Якщо подразнення світлом підкріплюється годуванням, виникає збудження в обох кіркових центрах (зоровому та харчовому).

За багаторазового поєднання в часі умовного світлового подразника з безумовним подразником (їжею) утворюється тимчасовий нервовий зв’язок між центрами безумовного рефлексу й умовного подразника (іл. 128 б). В утворенні даного зв’язку бере участь значна кількість нейронів. Тому під час вмикання лампочки ще до годування збудження із зорового центру проводиться по тимчасовому нервовому шляху в харчовий центр. Звідти воно потрапляє в центр слиновиділення (у довгастому мозку), а з нього — до слинних залоз. Так відбувається умовний рефлекс слиновиділення. Такий механізм характерний для багатьох умовних рефлексів, з яких формується поведінка людини.

Іл. 128. Утворення умовного слиновидільного рефлексу: 1 — безумовний подразник (їжа); 2 — рецептори ротової порожнини; 3 — чутливий шлях; 4 — слиновидільний центр довгастого мозку; 5 — слинні залози; 6 — руховий шлях; 7 — харчовий центр кори великих півкуль; 8 — рецептори ока; 9 — зоровий нерв; 10 — зоровий центр кори великих півкуль; 11 — лампочка; 12 — тимчасовий зв’язок

Значення умовних рефлексів для поведінки людини. Умовні рефлекси є пристосувальними реакціями організму, які визначаються умовами життя людини і дають можливість заздалегідь адаптуватись до нових умов. Вони мають попереджувальне сигнальне значення, оскільки організм починає реагувати цілеспрямовано до того, як почне діяти життєво важливий подразник. Тому умовні рефлекси забезпечують людині можливість заздалегідь оцінювати небезпеку або корисність подразника, здійснювати цілеспрямовані дії та свідомо уникати помилок.

Сформовані у процесі індивідуального досвіду реакції на вплив середовища називають набутою поведінкою. Індивідуальний досвід набувається різними шляхами, в основі яких лежить загальна здатність живих організмів до навчання. У процесі навчання людина засвоює знання, нагромаджені людством, набуває вмінь і навичок соціально зумовленої поведінки. Набута поведінка — основа життя людини як біосоціальної істоти. Вона визначається нормами, правилами, принципами співіснування в тому чи іншому соціальному середовищі.

Набута поведінка пов’язана з утворенням та гальмуванням умовних рефлексів. Утворення умовних рефлексів у людини починається з перших днів життя. Якщо мати годує дитину в той самий час, утворюється умовний рефлекс на час годування. Через 1-2 тижні в немовляти проявляється рефлекс на його положення для годування. З розвитком дитини кількість умовних рефлексів збільшується. Утворюються умовні рефлекси на зорові подразники: дитина тягнеться до грудей матері, до пляшечки, з якої смокче молоко, до ложечки, з якої її годують. З віком стрілка на годиннику сигналізує дитині про те, що час іти до школи, дзвоник у школі — про початок або закінчення уроку.

В основі зникнення умовних рефлексів лежить гальмування. Пригадайте, що таке гальмування. Розрізняють два види гальмування умовних рефлексів — безумовне й умовне. Безумовне гальмування полягає в тому, що умовний рефлекс гальмується, якщо на організм починає діяти сильний сторонній подразник. Завдяки цьому процесу поведінка людини може змінюватися залежно від подій. Вона зосереджує увагу на події, яка є найважливішою для неї в поточний момент. У людини безумовне гальмування з’являється з перших днів життя. Наприклад, дитина перестає смоктати, якщо раптово лунає різкий звук або в неї щось заболить. Умовне гальмування виникає, якщо умовний подразник багато разів не підкріплюється безумовним. Реакція-відповідь поступово слабшає, а потім зникає взагалі. Наприклад, умовним гальмуванням можна пояснити тимчасову втрату навички гри на музичному інструменті, якщо тривалий час не грати на ньому.