Мал. 199. Географія прямих іноземних інвестицій в економіку України

Пряма інвестиція - категорія міжнародної інвестиційної діяльності, яка відображає прагнення резидента однієї країни здійснювати контроль або істотний вплив на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни.

Інвестиція є прямою, якщо капітал вкладника становить не менш ніж 10% вартості статутного капіталу підприємства або вкладник має не менш ніж 10% голосів в управлінні підприємства.

Важливим є залучення капіталу великих транснаціональних корпорацій (ТНК). Для залучення іноземних інвестицій важливо створення певної правової бази всередині країни, яка гарантує права й інтереси інвесторів. Сприяють притоку іноземного капіталу політична та соціальна стабільність в країні.

У географічному аспекті більша частина прямих іноземних інвестицій в економіку України надходить із країн Європи та Азії (мал. 199). Найбільше - з Німеччини, Нідерландів та Австрії та Кіпру. Більша частина інвестицій вкладається у переробну промисловість, фінансову та страхову діяльність.

Науково-технічне співробітництво. В економічних зв'язках України із зарубіжними країнами використовується науково-технічне співробітництво. До нього належать торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом (ноу-хау) та інші. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню новітніх технічних досягнень і здійснюється в кількох формах: матеріальній, тобто обміну продукцією, насамперед наукомісткою, створеною за новітніми технологіями; та нематеріальній - у формі креслень, формул, обміну інформацією, літературою та ін.

На світовому ринку виділяються 7 провідних країн-технологічних лідерів: США, Японія, Фінляндія, Швеція, Великобританія, Німеччина та Республіка Корея, що контролюють 80% ринку наукомісткої продукції. У той час, як у високорозвинутих країнах 70-85% ВВП формується завдяки високотехнологічним виробництвам, в Україні ця частка становить менш ніж 6%. За рівнем інновацій Україна на 81-му місці в світі.

Великі ТНК в Україні. За даними ООН, у світі існує понад 65 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. зарубіжних компаній по всьому світу, у яких задіяно понад 74 млн осіб. При цьому на території промислово розвинутих держав розміщується понад 80% материнських компаній і близько 33% дочірніх; у країнах, що розвиваються, - відповідно 19,5 і майже 50%; у країнах з перехідною економікою - приблизно 0,5 і 17%. Експансія ТНК є одним із феноменів нашого часу. Саме ТНК фактично вирішують питання нового економічного й політичного переділу світу.

Одним з чинників залучення в Україну іноземних інвестицій є стимулювання діяльності ТНК. До списку глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку, можна віднести Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, Hewlett-Packard, BritishAmerican Tobacco та деякі інші ТНК. Найглибше проникнення в економіку України здійснили ТНК країн Європейського Союзу та США. Для них найбільш привабливими є виробництво харчових продуктів та напоїв, торгівля, фінансова сфера, машинобудування, транспорт, операції з нерухомістю, фармацевтика.

Спостерігається також негативний вплив експансії іноземних ТНК на деякі галузі української економіки (наприклад, автомобілебудування, тютюнову і харчову промисловість), домінування експортних стратегій завоювання ринку, переважаюча орієнтація ліцензійних та інвестиційних стратегій, що застосовуються в Україні, на отримання короткострокових прибутків і відтік коштів. Через те основне завдання - не протистояння іноземним ТНК, а узгодження їх інтересів із стратегічними пріоритетами економіки України, а також створення власних конкурентоспроможних ТНК. До таких, наприклад, належить «УкрАВТО» - транснаціональна автомобільна компанія. Найбільший в Україні виробник автомобілів, дистриб'ютор і постачальник сервісних послуг, він має підприємства в Україні та Польщі. Кондитерська корпорація «Roshen» - лідер національного ринку кондитерський виробів. Її підприємства працюють в Україні та Литві.

Участь України в процесах європейської економічної інтеграції. Пріоритетним напрямом України є європейський вектор розвитку та європейська економічна інтеграція. Остання має ряд стратегічних напрямів. По-перше, це системна інтеграція з європейським господарством з посиленням міжнародної конкурентоспроможності. По-друге, ефективна міжнародна спеціалізація, спрямована на перспективні сегменти європейського ринку. По-третє, міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію монопольної залежності від зарубіжних ринків. По-четверте, становлення вітчизняних транснаціональних економічних структур з менеджментом європейського рівня. По-п'яте, інтеграційна взаємодія з Європейським Союзом, Центрально- та Східноєвропейськими угрупованнями країн. По-шосте, підтримка економічної безпеки через механізми захисту від несприятливих змін європейської кон'юнктури, фінансових криз тощо.

Стратегія європейської інтеграції національної економіки має здійснюватися поетапно. На першому етапі передбачаються зростання експорту та одночасне скорочення промислового імпорту. Експорт окремих видів продукції хімічної промисловості, чорної металургії на цьому відрізку дещо знижується в міру відновлення внутрішнього попиту.

Заходи другого етапу мають бути реалізованими в межах Світової організації торгівлі (СОТ). Особливостями цього етапу є істотне збільшення експортної частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції.

Третій етап відзначатиметься інтенсивним розвитком усіх сфер економіки, що стане головним чинником розвитку експорту. Повністю завершиться перехід на законодавство, побудоване на економічних важелях регулювання експорту та імпорту, яке відповідатиме європейським нормам і стандартам. Україна стане членом провідних європейських торговельних організацій та угруповань. Енергетичні ресурси надходитимуть принаймні з 6-7 ринків.

Окрім розвитку зовнішньої торгівлі перспективним напрямом євроінтеграції української економіки є залучення іноземного капіталу у формі прямих інвестицій та довгострокових кредитів. Можливості залучення в Україну іноземного капіталу пов'язані зі створенням сприятливого інвестиційного клімату - це відносно низька вартість робочої сили, дешевизна прав землекористування, прийнятний рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури, розвинуте зовнішньоекономічне законодавство.

Україна вдосконалює форми включення в європейський економічний простір насамперед у прикордонних регіонах. Так, на півдні України було створено спеціальні (вільні) економічні зони: «Порто-франко», експериментальна економічна зона «Сиваш»; єврорегіон «Нижній Дунай»; діє міжнародний транспортний коридор № 9 Гельсінкі - Москва - Одеса - Кишинів - Бухарест - Александрополіс; відбувається становлення транспортних коридорів Гданськ - Одеса - «Європа» - Кавказ - «Азія».

У східному регіоні створено спеціальну економічну зону (СЕЗ) «Азов» (м. Маріуполь), спеціальний режим інвестицій діє в Харкові та Шостці. У Харкові засновано технологічний парк «Інститут монокристалів».

У північному регіоні України створено велику СЕЗ «Славутич», запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській та Житомирській областях; у Києві засновано технологічні парки «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» та «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона». Там діють міжнародні транспортні коридори № 3 Берлін - Дрезден - Вроцлав - Львів - Київ, а також вищезазначений № 9.

У західному регіоні України створено СЕЗ «Закарпаття», «Яворів», «Інтерпорт-Ковель», курортно-рекреаційна СЕЗ «Курортополіс Трускавець»; встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Закарпатській, Львівській та Волинській областях; там діють міжнародні транспортні коридори: вищеназваний № 3, а також № 5 Трієст - Любляна - Братислава - Ужгород - Львів.

Місце України в системі глобальних економічних відносин у контексті сталого розвитку. У зв'язку з наростаючою глобальною кризою у сфері природокористування, що становить загрозу існуванню прийдешнім поколінням, на початку 90-х рр. XX ст. було розроблено концепцію сталого (збалансованого) розвитку суспільства. У 2002 р. цю концепцію було прийнято в Україні.

Сталий розвиток - концепція, що передбачає необхідність встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Основні цілі сталого розвитку: економічне зростання, захист довкілля та соціальна справедливість.

Економічне зростання передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів і використання екологічних - природо-, енерго- і матеріалозбережувальних технологій, включаючи видобування і переробку сировини, створення екологічно прийнятної продукції, мінімізацію, переробку і утилізацію відходів.

Захист довкілля має забезпечувати цілісність природних систем. Основна увага приділяється збереженню здатності їх до самовідновлення, а не збереження їх у незміненому стані.

Головним пріоритетом сталого розвитку має стати людина: її здоров’я, якість і рівень життя. Соціальна справедливість сталого розвитку орієнтована на скорочення конфліктів між людьми. Важливими аспектами цього підходу є справедливий розподіл благ, збереження культурного розмаїття в глобальних масштабах.

1. Назвіть основні форми міжнародних економічних зв'язків України. 2. Назвіть основні регіони та країни-торговельні партнери України. 3. Наведіть приклади країн-інвесторів і великих ТНК в Україні, районів транскордонного співробітництва. 4. Схарактеризуйте місце України на світових ринках товарів, послуг, капіталу. 5. Покажіть на карті напрямки товарного експорту з України, міжнародні транспортні коридори на території України, основні туристичні потоки до України. 6*. Підготуйте інформацію про міжнародні науково-технічні проекти за участі України. 7*. Запропонуйте шляхи оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті сталого розвитку.