§ 14. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН ЄВРОПИ

ПРИГАДАЙТЕ

1. За якими критеріями визначають рівень економічного розвитку країни?

2. Яке місце посідають країни Європи в структурі сучасного світового господарства?

3. У чому полягає сутність поняття «чинник розміщення виробництва»? Які чинники визначають спеціалізацію країн Європи?

• Загальний господарський розвиток. Європейські країни вирізняються високим рівнем розвитку господарства і мають інтегруюче значення для світової економіки. Тут розміщені держави G-7 - ФРН, Франція, Велика Британія, Італія та 30 країн із високим економічним потенціалом. Особливо вирізняються Скандинавські країни, у яких умови життя вважаються найліпшими, а модель соціально-економічного розвитку дістала назву «суспільство загального добробуту» (високий рівень життя і відсутність різких контрастів між багатими й бідними, висока соціальна захищеність населення, низький рівень безробіття тощо).

Мал. 31. Розподіл ВВП країн Євросоюзу за секторами економіки (на 2016 р.)

У виробничих відносинах економіка Європи характеризується всебічним розвитком ринкових сил, підприємництва й конкуренції. Економічний розвиток регіону вже з 1970-х рр. відзначається посиленням виробництва і капіталу, інтенсифікації інтеграційних процесів. Зростає роль і значення ТНК, серед яких в енергетичній сфері Royal Dutch Shell (Нідерланди, Велика Британія), Total (Франція), «Газпром», «Роснафта» і «Лукойл» (Росія); у металургійній - «Норнікель» (до 2016 р. «Норільський нікель») (Росія), ArcelorMittal (Люксембург); у транспортному машинобудуванні - Daimler, Volkswagen, BMW Group (ФРН), Renault та AIRBUS (Франція), FIAT (Італія); у точному машинобудуванні - Philips (Нідерланди), Siemens (ФРН); у хімічній і фармацевтичній - Novartis і Roche (Швейцарія), Bayer, BASF (ФРН); у харчовій - Nestle (Швейцарія), Danone (Франція); у фінансовій і страховій - Allianz, Deutsche Bank (ФРН), BNP Paribas (Франція) тощо.

Нині більшість країн Європи є типовими постіндустріальними державами, де на невиробничу сферу припадає понад 1/2 ВВП, у зовнішньоекономічних зв’язках превалює торгівля послугами, а не сировиною (мал. 29).

• Первинний сектор економіки. До первинного сектору в Європі належать сільське господарство, рибальство, лісова і добувна промисловість. У структурі економіки європейських країн починаючи із середини XX ст. питома вага цього сектору різко скоротилася.

Перспективними напрямами гірничодобувної сфери є розробка:

• нафти і природного газу, на видобутку яких спеціалізуються Росія, Велика Британія, Норвегія, Нідерланди, Німеччина, Данія;

• вугілля - Росія (373 млн т у 2015 р.), ФРН (184 млн т), Польща (135 млн т), Чехія (46 млн т), Україна (41 млн т), Сербія (38 млн т); у Великій Британії за наявності басейнів видобуток скоротився до 4 млн т;

• руд кольорових металів: залізної руди (Росія, Швеція, Україна, Франція); уранової руди (Франція, Іспанія, Україна); мідної руди (Росія, Польща, Фінляндія); бокситів (Франція, Угорщина);

• неметалевих мінеральних ресурсів: калійної солі (Україна, Франція, Німеччина, Польща, Білорусь) та апатитів (Росія, Іспанія, Швеція).

Природні умови Європи загалом сприятливі для розвитку сільського господарства, вони суттєво вплинули на зональну аграрну спеціалізацію європейських регіонів: у країнах Північної та Західної Європи тваринництво переважає над рослинництвом, Південної та Східної - склався інший тип сільського господарства з явним переважанням рослинництва над тваринництвом. Агросфера Європи традиційно відзначається малою кількістю працівників і високою продуктивністю.

Рослинництво є високопродуктивним, що пояснюється як сприятливими кліматичними умовами, так і високим технічним оснащенням, раціональним підбором культур, ефективним використанням добрив тощо (мал. 32). Майже всі країни є значними виробниками зернових культур. На півночі культивують озиму пшеницю, а ближче до півдня - переважає яра. Жито є провідною зерновою культурою в ФРН, Польщі, Білорусі й на півночі Росії. Усі країни висівають ячмінь, овес, на півдні значні площі відведено під кукурудзу (Франція, Україна, Італія, Росія). Найважливішими технічними культурами є цукровий буряк (Франція, Росія, ФРН, Україна, Польща); Чехія й ФРН мають великі плантації хмелю, який використовують для виробництва пива; олійні культури, серед яких домінують соняшник (Франція, Україна, Росія, Румунія, Болгарія) і маслини (Середземномор’я).

Мал. 32. Рослинництво Європи

Нечорноземні райони ФРН, Білорусі, Польщі, Росії, Чехії, України є провідними виробниками картоплі. У харчовому раціоні народів Європи традиційно значне місце відводиться овочам і фруктам. За збором винограду, виробництвом і експортом вина Франція, Іспанія та Італія традиційно поділяють перше місце у світі. У Болгарії є плантації найдухмянішої казанлицької троянди, а на Адріатичному узбережжі - благородного лавра. Уже давно самостійною ланкою сільського господарства у Нідерландах, Великій Британії й Бельгії стало квітникарство.

Тваринництво відповідно до різноманітних природних умов регіону представлено скотарством, свинарством, промисловим птахівництвом тощо. Народи півночі Росії і Скандинавії традиційно розводять північних оленів. У всіх країнах Північної Європи розвинене рибальство, лідерами є Норвегія та Ісландія.

Одне з найстаріших і найважливіших виробництв - деревообробна і целюлозно-паперова промисловість інтенсивно розвивається у Швеції, Фінляндії, Норвегії, які є головними експортерами в світі високоякісного паперу і целюлози. Попри бідність на лісову сировину, у країнах Південної Європи історично розвинута деревообробна промисловість: Італія та Іспанія ще за часів Середньовіччя славилися своїми дорогими меблями, а нині є потужними виробниками меблів з натуральної деревини; Португалія та Іспанія - провідні виробники корка із кори коркового дуба.

• Вторинний сектор економіки. Європа - один із головних центрів світової індустрії, вона визначається передовим розвитком практично всіх видів виробництва обробної промисловості й будівництва.

Енергетика в основному базується на ТЕС (вугілля, газ, мазут) і ГЕС (гірські річки та каскади на Волзі, Дніпрі, Дунаї). АЕС діють у 16 країнах Європи (143 атомні реактори), зокрема Франції (76 % електроенергії в країні - 59 атомних блоків АЕС), Україні (56 %), Словаччині (55 %), Угорщині (52 %), Швеції (34 %) (мал. 33). Ряд країн (Італія, Австрія, Швейцарія, Польща) після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. відмовилися від використання атомної енергетики. Активно розвивається альтернативна енергетика. У Франції 1966 р. побудовано першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) у гирлі р. Ране; у Росії поблизу Мурманська з 1960-х років працює Кислогубська ПЕС. Значного прогресу досягнуто європейськими країнами у використанні енергії вітру, а в Ісландії значну частку електроенергії отримують на геотермальних станціях. Дедалі більше залучається енергія Сонця. СЕС забезпечують близько 3 % загального виробітку електроенергії в Німеччині, Іспанії та Італії.

Мал. 33. Атомна енергетика Європи

Металургійний комплекс використовує як місцеву, так і імпортовану сировину. Найбільшими виробниками чорних металів є ФРН, Бельгія, Франція, Росія, Україна, Польща, Чехія; Люксембург («сталевий карлик») посідає І місце у світі за кількістю виробленої сталі на душу населення. Кольорова металургія виділяється виробництвом алюмінію (Норвегія, Німеччина, Франція, Угорщина, Росія), міді (Італія, Польща, Росія, Болгарія), свинцю й цинку (Іспанія, Польща, Чехія, Словаччина, Росія, Румунія), нікелю (Україна, Росія).

Провідну роль у європейській індустрії відіграє машинобудування з найширшим у світі асортиментом продукції, що забезпечує майже половину експорту. Особливого розвитку набуло автомобілебудування (мал. 34).

До середини XX ст. Європа була основним суднобудівним регіоном світу. Нині основні суднобудівні потужності перемістилися до Азії, тому що суднобудування - це досить ресурсо- та наукомістке виробництво, і відтоді європейські «морські держави» (Велика Британія, Нідерланди, Франція) майже повністю перейшли на ремонт суден. Порівняно велике суднобудування збереглося лише у ФРН, Польщі, Фінляндії, Норвегії, Росії. Величезні криголами (атомоходи) виготовляють у Санкт-Петербурзі й Виборзі (Росія).

Мал. 34. Автомобільні концерни Європи

Мал. 35. Тиждень високої моди в Мілані (осінь-зима 2017-2018)

Авіаційна промисловість представлена авіагігантом AIRBUS, що випускає 718 літаків на рік (2017 р.). Також різні типи літаків виготовляють ФРН, Італія, Швеція, Україна та Росія.

Електротехніка розвинена в Німеччині (Bosh і Siemens), Нідерландах (Philips), Франції (Tefal, Moulinex), Швеції (Ericsson). Італія посідає І місце у світі за випуском окремих видів побутової техніки (холодильників, пральних машин, газових плит), всесвітньо відомими є торговельні марки Ariston, Indesit, Zanussi. Швейцарія - один з головних світових виробників годинників.

У хімічній промисловості Європа зберегла свої позиції у виробництві класичних видів продукції, яке використовує місцеву сировину та відходи інших виробництв. ФРН і Франція входять до трійки світових хімічних лідерів. Мінеральні добрива виробляють у ФРН, Франції, Росії, Україні, Білорусі, Угорщині, Естонії. Фармацевтика є традиційною сферою діяльності для Німеччини, Швейцарії, Угорщини, Словаччини тощо.

У Європі розвинені майже всі напрями легкої промисловості. Проте нині ряд виробництв відчувають гостру конкуренцію з боку країн, що розвиваються, де за такої самої якості виробів ціна нижча. Взуття виготовляють у Німеччині, Данії, Чехії, Польщі, Угорщині тощо. Італія посідає перше місце у світі за експортом взуття. Греція відома всьому світу хутряними виробами. Країни Європи залишаються центрами швейної промисловості «високої» моди (мал. 35). Всесвітньо відомими будинками моди, де продукуються ідеї і стратегія розвитку виробництва, стали Versace, Chanel, Dior, Valentino, Nina Ricci в Парижі, Dolce&Gabbana, Prada, Gucci в Римі й Мілані тощо.

• Третинний сектор економіки. Останніми десятиліттями сфера послуг розвивається випереджальними темпами і є провідною в економіці переважної кількості європейських країн.

Європа - головне ядро фінансових операцій, саме тут розміщена третина всіх фінансових ресурсів світу, особливо це стосується Швейцарії з її відомими банками. Світовими фінансовими центрами є Лондон, Франкфурт-на-Майні, Цюрих, Амстердам, Париж, Люксембург.

У створенні новацій, в осучасненні асортименту та якості виробленої продукції вагоме місце посідає розвиток сфери наукових досліджень і дослідницько-конструкторських розробок, що перетворилася у пріоритетну сферу економіки. З другої половини XX ст. почали з’являтися технопарки, найвідоміші з яких - Софія-Антиполіс (Франція) і Кембридж (Велика Британія). Останнім часом інтенсивно розвиваються концепція створення інформаційного міста, різноманітні «телепорти» (Амстердам, Роттердам, Мец), «міста телематики і комунікації» (Барселона, Кельн).

Отож із середини 1970-х рр. Європа йде напрямком реіндустріалізації. Сутність його - в переході від ранньоіндустріальної та індустріальної бази виробництва до новітніх технологічних основ, переведенні виробництва на прогресивний шлях розвитку «високих» технологій, інформатики, біотехнологій, нових матеріалів і джерел енергії тощо.

Не відстає і європейська освіта, що відзначається багатою історичною спадщиною, потужними науковими школами, сучасними методиками навчання і престижністю дипломів. Старовинні університети і коледжі Великої Британії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Іспанії, Нідерландів щороку випускають десятки тисяч дипломованих фахівців, які працюють по всьому світові (табл. 8).

Таблиця 8. Найпрестижніші вищі навчальні заклади Європи

Важливою складовою європейського третинного сектору економіки є туризм. У Європі сходяться шляхи 50 % усіх мандрівників за кордон. Найуспішніше туристичний бізнес розвивається в Південній і Західній Європі. Найвідвідуванішими європейськими країнами є Франція, Іспанія, Італія, Німеччина (мал. 36). Туристичні надходження до бюджету є значними в Мальті (15 % ВВП), Хорватії (10 %), Іспанії (5 %) тощо.

• Зв’язки України з країнами Європи. Європейський напрямок політичної та зовнішньоекономічної діяльності має для України нині вирішальне значення. Україна неодноразово підтвержувала свій політичний вектор - стати повноправним членом загальної європейської родини, увійти до Європейського Союзу. У Європі набуває значного поширення прикордонне співробітництво. Україна і країни-сусіди намагаються щобільше використовувати переваги свого прикордонного співробітництва.

Мал. 36. Найвідвідуваніші країни Європи (на 2016 р.)

Країни Європейського Союзу стали для України дієвим прикладом заможності, демократичності, виваженості, толерантності тощо. Вони постійно підтримують на всіх рівнях євроінтеграційне прагнення України і надають нашій країні політичної і фінансової підтримки.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Назвіть риси загального розвитку господарського комплексу країн Європи. Які регіональні відмінності в темпах і напрямах розвитку господарства Європи?

2. Охарактеризуйте структуру первинного сектору економіки Європи. Оцініть перспективи розвитку виробництв первинного сектору на регіональному і країнознавчому рівнях.

3. У спеціалізації вторинного сектору господарства Європи визначте перспективні і регресивні галузі. Відповідь обґрунтуйте.

4. Виявіть центральну вісь розвитку Європи, назвіть найбільші промислові регіони.

5. Зазначте тенденції розвитку третинного сектору європейської економіки.

6. Доведіть, що європейській економіці властивий процес реіндустріалізації на основі змін структури і географії високотехнологічних виробництв та інтелектуальних послугу Європі на поч. XXI ст.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

Тема: Розробка картодіаграми «ВВП країн Європи» та аналіз її особливостей

Мета: узагальнити знання про показники рівня економічного розвитку країн і регіонів; порівняти країни Європи за рівнем ВВП, виявити вплив на рівень і структуру ВВП видів господарської діяльності первинного, вторинного і третинного секторів економіки; розвивати картознавчі компетенції та вміння обирати й використовувати відповідні до тематики карти способи зображення.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

Тема: Позначення на контурній карті центрів розміщення управлінських структур міжнародних організацій і визначення закономірностей

Мета: закріпити поняття «міжнародна організація» та «світове місто»; визначити структуру і географію провідних світових і регіональних організацій та їхніх центрів; нанести на контурну карту найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюрих, Амстердам, Франкфурт-на-Майні); світові міста (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюрих, Женева, Відень, Мілан); виявити закономірності поширення головних управлінських структур у Європі.

ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у Європі.

2. Індекс «транснаціональності» європейських корпорацій: обчислення, обґрунтування країни базування ТНК і ступеня виходу на ринки інших країн (на прикладі Roshen, Nestle, Philips Electronics).

3. Відновна електроенергетика в країнах Європи: регіональні особливості та відмінності.

4. Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.

5. Креативна економіка у Європі: кластери і хаби.

6. Європейські аеропорти-хаби як елементи світової системи авіаперевезень.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно