Будова вуха

Орган слуху частково розміщений у товщі скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха (мал. 39.1). Зовнішнє й середнє вухо призначені для проведення й підсилення звуків, внутрішнє вухо містить звукосприймальний апарат.

Мал. 39.1. Будова вуха

Зовнішнє вухо

Зовнішнє вухо представлене вушною раковиною й зовнішнім слуховим ходом. Вушна раковина вловлює і спрямовує звукові хвилі в слуховий хід. У предків людини вона була досить рухливою, але в більшості сучасних людей ця структура є нерухомою. Зовнішній слуховий хід — це трубка, яка проводить звуки до барабанної перетинки. У його стінках є сальні та видозмінені потові залози, що виділяють вушну сірку, яка зволожує слуховий хід і захищає його від дії мікроорганізмів.

Середнє і внутрішнє вухо

Середнє вухо розміщене між зовнішнім слуховим ходом і внутрішнім вухом. Воно складається з барабанної порожнини, яка через євстахієву (слухову) трубу сполучається з носоглоткою. Об’єм барабанної порожнини — близько 1 см3. Вона починається барабанною перетинкою й містить слухову трубу та три слухові кісточки, сполучені між собою: молоточок, коваделко, стремінце. Барабанна перетинка — це округла за формою пластинка, що сприймає звукові коливання і передає їх на слухові кісточки (мал. 39.2).

Мал. 39.2. Слухові кісточки

Внутрішнє вухо складається з перетинчастого й кісткового лабіринтів — системи порожнин і каналів, заповнених рідиною. Функцію сприйняття звукових коливань виконує завитка — спірально закручений канал, який у людини має 2,5 оберти. Одна зі стінок завитки утворена натягнутими волоконцями різної довжини. Це базальна мембрана, що містить слухові рецептори.

Сприйняття звуку

Звукові коливання від барабанної перетинки за допомогою слухових кісточок переправляються до овального вікна внутрішнього вуха. Від мембрани овального вікна ці коливання передаються рідині, що заповнює внутрішнє вухо. Вібруючи, ця рідина подразнює рецептори, розміщені в спіральному (кортієвому) органі завитки. Слухові рецептори мають видовжену форму. Один їхній кінець зафіксований на базальній мембрані, а протилежний містить волоски різної довжини. Ці волоски коливаються разом із рідиною в каналі й торкаються мембрани, що звисає над ними. У результаті в них виникає збудження, яке передається по волокнах слухового нерва, що відходить від рецепторів. Характер збудження залежить від властивостей звукових хвиль. Високі тони вловлюються у вузькій частині завитки, а низькі сприймаються рецепторами на широкій частині базальної мембрани у верхівці завитки. Від рецепторів спірального органа збудження надходить по слуховому нерву в підкіркові та кіркові (у скроневій частці) центри слуху, де відбувається розпізнання звуків (мал. 39.3).

Мал. 39.3. Сприйняття звуку

Сенсорна система рівноваги

В організмі людини внутрішнє вухо виконує подвійну роль: сприйняття звуків (завитка зі спіральним органом) та регулювання положення тіла в просторі, збереження рівноваги. Остання функція забезпечується вестибулярним апаратом, що складається з двох мішечків та трьох півколових каналів, розширених біля основи (мал. 39.4).

Мал. 39.4. Будова органа рівноваги

Канали й мішечки сполучені між собою й заповнені рідиною. На внутрішній їх поверхні розміщені чутливі волоскові клітини, від яких відходять волокна нервів.

Чутливі волоскові клітини занурені в желеподібну речовину — мембрану отолітів. У верхню частину цієї мембрани вкраплені кришталики кальцій гідрогенкарбонату — отоліти. Вони тиснуть на мембрану, змушуючи її згинатися. При цьому в чутливих волосках виникає збудження, яке передається в головний мозок. Якщо положення тіла було порушене, воно відновлюється за рахунок сигналів із мозку, які передаються скелетним м’язам.

• Гострота слуху в різних людей неоднакова. В одних вона знижена або нормальна, в інших — підвищена. Бувають люди з абсолютним слухом — вони здатні визначати на слух висоту заданого тону.

• Музичний слух дає змогу точно визначати інтервали між звуками різної висоти, упізнавати мелодії. Людям із музичним слухом властиве відчуття ритму, вони вміють точно повторити заданий тон, музичну фразу.

Слухова сенсорна система складається з органів слуху, слухових нервів і слухової зони у скроневій частці кори головного мозку. Орган слуху поділяється на три основні частини: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо. Зовнішнє й середнє вухо вловлюють, проводять і підсилюють звукові коливання, а внутрішнє відповідає за їх сприйняття.