Причини та особливості захворювань органів дихання. Причинами захворювань органів дихання можуть бути мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби), фізичні й хімічні чинники (сухе, холодне, гаряче повітря, оксиди Нітрогену, чадний газ тощо), шкідливі звички (куріння), інші хвороби. До захворювань, спричинених бактеріями, належать аденоїдити, гайморит, кашлюк, дифтерія, туберкульоз тощо; вірусами — грип. Усі вони належать до інфекційних хвороб. Деякі хвороби мають алергічну природу (наприклад, бронхіальна астма), деякі, наприклад, рак легень, належать до онкологічних.

Аденоїдити пов’язані з утворенням аденоїдів — розростанням носоглоткового мигдалика, який є лімфоїдним органом (іл. 42).

Іл. 42. Аденоїди

Іл. 43. Аденоїдний тип обличчя

Аденоїди спостерігають здебільшого в дітей 5-12-річного віку, але трапляються вони й у перші роки життя, а також у дорослому віці. Носоглотковий мигдалик може бути збільшений у розмірах як без ознак запалення, так і в стані гострого й хронічного запалення. Ознаками аденоїдиту є: порушення носового дихання, росту кісток лицьового черепа, гугнявість мови, зниження слуху, періодичний або постійний нежить, головний біль, запаморочення, розлади сну тощо. Дихання через рот призводить до формування так званого аденоїдного типу обличчя (іл. 43). Аденоїдити є джерелом інфекції в організмі. Вони часто призводять до запалень: вуха (отит), глотки (фарингіт), гортані (ларингіт) тощо.

Гайморит — запалення слизової оболонки однієї з придаткових пазух носа (гайморової). За гострої форми гаймориту спостерігається загальне нездужання, болі в ділянці гайморової пазухи та відповідної лобової ділянки, головний біль, підвищена температура тіла, утруднене носове дихання тощо.

Пневмонія (запалення легень) — група хвороб, яка характеризується запаленням тканин легень і кінцевих розгалужень бронхів. Пневмонія може бути самостійною хворобою або виникати в результаті ускладнень інфекційних хвороб, спричинених бактеріями або вірусами. Загальними симптомами хвороби є: інтоксикація організму, загальна слабість, озноб, підвищення температури тіла та пітливість, головні та м’язові болі, задишка за звичайних фізичних навантажень, кашель, болі в грудній клітці, хрипи в уражених місцях легень.

Дифтерія — гостре інфекційне захворювання, спричинене дифтерійною паличкою. Характеризується утворенням нальотів на слизових оболонках горла, гортані, носа тощо, появою набряків слизових оболонок та підшкірної жирової клітковини, загальною інтоксикацією організму (з ураженнями серця, нирок) та іншими ознаками. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, а також через різноманітні предмети. Найбільш вразливими щодо хвороби є діти від 1 до 7 років.

Туберкульоз теж належить до гострих інфекційних захворювань, яке спричиняється туберкульозною паличкою. Цю бактерію відкрив німецький учений Роберт Кох у 1882 р. Вона надзвичайно стійка в довкіллі до дії хімічних сполук (кислот, лугів, спиртів), високих температур, може зберігатись у пилу десятки років. Сьогодні, за даними ВООЗ, туберкульозною паличкою інфікована третина населення Землі. Україна не виняток. У нашій країні з кінця XX ст. наявна епідемія туберкульозу, яка прогресує і є однією з основних медико-соціальних проблем.

Поширеними є респіраторні вірусні інфекції, відомі як грип та грипоподібні хвороби; медицина їх реєструє як ГРЗ (гострі респіраторні захворювання) або ГРВІ (гострі респіраторні вірусні інфекції). Респіраторні віруси (РВ) вражають верхні дихальні шляхи та легені, інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. На жаль, в організмі людини немає ефективних механізмів боротьби з РВ. Основним механізмом боротьби з вірусом на ранньому і зазвичай найважчому етапі є підвищення температури тіла, яке вважають головним симптомом хвороби. Хворі намагаються збити температуру, а це перешкоджає виробленню імунітету та сприяє затягуванню хвороби, можливим ускладненням.

Профілактика хвороб органів дихання. Для запобігання цим хворобам слід уживати загальнооздоровлювальних профілактичних заходів:

• загартування організму з метою зробити його менш сприйнятливим до зовнішніх впливів;
• раціональне харчування (споживання, особливо в зимово-весняний період, овочів та фруктів з високим умістом вітаміну С);
• дотримання режиму праці та відпочинку;
• уникнення шкідливих звичок, зокрема відмова від куріння тощо.

За виявлення ознак застуди, утрудненого носового дихання ефективними є фізіопрофілактичні заходи, зокрема промивання порожнини носа розчином морської солі (0,5 ч. л. на 1 склянку води), настоями кори дуба, польового хвоща, звіробою тощо; виконання спеціальних дихальних вправ, які сприяють укріпленню дихальних м’язів, відновленню правильного механізму носового дихання, і позбавлення звички дихати через рот.

До профілактичних заходів, що запобігають захворюванням на туберкульоз та дифтерію, належать щеплення, санітарно-гігієнічні заходи, соціальна профілактика.

Хвороби органів дихання. Причини захворювання. Профілактика хвороб органів дихання

Для щеплення проти туберкульозу використовують вакцину БЦЖ. Перше щеплення (вакцинацію) проводять після народження дитини, а повторне (ревакцинацію) — у 6-7 та в 14-15 років. Необхідним профілактичним заходом є щорічне обстеження (проба Манту). Його проводять, починаючи з однорічного віку. Для щеплення проти дифтерії використовують протидифтерійний анатоксин. Вакцинація складається із трьох щеплень і здійснюється у віці 3, 4 і 5 місяців. Ревакцинацію проводять у 1,5 року, 6, 11, 16 років і далі через кожні 10 років.