§ 62. Біологічні та соціальні основи статевої функції людини. Запліднення та розвиток організму людини

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: статева функція, геніталії, статева поведінка, кохання, шлюб, сім’я, каріотип, хромосоми, статеві хромосоми, гамети, запліднення, гаметогенез.

Ви знаєте багато функцій організму людини, що забезпечуються діяльністю нервової, серцево-судинної, дихальної, травної, ендокринної та видільної систем. Проте лише одна з них — статева система — бере безпосередню участь у продовженні роду. З точки зору анатомії та фізіології, вона така сама, як і всі інші системи організму людини. Однак її реалізація потребує участі двох різностатевих осіб — чоловіка й жінки. Окрім того, статева система — єдина, де природа не економить «будівельний» матеріал і енергію, а витрачає їх на створення нового людського життя.

Статева функція людини ґрунтується на біологічних і соціальних основах. Вона становить сукупність генетичних, морфологічних, психофізіологічних ознак людини та сформованого в процесі виховання уявлення про соціальну роль відповідної статі.

Морфологічною основою статі є відмінності в будові організму чоловіка й жінки, пов’язані з успадкованими від батьків генетичними факторами — статевими хромосомами. Такі відмінності називаються статевим диморфізмом і полягають у різній будові статевих залоз (гонад), статевих органів, або геніталій (з латин. народжуючий, дітородний), та у відмінності вторинних статевих ознак.

Психофізіологічні основи статевої функції. Під впливом статевих гормонів, що продукуються гонадами в організмі статево зрілої людини, виникає статевий потяг, який є відображенням одного з найсильніших інстинктів — статевого, або інстинкту продовження роду.

У плазунів, птахів, ссавців і людини статевий потяг реалізується статевим актом, коли з’єднуються чоловічі й жіночі статеві органи, що забезпечує запліднення. У тварин статевий акт називають копуляцією, а в людини — коїтусом. Це досить складний процес, що ґрунтується на вроджених і набутих формах поведінки. Наприклад, у птахів і ссавців йому передують різні шлюбні ігри, загравання самців із самками, певні форми «залицяння» (рис. 201). Інстинкт продовження роду реалізується у тварин також у вигляді турботи про нащадків (рис. 202).

Рис. 201. Шлюбний ритуал у птахів

Рис. 202. Турбота про нащадків у пінгвінів

На відміну від тварин, інстинкти є основою статевого потягу людини, вони контролюються свідомістю, підпорядковуються вихованню й волі. Тож не можна порівнювати статевий інстинкт людини із відчуттям голоду та наступним задоволенням від насичення. У людському суспільстві, де панують певні моральні правила, статевий інстинкт у вигляді статевого потягу передбачає ще й духовний зв’язок між чоловіком і жінкою, кохання, взаємоповагу, бажання створити сім’ю, народити дітей, любити й виховувати їх. У сучасному суспільстві статева поведінка людини стала елементом її загальної культури.

Моральні й соціальні засади статевої функції та створення сім’ї. Щоб зрозуміти значення сім’ї як осередка кохання та продовження роду, людству довелося пройти довгий, складний, навіть драматичний шлях. Так, із соціальним розвитком людства виникла перша моральна заборона — кровозмішання. З нею пов’язане виникнення групової сім’ї, члени якої об’єднувалися навколо жінки-матері (матріархат), утворюючи рід (спільність людей за первіснообщинного ладу, господарське й соціальне об’єднання кровних родичів). Поступово групова сім’я перетворювалася на парну, у якій жінка також відігравала провідну роль. І якщо такі сімейні пари розпадалися, діти переходили тільки до материнського роду.

Отже, соціальний розвиток сім’ї набував тенденції звуження кола статевих партнерів до однієї пари.

З розвитком виробництва «хазяїном у домі» став чоловік, і матріархат поступився патріархату. Характерним прикладом є сім’я Стародавнього Риму. Вона була не просто парною, а такою, коли один чоловік мав право взяти шлюб тільки з однією жінкою. Це також пов’язувалося з економічними причинами, бо глава сім’ї — батько — мав бути абсолютно впевненим у походженні своїх дітей, які після його смерті успадковували батьківське майно.

Одночасно з економічним розвитком суспільства відбувався й духовний. Виникли поняття про кохання та відданість, симпатію й палку пристрасть, які також стали основою створення сім’ї й народження дітей.

Наприклад, у Стародавньому Єгипті почуття кохання між чоловіком і жінкою вважалося однією з найвищих людських чеснот.

У Стародавній Греції кохання розглядалося як любов до природи й споконвічний потяг до краси та досконалості.

Для давніх греків поняття «краса тіла», «статеве кохання», «моральна досконалість» були тотожними.

Безліч скульптур, створених давніми й сучасними митцями (рис. 203), мали навіювати людям любов до свого тіла й народжувати світлі й прекрасні думки, бажання жити, кохати, мати дітей.

Наші предки — давні українці — також залишили багато свідчень про значення сім’ї та кохання, обожнення матері. Київський літописець, описуючи життя українських племен, зазначав, що вони мали «добрий звичай, жили тихо й соромливо, і шлюб у них був правильний».

Давні українці втілювали свої поняття про кохання в образі Лади — богині шлюбу, кохання, щастя, весни й краси, сімейної злагоди. Божества Рід і Рожаниця уособлювали єдність сім’ї та утвердження необхідності продовження людського роду. Особлива відданість української жінки своїй сім’ї нині славиться в усьому світі.

Людство поступово виробило морально-етичні засади статевих стосунків у шлюбі та сім’ї. Вони гармонійно поєднують і біологічну, і соціальну сутності людини.

У сучасному суспільстві шлюб і створення сім’ї є результатом добровільної згоди чоловіка й жінки, які покохали одне одного та прагнуть мати спільних дітей. Сучасна людина дуже вимоглива до вибору пари, бо хоче жити з гарною, доброю, розумною й відданою людиною. І саме почуття кохання ставить статевий потяг на вищу сходинку: від фізіологічного задоволення до відчуття духовного єднання чоловіка й жінки як джерела радості й щастя. Тому розумна людина ніколи не назве статеві стосунки між подружжям непристойними, неприродними, такими, що принижують гідність людини до рівня тварини.

Отже, повноцінна сім’я — така, де батьки кохають одне одного, народжують і люблять своїх дітей (рис. 204).

Рис. 203. Скульптури давніх і сучасних митців: 1. О. Роден. Поцілунок; 2. А. Канова. Амур і Психея; 3. Л. Берніні. Викрадення Прозерпіни

Рис. 204. Щаслива родина

Рис. 205. Хромосоми соматичної клітини людини: а) жіночого організму, б) чоловічого організму (1-22 — соматичні хромосоми; ХХ — статеві хромосоми жіночого організму; XY — статеві хромосоми чоловічого організму)

Хромосомний набір клітини — каріотип. Для того щоб зрозуміти, як відбувається запліднення й розвиток нового організму, вам необхідно знати ті біологічні структури та механізми, які відповідають за цей процес.

Хромосоми — основні структурні елементи клітинного ядра, у яких міститься спадкова інформація. Основою хромосоми є одна дволанцюжкова молекула дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), з’єднана з різними білками.

Ділянка молекули ДНК, яка відповідає за успадкування певної ознаки, називається геном. Ген — це матеріальна одиниця спадковості. Сукупність генів організму називають генотипом.

Кожний біологічний вид має тільки йому притаманний набір хромосом у клітині, що відрізняється за їхньою кількістю, розмірами, формою (рис. 205) і називається каріотипом (з грецьк. ядро горіха та форма, тип).

Хромосоми соматичних клітин (клітин тіла, нестатевих клітин) завжди парні, тобто в ядрі є по дві однакові за будовою та розмірами хромосоми. Такі хромосоми називають гомологічними, а парний набір хромосом — диплоїдним (з грецьк. подвійний).

У соматичних клітинах організму людини налічується 46 хромосом, або 23 пари. У чоловіків і жінок 22 пари хромосом однакові, їх називають аутосомами й позначають великою літерою А. Остання, 23 пара хромосом, у чоловіків і жінок відрізняється. Це — статеві хромосоми.

У жінок ця пара представлена двома однаковими хромосомами, які позначають великими латинськими літерами XX. У чоловіків одна із статевих хромосом така сама, як у жінок (Х-хромосома), а друга значно менша, має іншу форму, і її позначають великою латинською літерою Y. Хромосомний набір соматичних клітин можна записати так: 44А+ХХ — у жінки, 44A+XY — у чоловіка.

Дозрілі статеві клітини мають гаплоїдний (з грецьк. поодинокий, простий) набір хромосом — 23 хромосоми. Утворюються вони в процесі гаметогенезу (рис. 206).

Жіночі статеві клітини — яйцеклітини — завжди мають однаковий набір хромосом, що описується формулою 22+Х.

Чоловічі статеві клітини — сперматозоїди — мають два варіанти наборів хромосом: 22+Х і 22+Y.

Рис. 206. Схема основних етапів поділу статевих клітин

Рис. 207. У соматичній клітині (заплідненій яйцеклітині) одна хромосома з кожної пари отримана від матері, друга — від батька

Запліднення. Унаслідок злиття жіночої та чоловічої гамет із гаплоїдним набором хромосом (цей процес називається заплідненням) виникає новий організм із подвійним набором хромосом, тобто відновлюється типовий для соматичних клітин диплоїдний набір.

Запліднену яйцеклітину називають зиготою (з грецьк. з’єднання в пару). Її подальший поділ веде до утворення організму людини, кожна клітина якого зберігає подвійний набір хромосом.

Зигота містить одну хромосому від батька, а другу — від матері в кожній парі хромосом (рис. 207). Це зумовлює схожість дитини з обома своїми батьками. Стать нового організму залежить від того, яка чоловіча гамета злилася з яйцеклітиною. Якщо вона містила Х-хромосому, то із зиготи розвивається жіночий організм, якщо Y-хромосому — чоловічий.

Поняття про спадковість і мінливість. Спадковість — властивість живих істот передавати нащадкам ознаки, притаманні батьківським організмам. Вона забезпечує передавання з покоління в покоління біохімічних, анатомічних і фізіологічних особливостей як таких, що характерні для всього виду (особливості будови скелета людини, нервової системи, видоспецифічні безумовні рефлекси тощо), а також індивідуальних ознак батьків (колір очей і волосся, групу крові, особливості обміну речовин тощо).

Новий організм утворюється на основі генетичної програми, яку він отримав від батьків. Водночас дитина не є цілковитою копією своїх батьків. Вона — неповторна біологічна індивідуальність, яка формується внаслідок утворення нових комбінацій генів і різних структурних змін у генотипі. Відмінність нащадків від батьків пояснюється існуванням, поряд із спадковістю, мінливості — здатності організму набувати нових ознак під впливом різних факторів середовища.

Розрізняють декілька форм мінливості, які ви детально вивчатимете в наступних класах. Тепер лише запам’ятайте, що вона може бути спадковою (генотиповою) і неспадковою (фенотиповою). Спадкова мінливість супроводжується певними змінами в генотипі, наприклад рекомбінацією батьківських ознак або мутаціями, що можуть виникати під час утворення статевих клітин унаслідок дії шкідливих факторів середовища. Неспадкова мінливість — це зміни в організмі, які не спричиняють змін генотипу. Наприклад, виникнення засмаги влітку й зникнення її взимку.

Рис. 208. Онтогенетична мінливість

Одним із проявів неспадкової мінливості є вікова. Вона виявляється в закономірних змінах будови та функцій організму на різних етапах його індивідуального розвитку (рис. 208). Причиною вікової мінливості є те, що на кожному етапі індивідуального життя людини функціонують одні гени, а інші знаходяться в неактивному стані. Перехід до нового етапу розвитку пов’язаний з активацією інших генів і «вимкненням» частини тих, що були активними раніше. Негативні фактори середовища можуть змінювати швидкість індивідуального розвитку. Так, недостатнє й неповноцінне харчування затримує процеси розвитку дитини, а негативні звички (куріння, уживання алкоголю тощо) прискорюють процеси старіння й, отже, зменшують запрограмовану генетично тривалість життя людини.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Поясніть, чому статева поведінка є частиною людської культури. 2. Обґрунтуйте взаємозв’язок історичного розвитку людства й еволюції статевої поведінки людей. 3. Поясніть, чому в статевій функції людини немає нічого непристойного. 4. Як ви розумієте поняття «кохання», «шлюб», «сім’я», «щаслива сім’я»? 5. Поясніть, чому хромосоми можна вважати основними «цеглинками» спадковості. Дайте характеристику хромосомного набору соматичних клітин. 6. Поясніть, що таке аутосоми й статеві хромосоми. 7. Обґрунтуйте, у чому полягає докорінна відмінність між будовою соматичних клітин чоловічого та жіночого організмів. Для відповіді скористайтеся рис. 205. 8. Поясніть особливості та біологічну доцільність хромосомного набору дозрілих статевих клітин. Поясніть терміни «соматичний», «гаплоїдний», «диплоїдний». 9. Визначте основну біологічну суть запліднення. 10. Користуючись рис. 206 і 207, поясніть, чому в соматичних клітинах і заплідненій яйцеклітині (зиготі) одна хромосома з кожної пари отримана від батька, а друга — від матері.

Самостійна робота з підручником. 1. Користуючись матеріалом параграфа, доведіть, що запліднення — єдиний можливий шлях утворення організму людини. 2. Поясніть походження термінів «аутосоми», «гаметогенез», «онтогенез», «зигота».

Домашнє завдання. Користуючись рис. 204 як прикладом, намалюйте в зошиті «родинне дерево» своєї сім’ї.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно