Серце, як помпа, нагнітає кров до мережі кровоносних судин. У системі кровоносних судин розрізняють артерії, вени та капіляри (іл. 61).

Будова і функції кровоносних судин. В артеріях кров рухається під великим тиском, який вони витримують завдяки будові своїх стінок. Стінки артерій є товстими, міцними й пружними. Здебільшого артерії розміщені глибоко під м’язами, що має захисне значення. Великі артерії, віддаляючись від серця, розгалужуються. Стінки артерій складаються із трьох шарів (іл. 62).

Зовнішній шар утворений сполучною тканиною. У ньому проходять нерви, що регулюють просвіт судин. Середній шар утворений непосмугованими м’язами та еластичними волокнами, які надають артеріям пружних властивостей. Внутрішній шар утворений шаром ендотеліальних клітин (плоскі за формою клітини подібні до епітеліальних).

Найдрібніші артерії розпадаються на тонесенькі капіляри, стінки яких складаються з одношарового ендотелію. У кожному органі капіляри утворюють сітку (іл. 62).

Саме там кров віддає тканинам кисень, поживні речовини і забирає вуглекислий газ та інші продукти обміну. Артеріальна кров змінюється на венозну. Площа поперечного перерізу всіх капілярів тіла становить понад 5 000 м2.

Кров з капілярів надходить у вени, стінки яких тришарові.

Іл. 61. Кровоносна система людини

Іл. 62. Будова кровоносних судин

АРТЕРІЇ (від грец. aer [аер] — повітря; tereo [терео] — містити) — кровоносні судини, по яких кров рухається від серця до органів і тканин.

ВЕНИ (від лат. vena [вена] — судина, жила) — кровоносні судини, по яких кров рухається від органів і тканин до серця.

КАПІЛЯРИ (від лат. capillaris [капіларіс] — волосяний) — найдрібніші кровоносні судини в тканинах та органах.

На відміну від артеріальних стінок, вони містять мало м’язових волокон, тому менш пружні, але більш еластичні. Крім того, вени (за винятком порожнистих) мають кишенькові клапани, що перешкоджають зворотному рухові крові.

У людини, як і в наземних хордових, кров рухається по двох колах кровообігу: великому і малому.

Велике коло кровообігу (іл. 63). Під час скорочення лівого шлуночка (5) насичена киснем артеріальна кров виштовхується в аорту (6). З аорти кров рухається по артеріях, які далі від серця розгалужуються та переходять у капіляри (7). Через тонкі стінки капілярів кров віддає поживні речовини й кисень у тканинну рідину, а продукти життєдіяльності клітин і вуглекислий газ із тканинної рідини потрапляють у кров. З капілярів венозна кров рухається по дрібних венах, що зливаються в більші вени й упадають у нижню (8) і верхню (9) порожнисті вени. Порожнисті вени приносять кров від тулуба, нижніх кінцівок, органів черевної порожнини, голови, шиї, рук у праве передсердя (10), де закінчується велике коло кровообігу. Отже, шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя називають великим колом кровообігу. По всіх артеріях великого кола кровообігу тече артеріальна кров, а по венах — венозна.

Іл. 63. Схема руху крові по кровоносній системі

Мале коло кровообігу (іл. 63). Із правого шлуночка (1) венозна кров надходить до легеневих артерій (2), які в легенях утворюють густу сітку капілярів (3), що обплітають легеневі міхурці. Венозна кров віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і перетворюється на артеріальну. З легень артеріальна кров по легеневих венах повертається в ліве передсердя (4), у якому завершується мале коло кровообігу. Отже, шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя називають малим, або легеневим, колом кровообігу. В артеріях малого кола кровообігу тече венозна кров, а у венах — артеріальна.

Будова й функції лімфатичних судин. Відомо, що до серцево-судинної системи людини належить, крім кровоносної, лімфатична система (іл. 64). Пригадайте, які органи належать до цієї системи та які функції вони виконують (§ 3).