Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки
- 3-01-2022, 12:28
- 586
10 Клас , Географія 10 клас Кобернік, Коваленко (рівень стандарту)
§ 8. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН ЄВРОПИ. ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
Особливості економіки країн Європи. Європейський регіон посідає провідні позиції у світовій економіці за розмірами промислового та сільськогосподарського виробництва, експортом товарів і послуг, золотовалютними резервами, рівнем розвитку міжнародного туризму. Водночас економіка регіону має низку особливостей.
По-перше, національні економіки високорозвинутих держав Європи перебувають на постіндустріальному етапі розвитку. Протягом кількох десятиліть планомірно скорочувалася питома вага матеріального виробництва (первинного та вторинного секторів) та зростала роль у створенні ВВП і концентрації працюючих у сфері послуг (третинному, четвертинному та п'ятому секторах). Саме останні три сектори економіки нині значною мірою зумовлюють зростання національного виробництва, динаміку інвестицій, перетворюють ряд країн Європи на провідні фінансові центри світу, осередки надання різноманітних послуг. Економічну основу регіону забезпечують національні економіки Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії, які входять до «Великої сімки».
По-друге, нині високорозвинуті держави Європи взяли курс від деіндустріалізації на реорганізацію промисловості. Світова фінансово-економічна криза 2007-2008 рр. завдала нищівного удару по ідеології постіндустріального суспільства. Сама криза була спровокована надмірним розвитком фінансового сектору з низьким рівнем прозорості. Тому з 2014 р. взято курс на європейський «промисловий ренесанс». Першочерговими завданнями у цьому напрямі є запровадження у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, перехід до енерго- та матеріалозбережувальних технологій. Уряди країн особливу увагу приділяють перебудові старих малоефективних виробництв і розвитку новітніх технологій. Зокрема, у рамках ЄС було розроблено програми з часткового зростання та реорганізації традиційних виробництв (сталеварного, синтетичних волокон, текстильного, нафтохімічного, суднобудування) та створення ряду нових. Одним з напрямів структурної політики держав Європи стало залучення прямих інвестицій закордонних компаній. Усі ці заходи називають реіндустріалізацією.
Реіндустріалізація - перехід промислового виробництва на нові технологічні основи, тобто прогресивні «високі» технології.
Процес реіндустріалізації в Європі бере початок з кінця XX ст. Він здійснюється на основі широкого впровадження у промислове виробництво мікроелектроніки, робототехніки, лазерної та оптичної техніки, інформаційних технологій, програмування, біоіндустрії, нових матеріалів, нових видів енергії, космічної техніки тощо. Уряди країн створюють сприятливі умови для закупівлі іноземних патентів і ліцензій. «Високі» технології дають змогу підвищувати продуктивність праці, забезпечувати лідерство на ринку, зменшувати собівартість виробництва та як результатусього цього - забезпечити високий рівень ВВП на душу населення. В Європі найбільший досвід реіндустріалізації мають Німеччина, Велика Британія, Франція, в яких наука та інновації є рушійною силою економічного зростання, а самі країни вважають високотехнологічними.
По-третє, найважливішою рисою сучасної Європи є зростання взаємозалежності національних економік країн регіону, зростання міжнародного руху товарів і капіталу, розвиток інтеграційних процесів, інтенсивний перехід країн від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, спрямованої на зовнішній світ. Тобто одним з найважливіших напрямів політико-економічного сучасного розвитку Європи є глибокі інтеграційні процеси в економічній, монетарній та політичній сферах.
Європейські країни з перехідною економікою перебувають на індустріальному або індустріально-аграрному етапі розвитку. На частку промисловості в структурі національного доходу цих країн припадає в середньому від 45 до 60%. У більшості країн переважає вторинний сектор економіки.
Економічний простір Європейського регіону є нерівномірним. У його просторовій організації господарства можна виокремити «центральну вісь розвитку», що тягнеться з півдня Великої Британії до півночі Італії на 1 600 км (мал. 16).
Вона займає менш ніж 1/10 площі Європи, але там сконцентровано понад 1/4 її населення, 2/3 промислового потенціалу, великі фінансові центри та світові міста. Там розташовані два європейські мегаполіси, низка великих міських агломерацій.
Унаслідок регіональної економічної інтеграції у межах «центральної осі розвитку» сформувалися «транскордонні райони» між Бельгією, Нідерландами та Німеччиною;Францієюта Німеччиною; Францією та Швейцарією; Німеччиною та Люксембургом.
1. Пригадайте основні ознаки регіональної інтеграції країн Європейського Союзу. 2. Поміркуйте, які особливості економіки країн Європи зумовлено регіональною інтеграцією. 3. Поясніть, як країни, що не входять до складу ЄС, залучені до загальноєвропейської економічної системи.
Мал. 16. Центральна вісь розвитку Європи
За політичною картою Європи назвіть країни, територією яких проходить «центральна вісь розвитку».
Добувна промисловість. Одним із складників первинного сектору економіки європейських країн є добувна промисловість. У попередні століття вона мала неабияке значення. Але наприкінці XX ст. через виснаження ресурсів й ускладнення умов їх видобування роль добувної промисловості в Європі різко знизилася. Через те нині спостерігаються суттєві диспропорції між споживанням мінеральної сировини в регіоні та власним видобуванням. При цьому відчувається гострий дефіцит окремих її видів, особливо руд кольорових металів та енергоносіїв. Потреба у близько 3/4 необхідних для виробництва корисних копалин задовольняється завдяки імпорту.
В Європі склалося кілька основних районів видобування мінеральних ресурсів, а саме Північне море. Верхня Сілезія, Скандинавія, Середземномор'я. На шельфі Північного моря ведеться розроблення природного газу та нафти. Безперечно лідирує в Європі за їх видобутком Норвегія (без урахування Росії). Окрім того, як природний газ, так і нафту в Північному морі видобуває Велика Британія, природний газ - Нідерланди.
Видобування нафти контролюють великі компанії: British Petroleum, Mobil, Occidental, Shell/Esso, Philips.
Країни Європи є великими споживачами імпортної сирої нафти. На них припадає понад 40% її світового імпорту. Нафта надходить переважно з країн Близького Сходу та Африки. Частину власної видобутої нафти експортують Велика Британія та Норвегія переважно до сусідніх європейських країн. Переважна частка імпортного природного газу в Європу надходить газопроводами з Росії.
Другим районом видобування мінеральних ресурсів в Європі є Верхня Сілезія в Польщі. Цей район відомий видобуванням кам'яного вугілля, яке залягає в зручних геологічних умовах, тому має відносно низьку собівартість. Нині Польща стала найбільшим виробником кам'яного вугілля в ЄЄ, але й вона скоротила видобуток цієї сировини майже у 1,5 раза.
Районом видобування рудних ресурсів є Скандинавія. Видобутком залізних руд вирізняється Швеція, де основний обсяг розробок зосереджено на державних підприємствах. Високоякісна шведська залізна руда експортується до інших європейських країн. Скандинавія також є районом видобування поліметалічних руд, з яких вилучають мідь на території Швеції, Фінляндії та Норвегії, нікель - на території Фінляндії, свинець та цинк - на території Швеції. Країни Європи виплавляють кольорові метали переважно на імпортній сировині з країн, що розвиваються.
Видобування алюмінієвих руд (бокситів) ведуть у корі вивітрювання в Середземноморському районі. Там цим виробництвом займаються Греція та Хорватія. В минулому значні обсяги бокситів видобували на півдні Франції, але нині французька алюмінієва промисловість переорієнтувалася на імпортну сировину.
З нерудної сировини Європа найбільш відома видобуванням калійних солей. На 1-ше місце в світі за їх видобутком вийшла Білорусь. Також розвинуто це виробництво в Німеччині. Видобуванням білого мармуру відома Італія; каоліну (білої глини) - Німеччина; графіту - Чехія, Австрія.
Сільське господарство. Незважаючи на різну якість земельних ресурсів та особливості природних умов, в Європі сформувалося високоінтенсивне сільське господарство. Відбулася «друга зелена революція», яка крім механізації та хімізації виробництва передбачила широке використання електроніки, біотехнології та застосування біологічних методів боротьби зі шкідниками.
Існують серйозні відмінності між країнами щодо рівня зайнятості в сільському господарстві. Наприклад, у Великій Британії цей показник становить лише 1,4%, у Португалії - 19%, в Румунії - 42%. Європейські країни не лише цілком забезпечують себе продовольством, а й експортують продукцію рослинництва та тваринництва. У рослинництві Європи переважають овочівництво, садівництво, виноградарство, а в ряді країн - зернове та цукробурякове виробництва. У тваринництві найбільш розвинуто молочне скотарство.
Мал. 17. Ферма в Австрії
Через природні умови виникла зональна спеціалізація сільського господарства Європейського регіону. Розрізняють п’ять зональних типів сільського господарства, кожний з яких має свою спеціалізацію: північноєвропейський, середньоєвропейський, південноєвропейський, балканський та східноєвропейський. У перших двох переважає тваринництво, у трьох останніх - рослинництво.
Для північноєвропейського типу характерне переважання молочного скотарства та вирощування кормових культур. Із зернових там культивують невибагливі до ґрунтів і тепла жито та овес, з бульбоплідних - картоплю.
Середньоєвропейський тип характеризується провідним розвитком молочно-м'ясного скотарства, свинарства та птахівництва (мал. 17). Кормовою базою для них є кормові культури. Із зернових вирощують пшеницю та ячмінь; з технічних - цукровий буряк, льон-довгунець, ріпак, тютюн; з бульбоплідних - картоплю.
Південноєвропейський тип сільського господарства спеціалізується на культивуванні субтропічних рослин: оливок, інжиру, цитрусових, мигдалю, винограду, овочів, тютюну, на зрошенні - бавовнику. Із зернових основними є пшениця та кукурудза. Лідирують у світі за вирощуванням винограду Італія, оливок - Іспанія. Тваринництво є менш розвинутим. Воно представлене переважно розведенням овець та кіз.
Для балканського типу основними є зернові культури - пшениця та кукурудза. Серед технічних переважають соняшник, тютюн, ефіроолійні культури (зокрема, олійна троянда). Вирощують багато винограду, овочів, фруктів. У тваринництві представлено молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство.
Східноєвропейський тип сільського господарства розвивався в особливих економічнихумовах. Там існували колгоспи, радгоспи. Чітко вираженої спеціалізації країни не мають. Культивують зернові культури, овочі, тютюн, фрукти, виноград.
Лісове господарство. На Європу припадає 1/4 площ лісів земної кулі. Ліси вкривають 44% регіону. Майже 80% лісів Європи припадають на Росію. Найбільшою лісистістю території вирізняється Фінляндія: ліси вкривають 76% її території. На більшій частині Європейського регіону 80 - 90% лісів доступні для заготівлі. Площа лісів у Північній та Західній Європі зростає. За останні 15 років було відновлено 13 млн гектарів лісу, що дорівнює площі Греції. Натомість у Східній Європі показник лісистості удвічі нижчий за середньоєвропейський. Там через надмірну експлуатацію площа лісів неухильно скорочується.
Лише 26% європейських лісів вважаються природними. Без урахування Росії цей показник є значно меншим - 5%. Приблизно 4% лісів є штучними, а решта (три чверті) порушено в результаті діяльності людини й вважаються напівприродними. У половині країн Європи переважає державна (суспільна) форма
Знаючи особливості природних умов різних частин Європи, наведіть приклади країн з різними типами сільського господарства. До якого типу найближче за все сільське господарство України?
Обчисліть середню ресурсозабезпеченість Європи лісовими ресурсами, якщо під лісом зайнято 1 млрд гектарів, а населення Європи становить 742 млн осіб. власності на ліс, а решта - приватна. Скандинавія та європейська північ Росії є основними районами лісозаготівлі. З цих територій деревина експортується до лісодефіцитних країн. Велике значення має лісозаготівля в гірських лісах Альп (Австрія, Швейцарія, Словенія) та Карпат (Україна, Румунія).
Мал. 18. Лісове господарство в Швеції
Лісове господарство Скандинавських країн є взірцем дбайливого ставлення до природи (мал. 18). Воно враховує екологічні, господарчі та соціальні аспекти.
1. Які характерні особливості економіки країн Європи? 2. Поясніть поняття «постіндустріальне суспільство», «реіндустріалізація», «регіональна інтеграція». 3. Назвіть основні райони видобування мінеральних ресурсів у Європі. Поясніть, чому зменшилося значення добувної промисловості в європейській економіці. 4. Обґрунтуйте особливості спеціалізації сільського господарства різних субрегіонів Європи. 5. Які основні завдання лісового господарства? 6*. Поміркуйте, яким досвідом Скандинавських країн може скористатися Україна для подальшого розвитку лісового господарства.
Коментарі (0)