Відомий англійський історик і соціолог, один із розробників концепції циклічного культурно-цивілізаційного розвитку людства А. Тойнбі в 12-томній праці «Дослідження історії» (мал. 13) простежив історичний коловорот у розвитку локальних культур. Узагальнюючи результати свого дослідження, він запропонував виділяти 21 цивілізацію і надав їм докладний опис. Доля цивілізацій неоднакова: деякі залишилися у вигляді археологічних реліктів (шумерська, ассирійська, вавилонська, юкатанська тощо), інші існують донині:

1) західноєвропейська - у католицькій, протестантській, лютеранській формах у країнах Західної Європи, США, Австралії;

2) православно-християнська - Південна і Східна Європа;

3) арабо-мусульманська - зосереджена в аридній (сухій) зоні, що проходить по діагоналі через Північну Африку й Західну і Центральну Азію, тобто від Атлантичного океану до Великого китайського муру;

4) юдейська — об’єднує євреїв по всьому світу із центром навколо Єрусалима;

5) індійська — суспільство в тропічній Індії;

6) далекосхідна - включає народи Китаю, Кореї, Японії тощо.

Чіткі межі цивілізацій визначити практично неможливо. З плином часу люди можуть змінювати свою ідентичність, оскільки культури народів взаємодіють і змішуються, зазнаючи впливу ефектів ідентифікації, імітації й асиміляції.

Мал. 13. Арнольд Джозеф Тойнбі (1889-1975)

• Цивілізаційний підхід у вивченні країн і регіонів. У сучасній науці існують два підходи до розуміння суспільного розвитку - формаційний і цивілізаційний. Формаційний підхід (засновники К. Маркс і Ф. Енгельс) базується на тому, що людство у своєму економічному розвитку проходить п’ять основних стадій - формацій (первісну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і комуністичну). Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається шляхом соціальної революції. Такий підхід до розвитку суспільства був панівним в ідеології СРСР упродовж майже 80 років.

Нині великої популярності набуває цивілізаційний підхід до розуміння віх розвитку суспільства, згідно з яким цивілізація розглядається як цілісна суспільна система, що поєднує в собі різні елементи (релігію, культуру, економічну, політичну і соціальну організацію тощо), які узгоджені один з одним і тісно взаємопов’язані. Кожний елемент цієї системи несе на собі відбиток своєрідності певної цивілізації.

Основними характеристиками цивілізаційного підходу є такі:

1) урахування специфіки країн і регіонів завдяки пізнанню історії суспільства;

2) розуміння цілісності та єдності людської історії, що сприяє широкому використанню порівняльно-історичних методів дослідження країн (історія країни, народу, регіону розглядається не сама по собі, а порівняно з історією інших країн, народів, регіонів);

3) виокремлення певних критеріїв розвитку цивілізації для оцінювання рівня досягнень тих чи тих країн, народів, регіонів, їхнього внеску в розвиток світової цивілізації.

За наших часів у цивілізаційному підході переважає так званий технологічний напрям, за яким тип розвитку держави пов’язується зі стадією науково-технічного прогресу (НТП) й індексом людського розвитку (ІЛР), що визначається рівнем і якістю споживання і надання послуг, якому відповідає певна держава. Однією з найпоширеніших і характерних для цього напряму є «теорія стадій економічного зростання» американського соціолога і політичного діяча В. Ростоу (мал. 14), згідно з якою все суспільство за економічним розвитком початково було віднесено до трьох стадій зростання, а потім їхня кількість збільшилася до п’яти (критерії — рівень розвитку техніки, структура господарства, частка накопичення в національному доході, структура споживання й ін.):

1) традиційне суспільство (людство до XVII ст.);

2) стадія зростання - суспільство в перехідному стані, створюються передумови для підйому;

3) стадія підйому - суспільство переживає процес зрушень (країни подолали історично різні відтинки часу);

4) стадія руху до зрілості, або «індустріальне суспільство»;

5) суспільство, що досягло високого рівня споживання.

Відповідно до цієї концепції саме на п’ятій стадії виникає суспільство, яке можна назвати державою «загального благоденства» (США, Норвегія, Японія, Швейцарія тощо).

У 1971 р. у праці «Політика і стадії росту» В. Ростоу додав шосту стадію зростання: пошук якості життя, коли на перший план висувається духовний розвиток людини.

Мал. 14. Волт Вітмен Ростоу (1916-2003)

Таким чином, цивілізаційний підхід зорієнтований на пізнання минулого через певні форми діяльності людини: трудову, політичну, соціальну. Людина за такого підходу перебуває в центрі вивчення минулого і теперішнього суспільства як істинно творча і конкретна особа, а не класово уособлений індивід.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення понятно «цивілізація».

2 За якими принципами й ознаками виділяють типи цивілізацій?

3. У чому полягає сутність цивілізаційного підходу до вивчення країн і регіонів світу? У чому принципова відмінність цивілізаційного і формаційного підходів?

ДОСЛІДЖЕННЯ

Тема: Основні відмінності цивілізаційних настанов «Заходу» і «Сходу»

Мета: закріпити зміст поняття «цивілізація»; визначити на карті ареали поширення основних сучасних цивілізацій; ознайомитися з положеннями концепції «зіткнення цивілізацій» Самюеля Гантінгтона (американського політолога, 1993 р.) і визначити підґрунтя розмежування сучасного світу на Західну і Східну цивілізації; розглянути складові локальної цивілізації Заходу і Сходу; з’ясувати відмінності типів світогляду, культурних принципів і особливостей впливу сучасних глобалізаційних процесів на цивілізації Заходу і Сходу; пояснити тезу С. Гантінгтона «якщо XX ст. було століттям зіткнення ідеологій, то XXI ст. стане століттям зіткнення цивілізацій або релігій»; оцінити важливість цивілізаційного підходу до вивчення країн.