§ 16. Клас Головоногі молюски

• 1. Головоногі молюски. До класу Головоногі молюски належить майже 800 виключно морських видів. На жаль, у морях України вони не трапляються. Більшість сучасних головоногих молюсків позбавлена зовнішньої черепашки (рис. 16.1), а їхній тулуб покритий мантією. На голові розташовані щупальця, або руки, які оточують рот. За їх допомогою молюски повільно пересуваються і захоплюють здобич . На руках зазвичай є присоски. Унизу голови розташована лійка — мускулиста трубка, через яку викидається вода з мантійної порожнини. На лійку й руки перетворилася нога предків головоногих молюсків (рис. 16.2).

Рис. 16.1. Головоногі (зліва направо): наутилус; каракатиця; кальмар; восьминіг

Що спільного між кальмаром і космічною ракетою? Головоногі освоїли реактивний рух. Вода закачується до мантійної порожнини крізь мантійну щілину, а потім унаслідок скорочення мускулатури мантії із силою виштовхується через лійку. Молюск при цьому пливе в напрямку, протилежному рухові води, яку він виштовхує (рис. 16.3). Створені людиною ракети також рухаються реактивно, викидаючи струмені газу.

Рис. 16.2. Будова кальмара

Усі головоногі — хижаки. Вони щупальцями ловлять здобич і розривають її міцним дзьобом, що оточує їхній рот. Головоногі можуть чудово маскуватися, майже миттєво змінюючи колір. Це відбувається через розширення або звуження клітин шкіри, які містять барвну речовину.

• 2. Втрата черепашки. Відомо вже понад 11 тис. викопних видів головоногих. Більшість із них мала добре розвинені черепашки й плавала в товщі води.

Як плавали тварини з важкою черепашкою? Зрозуміти це допомагає один існуючий нині рід головоногих — перлисті кораблики, або наутилуси (рис. 16.1). Наутилуси живуть в Індійському океані на глибині до 350 м. Спірально закручена черепашка наутилуса зсередини вкрита перламутром і поділена на камери. Тіло молюска вміщується в найближчій до устя камері, а в інші заходить лише його тонкий виріст. За його допомогою наутилус може заповнювати черепашку газом або рідиною, змінюючи її плавучість (рис. 16.4). Приблизно за таким принципом змінюють плавучість підводні човни. Наутилуси плавають у воді завдяки реактивному рушію, хапаючи здобич — хворих риб і різноманітних безхребетних.

Рис. 16.3. Реактивний рух восьминога

Рис. 16.4. Будова черепашки наутилуса

З удосконаленням реактивного руху черепашка поступово втрачала своє значення. Серед сучасних головоногих каракатиці мають лише невелику черепашку, яка схована під мантією. У кальмарів від черепашки залишився тільки невеликий пружний стрижень, що тягнеться вздовж їхнього тіла під мантією. Восьминоги втратили черепашку повністю.

• 3. Стрімкі кальмари й кмітливі восьминоги. Кальмари пристосовані до швидкого плавання (рис. 16.1). Деякі з них так розганяються, що вистрибують із води і пролітають певну відстань повітрям (рис. 16.5). Під час плавання голова кальмара спрямована назад. На ній розташовані десять щупалець, два з яких довші від інших. Кальмар, що полює на рибу, здатен перегнати її, повернути лійку проти напрямку руху, зупинитись і розкинути щупальця прямо перед здобиччю!

Найбільші безхребетні — гігантські кальмари, що мешкають на глибині 200-1500 м. Найбільший їхній представник, обміряний ученими, досягав 18 м у довжину й важив 300 кг. Вони — звичайна здобич кашалотів, найбільших хижих китів. Людина також уживає в їжу кальмарів, які є важливим об’єктом промислу.

Восьминоги живуть на мілководдях, ховаючись у розколинах між камінням або в печерах. Вони мають мішкоподібний тулуб і вісім щупалець, перебираючи якими можуть повільно «ходити» дном. Більшість восьминогів невеликі, але деякі з них досягають 3-5 м у довжину.

Восьминоги — найкмітливіші з безхребетних, здатні до складних дій. Вони можуть, наприклад, трохи піднімати великий плескатий камінь, підставляти під його краї підпірки й у такий спосіб створювати собі домівку. Самка восьминога будує схованку для яєць і охороняє кладку, але гине незадовго до вилуплення молоді (рис. 16.7).

Рис. 16.5. Кальмар летить над поверхнею води

Рис. 16.6. Угорі: зображення битви між гігантським кальмаром (найбільшим безхребетним) і кашалотом (одним із найбільших хребетних). Унизу: робітник монтує музейну експозицію

Рис. 16.7. Самка восьминога з кладкою яєць у схованці під плескатим каменем

• 4. Найдосконаліші безхребетні. Багатоклітинних тварин історично поділяють на дві групи: безхребетні й хребетні. До підтипу Хребетні (що належить до типу Хордові) належать найбільші тварини зі складною поведінкою, вони відіграють важливу роль у живій природі.

Які групи є найдосконалішими серед безхребетних? За кількістю видів і чисельністю особин «перемагають» представники типу Членистоногі, особливо комахи (на суходолі) та ракоподібні (у воді).

За складністю й досконалістю будови за першість серед безхребетних «змагаються» тип Членистоногі та клас Головоногі молюски. За розміром тіла — у виграші головоногі.

Які безхребетні мають найскладнішу поведінку? Це соціальні перетинчастокрилі (мурахи, бджоли та ін.) і головоногі молюски. Утім, головоногі не вийшли з моря й мають доволі невелику тривалість життя кожної окремої особини. Так чи інакше, але ця група — одна з вершин еволюції тварин.

До відносно нечисленного класу Головоногі молюски належать одні з найдосконаліших безхребетних. Головоногі здатні до реактивного руху. При цьому вони із силою викидають воду з мантійної порожнини.

Реактивний рух; безхребетні та хребетні тварини.

• 1. З якими технічними засобами, створеними людиною, порівнюються головоногі молюски в тексті параграфа? На якій підставі?
• 2. Чому більшість сучасних головоногих утратила черепашку?
• 3. Опишіть зовнішню будову кальмарів і восьминогів. Порівняйте відмінності в способі життя цих тварин із відмінностями в їхній зовнішній будові.
• 4*. Чому головоногі представлені невеликою кількістю сучасних видів?

• 5. Гігантські спрути. Колись моряки побоювалися нападу гігантських головоногих — кальмарів чи восьминогів (рис. 16.8). Одним із «доказів» існування цих монстрів були рубці від присосок кальмарів, виявлені на шкірі кашалотів, діаметр яких досягав 15 см. Порівняйте: у кальмара, що має довжину тіла 18 м, діаметр присоски — лише 5 см, а найкрупніші восьминоги мають набагато дрібніші присоски. Вирогідно, кашалоти дістали такі рубці під час бійок із кальмарами ще в молодому віці (рис. 16.6, с. 65). До велетенських розмірів рубці «розтяглися» під час зростання кита.

Карл Лінней свого часу повірив розповідям моряків і включив до першого видання своєї «Системи природи» (1736 р.) цих гігантських тварин до числа головоногих молюсків під назвою Microcosmus. Але з часом зрозумів, що така тварина є вигадкою, і виправив наступні видання своєї праці.

Рис. 16.8. Напад міфічного велетенського спрута на корабель в уявленні зоолога Дені де Монфора (1801 р.).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Біологія 7 клас Остапченко Шабанов, Кравченко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)