Войти
Закрыть

Поділ нервової системи на центральну і периферійну частини. Соматичний та вегетативний відділи нервової системи

8 Клас

Ми вже знаємо, що нервову систему поділяють на центральну (головний і спинний мозок) і периферичну, яка представлена 12 парами черепно-мозкових, 31 парою спинномозкових нервів та їхніми вузлами і сплетеннями. Оцінюючи закономірності функціонування центральної і периферичної нервової системи, її поділяють на соматичну і вегетативну (автономну). Соматична керує діяльністю скелетних м’язів та органів чуттів, забезпечуючи взаємозв’язок організму із середовищем. Соматична нервова система завдяки інформації, яку отримують рецептори органів чуттів, отримує інформацію про стан навколишнього середовища. У центральній нервовій системі вона аналізується в центрах соматичної нервової системи і звідти надсилаються команди м’язам, залозам, внутрішнім органам про те, як варто реагувати на отриману інформацію. Якщо, наприклад, очі відчули надмірне світло, повіки миттєво змикаються. Теплові рецептори на шкірі відчули гарячий предмет — у відповідь на це м’язи забезпечили відсмикування руки чи ноги від цього предмета. Усі дії нашого організму, що виникають у відповідь на інформацію від органів чуттів та рецепторів, є підконтрольними соматичній нервовій системі й одночасно контролюються нашою свідомістю. Наприклад, відсмикнувши ногу від холодної води, ми зусиллям волі можемо за певних обставин змусити себе все-таки зануритись у холодну воду....

Утворення рефлексів. Будова рефлекторної дуги

8 Клас

Нервові клітини у стані спокою є поляризованими. Це означає, що з обох боків клітинної мембрани нейрона йони Натрію і Калію розподілені нерівномірно. У випадку, якщо клітина-рецептор сприймає подразник (світло, звук, хімічна речовина, механічний дотик), відбувається перерозподіл йонів з обох боків мембрани. Мембрана «збуджується» в певній ділянці. Виникає так званий потенціал дії, що спонукає електрони рухатися в певному напрямку. Сусідня ділянка мембрани виконує те саме, і потік електронів спрямовується в напрямку синапсу. Саме потік електронів являє собою нервовий імпульс. За допомогою нервових імпульсів у нервовій системі передається інформація від однієї клітини до іншої, сигнали — від нервів до м’язових або залозистих клітин. Нервовий імпульс розповсюджується по всій поверхні нервового волокна будь-якої довжини. Безумовні та умовні рефлекси. Усі види рефлексів І. П. Павлов поділив на дві групи — безумовні й умовні. Безумовні рефлекси — реакції організму за допомогою нервової системи у відповідь на вплив подразників. Ці рефлекси є однаковими у всіх представників одного виду, передаються від батьків потомству, генетично визначені. Безумовними їх називають тому, що для їхнього здійснення не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів полягає в тому, що вони забезпечують виконання основних життєвих функцій і починають діяти з моменту народження, зберігаючись упродовж усього життя. Безумовні рефлекси є основою для формування умовних рефлексів. Упродовж життя на основі безумовних рефлексів формуються тисячі умовних. Безумовні рефлекси разом з умовними забезпечують пристосованість організмів до конкретних умов життя. Безумовними рефлексами є харчові, захисні, статеві, больові, блювання, чхання, кашлю, саморегуляція функцій органів і систем та інші. Відразу після народження в дитини виявляються дихальні рефлекси, ковтання, кліпання очима, смоктальний рефлекс. Під час медичного огляду для визначення стану здоров’я людей лікарі перевіряють дію таких рефлексів, наприклад, колінного, реакцію зіниць очей на світло, смоктального у новонароджених....

Основні уявлення про нервову систему, її зна чення в регуляції та узгодженні функцій організму людини, його взаємодії з середовищем

8 Клас

Нервова система забезпечує регулювання і координацію роботи усіх систем органів, адаптацію до умов середовища, які постійно змінюються. Наслідком функціонування нервової системи стає налаштування організму до тих реалій, у яких він змушений функціонувати. Жоден процес в організмі людини не проходить без участі нервової системи. Найважливіше біологічне явище, завдяки якому відбувається нервова регуляція, — це нервовий імпульс, а найважливіший біологічний процес при цьому — рефлекс. Природа нервового імпульсу є електричною, а швидкість поширення нервового імпульсу можна порівняти з швидкістю світла. Про це будемо детальніше вести мову на наступному уроці. Ми знаємо також, що структурною одиницею нервової системи є нейрон. Нервові імпульси від нейрона до нейрона або до іншого типу клітин передаються за допомогою синапсів. Нервова система прискорює або вповільнює активність органів, що залежить від умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Вона постійно отримує інформацію про такі зміни. У цьому їй допомагають рецептори — спеціальні утвори, що сприймають різноманітні подразнення (мал. 78). Існує три типи рецепторів: перші сприймають інформацію з навколишнього середовища. Вони розташовані у шкірі, слизових оболонках та в органах чуттів. Друга група рецепторів сприймає інформацію про стан внутрішніх органів і знаходиться в них. Третя група сприймає стан м’язів та суглобів. Під впливом подразнень, наприклад, світла, тепла, дотику у відповідних рецепторах виникає нервовий імпульс, який спрямовується в ту частину нервової системи, у якій він сприймається як інформація і аналізується. Це так звані нервові центри, призначені для сприйняття конкретної інформації. Нервова система складається із центрального та периферичного відділів. До центрального відділу належать головний та спинний мозок, а до периферичного — черепні й спинномозкові нерви та їхні сплетення. Між мозком і всіма органами існують двосторонні зв’язки. Завдяки цьому мозок забезпечує відповідність роботи органів потребам організму (мал. 79)....

Розвиток опорно-рухової системи. Перша допомога при ушкодженнях опорно-рухового апарату

8 Клас

Розвиток опорно-рухової системи. Опорно-рухова система людини починає формуватися ще в зародковий період. Ворушіння плода задовольняє потребу м’язів у рухах. Після народження потреба в рухах у дитини виявляється у невпорядкованих рухах рук і ніг. Однак такі рухи є доцільними: вони привчають дитину координувати рухи кінцівок і тренувати м’язи. Поступово в дитини розвиваються узгоджені рухи і зростає сила м’язів. Різноманітні рухи людини розвиваються поступово. Маленькій дитині дуже важко утримати своє тіло в рівновазі. Тільки після укріплення м’язів та органів, що регулюють рівновагу, маля може сидіти. Потім воно вчиться стояти, триматися за опору, робить перші спроби пересуватися — повзання. Цей рух є примітивним, але максимально стійким. До року дитина може самостійно стояти і робить перші кроки. Вона з великими зусиллями зберігає рівновагу, тому часто падає. Поступово розвивається більша впевненість, спритність та швидкість руху. З віком дитина починає бігати, нахилятися, плигати, стрибати на одній нозі, балансувати. Тренуючись, організм удосконалює свою стійкість у рухах. Як відомо, м’язи прикріплені до кісток своїми сухожилками. Систематична інтенсивна робота м’язів сприяє збільшенню їхньої маси, що своєю чергою стимулює ріст кісток. Усі рухи тіла людини пов’язані зі збереженням рівноваги. Значні ускладнення динаміки відбуваються під час виконання роботи, спортивних тренувань. Профілактика захворювань опорно-рухової системи (порушення постави). Випрямлена спина, розправлені плечі, піднята голова — усе це ознаки гарної постави, а отже, краси, здоров’я, високої працездатності. Правильна постава сприяє оптимальному функціонуванню системи органів руху, правильному розміщенню внутрішніх органів і положенню центру ваги. Зведені та опущені плечі, запалі груди ускладнюють роботу внутрішніх органів, зокрема серця, органів дихання, судин головного мозку (мал. 77)....

Робота м’язів. Основні групи м’язів

8 Клас

Роботу м’язів поділяють на статичну й динамічну. Динамічна робота — це робота, що здійснюється м’язами під час їх переміщення, тому скорочення м’язів чергуються з їх розслабленням. Прикладом такої роботи є піднімання та опускання вантажу. Під час статичної роботи м’язи перебувають у тривалому напруженні і не змінюють свого положення в просторі. Як приклад, це утримання вантажу, підтримання пози. Безперервна довготривала робота м’яза спричинює поступове зниження працездатності — втому. Вона зумовлена двома основними причинами. Першою з них є те, що нервово-м’язове з’єднання — синапс, через яке збудження передається з нерва на м’яз, стомлюється значно раніше, ніж м’язові волокна. І.М. Сеченов установив, що відновлення працездатності стомлених м’язів відбувається швидше, якщо перейти з одного виду роботи на інший. Наприклад, стомлена рука відпочиває швидше, якщо працюють м’язи другої руки. Такий відпочинок учений назвав активним, на відміну від простого спокою. Вирішальну роль центральної нервової системи у тривалому збереженні працездатності і при стомленні було доведено також у дослідженнях І.П. Павлова, М.Є. Введенського і О.О. Ухтомського. Другою причиною втоми працюючого м’яза є нагромадження продуктів розщеплення глікогену (молочної кислоти), унаслідок нестачі кисню, а також суттєве зменшення в ньому енергетичних запасів. Якщо м’яз тимчасово припиняє роботу і перебуває в стані спокою, то кров видаляє з нього продукти розщеплення і постачає йому поживні речовини. Втома зникає, і м’яз відновлює працездатність. Основні групи м’язів. Форма і розміри м’яза, а також напрямок його волокон залежать від виконуваної ним роботи. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках. Вони мають веретеноподібну форму. Деякі довгі м’язи починаються кількома головками на різних кістках. Відповідно до кількості головок такі м’язи називають двоголовими, триголовими і чотириголовими (мал. 76)....

Будова і функції скелетних м’язів людини. Робота м’язів

8 Клас

Особливості будови та функції посмугованих скелетних м’язів. Скелетні м’язи є активною частиною опорно-рухової системи, скорочення якої зумовлює переміщення всього тіла та його частин у просторі. М’яз, як і всі інші органи, має складну будову. Основу скелетного м’яза становить посмугована м’язова тканина. У кожному м’язі розрізняють м’язове черевце, або тіло, і сухожилки (мал. 74). Зазвичай, м’яз має два сухожилки, якими він прикріплений до кісток. Один кінець сухожилка переходить у зовнішню оболонку м’яза, а другий — дуже міцно приєднується до окістя. М’язове черевце складається з багатьох м’язових волокон, які утворюють пучки різних розмірів і забезпечують скорочення. В кожному пучку м’язові волокна зв’язані одне з одним пухкою волокнистою сполучною тканиною. Сукупність сполучнотканинних перетинок всередині м’яза з’єднуються між собою і розділяють м’яз на окремі пучки м’язових волокон. Весь м’яз зовні також укритии сполучною тканиною — фасцією....

Будова додаткового скелета людини

8 Клас

Ви вже знаєте, що в людини є два скелети — осьовий та додатковий. З особливостями будови осьового ви вже знайомі. Додатковий же утворений плечовим і тазовим поясами та вільними кінцівками, що до них кріпляться. Пояси забезпечують приєднання кінцівок до осьового скелета. Деякі ділянки поясів спеціально пристосовані для прикріплення до них м’язів і з’єднання з кістками кінцівок. Верхні кінцівки та плечовий пояс. Пояс верхньої кінцівки утворений двома самостійними частинами, кожна з яких складається з лопатки і ключиці. Пояс не зростається з осьовим скелетом, а лише приєднується до нього рухомо за допомогою м’язів і зв’язок. Це забезпечує рухливість передніх кінцівок у різних площинах і під різними кутами (мал. 71). Верхня кінцівка складається з плеча, що утворене плечовою кісткою, передпліччя — променевою та ліктьовою. Передпліччя сполучається з кистю, яка утворена кістками зап’ястка, п’ястка і фаланг пальців. Нижня кінцівка та тазовий пояс. Пояс нижньої кінцівки також складається з двох частин, які своєю чергою утворені трьома кістками, що зростаються в тазові кістки. Позаду вони приростають до крижових хребців. Спереду тазові кістки з’єднуються гнучким хрящем. У жінок тазовий пояс є значно ширшим, ніж у чоловіків (мал. 72). Вільна нижня кінцівка має стегно, утворене стегновою кісткою, та гомілку, що складається з великої та малої гомілкових кісток. Стегнова кістка з великою гомілковою утворюють колінний суглоб, до складу якого входить колінна чашечка — маленька кісточка трикутної форми, розміщена в сухожилку чотириголового м’яза стегна. Нижня частина кінцівки — це стопа, що утворюється з кісток передплесен, плесен та фаланг пальців....

Будова осьового скелета людини

8 Клас

Скелет людини можна поділити на дві частини: осьовий і додатковий. Осьовий представлений черепом, хребтом, грудною кліткою. Додатковий утворений плечовим і тазовим поясами, до яких прикріплені верхні та нижні кінцівки відповідно. Але, як відомо, окремі кістки нічого не варті, якщо їх не з’єднати між собою. Типи з’єднання кісток. У скелеті людини кістки можуть сполучатися нерухомо, напіврухомо і рухомо. Нерухомі з’єднання утворюються під час зростання кісток. Таке з’єднання є характерним для скелета голови (черепа) і називається швом. При цьому тонкі виступи однієї кістки входять у заглибини іншої. У новонародженої дитини череп ще повністю не окостенів. Шви між окремими кістками її черепа не сформовані, їхні краї з’єднуються між собою сполучнотканинними перетинками (мал. 64). Черепні шви остаточно формуються тільки у 3-4 роки і до 30 років життя людини майже повністю заростають. Напіврухомі з’єднання кісток утворюються між хребцями за допомогою міжхребцевих дисків та зв’язок (мал. 65). Завдяки здатності волокнистого хряща розтягуватися забезпечується рухливість хребта. Тому під час ходіння вони виконують роль амортизатора, пом’якшуючи поштовхи та оберігаючи внутрішні органи від струсу. Усі суглоби є рухомими з’єднаннями кісток і мають загальний план будови, який включає суглобову сумку й суглобові поверхні. Зв’язки, що оточують суглоб, утворюють щільну волокнисту сумку й утримують кістки в певному положенні. Вони кріпляться до обох кісток і розташовані так, щоб суглоб міг витримувати навантаження, що на нього припадає. Суглобова сумка охоплює суглобові поверхні кісток, утворюючи герметичну капсулу. Вона складається з двох шарів. Зовнішній шар переходить в окістя, внутрішній — шар виділяє в порожнину суглоба синовіальну рідину, що відіграє роль мастила, забезпечуючи вільне ковзання суглобових поверхонь....

Будова і функції опорно-рухової системи. Будова кісток

8 Клас

Рух тіла — функція м’язів, але він є неможливим без опори — кісток. Саме вони зумовлюють характер рухів. Кістки ж можуть рухатися тільки завдяки скороченню м’язів, що прикріплюються до них. Разом з тим, м’язи зі зв’язками утримують кістки в певному положенні. Отже, опорно-рухова система складається з «пасивного» скелета і «активної» м’язової частини. Тому і розглянемо ці дві складові одного процесу — кістки та м’язи. Опорно-рухова система людини виконує такі функції — механічні — захист, форма, рух, та біологічні — кровотворення, теплоутворення, депонування, обміну речовин. Кожну з цих функцій ми розглянемо, вивчаючи окремі частини опорно-рухового апарату. Склад кісток та їхній ріст. Кожна кістка людини являє собою складний орган. Вона займає певне місце в тілі, має свою форму і будову, виконує властиву тільки їй функцію. В утворенні кістки беруть участь усі тканини, але переважає кісткова. Клітини, що утворюють кістку, — це остеобласти. Коли вони переходять у неактивний стан, їх називають остеоцитами. Разом з міжклітинною речовиною вони входять до складу кісткових пластинок. 5-20 концентрично розміщених кісткових пластинок об’єднуються в остеони. Вони нагадують собою вставлені один в одного циліндри. У центрі остеону міститься отвір — канал остеону. Через нього проходять судини та нерви. Між сусідніми остеонами розміщені вставні кісткові пластинки. Отже, основною структурною одиницею кісткової тканини є остеон (мал. 62)....

Функціонування та гігієна шкіри

8 Клас

Наш організм унаслідок процесів метаболізму і виконання механічної роботи виділяє величезну кількість тепла. При цьому температура тіла завжди підтримується на одному рівні. У здорової людини під пахвами температура становить +36,5-36,9 °С, в прямій кишці — +37,2-37,5 °С. Упродовж доби температура коливаєтеся в межах 0,5-0,7 °С: зранку — трохи нижча, увечері — вища. Отже, існують механізми регулювання цих показників. До цього складного процесу залучені нервова система, печінка, шкіра, м’язи, легені, сечовидільна і травна системи. Завдяки злагодженій роботі цих систем під контролем головного мозку наш організм може за потреби посилювати або послаблювати виробіток тепла. Найбільше тепла виробляє печінка, а під час руху — скелетна мускулатура. Найбільше тепла віддає шкіра, менше — легені. Періодичні втрати тепла відбуваються разом з калом і сечею. Що тепліше повітря, то інтенсивнішою має бути тепловіддача. У випадку наближення температури повітря до температури тіла, єдиним способом віддачі тепла стає виділення поту. Висока вологість повітря погіршує випаровування поту. Саме за таких умов люди найсильніше потерпають від спеки. Якщо людина виконує фізичну роботу, тепловіддача збільшується. На це впливає ще й товщина жирової клітковини. Люди з надмірною вагою потерпають від високої температури сильніше, ніж люди нормальної статури. За низьких температур судини шкіри звужуються і тепловіддача знижується. Одночасно майже зупиняється виділення поту. Комфортна температура навколишнього середовища є різною для кожної людини. На це впливають фізична активність, харчування, фізіологічний стан, погодні умови, одяг і взуття та інші чинники. Загартовані люди звичайно легше сприймають перепади температури навколишнього середовища. Шкіра — зовнішній бар’єр нашого організму. Вона першою сприймає зовнішні впливи середовища і мобілізує внутрішні ресурси організму в разі потреби. Забруднена шкіра функціонує значно гірше, ніж чиста. Ви пам’ятаєте, що шкіра виділяє піт і шкірне сало. Навіть у стані спокою ці речовини потроху виводяться на поверхню шкіри. Вода з поту випаровується, а речовини, що виділилися з ним, залишаються на поверхні шкіри. Так само на поверхні шкіри залишається шкірне сало. Разом ці речовини створюють чудові умови для розмноження бактерій, адже велика кількість органічних сполук — це джерело харчування бактерій. Звичайно, серед них є й такі, що спроможні спричинити запальні процеси. Що довше шкіра людини не...

Навігація