• Первинний сектор економіки. Гірничодобувна промисловість відрізняється винятковим розмаїттям. У країнах Північної Америки в значній кількості видобувають практично всі основні види корисних копалин, що необхідні сучасній індустрії. Зокрема, в Канаді - нікель, цинк, срібло, уран, молібден, неметалеву сировину, у США - кам’яне вугілля, нафту, природний газ, залізну руду, мідь, свинець, цинк, сірку тощо. У видобувній промисловості країн Латинської Америки велику роль відіграє нафта, зокрема в Мексиці, Венесуелі, Аргентині, Еквадорі, Колумбії, Перу. Видобуток вугілля зосереджений майже цілком у Колумбії, Бразилії, Аргентині, Чилі й Мексиці. Висока частка латиноамериканських країн у видобуванні руд чорних і кольорових металів, зокрема залізної руди у Бразилії, Мексиці, Колумбії; мідної - у Чилі; бокситів - на Ямайці тощо.

У США та Канаді склався інтенсивний агропромисловий комплекс, який включає практично всі напрямки рослинництва, зокрема тропічне землеробство і плантаційне господарство багаторічних культур. Обидві країни мають розвинене сільське господарство, є лідерами у світі за експортом харчових продуктів. Для них характерний високий рівень товарності, механізації та спеціалізації виробництва.

Сільське господарство Латинської Америки є багатоукладним. Тут панують великі приватні господарства, які звуться латифундіями (у Бразилії їх називають фазендами, в Аргентині - естансіями, у Мексиці - гасієндами). Це сучасні агровиробництва із високою часткою механізації та хімізації, з експортною продукцією (цукрова тростина, кава, какао-боби, банани, бавовна). Майже в усіх країнах провідним є рослинництво, а м’ясне тваринництво набуло поширення в Аргентині й Уругваї.

У багатьох країнах дотепер чітко простежується монокультурність сільського господарства. У сільському господарстві Бразилії, Колумбії, Гватемали, Сальвадору, Коста-Рики і Гаїті профілюючою культурою є кава, в Еквадорі, Гондурасі і Панамі - банани (мал. 142), у Домініканській Республіці - цукрова тростина, у Перу й Нікарагуа - бавовник. У багатьох країнах Південної Америки однією з головних культур є кукурудза, за виробництвом якої Бразилія й Аргентина поступаються тільки США.

Рибальство в місцевих водах почало інтенсивно розвиватися в останні десятиліття. Головними об’єктами морського промислу є оселедцеві, окуневі, тунець, скумбрія, акули, ракоподібні (креветки, лангусти), а також молюски.

• Вторинний сектор економіки. Країни Північної Америки у МПП представлені різноманітними ланками машинобудування, високорозвинутим ПЕК, хімічною промисловістю, виробництвами легкої та харчової промисловості. У США велика частина електроенергії виробляється на значних ТЕС, а в Канаді - на ГЕС. Найбільші підприємства чорної металургії розташовані у Приозер’ї. Машинобудування - найвагоміший напрямок обробної промисловості субрегіону, що відзначається високою наукоємністю. Електронне машинобудування спеціалізується на виробництві електронних компонентів, електротехніки, засобів зв’язку і різних приладів тощо.

Мал. 142. Банани (1), кукурудза (2) і кава (3) - основні агрокультури країн Латинської Америки

Мал. 143. Збирання літаків на заводі концерну Boeing у Сіетлі

Високого розвитку набуло автомобіле- та літакобудування (мал. 143). Хімічна промисловість представлена в багатьох десятках центрів. У субрегіоні особливо розвинені текстильна й шкіряно-взуттєва промисловість. Світового значення набуло виробництво цигарок і сигар.

Для Латинської Америки характерний високий ступінь концентрації промисловості в найрозвиненіших у промисловому відношенні країнах, зокрема в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Чилі, а також Венесуелі, Колумбії і Перу, на які припадає 85 % обсягів місцевої промислової продукції.

Чорна металургія, підприємства якої є в Бразилії, Мексиці, Аргентині, Колумбії, Чилі, Перу, Уругваї і Венесуелі, працює здебільшого на внутрішній ринок. Найрозвиненіша в субрегіоні кольорова металургія, яка є однією з провідних видів виробництв у Чилі, Перу й Болівії. Алюмінієва промисловість розвивається в Бразилії та Венесуелі. Із кінця XX ст. прискорився розвиток місцевого машинобудування, особливо виробництво автомобілів. Підприємства цієї сфери були створені за активної участі іноземного капіталу і випускають у Бразилії, Мексиці й Аргентині автомобілі європейських, японських і американських марок. Суднобудування розвинуте в Бразилії, Аргентині, Перу, Чилі, авіабудування - в Бразилії й Аргентині. Останніми роками помітно зросла електротехнічна й радіоелектронна промисловість, підприємства якої представлені складальними заводами, побудованими американськими та японськими компаніями в Мексиці, Бразилії, Аргентині тощо. Бурхливого розвитку зазнала хімічна промисловість (побутова хімія, добрива, пластмаси). Традиційно важливу роль продовжують відігравати харчосмакова й текстильна промисловості. До найстаріших напрямків харчової промисловості належать борошномельна і м’ясна. Практично в усіх країнах вагоме значення має кустарне виробництво.

• Третинний сектор економіки. США та Канада є найбільшими у світі постачальниками різноманітних послуг (фінансових, інформаційних, логістичних тощо) і мають найрозвиненішу невиробничу сферу й туристично-рекреаційний комплекс. Транспортна система зветься «північноамериканською» і відрізняється високим рівнем розвитку всіх видів транспорту, однак ключовими в пасажирських перевезеннях є авіаційний та автомобільний, у вантажних — спільна робота автомобільного і залізничного транспорту.

Сфера послуг динамічно розвивається в багатьох країнах Латинської Америки, але особливо у країнах Вест-Індії (за рахунок офшорної та туристичної діяльності) та найрозвинутіших країнах регіону — Бразилії, Мексиці й Аргентині (транспортно-логістичні, фінансові, телекомунікаційні, торговельні й туристичні послуги). Густота розміщення транспортної інфраструктури в регіоні залежить від розміщення населення і його економічної діяльності. Трансконтинентальні залізниці перетинають Центральну Америку, Бразилію, Болівію, Чилі й Аргентину. Головні недоліки латиноамериканських залізниць - різноколійність, низький технічний стан, украй нерівномірний розподіл по території регіону.

Мал. 144. Прохід судна через шлюз Панамського каналу

У більшості країн Карибського басейну залізниць немає зовсім. Із другої половини XX ст. розпочався бурхливий розвиток автомобільного транспорту.

Важливе значення у транспортній системі регіону належить великим трансконтинентальним шосе, зокрема Панамериканському шосе, протяжністю близько 34 тис. км, яке зв’язує країни Південної і Центральної Америки зі США. Морський транспорт домінує у зовнішніх перевезеннях вантажів, а в Карибських країнах - і пасажирів.

У регіоні є низка країн так званого «зручного прапора» (Панама, Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Беліз, Бермудські острови, Барбадос та ін.).

Одним із найважливіших транспортних водних шляхів міжнародного значення є Панамський канал на території Панами (мал. 144, 145), завдовжки 81,6 км, завширшки - 91,5 м, 3 шлюзи. Середній час проходження через канал - 7-8 год, мінімум - 4 год. Щороку каналом проходить до 18 тис. суден (середня пропускна спроможність - 48 суден на добу).

Мал. 145. Місцеположення Панамського каналу

Особливого значення для освоєння і розвитку віддалених, майже недоступних раніше районів регіону набув повітряний транспорт. Найбільші аеропорти міжнародного значення працюють у Буенос-Айресі, Сантьяго, Ріо-де-Жанейро, Каракасі, Гавані й ін.

Деякі латиноамериканські країни отримують великі прибутки від туристичної діяльності. Найбільший центр туризму - район Карибського моря, який приймає до 20 млн відвідувачів щороку. Головні центри туризму: Ямайка, Пуерто-Рико, Барбадос, Багамські Острови, Тринідад і Тобаго тощо.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте місце Америки в сучасному світовому господарстві й участі в МПП.

2. Яким із субрегіонів Америки властиве переважання напрямків первинного сектору економіки (сільського, лісового господарства, добувної промисловості)? Які країни і

за що отримали прізвисько «бананові республіки»?

3. У чому відмінність моделей розвитку нових індустріальних країн Америки й Азії? Назвіть пріоритетні напрямки спеціалізації країн НІК Америки.

4. Що таке «постіндустріалізм»? У яких сферах третинного сектору знайшли свою спеціалізацію країни «зручного прапора», «країни-офшори», «країни-готелі»?

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 18

Тема: Нанесення на контурну карту методом картодіаграми обсягу ВВП країн Північної, Центральної і Південної Америки.

Мета: закріпити поняття «макроекономічні показники розвитку економіки», «ВВП» і знання про поділ Америки на субрегіони (Північний, Південний, Центральний, Карибський); розвивати картографічні компетенції та вміння використовувати метод картодіаграм; обґрунтувати залежність обсягу ВВП від типу економіки й рівня розвитку господарства країн Америки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 19

Тема: Порівняння асортименту продукції експортооріентованих виробництв обробної промисловості країн Південної Америки та Південно-Східної Азії.

Мета: узагальнити знання про структуру вторинного сектору економіки (поділ на види вробництв обробної промисловості) й участь країн у МПП; розвивати вміння знаходити й систематизувати необхідну інформацію для характеристики експортно-імпортних зв’язків країн; порівняти товарну структуру експортооріентованих виробництв обробної промисловості країн Південної Америки та Південно-Східної Азії; проаналізувати вплив географічного положення, процесів глобалізації та рівня розвитку економіки країн, регіонів, що порівнюються, на кількість і технологічну складність експортованого асортименту продукції.

ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Моноспеціалізація країни - благо чи зло (на прикладі країн Америки).

2. «Бананові республіки»: типові ознаки, сучасний розвиток.

3. Країни Латинської Америки в полі геостратегічних інтересів США.

4. Панамериканське шосе - дорога через три Америки.

5. Туризм як чинник розвитку країн Карибського басейну.