§ 40. Будова та функції вегетативної нервової системи

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: вегетативна, або автономна, нервова система, симпатична й парасимпатична нервова система, периферичні нервові вузли, симпатичні нервові стовбури, функціональний і трофічний вплив, норадреналін, ацетилхолін.

Значення вегетативної нервової системи полягає в регуляції обміну речовин у тканинах і органах з метою пристосування його до потреб діяльності всього організму й умов довкілля. Вона регулює діяльність внутрішніх (вегетативних) органів і впливає на інтенсивність обміну речовин у соматичній мускулатурі та в нервовій тканині. Оскільки діяльність вегетативної нервової системи майже не залежить від нашої волі та свідомості, її ще називають автономною (неможливо зусиллям волі викликати скорочення м’язів шлунка, підвищити або знизити артеріальний тиск крові, змінити розмір зіниці тощо).

Анатомічно та функціонально вегетативну нервову систему поділяють на симпатичну та парасимпатичну нервову систему (рис. 117).

Особливістю будови вегетативної нервової системи є те, що еферентний шлях від центральної нервової системи до робочого органа складається з двох нейронів. Тіло першого знаходиться в ЦНС, а його аксон за її межами передає збудження на нейрони, тіла яких містяться в периферичних нервових вузлах (гангліях). Завдяки цим вузлам має місце ефект розширення впливу нервового центру на робочий орган. Один нейрон, що приходить до ганглію (передвузловий), зазвичай передає збудження на декілька нейронів, що з нього виходять (післявузлові).

Нижчі центри симпатичної нервової системи розміщені в бічних рогах шийного, грудного й поперекового відділів спинного мозку. Аксони передвузлових нейронів після виходу із спинного мозку підходять до ланцюгів нервових вузлів, розміщених по обидва боки хребта, — симпатичних нервових стовбурів. Частина аксонів переключається на післявузлові нейрони в гангліях, що розміщені далі від хребта. Це шийні вузли, черевне (сонячне) сплетення та брижові вузли.

Центри парасимпатичної нервової системи розміщені в стовбурі головного мозку та в крижових сегментах спинного мозку. Парасимпатичні передвузлові волокна виходять із ЦНС у складі черепно- та спинномозкових нервів. Переключення на інший нейрон відбувається в нервових вузлах, що лежать безпосередньо в робочому органі. Найбільший парасимпатичний нерв організму людини — це черепномозковий нерв, який називають блукаючим. Він іннервує майже всі органи грудної та черевної порожнини.

Майже кожний внутрішній орган одночасно іннервується симпатичним і парасимпатичним нервами (рис. 117). Кровоносні судини та скелетні м’язи мають тільки симпатичну вегетативну іннервацію.

Функції вегетативної нервової системи. Автономна нервова система здійснює два види рефлекторних впливів — функціональні й трофічні.

Рис. 117. Автономна нервова система

Симпатична нервова система: 1 — війковий м’яз розслаблюється, кришталик фокусується на віддалені об’єкти, зіниця розширюється; 2 — слинні залози продукують густий секрет; 3 — трахея розширюється; 4 — бронхи розширюються; 5 — судини легень розширюються; 6 — частота й сила серцевих скорочень зростають; 7 — надниркові залози продукують гормони стресу; 8 — печінка вивільняє глюкозу; 9 — нирки зменшують виділення сечі; 10 — шлунок зменшує секрецію травних ферментів; 11 — рухи кишок сповільнюються; 12 — сфінктер сечового міхура скорочується; 13 — кровоносні судини шкіри звужуються, волосся підіймається, потові пори відкриваються; 14 — кровоносні судини розширюються

Парасимпатична нервова система: 15 — сльозові залози виділяють сльози; 16 — війковий м’яз ока скорочується, кришталик фокусується на близькі об’єкти, зіниця звужується; 17 — залози носа утворюють слиз; 18 — слинні залози виділяють рідкий секрет; 19 — м’язи трахеї та бронхів скорочуються; 20 — частота й сила серцевих скорочень зменшується; 21 — печінка накопичує глюкозу; 22 — шлунок продукує травні ферменти; 23 — підшлункова залоза виділяє інсулін і ферменти; 24 — рухи кишок пришвидшуються; 25 — сфінктер сечового міхура розслаблюється; 26 — статеві органи стимулюються, спричиняючи посилення виділень у жінок, ерекцію статевого члена та клітора

Леон Орбелі

Функціональний вплив на органи полягає в тому, що він або стимулює, або гальмує їх функцію. Трофічний — у зміні інтенсивності обміну речовин у робочих органах, чим визначається рівень їхньої функції.

Трофічний вплив на роботу органів описав російський учений Леон Орбелі (1882-1958). Прикладом такого впливу може бути дія симпатичного нерва на втомлений скелетний м’яз. Під цим впливом робота м’яза посилюється. Має місце відновлення його працездатності внаслідок інтенсифікації обміну речовин. З цим ефектом пов’язаний феномен активного відпочинку — зміна одного виду діяльності іншим, унаслідок підвищеної активності симпатичної нервової системи відбувається швидке відновлення працездатності втомленого органа.

Функціональний вплив. Симпатична нервова система загалом сприяє інтенсифікації діяльності організму (наприклад, у стресових ситуаціях), а парасимпатична забезпечує відновлення тих ресурсів, які були витрачені під час напруженої діяльності.

Так, при збудженні симпатичної нервової системи зростають частота й сила серцевих скорочень, підвищуються артеріальний тиск, рівень глюкози в крові внаслідок розщеплення глікогену печінки, збільшується працездатність скелетних м’язів, проте гальмуються функції травного шляху.

При збудженні парасимпатичної нервової системи, навпаки, гальмується функція серця, знижується артеріальний тиск, під впливом інсуліну знижується рівень глюкози в крові, проте зростає рухова й секреторна активність системи травлення.

Отже, дія двох відділів автономної нервової системи на будь-який внутрішній орган має протилежну направленість (антагоністичний вплив). Різна дія вегетативних нервів на робочі органи визначається хімізмом передавання збудження. Так, у закінченнях симпатичних нервів в органах виділяється медіатор норадреналін, а в закінченнях парасимпатичних — ацетилхолін.

Зміни в діяльності внутрішніх органів під впливом вегетативної нервової системи завжди спрямовані на збереження та поновлення відносної сталості внутрішнього середовища — гомеостазу.

Активність відділів автономної нервової системи перебуває під контролем вищого центру вегетативної регуляції — гіпоталамуса.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Визначте взаємозв’язок будови та функцій периферичної нервової системи. 2. Поясніть взаємоузгодженість центральної та периферичної нервових систем. 3. Користуючись текстом параграфа, визначте, як пов’язані між собою симпатична й парасимпатична нервові системи. 4. Поясніть механізм функціонування симпатичної нервової системи. 5. Поясніть механізм функціонування парасимпатичної нервової системи.

Домашнє завдання. Користуючись текстом параграфа, опишіть вплив вегетативної нервової системи на діяльність органів людини.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно