Хвостаті рептилії

Змії, ящірки, крокодили й черепахи, а також давно вимерлі динозаври — всі вони належать до плазунів, або рептилій. Люди завжди ставилися до цих тварин суперечливо: боялися й водночас шанували їх. Достатньо згадати казки про жахливих драконів, легенди про зміїв-чудовиськ і водночас змію як символ знань з медицини. Саме змія обвиває посох Асклепія та посудину Гігеї на звичних нам символах медицини. А є ще міфи про Світову черепаху, на спині якої стоять слони, що тримають на Землю.

Посох Асклепія (жовтий) на прапорі Всесвітньої організації охорони здоров’я та посудина Гігеї (біле зображення) на вивісці аптеки

Крім того, з рептиліями пов’язано багато легенд і забобонів. Деякі народи світу вважають змію загадковим створінням і навіть поклоняються їй, як божеству. Але найчастіше слово «змія» асоціюється в людей із хитрістю, брехливістю та підступністю. Найімовірніше, такий образ змії побутував ще задовго до зародження християнства. У Біблії Змій ототожнюється з дияволом. Саме в образі Змія Сатана спокусив Єву та умовив скуштувати плоду з Дерева пізнання. У книзі Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і потаємна кімната» описується міфічна істота, подібна до змії з гіпнотичним поглядом — Василіск. Стародавнім слов’янам також були відомі перекази про Василіска, але вони уявляли його як дракона з півнячою головою. Уважалося, що з курячого яйця, висидженого жабою, вилупиться страхітлива істота. За легендою, Василіск гине від півнячого крику. Саме через ці таємничі міфи й забобони люди часто брали півня з собою в дальню дорогу.

Міфічний василіск (з книги для дітей Ф. Ю. Вертуха, 1806 рік)

Хоч би як захоплювалося людство, наділяючи плазунів чарами, вони не мають жодних магічних властивостей. Рептилії — прародичі двох панівних на Землі груп тварин — птахів і ссавців. І в історії розвитку життя на нашій планеті ця група тварин була першою з тих хребетних, хто розірвав свій зв’язок із водним середовищем (до того життя всіх хребетних істот залежало від водойм — там вони жили, харчувалися та/або розмножувалися) й зробила вирішальний крок у підкоренні суходолу. Розгляньмо ж цих тварин уважніше та з’ясуймо їх особливості.

Для початку спостереження потрібно впіймати ящірку. Це можна зробити руками, але є ризик заподіти шкоду тварині. Тому ліпше скористатися предметом, яким можна її накрити. Скажімо, звичайною кепкою (бейсболкою). Якщо під час прогулянки в полі чи лісі почуєш шарудіння, — прислухайся, можливо, це шелестить у траві ящірка. Далі, орієнтуючись на слух, шукай, де вона шурхотить. Потому повільно, з кепкою в руках, просувайся в бік, звідки чується звук. Стеж за тим, щоб на ящірку не падала твоя ж тінь. Коли відстань між вами скоротиться, різким рухом накрий її кепкою.

Спостерігай за рухами ящірки, уважно розглянь її тіло, голову, кінцівки та хвіст. Якого розміру ящірка? Якого кольору в неї спина й черево? Чи є в ящірки вуха, очі, рот? Чи можеш ти побачити в неї на голові невеличке заглиблення — третє око? Спостереження запиши у свій щоденник та зроби короткий відеоогляд тварини для розміщення в інтернеті.

В Україні поширені близько 10-ти видів ящірок, проте більшість із них вельми рідкісні або водяться лише в окремих регіонах. Тому, скоріш за все, вам вдасться спіймати прудку або живородну ящірку. Ящірки дуже рухливі. Тіло спійманої тварини з боків спирається на широко розставлені короткі кінцівки приблизно однакової довжини. Через таке положення тіла відносно землі їх і називають плазунами — з боку це виглядає так, ніби вони тягнуть тіло поверхнею. У прудкої ящірки виразно помітна шия, тим часом як у живородної шиї майже не видно. У всіх ящірок довгий хвіст, часом навіть довший за тулуб. На кінцівках можна помітити нарости на пальцях із рогових пластинок — оторочки. Це утворення потрібне для полегшення руху сипучим ґрунтом. Окрім цього, у ящірок особливе розташування кінцівок: вони розташовані під тулубом, що дає тваринам змогу трохи підняти тулуб над землею. Завдяки цьому ящірки бігають, хоча й своїм дивовижним чином. Якщо влаштувати перегони між тваринами, пустельні ящірки здатні обігнати білку, польову мишу й навіть домашню свиню!

Голова ящірки з барабанною перетинкою і «третім оком» на тім’ї

Морда в ящірки загострена, на ній з боків розташовані двоє очей з рухливими повіками. На голові в ящірок (згори посередині) можна побачити світлу пляму — третє (тім’яне) око. Воно сховане під шкірою і за будовою частин нагадує звичайне око. У процесі розвитку світу тварин це око втратило функцію зору та стало частиною системи гормональної регуляції (ендокринної системи). У ящірок тім’яне око є ще й своєрідним термометром. Коли воно перегрівається, то повідомляє, що час ховатися в затінок. Щоправда, «триокі» не лише рептилії — залишки третього ока є і в птахів та ссавців. У нас воно перетворилося на шишкоподібну ендокринну залозу. У ящірки на морді є 2 ніздрі, й вона добре відчуває запахи завдяки розвиненим долям переднього мозку, що відповідають за нюх. Помітно, що на голові немає вушних раковин і слухових проходів, зате наявні щільні барабанні перетинки з боків. Якщо зазирнути ящірці до рота, видно дрібні, ледь загнуті зуби, призначені для втримування здобичі. Здобич ящірка не пережовує, а ковтає цілою.

Спробуйте визначити вид ящірки, яку ви спіймали. Прудку й живородну ящірок можна розрізнити за кількома ознаками: за забарвленням й розміром: якщо ви спіймали чималу ящірку, швидше за все, це прудка. Якщо дрібна й темно-коричнева — живородна. І зрештою, важливе значення має місцевість, де її спіймали: якщо біля водойми, це живородна ящірка, якщо в степу або в полі, — прудка.

Живородна ящірка

Прудка ящірка

Ти, певно, знаєш, що якщо хижак нападе на ящірку та схопить її за хвіст, то вона може відкинути цей орган, а той за якийсь час поступово відросте. Такий процес особливо цікавий для медичної галузі. Цікаво, чи відрізняється відрослий хвіст від втраченого? Іншими словами — відновлений орган такий самий чи зовсім інший?

Уважно розглянь хвіст спійманої ящірки. Новий хвіст подібний до старого, але на місці перелому можна помітити незначне звуження або ділянку тіла, що відрізняється за забарвленням. Проведи пальцем по тілу ящірки в цьому місці. Чи відрізняється воно на дотик від інших частин? Не випускаючи першої ящірки (обережно поклади її в банку чи коробку), спробуй спіймати ще одну та перевірити її хвіст. Порівняй двох ящірок за зовнішнім виглядом і довжиною хвостів. Не забудь після дослідження випустити тварин на волю. Спостереження запиши у лабораторний журнал, зафільмуй процес для свого каналу про біологічні дослідження.

Малоефективна стратегія полювання на ящірок — ловити їх за хвіст

Ящірка без хвоста й хвіст без ящірки

Хвіст у ящірок — одна з найважливіших частин тіла. Він допомагає в пересуванні, може використовуватися для приваблення особин протилежної статі, а також є місцем відкладання жиру на голодні часи. Представники деяких видів ящірок зберігають у хвості до 60 % жирових запасів. Одна з особливостей скелета ящірок — здатність до аутотомії, відкидання хвоста в разі необхідності. У хвостових хребцях ящірок є незакостенілі прошарки. За сильного скорочення хвостових м’язів відбувається обламування хвоста в місцях їхнього розташування (у деяких ящірок розлам проходить між хребців). При цьому в ящірки немає відчутної крововтрати, тому що під час різкого скорочення хвостових м’язів судини перетискаються.

Головна мета відкидання хвоста — відволікання уваги хижака. Поки хижак «досліджує» хвіст, ящірка встигає втекти й заховатися. При цьому в деяких ящірок хвіст має особливо яскраве забарвлення, тож стає першою ціллю атаки хижака. І якщо тактична перемога дістається нападникові — ящірка «впіймана», то стратегічна — жертві-ящірці — тварина на волі, а хижак лишився з хвостом!

Регенерована частина хвоста гекона істотно відрізняється від втраченої

За кілька тижнів чи місяців хвіст виростає наново, проте хребці не виростають удруге, тому новий хвіст має іншу опору — хрящовий стрижень. Через це вдруге вже не вдасться відкинути хвоста. З огляду на таку особливість, ящірки стараються скинути не весь хвіст, а лише його кінчик, тоді буде можлива повторна аутотомія у місці, вищому за регенерований (вирощений наново) кінчик.

Щоразу після втрати хвоста ящірки змушені змінювати спосіб життя. Особинам, які залишилися без хвостів, складно зберегти провідну роль в спільноті. Їм непросто захищати свою територію та знаходити партнерів. Самки, що втратили хвости, відкладають менше яєць, тому що більша частина їхньої енергії витрачається на відновлення втраченої частини тіла.

• 1. Сформулюй припущення, що могло б пояснити зміну живородіння в північних регіонах на відкладання яєць у південних краях у живородної ящірки.
• 2. Порівняй стратегію ящірок щодо відволікання уваги хижака зі стратегіями інших тварин, як-от чорнильними завісами восьминогів чи підняттям мулу морськими гребінцями. Які переваги й недоліки має стратегія відкидання хвоста?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Тварини лікують 7 клас Драгулян", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)