Кільчасті черви, їхня різноманітність та значення

 

По дну вільно повзають морські миші, схожі на їжаків, зі щетинками всіх кольорів веселки. Інші види активно плавають і зариваються в мул, як нереїс. У нього змієподібне тіло з добре відокремленою головою й численними параподіями, що мають пучки жорстких опорних щетинок. Зариваючись у м’який мул, нереїси роблять різкі бічні вигини тіла й наче занурюються в дно. Прижився нереїс у Каспійському морі, інтенсивно там розмножився та став важливою складовою частиною живлення осетрових риб. А такі черви, як піскожили, можуть глибше зариватися в пісок. Під час риття в піскожилів головну роль відіграють дуже розвинені м’язи тіла й гідравлічний спосіб руху шляхом проштовхування порожнинної рідини з одного кінця тіла в інший. Живляться

дрібними водоростями, тваринами й різними неживими часточками, захоплюючи їх разом із піском. Є основним кормом багатьох риб. Своєрідними і яскравими представниками багатощетинкових є сидячі поліхети, наприклад, серпули, що живуть у звивистих вапняних трубках. Із трубки вони висовують головний кінець із гарними різнокольоровими віялоподібними щупальцями, густо вкритими довгими війками. У коралових рифах тропічних островів Тихого океану живе палоло зелений. Забарвлення його тіла зеленкувате, розміри - до 1 м. Двічі на рік, у певній фазі Місяця, велика кількість статевозрілих особин з’являється на поверхні води, щоб розмножуватись.

Більшість багатощетинкових червів - роздільностатеві тварини, для яких важливим у розмноженні є біосвітіння. Це явище відбувається завдяки виробленню в організмі особливої речовини - люциферину. Під дією спеціального ферменту ця сполука окиснюється з вивільненням енергії, що перетворюється на світло. Розвиток непрямий, у процесі якого з яєць з’являються вільноживучі личинки, які рухаються за допомогою війок. Поведінка в поліхет складніша, ніж у інших червів. Для окремих видів характерними є шлюбні ігри та боротьба за територію.

Отже, багатощетинкові черви, або поліхети - група кільчастих, переважно морських, червів, які на кожному сегменті тулуба мають параподії з численними щетинками.

Які пристосування малощетинкових червів до життя у ґрунті?

Малощетинкові черви - мешканці прісних вод і ґрунту, і лише поодинокі види зустрічаються в морях. Зовнішня будова цих червів відрізняється відсутністю параподій та наявністю залозистого пояска в передній третині тіла у статевозрілих особин. По боках тіла розташовані щетинки, по чотири пари пучків на кожному сегменті. Більшість малощетинкових має розміри від 0,5 мм до 40 см, а деякі види тропічних земляних червів досягають 3 м. Найвідомішими представниками є дощові черв’яки та трубочники.

Дощовий черв’як звичайний - вид малощетинкових червів, який пристосувався до життя в ґрунті. Пересуванню в ґрунті сприяє видовжене, загострене з обидвох кінців тіло. Спрямовані назад щетинки дають можливість чіплятися за найменші нерівності ґрунту. Слиз, що виділяється шкірними залозами, зменшує тертя тіла черв’яка, перешкоджає його висиханню, сприяє диханню, має протимікробні властивості. Живляться дощові черв’яки відмерлими рослинними рештками. У ґрунті дощові черви риють нірки, до 2 м углиб. У теплу та

вологу погоду вони вночі виповзають на поверхню, відшукують сире опале листя, напівзгнилі травинки й усе це затягують у нірки. Отже, дощові черв’яки - типові детритофаги, які відіграють дуже важливу роль у ґрунтоутворенні. В Україні відомо понад 50 видів дощових червів, і одного з них занесено до Червоної книги України (ейсенія Гордєєва).

Трубковик звичайний - червонуватий черв’як, розміром 2-5 см, живе в прісних водах. Заселяє мулисті ґрунти дуже забруднених водойм. Передній кінець черв’яка заглиблений у мул, а задній висувається назовні й безупинно звивається. Такі рухи забезпечують приплив свіжої води, необхідної черв’яку для дихання. Тому покриви задньої частини тіла мають багато кровоносних капілярів. Навколо задньої частини тіла утворюється трубочка з мулових частинок, склеєних слизом черв’яка. Ці черви заковтують пісок і засвоюють поживні речовини, які в ньому містяться. Так трубковики здійснюють очищення водойм. Труб-ковиків використовують як корм для акваріумних рибок, ці черви є базою живлення для прісноводних тварин, зокрема риб.

Отже, малощетинкові черви, або олігохети - група кільчастих червів, які мають нечисленні щетинки, поясок. Їх основне значення пов'язане з ґрунтоутворенням та біологічним очищенням водойм.

Які особливості та значення п'явок?

П’явки поширені в прісних водоймах, морях, іноді живуть на суходолі. Серед них є хижаки та кровосисні види. Будова п’явок повністю відповідає їх способу живлення. По-перше, вони мають два присоски - передній і задній. Із їх допомогою п’явки прикріплюються до жертв, а також пересуваються. Саме тому вони повністю втратили щетинки. Тіло в них більш-менш сплющене. Завдяки активному способу життя, у п’явок добре розвинена нервова система та органи чуття. Через хижацтво й паразитизм значні зміни сталися й у травній системі: розвинулися хоботок або щелепи, значно збільшився шлунок. Слинні залози почали виробляти речовини, які запобігають зсіданню крові. Рот п’явки має три щелепи й декілька сотень зубів. Спожита кров, оброблена слиною п’явки, може довго зберігатися в кишечнику (від кількох місяців до року). Як і більшість кільчастих червів, п’явки - гермафродити. В Україні їх понад 25 видів.

Найвідоміша з п’явок - це п’явка медична, завдовжки 1020 см. Її легко впізнати за двома поздовжніми смугами на спині. Медичні п’явки ссуть кров хребетних тварин, у тому числі й людини.

П’явок уже багато століть використовують для лікування. Існує навіть окремий метод лікування п’явками - гірудотерапія. Якщо медична п’явка напала на людину, її неважко зняти. Для цього краще посипати її сіллю або змастити спиртом чи йодом - тоді вона відпаде сама.

Ще одна п’явка, яка теоретично може ссати кров людини, - це п’явка черепаша. Вона паразитує на болотяній черепасі, однак за певних умов нападає і на хребетних. З усіх п’явок, які живуть в Україні, на людині можуть паразитувати тільки ці два види. П’явка риб’яча може завдавати значної шкоди рибам, п’ючи їхню кров та водночас заражаючи їх небезпечними хворобами. Дуже поширена в наших водоймах п’явка велика несправжньокінська. Багато хто вважає її небезпечним кровососом, але насправді ця п’явка є хижаком.

До Червоної книги України занесені жабоп’явка алжирська, п’явка медична, глотківка Щоголєва, археобдела каспійська, псевдотрохета п’ятикільчаста, трохета потайна.

Отже, п'явки - група хижих і кровосисних кільчастих червів, біологічні особливості яких визначаються способом живлення.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Біологія + Сільське господарство

На корисне значення дощових черв’яків звернув увагу ще Чарльз Дарвін. У своїй книзі, присвяченій цим тваринам, він писав: «Плуг належить до найдавніших і найважливіших винаходів людства, але ще задовго до цього винаходу ґрунт уже правильно оброблювався дощовими червя’ками і завжди буде оброблюватися ними. Дуже сумнівно, щоб знайшлися ще якісь інші тварини, які в історії Землі відіграли таке велике значення...». У чому ж суть ґрунтоутворювального значення дощових черв’яків?

Біологія + Література

Відомий український байкар Микита Годованець в одній із байок так писав про медичну п’явку:

Дорожчий золота, корисний для здоров’я!

Нема йому ціни, як прийде безголов’я!

Коли в людини кров я п’ю, то гірудин їй віддаю.

Що таке гірудин? І яке значення мають медичні п’явки в медицині?

РЕЗУЛЬТАТ