Войти
Закрыть

Органы и физиологические системы организма человека

8 Клас

К внешним органам относятся кожа, ушные раковины, глаза, нос и т. д., а к внутренним — мозг, сердце, легкие, печень, сосуды и т. д. Большинство внутренних органов находится в полостях тела: грудной (сердце, легкие и т. д.), брюшной (печень, желудок, почки и т. д.). Грудная и брюшная полости разделены диафрагмой. Вспомните, какую функцию диафрагма выполняет у животных. ОРГАН (от греч. organon [органон] — орудие, инструмент) — часть организма, имеющая присущие только ей строение, форму, местоположение и выполняющая одну или несколько функций. СИСТЕМА ОРГАНОВ — совокупность органов человека, связанных анатомически, функционально и топографически и составляющих единую согласованно работающую структуру. Каждый орган состоит из определенных тканей, одна из которых выполняет основную функцию. Так, сердце состоит из поперечнополосатой мышечной, соединительной и эпителиальной тканей. Однако основной из них является поперечнополосатая мышечная ткань, благодаря которой обеспечивается главное свойство сердца — сокращение. Каждый орган пронизывают кровеносные сосуды и нервы. Орган — это лишь часть организма, и поэтому вне его он функционировать не может, тогда как организм может обходиться без некоторых органов (так, организм может функционировать, например, с одной почкой)....
0 Переглянути

Разнообразие клеток организма человека. Ткани

8 Клас

Разнообразие клеток организма человека. Известно, что человек — многоклеточный организм. Основной единицей его строения и функционирования является клетка — наименьшая биологическая система, способная к самовоспроизведению и развитию. Она состоит из многих взаимосвязанных элементов, функционирование которых не только определяет жизнедеятельность клетки, но и имеет значение для организма как целого. Тело взрослого человека состоит из около 1014 клеток. Все они обеспечивают собственное функционирование (синтезируют органические вещества, расходуют энергию, взаимодействуют с другими клетками и т. д.). Кроме того, клетки «работают» на обеспечение функционирования целостного организма (например, клетки крови транспортируют кислород и углекислый газ). Ученые объединили их в около 200 типов. Каждому из этих типов клеток свойственно выполнение определенной специфической функции. Форма и размеры клетки (ил. 4, 5) зависят от ее функций. Так, мышечные клетки — веретенообразные либо удлиненные, что обеспечивает сократительную функцию, а нервные имеют отростки для проведения нервных импульсов....
0 Переглянути

Организм человека как биологическая система. Значение знаний о человеке для сохранения его здоровья

8 Клас

Понятие о биологических системах. Окружающий мир состоит из систем. Как вам уже известно, к системам неживой природы относятся Вселенная, Галактика, Солнечная система и т. п. К системам живой природы, или биологическим системам, относятся клетка, организм, популяция, экосистема, биосфера и т. п. (ил. 1). Вспомните, из каких компонентов состоит каждая из этих систем. Какие взаимосвязи существуют между компонентами системы и как взаимодействуют между собой сами системы? БИОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА (от греч. bios [биос] — жизнь, systema [система] — образование, соединение) — структурная и функциональная совокупность всех компонентов объектов живой природы, между которыми существуют взаимосвязи и взаимодействие. Каждая из биологических систем состоит из определенных подсистем — элементарных частиц. Например, биосфера — из экосистем, вид — из популяций, организм — из органов, клетка — из органелл. Человек — биологическая система, с которой связано существование социальных систем, в частности, общества, класса, социальной группы и т. п. Все составляющие биологических систем взаимодействуют между собой структурно и функционально, образуя целостную систему. Биологические системы связаны с окружающей средой, что обусловливает необходимость систем приспосабливаться к различным внешним воздействиям. Все биологические системы проходят определенные временные этапы: образование, развитие, стабилизацию, разрушение (старение) и прекращение существования или преобразование (ил. 2). Эти этапы отражают закономерности протекания количественных и качественных изменений всех компонентов системы в зависимости от факторов среды....
0 Переглянути

Узагальнення

8 Клас

Упродовж навчального року ми з вами вивчали будову та функціонування людського організму. Ми дізналися про те, як складно облаштований наш організм, скільки органів та додаткових структур забезпечують нашу функціональну активність. Ми зрозуміли, що взаємодіють між собою і органи, і окремі клітини. Ми переконалися в тому, що деякі біологічно активні речовини та клітини тісно взаємодіють між собою у процесі підтримання показників внутрішнього середовища — гомеостазу. Основоположники вчення про гомеостаз — К. Бернар і В. Кеннон. Останній представляв підтримання гомеостазу як вироблену у процесі еволюції та спадково закріплену властивість організму адаптуватися до умов навколишнього середовища. Залежно від особливостей і тривалості дії факторів, що дестабілізують гомеостаз, він розділив адаптивні реакції на короткочасні і довготривалі. Ті й інші, на думку В. Кеннона, формуються на основі механізмів гомеостазу, які можуть бути локальними, системними і підтримуються на рівні цілісного організму. Організм є відкритою системою, що постійно обмінюється речовиною й енергією з навколишнім середовищем. У цьому обміні та підтримці сталості внутрішнього середовища беруть участь усі органи, системи, процеси й фізіологічні механізми. їх підтримують шкіра, селезінка, печінка, бар’єрна та імунна системи. Гомеостаз підтримується механізмами кількох рівнів, що властиво ієрархічним системам. У разі відхилення параметра від середнього показника одразу ж вмикаються компенсаційні механізми, які гасять відхилення. Зовнішня і внутрішня будова кожного органа відповідає його функціям. Порівняйте взуття маленької дитини зі своїм: розміри ступні дуже відрізняються. У маленької дитини маса тіла є значно меншою, ніж у юнака чи дівчини, тому для підтримання рівноваги тіла під час перебування у вертикальному положенні, ходіння чи бігу площа поверхні ступні дорослішої людини має бути більшою, інакше функція не виконуватиметься....
0 Переглянути

Постембріональний розвиток

8 Клас

Час, відведений живому організму на реалізацію його генетичної програми, прийнято називати постембріональним розвитком (постембріональним онтогенезом) (мал. 139). Це період життя людини від моменту народження до смерті. У процесі еволюційного розвитку людини змінюється її онтогенез (індивідуальний розвиток). Для людини як біологічного виду характерне збільшення тривалості внутрішньоутробного періоду, сповільнення статевого дозрівання, поява перехідного періоду — клімаксу — між періодами статевої зрілості і літнього віку. Період новонародженості характеризується різкою зміною умов існування організму в зв’язку з переходом від внутрішньоутробного розвитку до життя в зовнішньому середовищі. У цей період організм є особливо вразливим. Період грудного віку особливий тим, що організм отримує основну масу поживних речовин із грудним молоком. У ньому є деякі антитіла, які забезпечують пасивний імунітет новонародженого. У період раннього дитинства в малюків поліпшується координація рухів, вони вчаться розмовляти, викладати думки і вимоги, активно цікавляться навколишнім світом. У цей період статеві ознаки мало виражені, тому інколи буває важко розрізнити, хлопчик це чи дівчинка. Починають формуватися вигини хребта, велика рухомість суглобів (мал. 140). Період першого дитинства характеризується тим, що в дитини постійно виникають запитання. Дитина-«чомусик» у цьому віці не заспокоюється, поки не почує відповіді на запитання, яких у неї безліч. Найбільш відповідальний період постнатального розвитку — статеве дозрівання, що включає друге дитинство, підлітковий і частково юнацький вік. У цьому періоді виділяють дві фази: ранню і зрілу. Рання фаза починається в дівчаток у 7 років, у хлопчиків — у 8 років. У цей час відбувається дозрівання в корі наднирників андрогенів, спостерігається також посилення секреції стероїдів, що є продуктами їх обміну. Андрогени стимулюють скелетне та статеве дозрівання....
0 Переглянути

Запліднення. Внутрішньоутробний розвиток

8 Клас

Запліднення. Під час статевого акту сперма потрапляє у піхву, а потім у фаллопієві труби. Сперматозоїди зберігають рухливість у жіночих статевих шляхах до шести діб, а здатність до запліднення — до 48 годин. Вони здатні запліднювати яйцеклітину тільки після того, як проведуть у статевих шляхах декілька годин. У цей час змінюються властивості акросоми, що робить можливим запліднення. За допомогою ферментів акросоми відбувається руйнування оболонок яйцеклітини. Після того, як у яйцеклітину проникне ядро сперматозоїда, її оболонка змінюється так, що перешкоджає проникненню в неї інших сперматозоїдів. Хвіст сперматозоїда розсмоктується. Проникнення сперматозоїда в яйцеклітину є остаточним етапом її дозрівання. Після злиття ядер статевих клітин утворюється зигота, у якій відновлюється диплоїдний (подвійний) набір хромосом. У зиготі є 23 хромосоми яйцеклітини та 23 хромосоми сперматозоїда. Саме в цей час генетично закладається стать майбутньої дитини. До речі, вона залежить від статевої хромосоми, що знаходиться в ядрі сперматозоїда. Якщо це Х-хромосома, то народиться дівчинка, якщо Y-хромосома — хлопчик. Запліднена яйцеклітина рухається по матковій трубі до матки, де відбувається її закріплення у стінці матки. Цей процес називається імплантацією. Він триває 7-10 днів. Із цього часу починається вагітність. Вона триває 280 днів (40 тижнів). Вагітність поділяють на три триместри, упродовж яких відбуваються зміни в будові та функціонуванні і жіночого, і нового організму....
0 Переглянути

Будова та функції жіночої статевої системи. Статеве дозрівання організмів

8 Клас

Будова та функції жіночої статевої системи. Жіноча статева система, як і чоловіча, виконує генеративну функцію — утворення статевих клітин (яйцеклітин) та ендокринну — виділення статевих гормонів (мал. 131). Але особливістю жіночої статевої системи є ще одна функція, вона забезпечує внутрішньоутробний розвиток плода. До складу системи входять статеві залози — яєчники, статеві шляхи, завдяки яким відбувається рух та злиття статевих клітин та молочні залози. Яєчники — це парні статеві залози, у яких утворюються яйцеклітини виробляються естрогени і прогестерон. До жіночих статевих органів належать малі та великі соромітні губи, які захищають внутрішні структури, клітор, що є органом чуття. Піхва — нижня частина репродуктивного шляху, виконує функцію родового каналу. Матка має грушоподібну форму і здатна розтягуватися. Вона призначена для виношування плода. Саме тут він знаходиться впродовж усього внутрішньоутробного розвитку, де має захист та забезпечується всіма поживними речовинами. Маткові труби забезпечують проходження яйцеклітин від яєчників до порожнини матки, а також зустріч зі сперматозоїдами та запліднення. Молочні залози є видозміненими потовими залозами (мал. 132). Вони призначені для продукування молока, яким вигодовується маля. На верхівці молочної залози розташований сосок, що має велику кількість епітеліальних зроговілих пігментованих клітин. Тут знаходиться багато чутливих рецепторів, що пов’язані з рефлекторним виділенням молока....
0 Переглянути

Будова та функції чоловічої статевої системи

8 Клас

Репродуктивна система являє собою сукупність органів, що забезпечують виконання репродуктивної функції, зокрема утворення статевих клітин — сперматозоїдів і яйцеклітин. Як зазначалося раніше (урок 58) ця система виконує і ендокринну функцію, що проявляється у виділенні статевих гормонів, які впливають на розвиток статевих органів та деяких фізіологічних систем. Чоловіча та жіноча системи статевих органів складаються зі статевих залоз та додаткових органів, що забезпечують утворення статевих клітин, їх злиття у процесі запліднення, проходження початкових етапів розвитку нового організму. Будова та функції чоловічої статевої системи. Чоловіча статева система складається з парних сім’яників, сім’явиносних шляхів, придаткових залоз, сім’яних міхурців, передміхурової залози і статевого члена. Сім’яники забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію. Сім’явиносні шляхи сприяють транспорту сперматозоїдів. Придаткові залози створюють оптимальні умови для дозрівання та транспортування сперматозоїдів. Сім’яники (яєчка) — це парні статеві залози, в яких утворюються сперматозоїди (чоловічі статеві клітини). У них також виробляється тестостерон — чоловічий статевий гормон. До складу сім’яників входять трубочки — звивисті сім’яні канальці. Довжина одного канальця може становити 50-80 см, а загальна їх довжина сягає 250-400 м. Саме в них утворюються сперматозоїди. Клітини, що розміщені між сім’яними канальцями секретують чоловічі статеві гормони — андрогени, а саме тестостерон. Поруч із сім’яниками розташовані придатки яєчок. У них відбувається дозрівання сперматозоїдів. Секрет придаткових залоз разом зі сперматозоїдами утворює сперму (сім’яну рідину). Яєчка з придатками знаходяться у шкірно-м’язовому мішку — мошонці. Від яєчок відходять сім’явиносні протоки, якими сперма рухається до статевого члена (мал. 128)....
0 Переглянути

Порушення діяльності імунної системи

8 Клас

Імунітет виникає не проти всіх хвороб. При вроджених чи набутих дефектах імунної системи виникають захворювання — імунодефіцитні, аутоімунні та алергічні. Розглянемо деякі з цих захворювань. Імунодефіцитні хвороби пов’язані з порушенням діяльності імунної системи, у результаті чого інфекційні захворювання часто повторюються і перебігають важче, ніж зазвичай. Такі хвороби можуть бути вродженими (спадковими) і набутими. Зі спадковим імунодефіцитом людина народжується. Таких хвороб є небагато і їх лікуванням займаються педіатри. Набутий імунодефіцит може бути викликаний хворобою або чинниками зовнішнього середовища (ліки, стрес, радіація). Одні хвороби можуть викликати незначне порушення, інші ж повністю позбавляють здатності боротися з інфекцією. Порушити діяльність імунної системи може і незбалансоване харчування, оскільки веде до дефіциту білків, вітамінів, мікроелементів. Якщо маса тіла стає на 70 % меншою від нормальної, то імунна система неодмінно страждає. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), викликає захворювання синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Цей вірус руйнує лейкоцити, які повинні знищувати бактерії, віруси, гриби, що веде до зниження опірності організму. Вся світова спільнота приділяє увагу СНІДу — хворобі, що охопила більшість країн і є загрозою для кожної людини. На сьогодні, за даними ООН, кількість людей у світі, що живуть зі СНІДом, близько 40 млн, з них більше 1,5 млн — діти. Понад 20 млн осіб уже померло. Європейськими «лідерами» за кількістю хворих є Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Велика Британія. У світі перше місце з поширення ВІЛ належить центральноафриканським країнам. Друге місце посідають Сполучені Штати Америки....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 82 83 84 85 86 87 88 89 90 ... 107
Назад

Навігація