Вища нервова діяльність — функція мозку, що полягає у відображенні навколишнього світу в образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму, тому важливим є поняття психічний образ. Процес такого відображення вивчає наука психологія. Наприклад, в уяві кожного з нас кожна людина, з якою ми контактуємо, має свій образ. Так само мають психічні образи ті явища та події, що мали місце в нашому житті: цікаві зустрічі, подорожі, надбання або втрати. Відтворення в пам’яті певних подій, спогади про певних людей викликають різноманітні емоції, які доповнюють психічні образи.

Загальною властивістю психічних образів є їхня відповідність реальній дійсності, а загальною функцією — регуляція діяльності. Відбиток світу в нашій свідомості є особистим, персональним, він формується кожною людиною на основі її знань та досвіду, потреб та інтересів. Тож вища нервова діяльність створює суб’єктивний відбиток об’єктивного світу. Вершиною вищої нервової діяльності є свідомість людини, що нерозривно пов’язана з мовою. Вона розкриває внутрішні зв’язки між явищами навколишнього світу. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку. Якщо вища нервова діяльність властива, крім людини, і тваринам, то свідомість є властивою лише людині.

Вища нервова діяльність людини включає темперамент, спрямованість, здібності і характер. У кожної людини спостерігаються неповторні поєднання цих властивостей, які складають її індивідуальність.

Вища нервова діяльність включає такі етапи: сприйняття, відчуття, поняття, увага, пам’ять, мислення. Поєднання пам’яті і мислення формує інтелект.

Сприйняття — початковий етап вищої нервової діяльності. Це відображення предметів і явищ навколишнього світу як єдиного цілого; це здатність аналізувати сприйняту органами чуттів інформацію з навколишнього середовища. Велике значення у сприйнятті відіграють досвід, коло інтересів людини, які надають сприйняттю характеру узагальнення. Сприйняття кожної людини є особистим. Воно залежить від точності, швидкості й повноти отриманої інформації.

Відчуття — відображення мозком властивостей предметів і явищ навколишнього світу, а також стану організму під час впливу подразників на відповідні органи чуттів. Відчуття формуються на діяльності сенсорних систем (аналізаторів). Органи чуттів людини сприймають інформацію, а центральна нервова система сортує, відбирає й накопичує її. В результаті виникає відчуття навколишнього світу і стану організму.

Увага — форма вищої нервової діяльності людини, що виявляється у вибірковому ставленні до елементів навколишнього світу. Свідомість виділяє один або кілька елементів з великої кількості. Розрізняють мимовільну і довільну увагу. Мимовільна увага формується на орієнтувальних рефлексах. Довільна увага зумовлена метою діяльності й тими завданнями, які ставить перед собою людина. Вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі. Наприклад, людина ловить рибу за допомогою вудки. Уся її увага зосереджена на поплавку, і при цьому вона може не помітити, як хтось до неї наближається.

Пам’ять — це здатність мозку зберігати інформацію, отриману в результаті сприйняття.

Мислення — це здатність систематизувати інформацію, що зберігається в пам’яті, зрозуміти причини і наслідки будь-яких процесів у навколишньому середовищі та в організмі. У процесі мислення формулюються судження та висловлюються міркування. У ході суджень людина показує зв’язок між предметом та його ознакою або явищем та його ознакою, а в ході міркування аналізує та зіставляє інформацію про певний предмет або явище. Відповідно до завдань і змісту розрізняють мислення наукове, технічне, поетичне, музичне тощо. За засобами, які переважають у ньому, виділяють мислення наочно-дійове, образне (конкретне) і понятійне (абстрактне).

Поняття — форма мислення, що відображає загальні ознаки предметів і явищ навколишнього світу. Порушення вищої нервової діяльності вивчає психіатрія.

Першу сигнальну систему створюють рефлекторні реакції на конкретні подразники — безумовні та умовні. Відображення дійсності у вигляді відчуттів є властивим більшості тварин і людині. У новонароджених функціонує лише перша сигнальна система.

Людина має ще й другу сигнальну систему, яка дозволяє сприймати інформацію про навколишній світ опосередковано, за допомогою понять, що позначаються системою знаків, або слів. Цю систему формують усне мовлення, письмо, лічба, ноти, музика, математичні символи, формули, жести і танці, візерунки. Усі вони — абстрактні символи, спроможні передати інформацію завдяки своїм узагальнювальним властивостям. Друга сигнальна система формується поступово, з того часу, як для немовляти слово перетворюється на поняття.

Мова людини складається з певної послідовності звуків, контроль над якими здійснює відповідний відділ головного мозку. Одні слова відповідають простим подразникам, а інші — їх комбінаціям. Наприклад, порівняйте слова «вітер» і «погода». Перше слово означає потік повітря, а друге — складну комбінацію різних явищ природи: вітру, дощу, температури повітря, вологості та ін. Друга сигнальна система розвивається внаслідок виникнення нових слів, що відповідають новим обставинам, предметам або явищам. Кількадесят років тому про комп’ютери та Інтернет ніхто й не здогадувався, а сьогодні — це звичні й зрозумілі речі.

Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, яке значно розширює пристосувальні можливості людини. Людина одержує правильне уявлення про зовнішній світ, не маючи з ним безпосереднього контакту. Це є основою всієї системи освіти. За допомогою слів людина може одержати уявлення про минулі події, які безпосередньо сприйняти неможливо, або прогнозувати майбутнє.

• 1. Сформулюйте поняття «вища нервова діяльність»
• 2. Що таке свідомість?
• 3. Порівняйте поняття «сприйняття» та «відчуття».
• 4. Порівняйте поняття «відчуття» та «поняття».
• 5. Схарактеризуйте термін «мислення».
• 6. Назвіть форми вищої нервової діяльності.
• 7. Порівняйте першу та другу сигнальні системи.