• Особливості сучасної національної системи розселення. Унаслідок різних видів взаємозв’язків між населеними пунктами сформувалася єдина система розселення, під якою розуміють систему населених пунктів певної території з різнобічними зв’язками між ними. Вона включає населені пункти різної величини і функцій, тісно взаємопов’язаних з виробництвом, і розвивається в єдності з ним. Провідним у цьому взаємозв’язку є виробництво, яке визначає розвиток систем розселення. А ті, зі свого боку, впливають на розвиток і розміщення нових галузей виробництва й сфери послуг.

Сучасна національна система розселення представлена різноманітними елементами - поселеннями, що функціонують у тісному взаємозв’язку в міській і сільській місцевостях України. У її складі виділяють регіональні системи розселення, які сформувалися на основі територіальних відмінностей історичного, економічного й соціального розвитку та ін.

Нині в Україні виділяють сім регіональних систем:

• Донбаська (Донецька й Луганська області; центр - Донецьк);
• Придніпровська (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області; центр - Дніпро);
• Північно-Східна (Харківська, Полтавська та Сумська області; центр - Харків);
• Центральна (Київська, Чернігівська, Житомирська та Черкаська області; центр - Київ);
• Західна (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області; центр - Львів);
• Південна (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та АР Крим; центр - Одеса);
• Подільська (Вінницька та Хмельницька області; центр - Вінниця).

На Донбасі та Придніпров’ї розселення зумовлене передусім промисловим розвитком. Західна та Центральна Україна більшою мірою зазнала впливу чинника сільського розселення. На півдні України вплив обох цих чинників майже врівноважений.

• Типи міських населених пунктів. Основним чинником, що дає змогу відрізнити міський населений пункт від сільського, є кількість населення, що працює поза аграрною сферою. До міських населених пунктів в Україні відносять міста й селища міського типу (містечка). Місто - це населений пункт, де мешкає не менше ніж 12 тис. осіб, основна частина якого зайнята несільськогосподарськими видами діяльності. Селища міського типу - це населені пункти, у яких мешкає понад 3000 осіб, при цьому в сільському господарстві працюють не більше ніж 15 %. Виділяють також курортні селища - населені пункти, де мешкає понад 2000 постійних жителів, а кількість відпочиваючих, які приїздять сюди щороку, становить не менше ніж половину постійних жителів. Мешканців міст, селищ міського типу, курортних селищ відносять до міського населення.

За кількістю мешканців (людністю) в Україні виділяють такі типи міських поселень: малі (до 50 тис. осіб), середні (50-100 тис. осіб), великі (100-500 тис. осіб), дуже великі (500-1000 тис. осіб) міста і міста-мільйонери (понад 1 млн осіб). Офіційно до міст-мільйонерів відносять усього три українських міста - Київ (станом на 01.09.2018 р. тут мешкало 2,93 млн осіб), Харків (1,44 млн осіб) та Одеса (1 млн 9 тис. осіб), із серпня 2018 р. м. Дніпро втратив свій мільйонний статус (999 тис. осіб). Загальна кількість міських поселень в Україні становить 1356 міст і містечок, серед яких міст було 461. До дуже великих міст належать Дніпро, Донецьк (до 2014 р., коли розпочалася Антитерористична операція), Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Отже, у великих, дуже великих і містах-мільйонерах мешкає понад 60 % міського населення України.

За адміністративним поділом міські поселення поділяються на міста районного, обласного та загальнодержавного підпорядкування. До останніх належать Київ і Севастополь.

Важливим показником для розвитку господарського комплексу України є функціональна типологія міських населених пунктів, яка враховує людність, структуру зайнятості за сферами господарства, адміністративний статус, організаційно-господарські й соціально-культурні функції міста, його системоорганізуюче значення, положення в системі розселення, перспективи розвитку. І згідно із цим міста поділяються на такі типи:

• 1) важливий промисловий, науковий, культурно-освітній, управлінський центр із розвиненою сферою послуг (столиця України - м. Київ);
• 2) адміністративні, багатогалузеві й найбільші культурні та наукові центри (Харків, Дніпро, Одеса, Донецьк, Львів);
• 3) багатогалузеві промислові центри (Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя, Луганськ);
• 4) транспортно-промислові центри (Одеса, Миколаїв, Львів);
• 5) транспортні центри (Чорноморськ, Південний, Чоп, Ковель, Козятин, Ясинувата, Жмеринка);
• 6) промислові центри (Рубіжне, Сєверодонецьк, Краматорськ);
• 7) організаційно-господарські й культурно-побутові центри місцевого значення (більшість малих міст і селищ міського типу);
• 8) курортно-оздоровчі центри (Ялта, Євпаторія, Трускавець, Миргород).

Частина великих і найбільших міст разом із прилеглими до них містами й селищами різного типу утворюють агломерації. Агломерації - це зони близько розташованих міст із різними зв’язками й високою густотою населення. В Україні налічують 19 агломерацій, які за особливістю центру, що об’єднує їх, поділяють на моноцентричні (центром виступає одне місто - Київська, Харківська, Львівська, Одеська тощо) та поліцентричні (формуються навколо двох і більше міст - Дніпровсько-Кам’янська, Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакіївська). В агломераціях проживає 40 % населення України й майже 50 % міського.

Кількість міських жителів в Україні постійно зростає. Процес зростання чисельності міст, збільшення частки міського населення та ролі міст у житті суспільства називають урбанізацією. Урбанізація як процес характеризується такими поняттями, як рівень і темпи урбанізації. Рівень урбанізації показує частку міського населення від загальної людності певної території. Високим вважається рівень урбанізації понад 60 %, середнім - 40-60 %, а низьким - менше ніж 40 %. Рівень урбанізації в Україні високий і становить 69 % (2018 р.). Найвищий рівень урбанізації спостерігається в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Харківській областях (мал. 1). Темпи урбанізації показують, як швидко зростає міське населення в Україні. Порівняно з 1970 р. урбанізація в Україні збільшилася на 11 %.

Відтік населення з міст у приміські населені пункти - менші за розмірами міста або села називають субурбанізацією. Нині в Україні вже традиційною стала світова тенденція субурбанізації, коли заможне населення переселяється до приміської зони, де утворюються елітні котеджні містечка з наявною інфраструктурою (Конча-Заспа і Нові Петрівці - біля Києва, Золоті Ключі - поблизу Дніпра, Совіньйон - біля Одеси, Мамаївці - поблизу Чернівців тощо).

Мал. 1. Частка міського населення в регіонах України (на 01.01.2018 р.)

Мал. 2. Приклад джентрифікації у спальному районі м. Дніпро

У містах України порівняно недавно з’явилася тенденція джентрифікації. Джентрифікація - це купівля та ремонт будинків і магазинів у несприятливих міських кварталах. В Україні джентрифікація є процесом переродження не так малоцінних територій, як занедбаних, але історично вагомих дільниць міста до стану комерційної привабливості. Водночас виконуються основні постулати джентрифікації: відбувається оновлення архітектури й середовища в цілому та змінюється соціальний статус території з витісненням менш заможних соціальних верств (мал. 2).

• Сільське розселення та його територіальні відмінності. Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується. Так, якщо його частка в 1913 р. становила 81 % усього населення України, то станом на 01.01.2018 р. - 31 %, що виникло внаслідок дуже низького природного приросту й відтоку молоді в міста. Чисельність сільського населення за цей самий період зменшилася в 1,7 раза. Сільське населення переважає лише в Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Тернопільській і Рівненській областях (мал. 1), тобто в західній частині України, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході. Найменша частка сільського населення - у Донецькій (9 %), Луганській (13 %), Дніпропетровській (16 %) і Харківській (19 %) областях.

Сільське населення мешкає в різних за кількістю населення селах. В Україні налічують понад 28,5 тис. сіл. Майже три чверті всього сільського населення мешкає у середніх і великих селах. Такі села вважають найбільш перспективними в Україні. У Поліссі переважають невеликі села, у лісостепу - середні та великі, на півдні України - села налічують по кілька тисяч осіб. На високогір’ях Карпат розкидані хутори - це розосереджені на значній площі окремі господарства (мал. 3). Сільські населені пункти можуть також зливатися на певній території та формувати сільську агломерацію.

Мал. 3. Хутір в Івано-Франківській області

Підсумуйте свої знання:

• 1. Поясніть значення понять: система розселення, типи міських населених пунктів, функції міст, рівень урбанізації, субурбанізація, джентрифікація, сільська агломерація.
• 2. На основі тексту параграфа та додаткових джерел інформації охарактеризуйте особливості розселення населення в Україні.
• 3. Підготуйте повідомлення «Типи міських населених пунктів своєї області», «Сучасна соціальна інфраструктура міст України», «Якість життя населення у великих і малих містах України» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

Користуючись сучасними картографічними й статистичними матеріалами, порівняйте області України за показниками, що характеризують сучасне розселення населення: 1) густота (середня, міського та сільського населення); 2) кількість міст (селищ міського типу, сіл); 3) переважаючі типи міст за кількістю мешканців (людністю); 4) найтиповіші для області типи міст за функціями (монофункціональні, багатофункціональні). Зробіть висновок про причини регіональних відмінностей розселення населення по території України.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9

Тема. Аналіз картограм народжуваності, смертності, природного приросту, густоти населення, урбанізації в Україні.

Мета. Закріпити знання про демографічні показники та розміщення населення в Україні; розвивати вміння читати картограми народжуваності, смертності, природного приросту та густоти й урбанізації населення України; аналізувати причини, що визначають нерівномірність розподілу досліджуваних явищ і процесів народонаселення за регіонами країни.

Завдання 1. За допомогою тематичних карт атласу визначити тенденції розподілу показників народжуваності, смертності, природного приросту, густоти населення та урбанізації України. Результати аналізу картограм занести до таблиці.

Завдання 2. Визначити причини виявлених відмінностей територіального розподілу демографічних показників (народжуваності, смертності, природного приросту) та розселення населення (густоти та урбанізації) за адміністративними одиницями України. Обґрунтувати суспільно-економічні наслідки сучасних демографічних процесів і нерівномірності розміщення населення у країні.

ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ УЧНІВ (на вибір)

1. Сучасна географія трудової еміграції з України.

2. Соціальні проблеми монофункціональних міст.