Войти
Закрыть

Умовні рефлекси

8 Клас

Умовні рефлекси та умови їх утворення. Поведінка людини як біосоціальної істоти є результатом її індивідуального життєвого досвіду, який формується на основі умовних рефлексів. У їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку. Кожна людина набуває умовних рефлексів індивідуально. Вони мають тимчасовий характер, бо формуються за певних умов і змінюються протягом життя людини. Наприклад, якщо людина ніколи не куштувала страв з мідій, то вигляд цієї їжі не викликатиме в неї рефлексу слиновиділення. Якщо вона її скуштує і їжа їй смакуватиме, то в людини виробиться рефлекс слиновиділення на вигляд і запах такої страви. Якщо людина звикла обідати в той самий час, то в неї сформований рефлекс на час приймання їжі. УМОВНІ РЕФЛЕКСИ — індивідуально набуті протягом життя або спеціального навчання рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. НАБУТА ПОВЕДІНКА — форма поведінки, яка є результатом індивідуального життєвого досвіду людини. Утворення умовних рефлексів дослідив Іван Павлов. Досліджуючи рефлекси головного мозку, він зауважив, що рефлекторна діяльність залежить від впливу різних за значенням подразників. Одні з них мають безпосередній вплив на певні фізіологічні процеси організму. Дія інших подразників залежить від умов, які супроводжують ці подразнення. Наприклад, для процесу харчування їжа — подразник, який має біологічне значення і спричиняє слиновиділення, а світло — байдужий подразник....
0 Переглянути

Безумовні рефлекси. Інстинкти

8 Клас

Особливості та різноманітність безумовних рефлексів. Вроджена поведінка спадково запрограмована в нервовій системі. Її основою є безумовні рефлекси. Вони проявляються внаслідок дії адекватного подразника. Адекватним називають подразник, до дії якого орган пристосований. Наприклад, світло є адекватним подразником для сітківки ока, їжа — для рецепторів ротової порожнини. Нащадки успадковують безумовні рефлекси від батьків. Оскільки безумовні рефлекси є вродженими, вони мають готові анатомічно сформовані рефлекторні дуги ще до моменту народження дитини. БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ — вроджені, відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього або внутрішнього середовища. ІНСТИНКТИВНА ПОВЕДІНКА — форма поведінки людини, зумовлена складними безумовно-рефлекторними реакціями — інстинктами. У їхньому функціонуванні основну роль відіграють підкіркові ядра, стовбур мозку, спинний мозок. Разом з тим безумовні рефлекси перебувають під контролем кори головного мозку. Безумовні рефлекси є видовими реакціями, які характерні для всіх людей. Вони зберігаються протягом усього життя людини. Безумовні рефлекси визначають певну, чітко окреслену програму поведінки, яка забезпечує пристосування організму до стабільних умов життя....
0 Переглянути

Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи

8 Клас

Значення нервової системи для формування поведінки людини. Умови середовища, у якому живе та діє людина, визначають її поведінку. Поведінку розглядають як своєрідну активність людини, спрямовану на задоволення потреб організму, спосіб, у який людина пристосовується до свого оточення. Вам уже відомо, що пристосувальна діяльність організму до умов довкілля можлива завдяки постійному надходженню в мозок людини інформації про зміни зовнішнього й внутрішнього середовища та її аналізу. Вищий рівень аналізу інформації в чутливих зонах кори півкуль головного мозку виявляється у психіці, яка характеризує особливості сприйняття світу людиною, її внутрішній світ. ПОВЕДІНКА — пристосувальна діяльність, що охоплює сукупність дій і вчинків людини у відповідь на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників. ПСИХІКА (від грец. psyche [психе] — душа) — властивість мозку відображати зовнішній світ у вигляді відчуттів, уявлень, думок, вольових дій тощо. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (ВНД) — діяльність вищих відділів центральної нервової системи, яка забезпечує різноманітні форми пристосування до умов навколишнього середовища....
0 Переглянути

Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю

8 Клас

Сприйняття рівноваги тіла. Прямоходіння, регуляція рухів, обертання тіла можливі за умови утримання рівноваги. Її постійно контролює спеціальний орган рівноваги — вестибулярний апарат. Завдяки йому людина може нормально ходити, бігати, виконувати складні фізичні вправи, працювати й орієнтуватися в просторі загалом. Вестибулярний апарат (іл. 118 а, б) міститься у внутрішньому вусі й складається з двох частин — присінка й трьох півколових каналів, розташованих у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Ці площини відповідають трьом вимірам простору. Стінки присінка та півколових каналів утворені епітелієм, у якому містяться рецептори відчуття рівноваги — волоскові клітини циліндричної та кулястої форми (іл. 122). Волоски вестибулярних рецепторів занурені в драглисту мембрану, поверхня якої вкрита дрібними вапняковими кристаликами — отолітами, тому її називають отолітовою мембраною. Порожнини півколових каналів, як і канали завитки, заповнені драглистою рідиною — ендолімфою. За будь-якого руху переміщення ендолімфи зумовлює зміну тиску кристаликів на волоски та збудження рецепторів, які сигналізують у мозок про зміну положення тіла....
0 Переглянути

Сенсорні системи смаку та нюху

8 Клас

Значення та будова смакової сенсорної системи. Смак — це сприйняття смакових властивостей речовин, що надходять у ротову порожнину. Смак допомагає людині визначати якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходженню процесу травлення загалом. Сприйняття смаку є результатом діяльності смакової сенсорної системи. Рецептори смаку — це спеціалізовані смакові клітини, розташовані в смакових цибулинах сосочків — виростах слизової оболонки язика (іл. 120 а), а також на стінках глотки та м’якого піднебіння. Основу смакової цибулини становлять опорні клітини. Вони формують смакову пору, у якій містяться смакові ворсинки рецепторних клітин (іл. 120 б). У ротовій порожнині смакові клітини розміщені нерівномірно. Ці рецептори спеціалізовані на сприйняття різних смакових подразнень. Наприклад, корінь язика найбільш чутливий до гіркого (1), його бічні краї — до кислого (2) та до солоного (3), а кінчик язика — до солодкого (4) (іл. 120 в). Механізм сприйняття смаку. Харчові речовини взаємодіють лише з певним видом смакових рецепторів. Молекули речовин приєднуються до молекул певних ділянок смакового рецептора й спричиняють його збудження. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, через міст, гіпоталамус — до скроневої частки головного мозку, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів....
0 Переглянути

Слухова сенсорна система. Вухо. Захист слуху

8 Клас

Будова і значення слухової сенсорної системи. Слухова сенсорна система складається з таких частин: периферична (орган слуху), провідникова (слуховий нерв) і центральна — слухова зона в скроневій частці кори головного мозку (іл. 117). Слух — чуття, що забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху людина пізнає безліч звуків, що нас оточують, їх багатство й різноманітність. Без нього неможливе спілкування між людьми. Слух разом із зором попереджує про небезпеку. Він є не лише джерелом інформації про довкілля. Слухаючи щось, людина може отримати й емоційне враження, яке визначається не тільки інформаційним змістом звуків. Тому музика не знає мовних бар’єрів. Будова органа слуху. Вухо — орган слуху та рівноваги, периферична частина слухового аналізатора. Це — парний орган, що складається із трьох відділів: зовнішнього, середнього та внутрішнього (іл. 117). Зовнішнє вухо включає вушну раковину, утворену еластичним хрящем, і зовнішній слуховий прохід — дещо зігнутий канал, що закінчується барабанною перетинкою (тонкою сполучнотканинною пластинкою)....
0 Переглянути

Захист зору

8 Клас

Найпоширеніші порушення зору. Недотримання вимог гігієни призводить до порушень зору — короткозорості й далекозорості. За короткозорості та далекозорості промені світла не фокусуються на світлочутливому шарі сітківки. Коли кришталик занадто заломлює промені або око має видовжену форму, людина погано бачить далекі предмети — вона короткозора. Короткозорість буває вродженою і набутою. За вродженої короткозорості очне яблуко має видовжену форму, і тому зображення предметів, розташованих далеко від ока, виникає не на сітківці, а перед нею. Причиною набутої короткозорості є збільшення кривини кришталика як результат порушення гігієни зору. Дібрані окуляри з розсіювальними лінзами зменшують заломлення променів настільки, що чітке зображення предметів виникає точно на сітківці (іл. 116 а, б). За далекозорості люди добре бачать далекі предмети та погано — близькі. Далекозорість теж буває вродженою і набутою. У людей із вродженою далекозорістю очне яблуко вкорочене, і тому зображення предметів, розташованих близько до очей, виникають за сітківкою. Набута далекозорість виникає внаслідок зменшення кривини кришталика, що найчастіше відбувається з віком через втрату кришталиком еластичності. Дібрані окуляри зі збиральними лінзами збільшують заломлення променів, і зображення близького об’єкта потрапляє на сітківку (іл. 116 в, г)....
0 Переглянути

Сприйняття зоровою сенсорною системою світла, кольору, простору

8 Клас

Роль кришталика в сприйнятті предметів довкілля. Проходячи крізь оптичну систему ока, промені від предметів заломлюються. У людей з нормальним зором заломлені промені потрапляють точно на сітківку й утворюють на ній чітке зображення предметів. Воно є зменшеним, дійсним й оберненим (іл. 114). Реальне зображення предметів формується в зорових центрах кори головного мозку на основі комплексу відчуттів, що виникають в інших аналізаторах. АКОМОДАЦІЯ (від лат. accomodatio [акомодаціо] — пристосування) — здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, що перебувають на різній відстані. Точне зображення предметів на сітківці досягається зміною кривини кришталика — акомодацією. Промені від предмета, розташованого далеко від ока, йдуть майже паралельно (іл. 114 а) і потрапляють на сітківку за мінімального заломлення. Промені від близького предмета падають на кришталик розбіжно (іл. 114 б). Для їх збирання на сітківці необхідно заломити їх сильніше, збільшивши кривину кришталика. Коли погляд переводиться з далеко розташованих предметів на близько розташовані, війковий м’яз скорочується і кришталик стає більш опуклим. За віддалення предмета від ока напруження війкового м’яза зменшується, кривина кришталика також зменшуються. Зображення формується на сітківці. Отже, одночасно бачити з однаковою чіткістю близько і далеко розташовані предмети неможливо. У кожний момент часу кришталик ока пристосовується або до ближнього, або до дальнього бачення....
0 Переглянути

Зорова сенсорна система. Око

8 Клас

Значення зорової сенсорної системи та її будова. Зір — це здатність бачити форму, розміри та колір навколишніх предметів, їх взаємне розташування, визначати відстань до них. За допомогою зору людина сприймає й розрізняє букви, цифри, малюнки тощо. У пізнанні зовнішнього світу зір має першочергове значення. Близько 90 % усієї інформації про навколишній світ людина отримує завдяки зору. Зорове сприйняття можливе завдяки функціонуванню зорового аналізатора (зорової сенсорної системи). Він, як і кожний аналізатор, складається з трьох частин: периферичної, провідникової та центральної. Периферичною частиною зорового аналізатора є орган зору — око. Провідникова його частина представлена зоровим нервом. Центральна частина зорового аналізатора — зорова зона — міститься в корі потиличних часток головного мозку. Будова ока. Око — парний орган, який міститься в очній ямці черепа. Воно складається з двох частин: очного яблука та допоміжного апарату. Очне яблуко має кулясту форму (іл. 111). У ньому розрізняють три оболонки: зовнішню білкову — склеру, середню — судинну, внутрішню — сітківку. Склера — міцна сполучнотканинна оболонка, яка вкриває все очне яблуко, надає форми та захищає його від механічних та хімічних впливів. Передню прозору частину склери називають рогівкою. Вона пропускає і заломлює промені світла....
0 Переглянути

Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів

8 Клас

Роль сенсорних систем у забезпеченні зв’язку організму із зовнішнім середовищем. Як відомо, для будь-якого організму, а отже, й людського, характерна подразливість. Ця властивість забезпечує йому різноманітні чуття (зір, слух, смак, нюх, дотик), завдяки яким людина сприймає явища навколишнього світу. Для того щоб зберегти цілісність структури й хімічну сталість свого внутрішнього середовища, організм людини за допомогою нервової системи отримує інформацію про стан навколишнього середовища та визначає доцільність своїх пристосувальних реакцій до його змін. Ця інформація надходить в організм у вигляді особливих сигналів, що відображають зміни фізико-хімічного стану зовнішнього та внутрішнього середовищ. Таким універсальним сигналом є імпульс. Усі сигнали, як зазначалось у попередній темі, так чи інакше спрямовуються в головний мозок, а чутлива функція мозку полягає у визначенні певної сигнальної значимості всіх стимулів (подразнень) на основі аналізу їх характеристик. Ця інформація сприймається особливими фізіологічними структурами, які отримали назву чутливих, або сенсорних, систем. Ці системи пов’язують периферичні органи, які сприймають подразнення і перетворюють їх на сигнали, з головним мозком. Тут сигнали аналізуються і забезпечують формування образів про навколишній світ і відповідну поведінкову реакцію. Інформаційна функція чутливої системи полягає в аналізі впливів зовнішнього середовища. Тому Іван Павлов назвав нервові утворення, які виконують зазначену функцію, аналізаторами (1909 р.). Він також виявив, що аналіз інформації, отриманої ззовні, здійснюється в корі великих півкуль головного мозку....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 142 143 144 145 146 147 148 149 150 ... 343
Назад

Навігація