Войти
Закрыть

Запліднення й визначення статі. Спадковість і спадкові захворювання

8 Клас

Запліднення — це процес злиття зрілих статевих клітин: чоловічої (сперматозоїда) і жіночої (яйцеклітини), у результаті чого утворюється одна клітина — зигота, що є зародком нового організму. Під час статевого акту в піхву впорскується 3-5 мл сперми — суміші сперматозоїдів із виділеннями чоловічих залоз. У спермі міститься 200-500 млн сперматозоїдів, які мають властивість рухатися. Із піхви сперматозоїди переміщуються в матку, а потім — у маткові труби, де й зустрічаються з яйцеклітиною (мал. 62.1). Яйцеклітина самостійно рухатися не може. Її рухи забезпечуються скороченнями м’язів стінки маткової труби та роботою війок епітелію. Зріла яйцеклітина після овуляції потрапляє спочатку в черевну порожнину, а далі — у маткову трубу, де зазвичай і відбувається запліднення (мал. 62.1). У людини стать особини визначається в момент запліднення. Вона зумовлена певною комбінацією статевих хромосом, які містяться в статевих клітинах. Представники жіночої статі мають у клітинах тіла по дві Х-хромосоми (XX), а чоловічої статі мають в клітинах одну X- і одну Y-хромосоми (XY). Особливістю статевих клітин є те, що вони містять лише по одній хромосомі: у жінок у яйцеклітині одна Х-хромосома; у чоловіків одна половина сперматозоїдів містить Х-хромосому, а інша — Y-хромосому. Отже, під час запліднення можливі різні комбінації поєднання хромосом. Якщо в момент запліднення з яйцеклітиною злився сперматозоїд, який має Х-хромосому, то народиться дівчинка. А якщо сперматозоїд мав Y-хромосому, то народиться хлопчик (мал. 62.2). Під час запліднення чоловічі й жіночі зиготи можуть утворюватися приблизно з однаковою імовірністю....
0 Переглянути

Статеві клітини. Менструальний цикл

8 Клас

Чоловічими статевими клітинами є сперматозоїди. Це рухливі клітини, які мають три відділи: головку, шийку та хвіст (мал. 61.1). У хвості містяться спеціальні білки, які забезпечують рух сперматозоїда. А в шийці зосереджені мітохондрії, які виробляють енергію, необхідну для руху. Головка клітини містить ядро зі спадковим матеріалом і спеціальну органелу — акросому. Вона потрібна для того, щоб сперматозоїд міг подолати оболонки яйцеклітини під час запліднення: ферменти, які містяться в акросомі, розчиняють цю оболонку. Жіночими статевими клітинами є яйцеклітини. Вони набагато більші, ніж сперматозоїди. Яйцеклітина містить поживні речовини, які забезпечують початковий поділ зародка, і не має джгутика. Спадковий матеріал яйцеклітини міститься в ядрі (мал. 61.2). Сперматозоїди утворюються в чоловічих статевих залозах — сім’яниках, починаючи від періоду статевого дозрівання до припинення статевої активності організму. У жінок утворення яйцеклітини відбувається в яєчниках у два етапи. Формування попередників статевих клітин, із яких потім будуть утворюватися яйцеклітини, відбувається під час ембріонального розвитку. Після народження в організмі жінки є близько 400 тис. незрілих статевих клітин. А розвиватися ці клітини починають у період статевого дозрівання. Зазвичай за один менструальний цикл дозріває лише одна яйцеклітина. Процеси утворення сперматозоїдів та дозрівання яйцеклітин регулюється ендокринною системою....
0 Переглянути

Будова репродуктивних систем

8 Клас

Стать — це сукупність ознак, які забезпечують статеве розмноження й відрізняють чоловічі та жіночі особини одного виду. Між собою особини різної статі відрізняються за первинними і вторинними статевими ознаками. Первинні статеві ознаки — це анатомо-морфологічні особливості організму, які забезпечують утворення статевих клітин (гамет) і запліднення. До первинних статевих ознак відносять різницю в будові статевих залоз, статевих провідникових шляхів, зовнішніх статевих органів (див. таблицю). Вторинні статеві ознаки — це морфо-фізіологічні особливості організму, що відіграють певну роль у процесах розвитку організму й регуляції фізіологічних процесів (див. таблицю на с. 147). Так, у жінок, на відміну від чоловіків, добре розвинені молочні залози, а таз є більш широким, що полегшує процес народження дитини. У чоловіків більша частина маси тіла припадає на м’язи (40 % проти 23 % у жінок). У чоловіків часто виростають борода й вуса. Також вторинною статевою ознакою є волосся на тілі, розташування якого відрізняється в жінок і чоловіків. Статеві органи Основна функція статевої системи — забезпечення процесу розмноження, тобто утворення чоловічих і жіночих статевих клітин, виношування плоду в жінок та виділення специфічних секретів у чоловіків. І в чоловіків, і в жінок є зовнішні та внутрішні статеві органи. Внутрішні статеві органи Внутрішні статеві органи жінок — це яєчники, маткові (фаллопієві) труби, матка й піхва (мал. 60.1α). Яєчники — це парні статеві залози мигдалеподібної форми. У них утворюються й дозрівають жіночі статеві клітини — яйцеклітини. Також яєчники утворюють статеві гормони естрадіол і прогестерон. Маткові труби, матка й піхва є порожнистими органами. Матковою трубою яйцеклітина рухається до матки, де й відбувається розвиток зародка. Через піхву вводяться сперматозоїди та виходить плід під час пологів....
0 Переглянути

Узагальнення знань за темою «Регуляція функцій організму»

8 Клас

3. Поясніть, чому вживати гормональні препарати потрібно лише за призначенням лікаря. 4. Прочитайте твердження та визначте, які з них хибні. Обґрунтуйте свою відповідь. Тривалі стреси завдають шкоди імунітету людини. Андрогени — жіночі статеві гормони. Транспорт гормонів відбувається током крові. Антитіла забезпечують клітинний імунітет. Гомеостаз — це внутрішнє середовище організму. Мелатонін синтезується в епіфізі. 5. Складіть своє тестове завдання про будову ендокринної системи. Запишіть запитання та доберіть до нього чотири варіанти відповідей, серед яких лише один має бути правильним. 6. Чому проблема йододефіциту поширена в одних регіонах (наприклад, у гірських) і майже відсутня в інших (наприклад, у приморських). 7. Емоційно збуджена людина під час розмови зазвичай рухається, а не стоїть спокійно. Як ви вважаєте, чому? 8. Які фактори можуть спричинити алергію? 9. Створіть схему, правильно розмістивши на ній наведені поняття: уведення сироватки після укусу каракурта, уведення сироватки після укусу кобри, годування дитини молоком матері, імунітет, що формується внаслідок певної події, захворювання на вітряну віспу, захворювання на кір, захворювання на паротит (свинку), природний пасивний, природний активний, штучний пасивний. 10. Виберіть один правильний варіант відповіді на кожне запитання. Укажіть ознаки, які характеризують підшлункову залозу....
0 Переглянути

Здоровий спосіб життя

8 Клас

Здоров’я є однією з головних цінностей життя людини й посідає найвище місце в ієрархії її потреб. Воно завжди розглядалося як обов’язковий компонент щасливого життя людини. Крім того, здоров’я людей є важливою умовою успішного соціального та економічного розвитку суспільства. Здоров’я є комплексним поняттям. Воно поєднує не лише відсутність захворювань та фізичних вад організму, але й стан повного психічного й соціального благополуччя. Здоров’я кожної людини має генетичну основу, яка дістається їй від батьків. Але реальний стан здоров’я формується в процесі життя людини й залежить від способу життя, звичок, поведінки й соціальних умов, у яких живе людина. Процес, який виявляється в порушенні будови, обміну речовин і функціонування організму або його частин, називають хворобою. Причини захворювань можуть бути різними. Іноді вони пов’язані зі спадковими особливостями організму, але здебільшого хвороби виникають як результат особливостей життя людини: шкідливих звичок, недотримання правил здорового способу життя, ризикованої поведінки тощо. Здоровий спосіб життя Аби зберегти здоров’я, людина має дотримуватися певних правил. Ці правила дозволяють значно зменшити ризик погіршення здоров’я, а отже, допоможуть прожити довге й щасливе життя. Розумне використання людиною свого життєвого потенціалу й дотримання науково обґрунтованих рекомендацій із різних сфер життєдіяльності називають здоровим способом життя (ЗСЖ). До принципів здорового способу життя належать певні правила щодо харчування, фізичної активності, особистої гігієни, психічного стану, життєвих звичок та інших аспектів життєдіяльності кожної людини....
0 Переглянути

Інфекційні захворювання та їх профілактика

8 Клас

Інфекційними захворюваннями називають хвороби, які спричиняють паразити. Частіше цей термін застосовують у більш вузькому значенні, називаючи інфекціями лише захворювання, збудниками яких є віруси або бактерії. Захворювання, збудниками яких є еукаріотичні організми (одноклітинні еукаріоти, гриби або багатоклітинні тварини), частіше називають інвазіями, або паразитарними інвазіями. Інфекції та інвазії дуже небезпечні і є причиною від 20 до 30 % смертей у світі. Ця група захворювань завдає економіці різних країн суттєвих збитків. На їх профілактику (щеплення, дезінфекція, розробка вакцин і ліків тощо) потрібні значні витрати. Під час лікування людина не може працювати, а після одужування, як правило, потребує часу на реабілітацію або взагалі частково чи повністю втрачає працездатність. Ще одна проблема — карантини й обмеження переміщення людей і вантажів під час епідемій. Деякі інфекції поширюються через переносників (кліщів, комарів, бліх тощо). Інші інфекції називають «інфекціями немитих рук», вони потрапляють в організм через рот — оральним шляхом (холера) — або через пошкоджені покриви тіла (правець). Ще один шлях зараження — від носіїв захворювання через органи дихання (грип, кір) або статеві органи (гонорея). Можуть бути й інші способи поширення, наприклад під час контакту з хворими тваринами. Збудники інвазій (наприклад, гельмінти) можуть потрапляти в організм із їжею (свинячий ціп’як) або за допомогою переносників, таких як комарі (малярійний плазмодій). Поширені інфекційні захворювання Найчастіше в людей трапляються захворювання, збудниками яких є віруси або бактерії. Вірусні захворювання повсюдно поширені в людських популяціях. Тривалий час вони були однією з головних причин високої смертності. Навіть сьогодні вони стають причиною загибелі людей та значних економічних проблем....
0 Переглянути

Імунна система. Алергії

8 Клас

Імунна система — одна з регуляторних систем, яка забезпечує захист організму від хвороботворних організмів і шкідливих речовин. До її складу належать: тимус, селезінка, мигдалики, лімфатичні вузли, кістковий мозок, апендикс, пеєрові бляшки (мал. 57.1). Основним джерелом утворення лейкоцитів в організмі людини є кістковий мозок. Тимус — це залоза внутрішньої секреції, яка активно працює в людей у молодому віці, а потім знижує свою активність. У тимусі відбувається дозрівання й «навчання» Т-лімфоцитів, які після цього набувають здатності розпізнавати певні антигени. Селезінка є найбільшим органом імунної системи. Вона бере участь у знешкодженні мікроорганізмів та небезпечних речовин у крові, яка через неї проходить. Це зумовлено тим, що в селезінці багато фагоцитів, які захоплюють чужорідні об’єкти. У ній також багато В-лімфоцитів, які здатні утворювати антитіла. Мигдалики — це скупчення лімфоїдної тканини в слизовій оболонці на межі ротової порожнини та глотки. Вони розпізнають шкідливі мікроорганізми та віруси, що потрапляють в організм людини через рот і ніс, та розпочинають боротьбу з ними. Лімфатичні вузли є найбільш численною структурою імунної системи. Вони формуються в місцях злиття кількох лімфатичних судин і є бар’єрами для поширення в організмі інфекцій. У лімфатичних вузлах дозрівають і діляться лімфоцити — клітини, які, як ви вже знаєте, знешкоджують небезпечні для організму мікроби й речовини. Пеєрові бляшки є невеликими лімфатичними вузлами, які розташовані в стінках тонкої кишки. Саме в них В-лімфоцити проходять «антигензалежну спеціалізацію» — навчаються розпізнавати конкретний антиген....
0 Переглянути

Взаємодія регуляторних систем. Імунітет

8 Клас

Зв’язок нервової та гуморальної регуляції здійснює гіпоталамо-гіпофізарна система. Вона розташована в головному мозку й складається з гіпоталамуса (одна з частин проміжного мозку) та з’єднаного з ним гіпофіза (нижній придаток проміжного мозку, невелика залоза масою до 0,6 г). Під упливом сигналів нервової системи гіпоталамус виробляє гормони, які регулюють роботу гіпофіза, й деякі гормони, що накопичуються в гіпофізі. Гормони, які виробляє гіпофіз (його передня частка), здійснюють регуляцію роботи багатьох інших залоз ендокринної системи (мал. 56.1). У гіпоталамусі також розташований центр, який керує роботою вегетативної нервової системи. Завдяки взаємодії цього центру з клітинами, що відповідають за регуляцію роботи гіпофіза, і відбувається узгодження роботи нервової та ендокринної систем. Імунітет та імунні реакції організму Імунітет — це здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність. Захищати її доводиться як від сторонніх шкідливих організмів, так і від власних клітин (наприклад, ракових), у яких виникли негативні зміни. Основним способом захисту організму є імунні реакції. Імунна реакція (імунна відповідь) — це сукупність процесів в організмі у відповідь на появу чужорідних речовин — антигенів. Антигенами можуть бути великі органічні молекули, такі як білки. Імунна система розпізнає антигени і знешкоджує їх....
0 Переглянути

Ендокринна система

8 Клас

Ендокринна система — це сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують (виділяють) у кров і лімфу гормони (див. мал. 55.1 та таблицю). Разом із нервовою ендокринна система регулює й координує важливі функції організму: ріст, розмноження, обмін речовин, процеси адаптації. В ендокринній системі розрізняють центральний і периферичний відділи, які взаємодіють між собою й утворюють одне ціле. Органи центрального відділу тісно пов’язані з органами центральної нервової системи й координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи. Це гіпофіз і гіпоталамус. Ви вже знаєте, що ендокринні залози є залозами внутрішньої секреції. Як окрему групу в складі ендокринної системи часто виділяють залози змішаної секреції. Вони працюють як залози внутрішньої й зовнішньої секреції. До них належать підшлункова залоза, сім’яники та яєчники. Порушення функцій ендокринних залоз, їх причини та профілактика Навіть незначні перебої у виробленні гормонів залозами ендокринної системи можуть призвести до негативних наслідків. Порушення виникають як у випадку недостатнього вироблення гормонів, так і у випадку їхнього надмірного продукування. Надмірна інтенсивність діяльності залоз внутрішньої секреції називається гіперфункцією, а недостатня — гіпофункцією (див. таблицю). Існує багато причин порушення роботи ендокринних залоз: спадкові порушення (синдром Шерешевського-Тернера, синдром Клайнфельтера тощо); травми (черепно-мозкові травми можуть завадити роботі гіпоталамуса та гіпофіза); пухлини (як злоякісні, так і доброякісні); запальні процеси, спричинені іншими захворюваннями (якщо запальний процес відбувається поряд з ендокринною залозою, він може вплинути на її роботу); нестача або надлишок певних речовин у раціоні. Дуже небезпечною для людини є нестача Йоду (йододефіцит). Йод міститься у складі гормонів, які синтезує щитоподібна залоза. Якщо Йод не надходить в організм у потрібній кількості, гормони не синтезуються й виникають ознаки гіпофункції залози....
0 Переглянути

Гуморальна регуляція. Гормони

8 Клас

Гуморальна регуляція координує фізіологічні функції організму за допомогою гормонів — специфічних речовин, що поширюються рідинами організму (кров, лімфа, тканинна рідина), та інших сполук. Гуморальну регуляцію здійснюють ендокринні залози, які є «виробниками» гормонів. Ендокринні залози (залози внутрішньої секреції) виділяють речовини, які вони виробили, у кров. Також в організмі людини існує ще два типи залоз — екзокринні й змішані. Екзокринні залози (залози зовнішньої секреції) виділяють речовини в зовнішнє середовище або у внутрішні порожнини організму, як, наприклад, слізні й слинні залози. Змішані залози виділяють речовини і в кров, і в порожнини організму або назовні (підшлункова залоза, сім’яники). Однією з особливостей гуморальної регуляції є те, що робота її регуляторних речовин відбувається у взаємодії, адже гормони не діють поодинці, а лише в комплексі. Одні з них прискорюють певні процеси в клітинах та тканинах, а інші — уповільнюють. Це дозволяє дуже тонко регулювати швидкість і напрямок процесів. Так, одночасна дія інсуліну (знижує кількість глюкози у крові) та глюкагону (збільшує кількість глюкози) дозволяє дуже точно регулювати рівень цукрів у кровоносній системі....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 165 166 167 168 169 170 171 172 173 ... 343
Назад

Навігація