Особливості будови кісток

За особливостями будови кістки поділяють на кілька груп: трубчасті, короткі, плоскі та змішані.

Середня частина трубчастих (або довгих) кісток (мал. 26.1) називається діафізом і містить порожнину, у якій розташований жовтий кістковий мозок, представлений в основному жировою тканиною. Стінки цієї частини кістки утворені дуже щільною компактною речовиною. Кінці трубчастих кісток — епіфізи — не містять порожнин і утворені губчастою речовиною. Ця речовина має нещільну будову з великою кількістю дрібних порожнин, у яких розташовані клітини червоного кісткового мозку, що містить стовбурові клітини — попередники клітин крові й лімфоцитів. Трубчастими кістками є плечова, променева, стегнова, гомілкова.

Короткі кістки складаються переважно з губчастої речовини й містять червоний кістковий мозок. До них належать кістки зап’ястка, плесна, стопи.

Плоскі кістки, як і короткі, утворені губчастою речовиною та, відповідно, теж містять червоний кістковий мозок, але вони більші за розміром і мають плоску форму. Це кістки черепа, лопатки, грудина, ребра й тазові кістки.

Певні кістки, наприклад хребці й деякі кістки черепа, мають ознаки і коротких, і плоских кісток, тому їх називають змішаними. Такими кістками є нижня щелепа, скроневі кістки тощо.

Ріст кісток у товщину забезпечується окістям, яке покриває кістку зверху.

Мал. 26.1. Будова трубчастої кістки

З'єднання кісток

З’єднання кісток можуть мати різний ступінь рухливості. Рухомі з’єднання кісток називають суглобами, а нерухомі — швами.

Які ж особливості різних типів з’єднань кісток, дивіться в таблиці.

Типи з’єднання кісток

Для забезпечення ефективних рухів суглоби мають досить складну будову. Суглоб обмежує суглобова сумка, яка відокремлює його вміст від інших структур організму. У ній розташовується порожнина, заповнена рідиною, яка забезпечує легкість руху кісток відносно одна одної.

Окрім того, поверхні кісток вкриті гладеньким хрящем, що також зменшує тертя. Щоб запобігти пошкодженню хряща, зв’язки суглоба обмежують рухи кісток.

За можливими напрямками руху кісток відносно одна одної виділяють три типи суглобів:

• одноосьові, які здійснюють рухи в одному напрямі (міжфалангові суглоби пальців);

• двохосьові, які здійснюють рухи у двох напрямах (променево-зап’ястний суглоб);

• трьохосьові, які здійснюють рухи в трьох напрямах (кульшовий суглоб).

Хрящі

Хрящі відіграють важливу роль у з’єднаннях кісток і становлять основу деяких органів і структур організму. Розрізняють три основні типи хряща: гіаліновий, волокнистий та еластичний. З гіалінового хряща утворені суглобові поверхні в місцях з’єднання кісток. Він також забезпечує ріст кісток у довжину. З волокнистого хряща складаються міжхребцеві диски, а еластичний утворює основу вушної раковини і хрящів гортані.

Мал. 26.2. Кістки черепа

Мал. 26.3. Кістки тулуба

Мал. 26.4. Кістки нижньої кінцівки

Мал. 26.5. Кістки верхньої кінцівки

Відділи скелета

Скелет людини поділяється на кілька великих відділів. Кістки кожного відділу мають свої особливості будови, пов’язані з тими функціями, які вони виконують.

Детальну інформацію щодо відділів скелета наведено в таблиці.

Особливості будови й функції відділів скелета людини

• Приблизно 20 % від маси нашого тіла становить скелет.

• Тільки у приматів, у тому числі й у людини, по три кістки на кожному пальці, за винятком великого.

• У шийному відділ і хребта людини, як і майже в усіх ссавців, сім хребців. Перший з них називається атлантом. Він забезпечує з'єднання хребта із черепом. Другий шийний хребець — епістрофей — має спеціальний виріст, що є віссю, навколо якої повертається череп.

Скелет людини складається з кісток і хрящів. Кістки можуть бути трубчастими (довгими), короткими, плоскими або змішаними. З’єднуватися кістки можуть рухомо й нерухомо. Рухомі з’єднання кісток називають суглобами. Скелет поділяється на відділи, такі як скелет голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок.