Войти
Закрыть

Біологічні основи поведінки людини

8 Клас

Поведінка — система рухової активності організму, що відображає зв’язки з навколишнім середовищем під час виконання життєвих функцій. Поведінка має свої прояви на біологічному, психологічному та соціологічному рівнях. Біологічний рівень поведінки пов’язаний із забезпеченням живлення, дихання, захисту від несприятливих умов. На цьому рівні у поведінці людини і тварин є багато спільного. Коли людина відчуває спрагу чи голод, її поведінка змінюється. Сильна спрага чи голод змушують покинути будь-які інші справи й шукати можливостей задовольнити потреби. Різноманітні прояви поведінки людини вивчають такі науки, як психологія, соціологія, етика та інші. В основі поведінки людини лежать безумовні рефлекси та інстинкти, а також умовні рефлекси й навчання як форми пристосування до мінливих умов. Поведінка закономірно змінюється під впливом обставин, у які потрапляє людина. До цього причетні зміни як зовнішнього середовища, так і внутрішнього. Наприклад, ви неспішно прогулюєтеся, аж раптом починає накрапати дощ. Ви пришвидшуєте ходу, одночасно шукаючи прихистку від негоди. Під час перегляду фільму ви відчуваєте, як у вас заболіло у животі. Замість того, щоб продовжити дивитися фільм, ви починаєте шукати допомогу. Таким чином, кожен акт поведінки має бути вмотивованим. Мотивація — це активування поведінкових реакцій, які відповідають певній ситуації і зберігаються в пам’яті людини (мал. 110). Мотивації поділяють на біологічні та соціальні. Біологічні мотивації спонукають до пошуку їжі, місця для відпочинку або сну, задоволення інших фізіологічних потреб. Мотивації більшості наших дій мають передусім соціальне походження, наприклад, звільнення місця у транспорті літній людині, допомога людям з обмеженими можливостями, прагнення здобути освіту....
0 Переглянути

Сенсорні системи руху, дотику, температури, болю

8 Клас

Рецептори руху. Усі скоординовані рухи людини є можливими завдяки спеціальній руховій сенсорній системі. У м’язах, сухожилках, суглобах містяться пропріорецептори, що сигналізують про ступінь напруження м’язових волокон, про положення суглобів і різних частин тіла в просторі. Імпульси, що виникають у них під час скорочення або розслаблення м’язів, нервовими шляхами ідуть до мозочка, а потім до задньої центральної звивини кори півкуль. Там виникають відчуття про зміну положення частини тіла у просторі. Це сприяє створенню певної пози для підтримки рівноваги, а також зміни напрямку руху. За допомогою аналізаторів руху можна визначити приблизну масу предмета, що піднімається. За допомогою рухової сенсорної системи людина (навіть за відсутності зору) може виконувати в просторі складні рухи. Але лише за умови взаємоузгодженої дії вестибулярного апарату, м’язового чуття і зору вона здатна підтримувати вертикальне положення тіла в просторі. Вона сприймає і регулює прискорення або уповільнення рухів, обертається навколо своєї осі. Рецептори дотику. На попередніх уроках ви вивчили особливості будови шкіри. Згадайте структури, що входять до складу дерми. Яке значення вони мають? Шкіра відокремлює тіло від зовнішнього середовища (мал. 109). Через неї та її похідні людина отримує інформацію про властивості середовища, про впливи з боку інших живих істот тощо. Це механорецептори, що забезпечують дотикову чутливість, розкидані поодинці по всій поверхні, не утворюють окремих органів чуттів. Рецептори дотику, або тактильні рецептори, чутливі до слабкого дотику і розташовані у епідермісі. Це тоненькі закінчення чутливих нейронів, що реагують на деформацію шкіри або волосини. Також є спеціалізовані рецептори, що розташовані під епідермісом. Вони нагадують капсулу, заповнену рідиною, всередині якої знаходиться звивисте нервове закінчення. На 1 см2 шкіри в середньому припадає до 25 тактильних рецепторів. Найбільше їх у шкірі долонь, на кінцях пальців, на губах, кінчику язика. Найменше — у шкірі спини і живота....
0 Переглянути

Смакова та нюхова сенсорні системи. Система рівноваги

8 Клас

Відчуття смаку та запаху пов’язані з дією хімічних речовин, що збуджують хеморецептори. Вони відіграють важливе значення в харчуванні, уникненні отруєнь під час споживання їжі. Насправді, багато смакових відчуттів, які ми сприймаємо, зумовлені подразненням як смакових, так і нюхових рецепторів. Наприклад, якщо людині зав’язати очі та затиснути носа і дати пожувати яблуко, а потім цибулю, то вона не зможе їх розрізнити. Це свідчить про низьку чутливість смакових рецепторів. Смакова сенсорна система. У слизовій оболонці язика розташовані смакові сосочки, утворені смаковими цибулинами, у яких знаходяться хеморецептори (мал. 106). Смакові клітини на одному з кінців мають ворсинки, що здатні сприймати розчинені речовини та збуджуватися. Збудження від смакових рецепторів цибулин іде волокнами язикового нерва до зорових горбів (таламуса) і скроневої частки кори великого мозку. Так формуються різні смакові відчуття та здійснюється аналіз смакових якостей харчових речовин. Існує чотири типи смакових відчуттів: солодке, солоне, кисле, гірке. Чутливість рецепторів на всій поверхні язика неоднакова. Так, найбільша чутливість до солодкого — на кінчику язика, до гіркого — на корені, до кислого — з боків, до солоного — на кінчику й з боків. Смакові рецептори мають найкоротшу тривалість життя серед усіх рецепторів. Вони існують до 10 днів, після чого гинуть і замінюються новими. Сприйняття смаку також пов’язане із зоровим рецептором. При яскравому освітленні смак їжі розрізняється краще. Для поліпшення смакових властивостей їжі використовують спеції та приправи....
0 Переглянути

Слухова сенсорна система. Сприйняття звуків

8 Клас

Звук — це один з видів інформації, яку людина отримує з навколишнього світу, крім інших органів чуттів (зору, дотику, нюху). Завжди людину оточували звуки, і більшість з них неусвідомлено асоціювалися та продовжують асоціюватися з певними відчуттями і уявленнями. Деякі — з острахом (гуркіт, крики, звірине виття), інші, навпаки, заспокоюють і розслабляють (звук морських хвиль, дзюрчання струмка, спокійне дихання, шелест дерев, спів птахів). Одні звуки, відомі і повсюдні, стають нейтральними і буденними, а нові і невідомі — викликають тривогу і розгубленість. Тварини легко зможуть відрізнити загрозливі звуки від усіх інших. Людина в результаті свого розвитку відійшла від природи, але на біологічному рівні, на рівні тієї-таки підсвідомості, вона, як і раніше, прислухається до кожного звуку і зчитує з нього необхідну інформацію. Поступово з’явилася велика кількість предметів, що мають своє неповторне звучання. Адже ви без вагань із заплющеними очима по звуку зможете визначити тисячі предметів і явищ, не кажучи про голоси знайомих вам людей: від рідних та близьких до відомих акторів і співаків. Як і всі інші сенсорні системи, слухова представлена сприймаючим апаратом (вухо), провідниковим відділом (слуховий нерв) і асоціативною зоною (кора півкуль). Вухо — складний вестибулярно-слуховий орган, який виконує дві функції: сприймає звукові імпульси та відповідає за положення тіла в просторі і здатність утримувати рівновагу (мал. 104). Це парний орган, який розміщується в скроневих кістках черепа, обмежуючись зовні вушними раковинами і є слуховою сенсорною системою....
0 Переглянути

Порушення зору та їх профілактика. Гігієна зору

8 Клас

Порушення зору. Ми вже вели мову про те, що для кращого бачення паралельні промені від різновіддалених предметів повинні падати на сітківку ока. Цей процес забезпечує кришталик. З різних причин може виникнути розмите зображення. Отже, ми поговоримо про такі порушення, як короткозорість та далекозорість. Якщо зображення виникає не на сітківці, а за нею, і є нечітким, то такі люди страждають на далекозорість. З віком кришталик втрачає еластичність і зменшується його заломлювальна здатність, тому розвивається так звана стареча далекозорість. Якщо зображення фокусується перед сітківкою, то виникає короткозорість. Короткозорість може розвиватися під час довготривалої роботи на короткій відстані без дотримання гігієнічних норм читання, писання. Її причиною також можуть стати деякі захворювання (туберкульоз, рахіт). Для корекції короткозорості використовують двоввігнуті, а далекозорості — двоопуклі лінзи окулярів (мал. 103). Астигматизм — патологія, пов’язана з неможливістю сходження всіх променів в одній точці. Це спостерігається при порушеній кривизні рогівки або кришталика. У результаті порушення людина бачить оточуючі предмети викривленими, розмитими, прямі лінії здаються зігнутими. Причиною є те, що світлові промені, які проходять крізь деформовану рогівку або кришталик, фокусуються на сітківці не в одній точці, а відразу в кількох. Лікують астигматизм за допомогою спеціальних окулярів. Косоокість. Це періодичне або постійне відхилення зорової осі одного або обох очей від загальної точки фіксації, яке супроводжується порушенням бінокулярного зору і значним зниженням гостроти зору на оці, що косить. Це захворювання спричинене неправильною роботою одного чи кількох очних м’язів і призводить до неправильного положення очей....
0 Переглянути

Сприйняття світла, кольору, відстані

8 Клас

На попередньому уроці ми розглянули структуру ока, від якої залежить наше сприйняття навколишнього світу. Зараз ми зупинимося на механізмах сприйняття. Сприйняття кольору. Отже, сітківка складається з паличок і колбочок, які відрізняються між собою будовою і, відповідно, функціями. Паличок у сітківці є більше, ніж колбочок. Розташовані вони не рівномірно. У центрі сітківки, що навпроти зіниці, знаходиться жовта пляма, яка містить найбільше колбочок. Тому при потраплянні променів у цю ділянку ми найкраще бачимо і розрізняємо кольори. Від центру сітківки кількість колбочок зменшується, найменше їх на периферії. Палички є чутливішими до світла і реагують на більш слабке освітлення, тому сприймають сутінкове та нічне світло, але при цьому не здатні розрізняти кольори. Місце виходу зорового нерва з очного яблука — це сліпа пляма, де повністю відсутні фоторецептори. Тому при потраплянні світла на сліпу пляму ми нічого не бачимо. Палички мають тільки один світлочутливий пігмент — родопсин. У складі колбочок є пігмент йодопсин, що дозволяє їм сприймати кольори та яскраве світло. Саме цим і пояснюється кольоровий зір. За сучасними уявленнями в сітківці є три види колбочок: одні збуджуються червоним світлом, другі — зеленим, треті — синім. Усі інші кольори сприймаються внаслідок збудження цих колбочок у різних співвідношеннях. Наприклад, під час збудження всіх колбочок виникає відчуття білого кольору. Інколи трапляється, що людина не розрізняє деяких кольорів. Це пов’язано з порушенням функцій колбочок певного виду. Таку кольорову сліпоту в 1794 р. описав англійський хімік Дж. Дальтон, який страждав на неї. Тому вона отримала назву «дальтонізм». Кольорова сліпота передається спадково, як рецесивна ознака, зчеплена з Х-хромосомою. Дальтонізм не лікується. Цією хворобою страждає близько 6 % чоловіків та 0,4 % жінок. Люди, які страждають на дальтонізм, не можуть працювати на транспорті, зокрема в авіації, тощо....
0 Переглянути

Зорова сенсорна система

8 Клас

Будова і функції ока. Фоторецептори трансформують світлову енергію в електричну за допомогою пігментів, здатних змінювати структуру під дією світла. З усіх сенсорних систем людини найбільше навантаження має саме ця система. Близько 90 % усієї інформації про навколишній світ ми отримуємо завдяки зору. Він забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, відстані до них, взаємного розташування у просторі, рухів живих і неживих тіл. За допомогою зору ми сприймаємо і розрізняємо графічні сигнали (букви, цифри, малюнки тощо). Майже всі види трудової діяльності виконуються за участю зору. У людини зір є бінокулярним, або стереоскопічним: бачення обома очима забезпечує чітке об’ємне сприйняття предмета та його місце розташування у просторі. Зорова сенсорна система складається з ока, зорового нерва, підкіркової ділянки та зорової зони кори півкуль головного мозку (мал. 98). Око складається з очного яблука та допоміжного апарату. Воно розташоване в очній ямці черепа і кріпиться до нього за допомогою м’язів, які рухають око. Стінка ока утворена трьома оболонками: зовнішньою — білковою, середньою — судинною, внутрішньою — сітківкою. Давайте детальніше розглянемо їх (мал. 99)....
0 Переглянути

Загальна характеристика сенсорних систем

8 Клас

Значення зв’язку організму із зовнішнім середовищем. Будь-який організм може існувати в природі за умови, що він отримує своєчасно об’єктивну інформацію про її стан. Отже, система органів, яка забезпечує надходження інформації до організму, є однією з найважливіших, із тих, що забезпечують нормальне існування організму, здатність орієнтуватися у просторі й часі. Нездатність організму сприймати зміни, що відбуваються в його навколишньому середовищі, позбавляють його орієнтації і можливості адекватно реагувати на зміни. Такі організми не мають перспективи вижити в змінюваних умовах. Таку можливість забезпечують сенсорні системи. Будова сенсорних систем. Системи, які сприймають, передають і переробляють інформацію про явища навколишнього середовища, що називають сенсорною системою, або аналізатором (мал. 97). Уперше термін «аналізатор» вжив І.М. Сеченов. Він писав: «Слух є аналізатором часу». Вчення про аналізатори було обґрунтовано І.П. Павловим, який називав їх «щупальцями мозку». Аналізатор, за вченням І.П. Павлова, складається з трьох нерозривно зв’язаних відділів. їх діяльність починається зі сприйняття рецепторами зовнішніх подразників. Потім вони перетворюють енергію в нервові імпульси, які передають у мозок. Тут отримана інформація аналізується та створюються відповідні відчуття чи образи з подальшим їх розпізнаванням. Коротко це можна представити у вигляді ланцюга: рецептор (периферична ланка) провідник збудження (проміжна ланка) ділянка кори півкуль головного мозку (кінцева ланка). Якщо організм не може сприймати зміни, що відбуваються в його навколишньому середовищі, то він втрачає орієнтацію і можливість адекватно реагувати на них. Такі організми позбавлені перспективи вижити в змінюваних умовах....
0 Переглянути

Порушення структури та функцій нервової системи, їхня профілактика

8 Клас

В основі будь-яких порушень діяльності нервової системи лежать зміни процесів збудження і гальмування. Причиною таких порушень можуть бути інфекції, отруєння, механічні пошкодження, удар електричним струмом, нестача кисню через звуження судин чи їх закупорку. Особливо вразливою є кора головного мозку. Вона може бути пошкоджена внаслідок удару, крововиливу, запальних процесів. Сильний негативний вплив на діяльність нервової системи може чинити інформація негативного змісту — образа, залякування. Збудники хвороб, розмножуючись в організмі хворого, виділяють речовини, здатні послаблювати роботу нейронів. Окрема група отрут названа нейротоксинами через те, що вони здатні повністю заблокувати функціонування нейронів (мал. 95). Саме таку отруту виробляють деякі види змій. Наприклад, від отрути кобри людина, якій не надали допомогу, помирає через блокування роботи мотонейронів. Часто виникає комбінований вплив збудників хвороб на нервову систему: деякі бактеріальні отрути гальмують роботу кори головного мозку безпосередньо, але при цьому ще й порушують її кровопостачання. Якщо з будь-яких причин порушується циркуляція спинномозкової рідини, розвивається гідроцефалія. Збільшення тиску всередині черепа призводить до порушень функціонування кори півкуль, а розміри черепа збільшуються. Інколи в людей спостерігається мігрень. Це стан, при якому судини, що забезпечують кров’ю головний мозок, раптово звужуються, після чого розслабляються. Людина відчуває дуже сильний біль, що супроводжуєтся нудотою та іншими явищами. Загрозливе явище — інсульт. Його причиною є раптове сильне порушення мозкового кровообігу, наслідком якого може бути частковий або повний параліч, втрата мови, зору тощо. Епілепсія — стан, що супроводжується раптовою втратою свідомості та судомами. Розсіяний склероз — хвороба, при якій періодично в людини проявляється м’язова слабкість, втрата чутливості. Хвороба прогресує і може завершитися смертю. Якщо ця хвороба є притаманною молодим людям, то хвороба Паркінсона властива літнім людям. Прояви цієї хвороби: порушення координації рухів, втрата рухливості і тремтіння кінцівок та голови....
0 Переглянути

Будова і функції кінцевого мозку

8 Клас

Проміжний мозок (частина переднього мозку) розташований під мозолистим тілом, складається з гіпоталамуса, відповідального за діяльність вегетативної нервової системи, і таламуса, де відбувається сортування чутливих сигналів, що надходять від спинного і середнього мозку до півкуль кінцевого мозку. Таламус, або зоровий горб, є підкорковим центром усіх видів чутливості, крім нюхової. Саме тут інформація від органів чуттів спрямовується до кори півкуль, де вона аналізується. Над таламусом знаходиться епіталамус, що містить шишкоподібне тіло — епіфіз. Це найменш вивчена залоза ендокринної системи (тема 10). Гіпоталамус — вищий підкірковий центр вегетативної нервової системи, в якому розташовані центри регуляції водно-сольового балансу, обміну речовин, температури тіла, стану голоду і ситості, руху крові судинами. Гіпоталамус впливає на стан злості і страху, дихальну та ендокринну системи. З гіпоталамусом з’єднаний гіпофіз — найважливіша залоза ендокринної системи (тема 10). Саме завдяки поєднанню гіпофіза з гіпоталамусом відбувається взаємозв’язок нервової та ендокринної систем організму в регуляції його функцій (мал. 91). До кінцевого мозку належать дві півкулі головного мозку, розділені поздовжньою борозною, що накривають стовбур головного мозку....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 153 154 155 156 157 158 159 160 161 ... 343
Назад

Навігація