систематики — класифікувати організми, тобто розподілити їх по групах.

Сперматозоїди — чоловічі статеві клітини.

Сполучна тканина — тканина, що містить дуже багато міжклітинної речовини. Зі сполучної тканини складаються кістки, хрящі, сухожилля, зв’язки, кров тощо.

Статева система — система органів, основна функція якої — забезпечення розмноження організмів.

Статеве розмноження — розмноження, що здійснюється за допомогою статевих клітин (сперматозоїдів, або сперміїв, та яйцеклітин).

Статевий диморфізм — зовнішня відмінність самців і самок одного виду.

Т

Таксиси — орієнтовані рухи, спричинені певними стимулами. Вони належать до простих поведінкових реакцій. Таксиси характерні для одноклітинних тварин.

Таксон — класифікаційна одиниця систематики. Найбільший таксон — це царство.

Тварини — частина живої природи, складно влаштовані природні біологічні системи, для яких характерні такі життєві функції: обмін речовин, рух, ріст і розвиток, подразливість.

Терморегуляція — здатність тварин підтримувати сталу температуру тіла.

Терморецепція — здатність деяких організмів виявляти зміну температури й реагувати на неї.

Тканина — сукупність клітин і міжклітинної речовини, що мають спільну будову, походження й виконують подібні функції. У тварин і людини виділяють чотири види тканин: епітеліальну, м’язову, сполучну й нервову.

Травна вакуоля — мембранний пухирець з їжею, у який виділяються травні речовини — ферменти. Поживні речовини всмоктуються клітиною, потім пухирець різко скорочується, і неперетравлені рештки виводяться з клітини.

Травна система — система органів, що забезпечує надходження їжі в організм і її підготовку до внутрішньоклітинного процесу обміну речовин.

Травоїдні тварини — тварини, які харчуються рослинною їжею.

У

Умовні рефлекси — рефлекси, які виробляються в результаті життєвого досвіду й властиві організмам із розвинутою нервовою системою.

Ф

Фагоцитоз — спосіб поглинання клітиною твердих часток, при якому несправжні ніжки наближаються до їжі, охоплюють її й замикаються.

Фізіологія — наука про роботу органів та їхніх систем.

Фільтратори — організми, які харчуються, пропускаючи крізь себе розчин і відфільтровуючи поживні речовини.

Фільтрація — спосіб поглинання їжі, коли клітини організму створюють спрямований потік води в порожнину тіла й разом із водою туди потрапляють дрібні організми.

Фіна — стадія личинки стьожкових червів, що являє собою пухирець, усередині якого знаходиться головка й шийка.

X

Хеліцери — органи захоплення й умертвіння здобичі (через них упорскується отрута) у павукоподібних.

Хижацтво — такі взаємини між організмами, коли одні (хижаки) добувають, умертвляють інших (жертв), харчуються ними.

Хлорагогенні клітини — клітини, які розташовані на поверхні кишечника в деяких кільчастих червів. Вони мають характерне жовто-буре забарвлення. Здатні здійснювати функцію фагоцитів і відіграють певну роль у процесах травлення.

Хорда — осьовий скелет у вигляді пружного, щільного й еластичного тяжа. У високоорганізованих хордових є тільки на початкових стадіях розвитку, а потім заміщається хребцями.

Ц

Циста — форма, у якій одноклітинний організм переживає несприятливі умови.

Цитологія — наука про будову та функції клітин.

Цитоплазма (від грец. «цитос» — клітина, «плазма» — утворення) — в’язка зерниста маса клітини, у яку занурені всі органели.

Ч

Черепашка — зовнішній скелет, яким захищене м’яке тіло молюска.

Ш

Шкідники — тварини, що завдають шкоди садам, лісам, полям. Це комахи, які живляться деревиною, плодами, насінням (непарний шовкопряд, різні види червиць, колорадський жук, яблунева плодожерка, перелітна сарана), мишоподібні гризуни тощо.

Шкірно-м'язовий мішок — щільний шар епітеліальних клітин, які зрослися з м’язами. Покриває тіло червів.

Я

Ядро — найголовніша частина клітини, у якій зберігається спадкова інформація про весь організм. Ядро керує всіма процесами, що відбуваються в клітині, зазвичай займає центральну частину клітини й часто має округлу форму.

Яйцеклітини — жіночі статеві клітини.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно