Бразилія - однонаціональна країна. Понад 95% її населення становлять бразильці - нація, яка склалася з представників різних людських рас.

Нині понад половину бразильців - білі, майже 40% - мулати, близько 6% - темношкірі. Корінні індіанські народи проживають у західній частині країни.

Є в країні півмільйонна українська діаспора. 96,5% з українців уже народилися у Бразилії і проживають переважно в сільській місцевості на південному сході країни у штаті Парана.

Країна достатньо забезпечена трудовими ресурсами. 8,8 потенційно працездатних осіб припадає на 1 пенсіонера. Рівень письменності дорослого населення становить 92,6%.

Основна частина населення належить до середнього класу, а рівень бідності надзвичайно високий: за межею бідності перебуває 21,4% населення, в т. ч. 4% - поза межею крайньої бідності.

Нерівність прибутків є основною причиною високого рівня злочинності в країні.

Рівень безробіття становить 6,4% працездатного населення.

Система розселення. Країна має низький показник середньої густоти населення - 24,5 осіб/км2. Територія заселена нерівномірно: майже половина населення займає близько 7% території. Понад 30% населення проживає у вузькій смузі Атлантичного узбережжя завширшки до 100 км, а найбільшої концентрації досягає на південному сході. В Амазонії ж густота населення знижується до 1 особи/км2.

Бразилія має надзвичайно високий рівень урбанізації - 85,4%. Через великі темпи урбанізації більшість міського населення не має роботи та елементарних умов для існування. Околиці великих міст перетворюються на квартали нетрів - фавели, в яких живуть найбідніші верстви населення. Це квартали, де лютують злочинність та інфекційні хвороби. Уряд країни прикладає багато зусиль для підвищення їхнього рівня життя.

У Бразилії 17 міст-мільйонерів. До них належать Сан-Паулу (11,9 млн осіб) та Ріо-де-Жанейро (6,5 млн осіб). Ці міста віднесено до категорії світових міст.

Містами-мільйонерами зокрема є: Сальвадор (2,9 млн осіб), Бразиліа (2,9 млн осіб), Форталеза (2,6 млн осіб), Белу-Орізонті (2,5 млн осіб), Манаус (2 млн осіб) та ін. Навколо міст сформувалися міські агломерації. Найбільші з них розміщуються на південному сході країни: Сан-Паулу (20,9 млн осіб),

Ріо-де-Жанейро (11,9 млн осіб) та Белу-Орізонті (4,7 млн осіб).

Особливості структури економіки країни, що розвивається. Бразилія - індустріально-аграрна країна, яка завдяки передовим технологіям, іноземним інвестиціям і кредитам високорозвинутих країн досягла значних успіхів у створенні сучасного промислового виробництва. Вона перетворилася з аграрної на нову індустріальну країну. Нині понад половину ВВП країни припадає на сферу послуг (мал. 161). Однак у країні помітний значний розрив між прибутками найбагатших і найбідніших верств населення.

Мал. 161. Значення секторів економіки Бразилії, 2016 р.

Майже всі провідні промислові виробництва концентруються у «великій трійці» міст: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Белу-Орізонті.

Видобування мінеральних ресурсів. У первинному секторі бразильської економіки особливе місце посідає видобувна промисловість. У Бразилії видобувають понад 40 видів корисних копалин. Найзначнішими є залізні та марганцеві руди. За видобутком залізних руд країна поступається лише Австралії. Близько 90% товарних залізних руд видобувається найбільшою гірничорудною компанією Vale. Приблизно 80% видобутої руди експортується. Бразилія посідає 3-тє місце (після Австрії та Китаю) за видобутком бокситів. Для потреб внутрішнього ринку видобувають нікелеві, мідні, цинкові руди, золото. Бразилія є постачальником на світовий ринок стратегічної сировини: вольфраму, ніобію, танталу, цирконію, слюди. Зростає видобуток радіоактивних матеріалів, що містять уран, торій, монацитові піски. Видобуваються алмази, золото, коштовне каміння.

Спеціалізація сільського господарства. Сільське господарство має яскраво виражену експортну спрямованість. Аграрні відносини Бразилії мають певні особливості. Зокрема, 80% працюючих на селі не мають власної землі. Існують великі землеволодіння - латифундії. Ними володіють 1,5% власників, у руках яких сконцентровано майже половину земель. Вони здають землю в оренду. Займатися сільським господарством здатний далеко не кожний селянин через високу орендну плату за землю. Провідна роль у вирощуванні експортних культур належить плантаціям. Близько половини зайнятих на плантаціях робітників не одержують зарплати. Існують також іноземні землеволодіння, особливо на Південному Сході країни. Поряд з великими поширені дрібні землеволодіння - мініфундії. Вони становлять основну масу господарств, у яких вирощуються споживчі продовольчі культури. Через несправедливий розподіл земель виникають конфлікти між владою та селянством.

У виробничій структурі сільського господарства переважає рослинництво. На нього припадає близько 60% вартості сільськогосподарської продукції країни.

Рослинництво в Бразилії здатне задовольняти потреби населення в основних харчових продуктах, окрім пшениці (60 % її країна імпортує). За обсягом аграрного експорту країна поступається лише США та Франції. У структурі посівних площ домінують продовольчі культури: кукурудза, рис, пшениця, коричнева квасоля, маніок. Головна зернова культура - кукурудза. П'ять основних експортних культур - кава, какао-боби, бавовник, цукрова тростина та соя - охоплюють понад 30% посівних площ і становлять понад 35% вартості продукції рослинництва. Головна експортна культура Бразилії - кава. За її виробництвом країна посідає 1-ше місце в світі й забезпечує 25% світового виробництва. За виробництвом какао-бобів, цукрової тростини та сої Бразилія посідає 2-ге місце в світі. Бразилія відома значним збором бананів та апельсинів.

На тваринництво припадає близько 40% вартості сільськогосподарської продукції. У ньому переважає м'ясний напрям розвитку. Провідні виробництва - розведення великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз. За поголів'ям великої рогатої худоби Бразилія поступається лише Індії. На півдні Бразилії розвивається вівчарство м'ясо-вовняного напряму.

Лісове господарство. Дві третини лісів Бразилії перебувають у державній або муніципальній власності. Понад 90% їх розташовано в долині Амазонки. Основною функцією лісів в країні є екологічна: це ґрунто- та водозахисні ліси, заповідники, парки (національні, штатів), державні та приватні заказники. За обсягом заготівлі деревини Бразилія посідає 4-те місце в світі та 2-ге (після США) в Америці.

Найбільше значення у лісовому господарстві Бразилії мають збирання латексу дикоростучих каучуконосів (гевеї) у лісах Амазонії, бразильських горіхів, карнаубського воску, плодів пальми та олійного дерева (північний схід), парагвайського чаю та заготівля деревини хвойних порід (південь).

Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. За виробництвом багатьох видів промислової продукції Бразилія входить до топ-10 країн світу. Країна володіє значним промисловим потенціалом. Його основу становлять металургія та машинобудування. У 80-х роках XX ст. у країні виник ряд наукомістких виробництв: радіотехніка, мікроелектроніка, біотехнологія, аерокосмічна промисловість. Традиційно важливими залишаються текстильна та харчова промисловість. Важливе значення має електроенергетика. За загальним виробництвом електроенергії Бразилія посідає 8-ме місце в світі й 3-тє в Америці (після США і Канади). Провідними є гідроелектростанції, на які припадає 89 % всієї виробленої енергії. В країні працює 7 найпотужніших ГЕС планети.

Металургія. Розвиток чорної металургії у Бразилії зумовлений наявністю власних високоякісних залізних і марганцевих руд, а також привізного коксівного вугілля. Металургійні комбінати збудовано на сході країни з орієнтуванням на сировинний чинник у містах Волта-Редонда та Ріо-де-Жанейро. У місті Ітабіра працює завод з виробництва спеціальних сталей. За виробництвом сталі у 2017 р. країна посіла 9-те місце в світі, а в Америці поступається лише США. Понад 45% виплавленої в країні сталі експортується. Низька собівартість бразильської сталі зумовлена наявністю власної високоякісної сировини, дешевою робочою силою та енергоресурсами. Водночас великим внутрішнім споживачем вітчизняної сталі є машинобудування. Для розвитку бразильської чорної металургії залучено інвестиції з Німеччини, США, Японії, Китаю.

Швидкими темпами в Бразилії розвивається кольорова металургія. її головним напрямом є виплавка алюмінію. Його виробництво, зорієнтоване на енергетичний чинник, розвивається на сході країни (Белен). Це виробництво контролюють іноземні компанії. Крім того, зростає випуск із власної сировини олова, цинкового концентрату та рафінованого цинку. Всередині країни споживається до 80% виплавлених кольорових металів. Решта експортується переважно в Перу та Аргентину.

Машинобудування. Найбільш розвинутим промисловим виробництвом Бразилії є машинобудування. На нього припадає понад 30%усього виробництва промисловості країни. Пріоритетними напрямами економічної стратегії країни стали автомобіле-, судно- та літакобудування, точне машинобудування з широким залученням капіталу західних країн, Японії та Республіки Кореї. Важливе значення має виробництво сільськогосподарських машин і тракторів. Бразилія - великий виробник та експортер зброї.

Країна є однією з провідних у світі за кількістю випущених автотранспортних засобів. Бразилія, посідаючи 9-те місце за цим показником (2017 р.), випереджає такі високорозвинуті країни, як Франція, Велика Британія та Італія. Із загальної кількості складених автомобілів 82% припадає на легкові, решта - на вантажні та автобуси. Центрами автомобілебудування є Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро.

Першим автомобілем, що його склали у Бразилії ще у 1925 р., був французький Chevrolet. Першу власну марку автомобіля (Romi-lsetta) було випущено через 30 років. Водночас почали в країні з'являтися дочірні автоскладальні підприємства американських (Ford, Chrysler), японських (Toyota), німецьких (Volkswagen), французьких (Simca), а згодом італійських (Fiat) автомобільних компаній, які випускали бразильські модифікації світових автомобільних брендів.

Мал. 162. Автомобіль Troller Pantanal

Держава проводить політику протекціонізму щодо вітчизняних автовиробників, підтримуючи високий рівень митних податків на автомобілі. Це робить невигідним імпорт готових автомобілів і стимулює виробництво власних марок. Нині найуспішнішим бразильським автовиробником є компанія Troller (мал. 162), продукція якої реалізується у країнах Південної Америки та Африки. Працюють національні автовиробники Agrole, ТАС, залучаючи інвестиції від основних світових автовиробників. Новим напрямом є випуск автомобілів Flex-Fuel, адаптованих до роботи на екологічно чистому спиртовому паливі - біоетанолі, що його добувають під час переробки цукрової тростини. Нині майже 90% автопарку країни працює на цьому виді палива.

Суднобудування Бразилії спеціалізується в основному на виробництві балкерів (суден для перевезення залізних руд), нафторудовозів і танкерів і перебуває під контролем капіталу Японії. Крім суднобудівної промисловості у Бразилії добре розвинуто судноремонт, за масштабами якого країна займає 1-ше місце в Америці. Ріо-де-Жанейро є найбільшим центром суднобудування та судноремонту.

У Сан-Паулу активно розвивається літакобудування. В країні налагоджено випуск пасажирських, сільськогосподарських, військових та військово-транспортних літаків.

В останні десятиліття в Бразилії зросло верстатобудування, в якому переважає капітал Німеччини, Італії, Франції, США. Освоєння нових технологій дало змогу випускати найсучасніші засоби виробництва, в т. ч. верстати з числовим програмовим управлінням. Одним із пріоритетних напрямів розвитку є точне машинобудування із центром у м. Кампінас. За випуском міні- та мікрокомп'ютерів Бразилія поступається лише США, Японії та Німеччині.

Текстильна промисловість. У Бразилії традиційно важливе значення має виробництво тканин. Якщо раніше Бразилія як сировину використовувала переважно власний бавовник, то нині близько 80% завозять з-за кордону. Головним виробником бавовняних тканин є штат Парана. Останнім часом набуває розвитку виробництво тканин зі штучного (віскоза) та синтетичного (поліестер, нейлон) волокна. Близько половини текстильної продукції дають підприємства Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро.

Харчова промисловість. У виробництві харчових продуктів і напоїв переважає національний приватний капітал. Традиційними для Бразилії є виробництва цукру з тростини, м'ясних консервів і мороженого м'яса, тютюнових виробів. Країна є лідером за виробництвом та експортом консервованого та замороженого апельсинового соку та другою в світі за експертом переробленого м'яса птиці.

Особливості розвитку третинного сектору. Бразилія має різноманітну сферу послуг, що розвивається найбільш динамічно.

Розвивається фінансова діяльність. Активно реформується бразильська банківська сфера. Вона забезпечує місцеві підприємства широким спектром послуг та привертає численних іноземних інвесторів, зокрема фінансові фірми США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро піддаються значній консолідації. Банківська система Бразилії досить концентрована: на 10 найбільших банків припадає понад 70% активів, депозитів і кредитів. Нині в Бразилії функціонує близько 180 приватних комерційних банків, включаючи банки широкого спектра діяльності. Окрім них існує близько 30 комерційних урядових банків розвитку і банків громадських заощаджень, а також банків видачі позик установам, 20 інвестиційних банків та багато інших фінансових установ. Banco do Brasil SA - найстаріший бразильський банк зі штаб-квартирою в столиці. Він контролюється державою.

Мал. 163. Домінуючі складники економіки Бразилії

Швидко розвивається система освіти. До першої половини XX ст. у Бразилії не було якісної системи освіти. Нині системою фундаментальної та середньої освіти охоплена більшість населення. Розвивається вища освіта. Університет Сан-Паулу входить до топ-200 найкращих вишів світу.

Міжнародний туризм є одним з ключових напрямів бразильської сфери послуг, що почав швидко зростати лише з початку XXI ст. Нині він став однією з основних статей прибутку країни. Країна пропонує для туристів різноманітні види відпочинку. Найбільш популярним є екологічний туризм, головними районами якого є дощові ліси Амазонії та водоспад Іґуасу. Всесвітньо відомі океанічні пляжі Копакабана, Іпанема, Лебанон. Культурним та історичним туризмом славиться штат Мінас-Жерайс. Осередками ділового туризму є Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро та Порту-Алегрі. Величезні маси туристів приваблює всесвітньо відомий карнавал у Ріо-де-Жанейро.

У країні добре розвинуто громадське харчування, готельне господарство, послуги з проведення міжнародних зустрічей та перемовин, індустрія розваг та ін. Активно розвивається транспорт. Однак більшість транспортних магістралей пролягає лише східними прибережними районами країни. Головним видом транспорту Бразилії є автомобільний. За протяжністю автошляхів країна посідає 4-те місце у світі, а в Америці поступається лише США. Але доріг з твердим покриттям у країні лише 1/10. Велике значення для освоєння Амазонії має побудоване в останні десятиліття Трансамазонське шосе (мал. 164). Магістраль є однією з найдовших доріг Бразилії. Вона мала не лише з'єднати східне узбережжя країни з Амазонією, а й сполучити Перу та Еквадор з північно-східними регіонами Бразилії.

Важливе значення мають водні види транспорту. До категорії найбільших морських портів світу належать Сан-Луїс, Тубаран, Сантус, Ріо-де-Жанейро, Сан-Себастьян. Судноплавними річками є Амазонка та деякі її притоки, Сан-Франсіску. Роль залізничного транспорту є значно меншою. Широко розвинуто повітряне сполучення між 150 містами країни. В країні - понад 4200 аеропортів, лише найбільших - 29. Серед них Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Бразиліа, Ресіфі.

Характерні риси просторової організації господарства. У зв'язку з природними чинниками у просторовій організації господарства Бразилії спостерігаються значні диспропорції. Майже всі господарські об'єкти концентруються у Південно-Східному та Південному регіонах країни. Ці території мають соціально-економічні стандарти на рівні найбільш розвинутих країн світу. Найбільша територіальна концентрація промисловості характерна для штату Сан-Паулу. Він займає близько 3% площі країни, а виробляє понад 60% усієї промислової продукції. Сан-Паулу нерідко називають локомотивом, що тягне всю економіку Бразилії.

Мал. 164. Трансамазонське шосе

Відшукайте на карті Бразилії зазначені регіони. Поясніть причини неоднорідності їх спеціалізації та рівнів розвитку.