Войти
Закрыть

Клас Рептилії

7 Клас

• 1. Опанування суходолу. Амфібії, які першими з чотириногих заселили суходіл, не позбулися залежності від водного середовища або вологих місць. Дещо пізніше від появи амфібій посушливі й віддалені від води ділянки суші почала освоювати інша група хребетних — рептилії, або плазуни. Пристосовуючись до життя на суходолі, вони зазнали більш істотних змін, ніж амфібії. Їх важлива особливість — наземний розвиток яєць. Як же яйця рептилій розвиваються на суходолі? Яйце рептилій істотно відрізняється від ікринок риб і земноводних. Для розвитку зародка потрібне рідке середовище. Рептилії нібито взяли із собою в яйце частину водного середовища. Щільні яйцеві оболонки (шкаралупа тощо) захищають яйце від висихання й ушкоджень. Тіло зародка оточене рідиною, що міститься всередині зародкових оболонок (рис. 23.1), які утворює не материнський організм, а сам зародок! Захистити від висихання треба не тільки зародок, а й дорослу тварину. Рептилії витрачають воду найекономніше з усіх хребетних. Їхні сухі та міцні покриви позбавлені шкірних залоз і вкриті роговою лускою, або щитками. Ані спекотливе повітря, ані колючі рослини не шкодять шкірі рептилій. Щоб поновити зношений поверхневий шар шкіри, вони линяють. Найцікавіше линяють змії: вони виповзають із старої шкіри, знімаючи її «панчохою», починаючи з голови (рис. 23.2)....

Клас Амфібії

7 Клас

• 1. Життя сірої ропухи. Більшість амфібій — невеликі тварини, що мешкають у вологих місцях або біля води. Здатність пристосовуватися до життя в наземному й водному середовищах відтворена навіть у назві всього класу (амфібії — ті, які живуть подвійним життям; земноводні). Життєвий цикл амфібій розглянемо на прикладі сірої ропухи (рис. 22.1). Навесні ропухи виходять із нір і схованок під коренями дерев, у яких зимували, і йдуть до водойм, де вивелись самі. Самці намагаються обхопити самок лапами. Самка, яка опинилися в таких «обіймах» і готова до парування, відповідає особливим криком. Утримання самки самцем спричиняє дозрівання ікри, і незабаром починається нерест (розмноження). Пара ропух то спливає на поверхню, то занурюється у воду, розтягуючи слизовий шнур ікри. Самка викидає ікру порціями, і кожну порцію самець поливає молочком (сперматозоїдами, які він викидає у воду). Після нересту ропухи залишають водойми й вирушають до місць постійного мешкання — у сади, городи, поля. Інші види, як, наприклад, зелені жаби (рис. 5.2, с. 22), залишаються влітку біля води. Із відкладеної ікри з часом розвиваються пуголовки. Рот пуголовка оточений роговими пластинками, якими він зішкрібає з різних предметів водорості (рис. 22.2). Поступово в нього розвиваються кінцівки й легені. Зрештою відбувається його перетворення: хвіст розсмоктується, травна система перебудовується. Молода ропуха виходить на суходіл. 3-5 років вона росте, потім стає статевозрілою й уперше приходить на нерест. Живуть ропухи 8-15 років....

Лопатепері риби та походження чотириногих

7 Клас

• 1. Клас Лопатепері риби. Як уже зазначалося, до кісткових риб належать класи Променепері й Лопатепері. Порівняно з променеперими, лопатепері — архаїчна група. Наприклад, у них добре розвинена хорда й погано — хребет. Плавальному міхуру променеперих риб відповідають легені (мішкоподібні органи, що слугують для дихання повітрям) лопатеперих. Назви цих класів пов’язані з будовою парних плавців у їхніх типових представників (рис. 21.1). До лопатеперих належать лише 8 сучасних видів: 6 видів дводишних риб і 2 види целакантів (рис. 21.2). Розквіт цієї групи риб лишився в далекому минулому. Дводишні риби живляться придонними безхребетними з твердими покривами — ракоподібними й молюсками. Завдяки наявності легень вони можуть переносити посухи. Рогозуб виживає у воді, яка перетворилася на рідку багнюку. Протоптер у разі пересихання водойми риє нору і виживає в сухому ґрунті завдяки легеневому диханню. Целаканти — морські хижаки (до 1,8 м завдовжки), що неквапливо «переступають» своїми лапоподібними плавцями по кам’яному покриву на глибині майже 100 м. Тіло цих риб покрите міцною лускою, їхні легені вже не використовуються для дихання. • 2. Вихід на суходіл. Хребетні опанували і воду, і суходіл. У воді переважають представники надкласу Риби, а на суходолі - надкласу Чотириногі, що походять від риб....

Клас Променепері риби

7 Клас

• 1. Найчисленніший клас хребетних. До променеперих риб належить приблизно 27 тис. видів, які населяють майже всі водойми нашої планети. Дані про деяких їхніх представників, що живуть у водах України, наведені в таблиці 20.1. До речі, на рисунку 18.6 (с. 73) зображені саме променепері. Вам відомо, що існують морські й прісноводні променепері риби. Кількість їхніх видів є порівняно однаковою, але морських видів нараховують дещо більше. Водночас багато видів риб може переходити з морської води до прісної на нерест для розмноження (рис. 20.1), як-от багато представників рядів Осетроподібні й Лососеподібні. Такі риби дістали назву прохідні. Навпаки, річкові вугрі виходять на нерест із річок у море (див. табл. 20.1). • 2. Особливості променеперих риб. Тіло типових променеперих укрите дрібного кістковою лускою — тонкими пластинками, що накладаються одна на одну (рис. 20.2). Розмір луски залежить від величини риби. Луска й шкіра вкриті слизом, який виділяють шкірні залози риб. Він захищає шкіру від бактерій, робить її слизькою та зменшує тертя об воду при плаванні....

Хрящові риби

7 Клас

• 1. Групи хрящових риб. До класу Хрящові риби належить майже 1000 видів морських риб, завдовжки від 15 см до 20 м. Сучасних хрящових риб об’єднують у три групи: акули, скати й химери (табл. 19.1). Типові акули — хижаки, які плавають у товщі води в пошуках здобичі. Більшість скатів — придонні тварини, що живляться ґрунтовими безхребетними. Химери також є придонними тваринами, які пристосувалися до розгризання ракоподібних і молюсків. • 2. Акули. Ці риби мають торпедоподібне тіло, основним рушієм якого є хвіст. Верхня частина хвостового плавця акули довша за нижню. Основними стернами слугують парні грудні плавці. Спинний плавець допомагає підтримувати напрямок руху. Рот акули спрямований донизу, під час укусу щелепи здатні висуватися (рис. 19.1). На щелепах у кілька рядів розташовані гострі зуби. З боків голови, ближче до грудних плавців, містяться 5-7 пар зябрових щілин. Акула дихає, вбираючи воду ротом і випускаючи її крізь зяброві щілини. Дихання полегшується плаванням, під час якого вода тече крізь зябра завдяки руху риби. Більшої плавучості тілу акули надає велика печінка, де накопичується жир. Жир легший від води й тому зменшує питому вагу тіла. Серед акул є і найнебезпечніші морські хижаки, і тварини, які живляться донними безхребетними. Найкрупніша сучасна риба — це китова акула, довжина якої майже 20 м (рис. 19.2, с. 76). Це — фільтратор, що за годину пропускає крізь себе до 2000 т води! Більшість великих акул живиться крупними тваринами: рибами, кальмарами, морськими ссавцями. Найнебезпечніші серед них — біла акула (до 6-8 м завдовжки, рис. 19.1), тигрова акула (до 5-9 м) та акула-молот (до 6 м, рис. 19.3, с. 76)....

Походження й особливості риб

7 Клас

• 1. Виникнення щелеп. Підтип Хребетні виник завдяки пристосуванню давніх хордових до вільного плавання. Перевагу при такому способі життя мали тварини з більш досконалими органами чуття. Коли вони почали розрізняти окремі поживні частки (планктонні організми), фільтрування замінилося хижацтвом. Деякі з «поживних часток» намагалися втекти від хижака або вирватися з його рота. Хижаки, відповідно, ставали рухливішими й пристосовувалися до утримування здобичі. Як утримували здобич перші хребетні? У цих тварин їжа фільтрувалася крізь зяброві щілини між зябровими дугами (рис. 17.5, 18.1). Для утримування рухливої здобичі одна із зябрових дуг перетворилася на щелепи. Це надало давнім рибами можливість утримувати й убивати здобич. Перші риби мали кісткові пластини в шкірі. Якщо ці пластини містилися на щелепах, ті ставали ефективнішими. Саме з таких пластин виникли зуби. • 2. Парні й непарні плавці. Із часом органи чуття й опорно-рухова система давніх риб удосконалювалися. Рибам потрібно не тільки швидко плавати, а й легко робити повороти: різкий ривок убік рятував від хижака або допомагав схопити здобич. Для поворотів ці риби використовували бічні шкірні складки (рис. 18.2). Оскільки основне навантаження припадало на передні й задні ділянки таких складок, із цих ділянок розвинулися парні плавці — грудні й черевні. Разом із парними плавцями вдосконалювалися непарні. Найпотужнішим із них став хвостовий плавець. • 3. Еволюційна історія риб. Завдяки досконалості своєї будови риби, невдовзі після своєї появи, стали однією з найважливіших груп водних тварин. Серед них з’явилися найуспішніші водні хижаки (рис. 18.3). З плином часу риби частково поступилися лише своїм еволюційним нащадкам, таким, як кити, — чотириногим, які із суходолу знову повернулися до моря....

Тип Хордові

7 Клас

Хордові утворилися від донних тварин, які мали личинку, що плаває. У нашій еволюційній гілці личинки не спускалися на дно, а залишалися активно плавати в товщі води, фільтруючи її струмінь. Цідильним пристроєм, що затримував поживу, була глотка, де містилися зяброві щилини (рис. 17.1). Оскільки глоткові щілини добре омивалися водою, газообмін відбувався в них; саме тому в хордових дихальна й травна системи тісно пов’язані. Давні хордові плавали завдяки хвилеподібним вигинам тіла. Для цього в них розвинулися сегментовані м’язи, які згинали тіло в потрібній ділянці, а не по всій довжині. У них виник пружний осьовий стрижень — хорда. При згинанні тіла хорда накопичувала енергію, яку вивільняла при його випрямленні. В осадових породах кембрійського періоду (більше 500 млн років тому) були знайдені рештки подібних тварин (рис. 17.2) — майже таких, якими їх уявляли вчені! • 3. Підтипи хордових. На піщаних мілководдях Чорного моря живе тварина завдовжки до 7 см — ланцетник. Його назва пов’язана з тим, що за формою він нагадує хірургічний інструмент ланцет (рис. 17.3). Ланцетнику властиві всі ознаки типу Хордові: хорда, нервова трубка на спинному боці, зяброві щілини в глотці. Він належить до підтипу Безчерепні, що налічує майже 30 видів. За багатьма ознаками ланцетник нагадує найдавніших хордових. Це також фільтратор, але не вільноплавний, а донний. Занурений у ґрунт, ланцетник виставляє назовні передротову лійку, оточену щупальцями. Війки в зябрових щілинах забезпечують рух струменя води, з якого відфільтровуються поживні частки. Складка шкіри, що вкриває передню частину тіла, захищає зябра від засмічення. Зариваючись у ґрунт, ланцетник «усвердлюється» в дно передньою загостреною частиною тіла, опорою для якої слугує хорда. Передня ділянка центральної нервової системи, що відповідає головному мозку, у ланцетника зникла, бо інакше вона постійно ушкоджувалася б твердими частинками ґрунту. Таким чином, малорухливий спосіб життя цієї тварини призвів до того, що вона могла обходитися без головного мозку....

Клас Головоногі молюски

7 Клас

• 1. Головоногі молюски. До класу Головоногі молюски належить майже 800 виключно морських видів. На жаль, у морях України вони не трапляються. Більшість сучасних головоногих молюсків позбавлена зовнішньої черепашки (рис. 16.1), а їхній тулуб покритий мантією. На голові розташовані щупальця, або руки, які оточують рот. За їх допомогою молюски повільно пересуваються і захоплюють здобич . На руках зазвичай є присоски. Унизу голови розташована лійка — мускулиста трубка, через яку викидається вода з мантійної порожнини. На лійку й руки перетворилася нога предків головоногих молюсків (рис. 16.2). Що спільного між кальмаром і космічною ракетою? Головоногі освоїли реактивний рух. Вода закачується до мантійної порожнини крізь мантійну щілину, а потім унаслідок скорочення мускулатури мантії із силою виштовхується через лійку. Молюск при цьому пливе в напрямку, протилежному рухові води, яку він виштовхує (рис. 16.3). Створені людиною ракети також рухаються реактивно, викидаючи струмені газу. Усі головоногі — хижаки. Вони щупальцями ловлять здобич і розривають її міцним дзьобом, що оточує їхній рот. Головоногі можуть чудово маскуватися, майже миттєво змінюючи колір. Це відбувається через розширення або звуження клітин шкіри, які містять барвну речовину. • 2. Втрата черепашки. Відомо вже понад 11 тис. викопних видів головоногих. Більшість із них мала добре розвинені черепашки й плавала в товщі води....

Тип Молюски

7 Клас

• 1. Походження молюсків. Тип Молюски налічує майже 100 тис. видів і декілька класів. Молюски — процвітаюча група, представники якої мають своєрідний вигляд і не схожі на тварин інших груп (рис. 15.1). Як виникли ці дивні істоти? З відомих вам груп найближчими родичами молюсків є кільчасті черви, що зовнішньо не подібні до них. Предки молюсків пристосувалися до життя на поверхні твердого ґрунту або іншої опори. Частина їхнього тіла, що була спрямована назовні, відкладала на своїй поверхні твердий шар вапняку, який захищав цих тварин від хижаків. Щоб формувати такий захисний панцир — черепашку — у молюсків розвинулася особлива складка поверхні — мантія (рис. 15.2). Мантія прилягає до черепашки; між нею й тілом молюска утворюється мантійна порожнина. Черепашка складається з шарів вапняку, які можуть утворювати перламутр — гладеньку блискучу речовину. Як змінилася будова молюсків унаслідок появи в них черепашки? Для пересування у молюсків з’явився виріст, що висовується з-під черепашки, — нога. Перші молюски, як і сучасні черевоногі, рухалися завдяки її хвилеподібним м’язовим скороченням. Вони могли живитися лише їжею, яку знаходили на поверхні. Для цього молюски використовували тертку — спеціальний орган, зішкрябуючи ним водорості з каміння (рис. 15.3). Рот із терткою й органи чуття розташовані на голові, що рухомо пов’язана з ногою. Оскільки мантійна порожнина захищена черепашкою, органи дихання розмістилися саме в ній....

Різноманіття комах

7 Клас

• 1. Розвиток комах. Майже всі комахи — роздільностатеві, для деяких є притаманними яскраві відмінності між статями (рис. 14.1). За характером розвитку всіх комах можна поділити на дві великі групи. У комах із неповним перетворенням (табл. 14.1) з яйця виходить личинка, яка має більшість ознак дорослої особини, але менша за розміром, має недорозвинені крила й статеву систему (рис. 14.2). Дорослою комаха стає після певної кількості линянь (рис. 10.3). Для розвитку яйця таких комах потрібно більше поживних речовин, тому вони зазвичай менш плодючі, ніж представники іншої групи комах. Личинки комах із повним перетворенням (табл. 14.2) зовсім не схожі на зрілих особин. Їхній життєвий цикл складається з яйця, личинки, лялечки та зрілої комахи (рис. 14.3). На стадії лялечки, яка є нерухомою чи малорухомою, відбувається повна перебудова організму. Ця група є еволюційно просунутою, порівняно з першою. Її поява пов’язана з поширенням квіткових рослин, тому що до живлення на їх квітках пристосувалися комахи з повним перетворенням. У деяких з них утворилися ротові апарати, придатні для добування нектару....

Навігація