Кісткова і хрящова тканина утворюють тільки каркас тіла - скелет, який сам по собі рухатись не може. Рухи всього тіла (біг, ходьба, стрибки) або окремих його частин (наприклад, рухи пальців) забезпечуються скороченням і розслабленням скелетних м’язів. Крім руху, ці м’язи підтримують також певне положення тіла, його поставу (наприклад, під час сидіння чи стояння).

Які особливості будови скелетних м’язів? Як ви пам’ятаєте, скелетні м’язи належать до посмугованих. Будь-який скелетний м’яз утворений групами видовжених м’язових клітин, які мають вигляд волокон, зібраних у пучки і з’єднаних між собою прошарками сполучної тканини (мал. 42). Сполучнотканинні прошарки на кінцях м’язів переходять у сухожилля м’яза, за допомогою якого він кріпиться до кістки. Зверху кожний м’яз укритий тонкою сполучнотканинною оболонкою - фасцією. Фасції відокремлюють один м’яз від іншого, що робить можливим їхнє незалежне скорочення. М’яз складається з головки (початок м’яза), черевця (середя частина) і хвоста (кінцева частина).

Скорочувальна частина м’яза складається з тисяч видовжених циліндричних клітин, розташованих паралельно одна одній, - м’язових волокон, або міоцитів (мал. 42). Кожне м’язове волокно - це витягнута багатоядерна клітина, оточена сполучнотканинною оболонкою.

Мал. 42. Загальна будова скелетного м’яза: 1 - кістка; 2 - сухожилля; 3 - сполучнотканинна оболонка м’язового волокна; 4 - м’язові волокна

Мал. 43. Схематична будова м’язового волокна

Основний об’єм м’язових клітин становлять скорочувальні елементи - міофібрили. Вони складаються з багатьох однакових поздовжніх сегментів, відокремлених один від одного мембранами. У кожному сегменті впорядковано розташовані тонкі й товсті нитки. Тонкі складаються зі скоротливого білка актину, а товсті - зі скоротливого білка міозину (мал. 43). Ділянки перекриття актинових і міозинових ниток під світловим мікроскопом мають вигляд темних смуг. Між ними розташована світліша ділянка, у якій є лише білок міозин. Світлими є також ділянки сусідніх сегментів, що містять лише актинові нитки. Саме чергування темних і світлих дисків у міофібрилах зумовлює посмугованість скелетних м’язів.

Кровоносна система постачає скелетним м’язам поживні речовини та кисень, що використовуються для вироблення енергії, необхідної для їхньої роботи. М’язове скорочення супроводжується виділенням значної кількості теплоти. Це важливо для підтримання нормальної температури тіла. Кінцеві продукти обміну речовин виводяться з м’яза також за участі кровоносної системи. Отже, у м’язах відбувається інтенсивний обмін речовин і перетворення енергії.

Які розрізняють основні групи м’язів? За формою скелетні м’язи поділяють на довгі, короткі й широкі. Довгі м’язи розташовані переважно на кінцівках. Вони веретеноподібної форми і мають 2-4 головки. Між окремими ребрами, хребцями чи у глибоких шарах біля хребта є короткі м’язи. Широкі м’язи розміщені переважно на тулубі й мають форму шарів різної товщини (м’язи живота, діафрагма тощо).

М’язи найчастіше розрізняють за характером роботи, яку вони виконують. Зокрема, м’язи, які згинають кінцівку в суглобі, називають згиначами (наприклад, двоголовий м’яз плеча), а ті, які її розгинають, - розгиначами (триголовий м’яз плеча та ін.). М’язи, які наближують кінцівку до серединної лінії тіла, називають привідними (наприклад, великий привідний м’яз нижньої кінцівки), а ті, які віддаляють, - відвідними (деякі м’язи кисті та стопи). Декілька м’язів, які виконують спільну роботу, забезпечуючи один і той самий рух у певному суглобі, називають синергістами, а м’язи протилежної групи - антагоністами. Наприклад, м’язи, які спільною дією згинають передпліччя, є синергістами, а ті, що його розгинають, - їхніми антагоністами.

М’язи людини поділяють також на групи відповідно до місця їхнього розташування: м’язи голови, шиї, грудей, живота, спини, верхньої та нижньої кінцівок (мал. 44). М’язи голови людини за своїми функціями поділяють на мімічні та жувальні. Мімічні м’язи - тоненькі пучки м’язових волокон, які одним кінцем прикріплені до кісток черепа, а іншим - уплетені в шкіру. Деякі з них, наприклад колові м’язи рота й ока, зв’язані лише зі шкірою. Складно скоординовані скорочення мімічних м’язів зумовлюють утворення складок шкіри в різних ділянках обличчя, надають певної конфігурації губам, ніздрям, бровам, повікам. У результаті цього формується певний вираз обличчя - міміка. Крім того, мімічні м’язи беруть участь в утворенні мови.

Жувальні м’язи забезпечують різноманітні рухи нижньої щелепи під час жування, ковтання їжі, мовлення.

Мал. 44. Скелетні м’язи людини: А - вигляд спереду; Б - вигляд ззаду

М’язи шиї забезпечують рух голови (повертають, нахиляють тощо) та шиї.

М’язи тулуба складаються з м’язів грудей, спини та живота (мал. 44). М’язи грудей поділяють на м’язи, які одним кінцем приєднані до грудної клітки, а другим - до кісток плечового поясу і верхніх кінцівок, та власне грудні м’язи. Перша група м’язів рухає кістки плечового поясу і вільної верхньої кінцівки (великий і малий грудні м’язи). Друга група (зовнішні і внутрішні міжреберні м’язи) забезпечує дихальні рухи. У дихальних рухах бере участь і діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної.

М’язи живота утворюють передню і бічні стінки черевної порожнини. Сукупність м’язів стінки живота має назву черевний прес. Ці м’язи своїми скороченнями підтримують певний тиск у черевній порожнині, що сприяє підтриманню органів у сталому положенні. Вони також забезпечують згинання тулуба вперед та в боки.

М’язи спини поділяють на поверхневі (трапецієподібний м’яз, найширший м’яз спини) і глибокі (мал. 44). Поверхневі м’язи забезпечують рухи лопатки та (частково) рук, а за зафіксованого плечового поясу - рухи голови, а також беруть участь у дихальних рухах. Глибокі м’язи спини розташовані по обидва боки від хребта та розгинають його, підтримуючи тіло у вертикальному положенні.

М’язи верхньої та нижньої кінцівок складаються з м’язів відповідного поясу і м’язів вільної кінцівки. Найбільшим м’язом поясу верхньої кінцівки є дельтоподібний м’яз, який піднімає руку до горизонтального положення. М’язи верхньої вільної кінцівки поділяють на м’язи плеча, передпліччя та кисті. Кожну із цих груп поділяють на передню та задню групи: усі м’язи передньої групи є згиначами, а задньої - розгиначами. Найбільшим м’язом передньої групи плеча є двоголовий м’яз, а задньої - триголовий.

Найбільшими м’язами тазового поясу є сідничні м’язи, які разом з іншими м’язами цієї групи випрямляють зігнутий уперед тулуб і забезпечують рухи стегна (мал. 44). М’язи нижньої вільної кінцівки поділяють на м’язи стегна, гомілки та стопи. Серед них є згиначі та розгиначі, які забезпечують відповідні рухи нижніх кінцівок. На передній поверхні стегна є найбільший за масою серед усіх м’язів людини чотириголовий м’яз стегна, який розгинає ногу в колінному суглобі. На задній поверхні стегна міститься двоголовий м’яз. Він розгинає стегно і згинає гомілку. На передній частині стегна кравецький м’яз згинає ногу в кульшовому і колінному суглобах. Цей м’яз забезпечує рухи гомілки. На гомілці вирізняють передню, задню і бічну групи м’язів. До передньої групи належать: передній великогомілковий м’яз (підносить стопу), м’язи - розгиначі пальців. Найбільший з м’язів задньої групи - триголовий литковий м’яз, він згинає стопу.

Цікаво знати