• Демографічна ситуація у Європі. Країни Європи характеризуються несприятливою демографічною ситуацією, якій властива низька народжуваність, висока смертність (унаслідок значних темпів старіння) та низький природний приріст. Майже всі європейські країни (окрім Албанії) належать до першого типу відтворення населення, а в ряді країн навіть спостерігається природне скорочення населення - депопуляція (табл. 3).

Таблиця 3. Природний приріст у деяких країнах Європи (на 2017 р.)

Таблиця 4. Очікувана тривалість життя у деяких країнах Європи (на 2017 р.)

У Європі одна з найвищих у світі тривалість життя (табл. 4), зокрема, в Ісландії - 85,4 року (жінки) і 80,9 року (чоловіки), у Швейцарії - 85,1 року (жінки) і 80,3 року (чоловіки). Найменшу тривалість життя зафіксовано у Молдові (жінки - 75,1 року, чоловіки - 67,1 року) і Росії (жінки - 77,7 року, чоловіки - 65,3 року). У віковій структурі постійно знижується частка дітей і зростає - літніх людей.

Європейські країни активно проводять демографічну політику, що спрямована на підвищення народжуваності, однак вона не досягає бажаних результатів. У більшості з них здійснюється цілий комплекс заходів з метою підвищення рівня народжуваності (надаються великі грошові виплати, різні пільги), однак ці демографічні заходи не змогли поліпшити демографічний стан у європейських країнах. Проблему дещо допомагають вирішити іммігранти з мусульманських країн, для яких традиційна висока народжуваність.

• Етнічний і релігійний склад населення. Сучасний етнічний склад населення Європи сформувався внаслідок тривалого історичного процесу і взаємодії багатьох народів та етносів. Загалом нині в регіоні налічують понад 90 різних народів, серед яких найчисленнішими є 30 (росіяни, німці, французи, британці, італійці, українці, іспанці, поляки тощо).

Мал. 29. Розподіл мусульманського населення у Євросоюзі

Після Другої світової війни етнічний склад європейського населення урізноманітнився через посилення міграційних потоків із країн «третього світу» (колишніх колоній). Мільйони арабів, азіатів, латиноамериканців та африканців прямували, здебільшого нелегально, до Європи. Багато іммігрантів не лише прижилися в Німеччині, Франції, Великій Британії, Скандинавських країнах, а й отримали в них офіційне громадянство (мал. 29). Нова хвиля масового міграційного напливу розпочалася з 2015 р., коли в Європу ринули потоки біженців з країн Північної Африки (Алжиру, Лівії, Єгипту) та Близького Сходу (Сирії, Іраку, Ємену). За даними незалежних агенцій, тільки за 2016 р. до Європи прибуло 1,82 млн мігрантів, а за 2016 р. - 188 тис. Українська діаспора нині дуже значна у Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Іспанії, Італії тощо.

Можна виділити такі види європейських держав за національним складом:

- однонаціональні (основна народність становить понад 90 %);

- з різким переважанням однієї нації, за наявності численних національних меншин (Велика Британія, Німеччина, Франція, Іспанія, Фінляндія, Румунія та ін.);

- двонаціональні (Бельгія - валлони і фламандці);

- багатонаціональні (Росія, Швейцарія).

Більшість держав однонаціональні, національні меншини є у Франції (корсиканці, фламандці), ФРН (турки, італійці, греки), Великій Британії (шотландці, ірландці, валлійці), Швейцарії, Фінляндії (6 % шведів), Латвії, Україні, Білорусі (росіяни), Угорщині (роми), Чехії (словаки), Болгарії (турки) тощо. Найбільш багатонаціональною країною є Росія, на території якої мешкають понад 200 національностей.

Майже в усіх європейських країнах панівною релігією є християнство, яке зародилося у І-ІІ ст. у Східному Середземномор’ї, а в 1054 р. розкололося на католицьку і православну гілки. Нині ж католицизм особливо поширений в Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Ірландії, Бельгії, Австрії, Польщі, Чехії, Угорщині, Словаччині, а також у карликових державах Європи (Мальта, Люксембург, Монако, Ліхтенштейн, Сан-Марино, Андорра). У Швейцарії на католиків припадає 52 % вірян. Протестантизм у різних його проявах панує нині в Норвегії, Швеції, Данії, Ісландії, Фінляндії, північній частині Німеччини (лютеранство), Нідерландах і Великій Британії (англіканство). Православ’я здавна поширене в Греції, Росії, Україні, Білорусі, Болгарії, Румунії, Сербії тощо. Іслам принесли на Балкани турки-османи в XIV-XVст., і донині його дотримуються албанці, боснійці, частина болгар і численні мігранти з Близького Сходу та Північної Африки. Іудаїзм поширений там, де є віруючі євреї.

• Розселення населення. Світові міста у Європі Європа - найзаселеніша частина світу, однак густота населення неоднорідна (мал. 30). Так, слабозаселені Фенноскандія у Фінляндії та північні території Росії, найменшу густоту населення мають Ісландія (3,3 особи/км2), Росія (8,5 особи/км2) і Норвегія (13,1 особи/км2). І навпаки, дуже густо заселена смуга, що тягнеться від Південно-Східної Англії, через Бельгію і Нідерланди, долиною Рейну і доходить до річки По в Італії. Особливо густо заселені Монако (18 700 осіб/км2), Мальта (1432 особи/км2), Сан-Марино (516 осіб/км2), Нідерланди (414 осіб/км2) і Бельгія (341 особа/км2).

У Європі переважає міське населення, на яке припадає нині понад 77 %, найурбанізованішими країнами стали Монако (100 %), Бельгія (98 %), Мальта (96%), Ісландія (94%), Нідерланди (92 %), Люксембург (91 %), Велика Британія (83 %) тощо, мінімальних значень частка міського населення набула в Ліхтенштейні (14 %), Боснії і Герцеговині (40 %), Молдові (45 %) й Албанії (59 %). У Європі налічується понад 35 міст-мільйонерів, причому серед них переважають міста з населенням, яке ненабагато перевищує 1 млн осіб. Одночасно тут значно поширена така форма міського розселення, як міська агломерація. Зливаючись, ці агломерації утворюють цілі смуги міського населення. У Європі сформувалися кілька великих міських агломерацій та кілька гігантських мегалополісів (табл. 5).

Мал. 30. Густота населення у Європі (осіб/км2)

Таблиця 5. Мегалополіси і найбільші агломерації у Європі

Серед тенденцій сучасного розселення у Європі найважливішими є такі:

Європа є дуже важливим центром політичного, економічного та культурного впливу у світі. Тут сформувалися так звані глобальні (світові) міста, які відчутно впливають на глобальні справи, використовуючи для цього економічні, соціальні, культурні та політичні засоби. Світове місто характеризується цілим рядом ознак, серед яких: велика чисельність населення, зосередження штаб-квартир найбільших ТНК, міжнародних економічних і геополітичних організацій, є світовим фінансовим центром, має високорозвинуту сферу ділових послуг. До таких міст належать 50 найбільших населених пунктів тридцяти країн Європи, переважно столиці: наприклад, у Великій Британії - 7 (Лондон, Манчестер, Бірмінгем, Глазго, Брістоль, Единбург, Лідс), у ФРН - 7 (Берлін, Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Дюссельдорф, Гамбург, Штутгарт, Кельн), у Швейцарії - 2 (Цюрих, Женева), в Україні - 1 (Київ).

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Назвіть риси природних умов Європи. Наскільки контрастною для життєдіяльності суспільства є природа регіону?

2. У чому полягають особливості забезпеченості та поширення за субрегіонами Європи природних ресурсів різних типів?

3. Яка демографічна ситуація склалася у Європі на поч. XXI ст? Яку роль в її формуванні відіграють природний і механічний рухи населення?

4. Охарактеризуйте сучасну структуру населення Європи.

5. Перелічіть ознаки урбанізації і розселення населення в регіоні. Доведіть, що більшість тенденцій властива міському населенню Європи.

6. Що означає термін «світове місто»? Чи будь-яке місто може отримати статус світового?