Войти
Закрыть

Імунітет

8 Клас

Український науковець Ілля Мечников (1845-1916) та німецький вчений Пауль Ерліх (1854-1915) стали в 1908 році лауреатами Нобелівської премії з фізіології й медицини за дослідження, пов'язані з імунітетом. І. Мечником вважав, що захисну функцію організму здійснюють лейкоцити, а П. Ерліх доводив, що захист забезпечують хімічні речовини. Ці погляди зробили їх непримиренними противниками. Але, як з'ясувалось, в організмі людини захисну функцію виконують і клітини, і речовини. ЗМІСТ Які є форми імунітету? ІМУНІТЕТ (лат. immunitas - звільнення від будь-чого) - здатність організму розпізнавати чужорідний матеріал та мобілізувати клітини й речовини на швидке його видалення. В організмі людини розрізняють дві форми імунітету: неспецифічний та специфічний імунітет. Неспецифічний імунітет - це імунітет, який здійснюється речовинами та клітинами на всі чужі білки та мікроорганізми, незалежно від їхньої природи. Ця форма імунітету має видовий спадковий характер. Проявами неспецифічного гуморального імунітету є захисні впливи хлоридної кислоти, жовчі, молочної кислоти, лізоциму слини і сліз, а також інтерферонів. До неспецифічного клітинного імунітету належать захисні функції лейкоцитів, відкриті І. І. Мечниковим. Процес поглинання та перетравлення лейкоцитами мікроорганізмів називають фагоцитозом, а клітини - фагоцитами. Найбільшу фагоцитозну активність виявляють такі різновиди лейкоцитів як моноцити та нейтрофіли. Нещодавно було відкрито ще один вид клітин - ΝΚ-лімфоцити (natural killers), здатних знищувати пухлинні та заражені вірусами клітини....
0 Переглянути

Імунна система

8 Клас

Лізоцим відкрив й описав англійський мікробіолог Александр Флемінг (1881-1955) у 1922 році. Він виявляв лізоцим усюди і практично у всіх живих організмів: в порожнині рота людини й тварин в складі слини, у ікрі щуки, в жіночому молоці, у стеблах і листках тюльпанів, жовтецю, кропиви, півонії та ін. Але найбагатшим джерелом лізоциму виявився яєчний білок. Він виявив лізоцим і всередині лейкоцитів. Чому лізоцим є компонентом імунної системи людини? ЗМІСТ Яке значення імунної системи? ІМУННА СИСТЕМА - сукупність органів, тканин, клітин, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища чи утворюються в організмі. Разом з нервовою та ендокринною, з якими тісно взаємопов'язана, належить до регуляторних систем. Імунна система є багатокомпонентною, тому що до її складу входять різні речовини, клітини та органи. Прикладом речовин імунної системи є лізоцим, антитіла (захисні білки проти чужорідних антигенів), цитокіни (сигнальні білки, що здійснюють зв'язок між клітинами та органами імунної системи). Клітини імунної системи умовно можна поділити на основні (Т-лімфоцити, В-лімфоцити) та допоміжні (наприклад, тромбоцити, які склеюють і фагоцитують мікроорганізми), а органи імунної системи - на центральні та периферичні....
0 Переглянути

Групи крові та переливання крові. Зсідання крові

8 Клас

Карл Ландштейнер (1868-1943) - австрійський лікар, імунолог. У 1900 році К. Ландштейнер взяв кров у себе та в п'яти своїх співробітників, відділив плазму від еритроцитів та змішав еритроцити з плазмою крові різних осіб. За наявністю або відсутністю склеювання еритроцитів у різних зразках поділив кров на групи, які надалі почали називати групами крові системи АB0 (читається «А-Бе-нуль»).У 1930 році Ландштейнеру було присуджено Нобелівську премію з фізіології і медицини «за відкриття груп крові людини». ЗМІСТ За якими ознаками розрізняють групи крові? ГРУПИ КРОВІ - це спадкові ознаки крові, що не змінюються упродовж життя людини. У 1901 році, коли К. Ландштейнер опублікував результати своїх досліджень, було започатковано відкриття систем груп крові. Сьогодні їх відомо вже понад тридцять: система АB0, резус-система, системи Даффі, Льюїс, Лютеран, Келл, Кідд та ін. Групи крові за системою АB0 визначаються наявністю в еритроцитах антигенів А і В та сполук плазми крові - антитіл α і β; II (А) - містить антигени А і антитіла β; III (В) - має антигени В та антитіла α; IV (АВ) - антигени А і В, антитіл α і β немає. Склеювання (аглютинація) еритроцитів відбувається в результаті реакції антиген-антитіло, тобто коли антиген А зустрічається з антитілами α, а антигени В - з антитілами β....
0 Переглянути

Внутрішнє середовище організму. Кров. Лімфа

8 Клас

Клод Бернар (1813-1878) - відомий французький лікар і фізіолог, досліджував функції крові, залози секреції, процеси теплоутворення, електричні явища в тканинах, дію отрут на організм тощо. Вивчивши роль рідин в організмі, дійшов висновку, що сталість внутрішнього середовища є необхідною умовою життєдіяльності. ЗМІСТ Яка роль внутрішнього середовища життєдіяльності організму людини? Транспорт речовин в організмі людини забезпечують три рідини: кров, лімфа й тканинна рідина. Саме вони здійснюють перенесення речовин до органів і тканин, їхнє надходження в клітини та переміщення продуктів обміну до органів виділення. Ці рідини між собою тісно взаємозв'язані й утворюють внутрішнє середовище організму. Внутрішнє середовище є рідким, оскільки життєдіяльність може здійснюватися лише в рідкому оточенні. Організм людини пристосовується до умов існування, що постійно змінюються, але внутрішнє середовище завдяки механізмам регуляції залишається при цьому відносно постійним. Гомеостаз (від грец. гомойос - рівний, стасіс - стан) - здатність організмів зберігати відносну сталість внутрішнього середовища, що забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності. Показники гомеостазу (артеріальний тиск, рівень pH, вміст солей тощо) коливаються у вузькому діапазоні. Отже, ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ - це сукупність рідин (кров, тканинна рідина і лімфа), що характеризуються динамічною сталістю показників та забезпечують обмін речовин із клітинами й підтримання найоптимальніших умов їхньої життєдіяльності....
0 Переглянути

Профілактика захворювань дихальної системи

8 Клас

Генріх Гейне (1797-1868) - видатний німецький поет-лірик, один з найвідоміших в історії німецької літератури XIX ст. «Без любові немає щастя, без щастя неможливе життя» - головна думка збірки віршів «Книга пісень». Багато висловів Гейне стали афоризмами, наприклад такий: «Людина є хворою, якщо не радіє променям сонця, що проникають у її житло». Поясніть цей вираз. ЗМІСТ Як запобігти захворюванню органів дихання? Хвороби органів дихання - це порушення нормальної життєдіяльності організму людини через виникнення відхилень у будові та функціях органів дихальної системи. Вони є найпоширенішими на всіх континентах серед різних груп населення (незалежно від віку і статі) і частіше спостерігаються серед дітей. За статистикою, понад 80% хвороб у дитячому віці становлять хвороби органів дихання. Захворювання органів дихання можуть бути спричинені інфекційними збудниками (вірусами, хвороботворними бактеріями) та неінфекційними чинниками (тютюновим димом, чадним газом, побутовий пилом, пилком рослин тощо). Інфекційними захворюваннями дихальної системи є грип, дифтерія, туберкульоз, гайморит, бронхіт, пневмонія, ангіна, кір, краснуха та ін. У дихальній системі завжди є різні мікроорганізми, але їх хвороботворний вплив проявляється лише в разі різкого ослаблення організму (наприклад, при переохолодженні, перевтомі) і зниженні його захисних сил....
0 Переглянути

Дихальні рухи. Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів. Газообмін у легенях і тканинах

8 Клас

Повітря - природна суміш газів, з яких складається атмосфера Землі. Основними компонентами повітря є азот (78,09 % за об'ємом) і кисень (20,95 %), а також вуглекислий газ, водяна пара та інертні гази (аргон, неон тощо). Чому саме кисень використовується для дихання, а не азот, якого у повітрі набагато більше? Дихальні рухи - ритмічні процеси, що забезпечують обмін повітря між зовнішнім середовищем і альвеолами легень. Оскільки легені не мають власних м'язів, то їхню вентиляцію у людини здійснюють: а) грудна клітка із зовнішніми і внутрішніми міжреберними м'язами, які приводять її в рух; б) діафрагма; в) додаткові інспіраторні (вдихаючі) м'язи (грудні, трапецієподібний); г) додаткові експіраторні (видихаючі) м'язи (черевні). В альвеоли легень атмосферне повітря потрапляє завдяки вдиху, а виходить із них із зміненим складом за допомогою видиху. Вдих - активний процес, що забезпечує збільшення грудної клітки. Під час спокійного вдиху міжреберні зовнішні м'язи скорочуються й піднімають ребра, діафрагма скорочується, стає більш плоскою та опускається донизу. При цьому об'єм грудної порожнини збільшується, тиск у легенях стає меншим за атмосферний і повітря потрапляє до легень. Під час глибокого вдиху відбувається одночасне скорочення міжреберних м'язів, діафрагми, а також деяких м'язів грудної клітки та плечового поясу. Видих - пасивний процес, який приводить до зменшення грудної клітки. Під час спокійного видиху міжреберні зовнішні м'язи розслаблюються і ребра опускаються донизу, діафрагма розслаблюється та стає опуклою. Завдяки цьому об'єм грудної клітки зменшується, тиск у легенях стає більшим за атмосферний і повітря виходить з легень. Під час глибокого вдиху відбувається скорочення внутрішніх міжреберних м'язів і м'язів черевної стінки....
0 Переглянути

Система органів дихання

8 Клас

Йога - це найдавніший спосіб життя для досягнення повноцінного здоров'я. Йоги приділяють величезну увагу формуванню умінь правильного дихання. Існує розділ йоги (хатха-йога), що за допомогою різних поз (асан) та спеціальних дихальних вправ (пранаям) навчає, як розвивати й удосконалювати можливості всього організму. «Йога існує у світі, тому що все взаємопов'язано» - як висловився один із мудреців. Доведіть взаємозв'язок органів дихання з іншими органами людини. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА - це сукупність органів, що забезпечують надходження кисню, газообмін й видалення вуглекислого газу. Ця фізіологічна система складається з повітроносних шляхів і легень, розташованих усередині тіла (іл. 45). Через те її основними функціями є проведення повітря з киснем, видалення повітря з вуглекислим газом та функція газообміну повітря з кров'ю. Усі ці процеси становлять етап зовнішнього дихання. Тісний взаємозв'язок органів дихання з іншими органами забезпечує виконання додаткових функцій. Внутрішня слизова оболонка повітроносних шляхів містить слизові залози, секрет яких зволожує, обволікає та видаляє пилинки й мікроорганізми, що потрапляють із повітрям (захисна функція). Носова порожнина містить нюхові рецептори, що сприймають та передають інформацію до кори півкуль, де формуються нюхові відчуття (чуттєва функція). У гортані розташований голосовий апарат, який разом з язиком, губами, щоками забезпечує мову людини (звукоутворююча функція). А тісні контакти органів дихання з кровоносними судинами зумовлюють участь дихальної системи у терморегуляції організму....
0 Переглянути

Значення дихання

8 Клас

На картині «Дослід з повітряним насосом» (1768), автором якої є видатний британський художник Джозеф Райт (1734-1797), зображено експеримент із птахом у закритій скляній посудині, з'єднаній з повітряним насосом. Цей дослід демонструє значення дихання для життєдіяльності організмів. Раніше вважали, що організми дихають лише для видалення надлишку тепла. І лише після багатьох досліджень та експериментів було доведено справжню роль дихання. Що ж було з'ясовано? Дихання, разом із живленням і травленням, є етапом обміну речовин, енергії та інформації, на якому організм людини отримує всі необхідні речовини. Харчові продукти надходять із їжею, складні поживні сполуки розщеплюються та всмоктуються, а кров і лімфа доставляють їх до клітин. А що далі? Клітинам для життєдіяльності потрібна ЕНЕРГІЯ. І ось саме на цій стадії й виявляється сутність дихання, основна роль якого полягає у вивільненні енергії поживних речовин за допомогою кисню. Цілісний процес дихання умовно поділяють на три етапи: зовнішнє дихання, транспорт газів і внутрішнє дихання. Зовнішнє дихання, або газообмін, - це обмін газів між організмом і навколишнім середовищем. Завдяки фізичним процесам на цьому етапі організм людини отримує кисень і позбавляється від СО2. Другий етап - транспорт газів в організмі. Його забезпечують рідини тіла людини - кров, лімфа і тканинна рідина. Гази розчиняються в плазмі або сполучаються з гемоглобіном крові й транспортуються до клітин. Внутрішнє дихання відбувається вже в клітинах. Прості поживні речовини (амінокислоти, жирні кислоти, глюкоза) за допомогою ферментів клітини розщеплюються до води й вуглекислого газу СО2. При цьому й вивільняється така необхідна для життєдіяльності організму ЕНЕРГІЯ. І саме для цього потрібен КИСЕНЬ, що бере участь у цих хімічних реакціях окиснення. Значення дихання не обмежується доставкою кисню й видаленням СО2. Разом із повітрям з організму людини видаляється надлишок тепла (терморегуляційна функція), до нюхових рецепторів носової порожнини несуть інформацію леткі сполуки (інформаційна функція) тощо....
0 Переглянути

Регуляція травлення. Харчові розлади та їх запобігання

8 Клас

С. П. Боткін (1832-1889) - російський лікар, який створив вчення про організм як єдине ціле та провідну роль нервової системи в життєдіяльності організму. Науковець вважав, що для того, щоб допомога лікаря була розумною і дійовою, він має займатися не лише біологією, але й іншими природничими науками. Давайте спробуємо, на прикладі регуляції травлення, довести це твердження. ЗМІСТ Як відбувається регуляція травлення? Травлення регулюється біофізичними процесами нервової системи та біохімічними впливами ендокринної й імунної систем. Нервова регуляція процесів травлення відбувається безумовно- та умовнорефлекторно. Безумовнорефлекторна регуляція травлення здійснюється з допомогою імпульсів, що виникають у нервових центрах довгастого (центри слиновиділення, ковтання, шлункового соковиділення). До органів травного тракту імпульси від нервових центрів надходять по нервах і впливають на секрецію травних залоз та рухову активність м'язів в стінках органів травлення. Наприклад, безумовно-рефлекторне слиновиділення відбувається у разі потрапляння харчової грудочки (безумовний подразник) на язик, далі відбувається збудження смакових рецепторів, проведення імпульсів до центру слиновиділення, формування відповіді, надходження імпульсів до слинних залоз, які й реагують виділенням секрету. В умовно-рефлекторній регуляції процесів слиновиділення, ковтання, шлункового соковиділення велику роль відіграє кора півкуль головного мозку. Прикладом такої регуляції є рефлекторне слиновиділення, яку вмикає умовний подразник. Ним можуть бути запах їжі, гарний вигляд їжі, звуки на кухні тощо, що діють через смакові кіркові центри....
0 Переглянути

Травлення в кишечнику. Всмоктування

8 Клас

У гіпоталамусі проміжного відділу головного мозку є харчові центри голоду і насичення. Вони відповідають за діяльність усієї травної системи. Коли поживних речовин в організмі не вистачає, виникає відчуття голоду і бажання їсти, а коли цих сполук достатньо - формується відчуття насичення. А яким чином тонкий кишечник впливає на відчуття голоду і насичення, якщо він розташований «далеко» від головного мозку? ТОНКИЙ КИШЕЧНИК - відділ травного каналу, який поєднує шлунок з товстим кишечником. Це найважливіший відділ травного каналу, у якому відбуваються процеси остаточного травлення та всмоктування. В тонкому кишечнику розрізняють три відділи: дванадцятипалу, порожнисту та клубову кишки. Стінки тонкої кишки складаються з трьох оболонок. Основою зовнішньої серозної оболонки є сполучна тканина. М'язова середня оболонка тонкої кишки складається з двох шарів непосмугованої м'язової тканини - поздовжнього і колового. Слизова оболонка утворена одношаровим епітелієм, що має здатність до швидкого поділу та оновлення клітин. Ще однією особливістю оболонки є наявність у ній численних колових складок, кишкових залоз та кишкових ворсинок. Це пристосування для збільшення поверхні оболонки, що впливає на швидкість всмоктування поживних речовин. У тонкий кишечник впадають протоки печінки та підшлункової залози....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 343
Назад

Навігація