Войти
Закрыть

Захворювання серцево-судинної системи та запобігання їх виникненню

8 Клас

Здорове, треноване та нетреноване й хворе серце. Великим пропагандистом здорового способу життя, тренування скелетних м’язів і м’язів серця був український лікар-хірург Микола Амосов (1913-2002), який запропонував нові методи хірургічного лікування легенів і серця. Уперше у світі він винайшов штучні протези серцевих клапанів, що не викликали згортання крові, розробив апарат штучного кровообігу, уперше в нашій країні виконав протезування мітрального клапана серця. Здорове серце буває в людини, яка веде раціональний спосіб життя. У стані спокою воно викидає 4-5 л крові за хвилину, а при фізичному навантаженні — до 20 л. Здорове серце завжди має резерв (певний коефіцієнт) витривалості. Нетреноване серце має людина, яка веде малорухливий спосіб життя. Воно може забезпечити нормальний викид крові тільки в стані спокою, а за будь-якого навантаження не здатне задовольнити потреби організму. Наприклад, у спокої таке серце так само, як і здорове, здатне викинути 4 л крові за хвилину, але при фізичному навантаженні замість 20 — усього 6 л....
0 Переглянути

Рух крові та лімфи по судинах

8 Клас

Артерії. Як ми вже знаємо (див. § 20), кров із шлуночків серця продовжує свій шлях по артеріях великого й малого кіл кровообігу. Артерії не тільки є провідниками, а й активно регулюють обсяг кровопостачання органів (завдяки симпатичній іннервації гладеньких м’язів їх стінок). Наприклад, найменші з них — артеріоли — за потреби розширюються, аби краще постачати кров до органу, який напружено працює, або трохи зменшують свій просвіт в органі, який перебуває в спокої. Артеріальний пульс. Якщо промацати велику артерію на периферії тіла (рис. 60), можна відчути, що вона ритмічно коливається в такт скороченням серця. Ці коливання називаються артеріальним пульсом (з латин. удар, поштовх). Вони зумовлені розтягуванням стінок аорти кров’ю, яку виштовхує лівий шлуночок серця. З певною швидкістю ці коливання поширюються по всій артеріальній системі, згасаючи біля капілярів. Кожний удар пульсу в нормі відповідає одному скороченню серця. У дорослої людини воно скорочується 60-85 разів за хвилину. Частота пульсу залежить від стану вегетативної та центральної нервової систем....
0 Переглянути

Серце: будова та функції. Робота серця

8 Клас

Основна функція серця, безумовно, — насосна, пов’язана з послідовним скороченням передсердь і шлуночків. Правильна послідовність скорочень передсердь і шлуночків забезпечується іншими серцевими функціями (властивостями). Здатність до автоматії (з грецьк. самочинна дія). Здатність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у серцевому м’язі, називається автоматією серця. У певних ділянках серцевого м’яза є скупчення особливих м’язових клітин або вузлів — водіїв серцевого ритму (рис. 55), що самовільно (автоматично), починаючи з ембріонального періоду життя людини, виробляють електричні імпульси, під впливом яких ритмічно скорочується серце. Головним із них є вузол, розташований у правому передсерді. У нормі він визначає частоту серцевих скорочень. На частоту збудження цього вузла впливають вегетативна нервова й ендокринна системи. Здатність до збудження (збудливість). Кожна клітина серцевого м’яза збуджується, коли до неї надходить збуджувальний імпульс від головного водія ритму. Без цієї функції скорочення серця неможливе. Завдяки особливостям будови серцевого м’яза, який має надзвичайно багато зв’язків між клітинами, збудження миттєво охоплює якусь його частину, наприклад шлуночки, і вони скорочуються відразу всіма, а не окремими своїми волокнами....
0 Переглянути

Система органів кровообігу

8 Клас

Загальна будова та значення системи кровообігу. Система кровообігу, або кровоносна, або серцево-судинна, — це велика розгалужена транспортна система. Вона безперервно, протягом усього життя людини, розносить кисень, поживні речовини, гормони по організму, забираючи з клітин, тканин і органів відпрацьовані продукти обміну речовин, тобто здійснює гемодинаміку (рух крові в організмі). Отже, кровоносна система забезпечує: живлення організму, газообмін, звільнення його від продуктів обміну речовин і гуморальну регуляцію функціонування організму. Кров рухається кровоносними судинами в основному завдяки скороченням серця. І шлях її в організмі такий: серце артерії капіляри вени серце. Як бачимо, система кровообігу — це замкнена система. Вона складається з двох кіл кровообігу — великого та малого (рис. 51). Їх уперше описав англійський учений Вільям Гарвей. Серце — порожнистий м’язовий орган. Його маса в дорослої людини становить 250-300 г. Серце розташоване в грудній порожнині й зміщене вліво від середньої лінії грудей. Воно міститься в навколосерцевій сумці, утвореній сполучною тканиною. На внутрішній поверхні навколосерцевої сумки виділяється рідина, яка зволожує серце й зменшує тертя під час його скорочень....
0 Переглянути

Кровотворення. Групи крові та резус-фактор. Переливання крові. Пересаджування кісткового мозку

8 Клас

Кровотворна система людини. Щодоби в організмі людини гине приблизно 300 млрд еритроцитів, 5 млн лейкоцитів і 250 млрд тромбоцитів. Однак при цьому в здорової людини склад крові залишається сталим, бо ці клітини постійно відновлюються завдяки червоному кістковому мозку, селезінці та лімфатичним вузлам (рис. 49). Червоний кістковий мозок заповнює луночки між перетинками в головках трубчастих кісток, губчастої речовини плоских кісток черепа, груднини, лопаток, хребців, ребер, тазових кісток. Він складається з первинних, або родоначальних, клітин, які в процесі дозрівання стають еритроцитами, лейкоцитами чи тромбоцитами. Кров, яка тече судинами, постійно забирає дозрілі формені елементи до загального кров’яного русла. На випадок крововтрати швидко мобілізуються мільярди недозрілих клітин, які прискореними темпами перетворюються на дозрілі. Найшвидше відновлюються еритроцити. Подразнення кісткового мозку за нестачі кисню в атмосфері, наприклад під час перебування високо в горах, викликає вироблення ним 6ільшої, аніж звичайно, кількості еритроцитів, до того ж із підвищеним вмістом гемоглобіну. Це дає людям змогу жити в умовах високогір’я. На кістковий мозок негативно впливають навіть незначні дози радіації та деякі хімічні речовини, які зменшують продукування клітин крові. При сильному ураженні радіацією, вірусами або хімічними чинниками кістковий мозок утрачає здатність продукувати зрілі клітини, і в кров людини потрапляють недозрілі клітини крові, нездатні виконувати свої функції....
0 Переглянути

Будова та функції лейкоцитів і тромбоциті

8 Клас

Значення та будова лейкоцитів. Лейкоцити, або білі кров’яні тільця (з грецьк. білий), — це безбарвні клітини крові, які відіграють важливу роль у захисті організму від бактерій, вірусів, будь-яких чужорідних речовин, тобто в створенні імунітету. Лейкоцити більші за еритроцити (рис. 39, 42), мають ядро, їх майже 4-6х109 у літрі крові. Лейкоцити не однакові за своєю будовою. У цитоплазмі деяких із них є зернятка, які при забарвленні спеціальними барвниками набувають червоного, синього або фіолетового кольорів. Такі лейкоцити називають зернистими. А лейкоцити, що мають гомогенну цитоплазму, — незернистими (до них належать лімфоцити й моноцити). У крові здорової людини підтримується досить стале співвідношення між різними видами лейкоцитів (лейкоцитарна формула), однак воно порушується під час перебігу різних хвороб. Тривалість життя більшості лейкоцитів — від декількох годин до 120 днів. (за винятком лімфоцитів, частина з яких живе протягом життя людини). Лейкоцити утворюються, як і еритроцити, у червоному кістковому мозку та лімфатичних вузлах, проходячи всі стадії дозрівання. Цей процес складний і порушується внаслідок дії радіоактивного опромінювання або хімічних чинників. Найважливіша особливість лейкоцитів — це те, що вони є фагоцитами (з грецьк. той, що пожирає і клітина), тобто клітинами-пожирачами бактерій. Саме тому при запальних процесах або інфекційних хворобах їх кількість у крові значно зростає. Унаслідок впливу радіонуклідів, хімічних речовин, наприклад через зловживання ліками, що тамують головний біль (анальгін, парацетамол), або при поганому харчуванні, недостатньому перебуванні на свіжому повітрі кількість лейкоцитів зменшується. Людина стає майже беззахисною перед інфекцією й може померти....
0 Переглянути

Рiдини тiла. Склад i функцiї кровi. Еритроцити

8 Клас

Міжклітинна рідина й лімфа (рис. 38). Міжклітинна рідина омиває клітини організму. Через неї вони отримують усе потрібне для їхньої життєдіяльності — кисень, білки, вуглеводи, жири, мінеральні солі тощо. У міжклітинну рідину виділяються кінцеві продукти обміну, вуглекислий газ, надлишок води, мінеральних солей, сечовина та ін. Вона — важливий чинник збереження гомеостазу. Її склад і співвідношення різних речовин досить сталі. При порушенні цієї сталості (надто низька або висока температура довкілля, тривале голодування, зміна питного режиму тощо) людина може загинути. Вода й поживні речовини потрапляють у міжклітинну рідину з крові через кровоносні капіляри, а непотрібні клітинам продукти обміну речовин, розчинені у воді, — до лімфи в лімфатичні капіляри. З лімфою вони надходять до вен і звідти різними шляхами виводяться з організму. Крім того, лімфа розносить по організму жири, що всмоктуються в кишечнику, і синтезовані в печінці білки. Лімфа — це безбарвна, майже прозора рідина. Вона містить воду, мінеральні солі, глюкозу, амінокислоти, кисень, СО2. Вміст білків у лімфі в 3-4 рази менший, аніж у плазмі крові. Лімфатичні судини — це ніби дренажна система, що видаляє надлишок міжклітинної рідини. Значення крові в організмі. Кров — рідка сполучна тканина, що циркулює замкненою системою кровоносних судин. Її основні функції (рис. 39):...
0 Переглянути

Хвороби дихальної системи. Вплив куріння та забрудненого повітря на органи дихання

8 Клас

Причини інфекційних захворювань дихальних шляхів. Мільйони мікроорганізмів — бактерії, віруси та гриби — живуть у повітрі. Під час вдихання вони легко проникають у дихальні шляхи, що зумовлює поширеність інфекцій дихальної системи (респіраторних інфекцій). До інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів належать інфекції приносових пазух, горла та гортані, які розвиваються внаслідок вдихання краплинок, що містять віруси й бактерії. Проявами захворювання є запалення й набряк слизової оболонки, якою вистелені ці структури. З віком у людей розвивається імунітет до більшості вірусів і рідше виникають інфекції. Діти значно частіше хворіють на респіраторні інфекційні захворювання. Застуда. При переохолодженні людини збудники респіраторних інфекцій у верхніх дихальних шляхах активізуються й спричиняють запальний процес, насамперед у слизовій оболонці носової порожнини. Виникає нежить, або риніт (з латин. ніс). Застуда легко передається від однієї людини до іншої під час кашлю або чхання, тобто коли краплинки з вірусом потрапляють на руки, одяг, у повітря. Здебільшого застуду викликають віруси. Існує майже 200 вірусів, що її спричиняють. Після потрапляння в організм віруси проникають усередину клітини слизової оболонки. Там вони швидко розмножуються, виділяючи токсичні речовини, які надходять у кров, викликаючи головний біль, кволість. Кровоносні судини носа розширюються в товщі слизової оболонки, зумовлюючи посилене виділення рідини. До інфікованої слизової оболонки надходять лімфоцити, що починають виробляти вірус-специфічні білки (антитіла), які нейтралізують віруси. Частина слизових клітин гине. Їх і загиблі й нейтралізовані віруси поглинають фагоцити. Слиз, що виділяється з носа, густішає та має певні домішки з тіл загиблих лейкоцитів (гній). При застуді застосування антибіотиків є неефективним. Імунна система хворого сама має подолати інфекцію....
0 Переглянути

Легенева вентиляція. Регуляція дихання

8 Клас

Фізіологічна основа легеневої вентиляції. Легенева вентиляція (з латин. провітрювати, зміна повітря) — це та ланка газообміну, завдяки якій повітря обмінюється між легенями та навколишнім середовищем. Зовнішнє дихання відбувається в результаті зміни об’єму грудної порожнини під час вдиху й видиху. Рух грудної клітки (рис. 32). Вдих і видих у людини можливі завдяки злагодженій діяльності міжреберних м’язів, діафрагми та м’язів передньої черевної стінки під контролем ритмічної діяльності центру дихання довгастого мозку. Вдих — це активний процес скорочення зовнішніх міжреберних м’язів і розслаблення внутрішніх. Ребра в цей момент піднімаються вгору й випинаються вперед, віддаляючись від хребта. Водночас скорочуються посмуговані м’язи діафрагми. Вона стає плоскішою та опускається на 2-4 см. При цьому об’єм грудної клітки збільшується, і в ній утворюється від’ємний (щодо атмосферного) тиск. Атмосферне повітря наче всмоктується грудною кліткою й заповнює альвеоли доти, доки тиск повітря в легенях не зрівняється з атмосферним. Видих відбувається переважно пасивно в результаті скорочення еластичних стінок альвеол, розтягнутих під час вдиху, і розслаблення м’язів, що його забезпечували. При глибокому видиху скорочуються внутрішні міжреберні м’язи, що зменшує об’єм грудної порожнини, і тиск в альвеолах стає вищим за атмосферний. Повітря виштовхується з легень і спричиняє видих. При фізичному навантаженні або кисневому голодуванні для підсилення дихання починають працювати додаткові м’язи грудної клітки та черевної стінки....
0 Переглянути

Загальна будова та функції органів дихання

8 Клас

Будова дихальної системи. Дихальна система (або органи дихання) — це система органів, які беруть участь у транспортуванні повітря дихальними шляхами, у газообміні між організмом і навколишнім середовищем. Вона складається з дихальних, або повітряносних, шляхів (носова порожнина, глотка, гортань, трахея, бронхи) і легенів. Дихальні шляхи (рис. 27). Носова порожнина розділена кістково-хрящовою перегородкою на праву та ліву половини. У кожній із них є три звивисті носові ходи: верхній, середній і нижній. До нижнього носового ходу відкривається носослізний канал. У слизовій оболонці верхнього носового ходу містяться рецептори нюхового аналізатора, які сприймають запахи. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись, затримують і виводять назовні пил і мікроорганізми, які осідають на слизовій оболонці, виконуючи захисну функцію. Повітря, яке людина вдихає, у носовій порожнині зігрівається або охолоджується кров’ю, що тече по густій сітці кровоносних капілярів її слизової оболонки. Слизова оболонка містить залози, які виділяють слиз, що зволожує повітря й стінки порожнини носа; затримує та знижує життєдіяльність хвороботворних бактерій, які потрапляють туди з повітрям. Слиз разом із частинками пилу, мікроорганізмами, що до нього прилипли, видаляється з носової порожнини. Поряд із носовою порожниною розташовані чотири повітроносні придаткові пазухи носа. Найбільшими з них є гайморові пазухи, що містяться у верхніх щелепах по боках носової порожнини, і лобні. Придаткові носові пазухи з’єднуються каналами з порожниною носа. Нерідко спостерігаються запалення цих пазух, наприклад гайморової — гайморит. Він проявляється безперервним нежитем (часто з гнійними виділеннями), головним болем, зниженням нюху, незначним підвищенням температури тіла, ознобом. Серед ускладнень гаймориту — ревматизм, хвороби серця, судин, бронхіальна астма тощо....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 107
Назад

Навігація