Сонячна енергія — це кінетична енергія випромінювання (переважно світла), що утворюється в результаті реакцій у надрах Сонця. Оскільки її запаси майже невичерпні, її відносять до поновлюваних енергоресурсів.

У природних екосистемах лише невелика частина сонячної енергії поглинається хлорофілом, що міститься в листках рослин, і є складовою фотосинтезу (утворення органічної речовини з вуглекислого газу й води). Таким чином, вона вловлюється та запасається у вигляді потенційної енергії органічних речовин. Результати їхнього розкладання задовольняють енергетичні потреби всіх інших компонентів екосистем. Приблизно такого ж відсотка сонячної енергії цілком достатньо для забезпечення потреб транспорту, промисловості й нашого побуту не тільки тепер, а й у найближчому майбутньому. Незалежно від того, будемо ми нею користуватися чи ні, на енергетичному балансі Землі й стані біосфери це не позначиться. (Поясніть чому.) Сонячна енергія падає на всю поверхню Землі, ніде не досягаючи особливої інтенсивності. Тому її потрібно вловити на порівняно великій площі, сконцентрувати й перетворити на таку форму, яку можна використовувати для промислових, побутових і транспортних потреб. Треба вміти зберігати сонячну енергію, щоб підтримувати енергопостачання і вночі, і в похмурі дні. Перелічені труднощі й витрати наводять на думку про непрактичність цього енергоресурсу, принаймні зараз. Однак у багатьох випадках проблема перебільшена. Головне — використовувати сонячну енергію так, щоб її вартість була мінімальною. У міру вдосконалення технологій і подорожчання традиційних енергоресурсів ця енергія знаходитиме нові сфери застосування.

Світлове випромінювання можна вловлювати безпосередньо, коли воно досягає Землі. Це називають прямим використанням сонячної енергії. Крім цього, вона забезпечує кругообіг води, циркуляцію повітря та нагромадження органічної речовини в біосфері. Отже, звертаючись до цих енергоресурсів, ми, по суті, здійснюємо непряме використання сонячної енергії.

У пошуках альтернативних джерел енергії в багатьох країнах чимало уваги приділяють вітроенергетиці. У США на кількох станціях працює близько 17 тис. вітроагрегатів загальною потужністю до 1500 МВт. Щоб будівництво вітроелектростанції виявилося економічно виправданим, необхідно, щоб середньорічна швидкість вітру в даному районі становила не менше 6 м/с. У нашій країні сприятливими для будівництва ВЕС є узбережжя Чорного й Азовського морів, степові райони, а також гірські райони Криму та Карпат.

АГРОКЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Агрокліматичні ресурси — співвідношення тепла, вологи, світла, які необхідні для вирощування сільськогосподарських культур. Вони визначаються географічним положенням території в межах кліматичних поясів і природних зон. Характеризують агрокліматичні ресурси три показники:

• сума активних температур повітря (сума середньодобових температур, вищих за 10 °С), за яких рослини розвиваються найшвидше;
• тривалість періоду з активними температурами (період вегетації), упродовж якого температури сприятливі для росту рослин. Розрізняють короткий, середньотривалий і тривалий періоди вегетації;
• забезпеченість рослин вологою визначають за коефіцієнтом зволоження.

Коефіцієнт зволоження — це співвідношення тепла й вологи на певній території, що розраховують як відношення кількості опадів до випаровуваності за рік. Що вища температура повітря, то більша випаровуваність і, відповідно, менший коефіцієнт зволоження. Що менший коефіцієнт зволоження, то сухіший клімат.

Тепло й опади на земній кулі розподіляються відповідно до широтної зональності та висотної поясності. Тому за забезпеченістю агрокліматичними ресурсами на Землі вирізняють агрокліматичні пояси, підпояси та зони зволоження, які мають широтне поширення на рівнинній території, а в горах — змінюються з висотою. Для кожного агрокліматичного поясу й підпоясу характерні типові сільськогосподарські культури.

Спеціалізація й ефективність аграрного сектора економіки безпосередньо пов'язані з природною родючістю ґрунтів, кліматом, водним режимом території. Сільськогосподарське оцінювання клімату засноване на зіставленні агрокліматичних умов території з вимогами різних культурних рослин до умов їх вирощення. Відмінності в тривалості вегетаційного періоду, зволоженості, освітленості визначили різноманітність агрокліматичних ресурсів, сприятливих для вирощування відповідних тепло- і вологолюбних культурних рослин.

Залежно від географічного положення країни мають різноманітні агрокліматичні ресурси. Ці ресурси невичерпні, але їхня якість може змінюватися зі зміною клімату та під впливом господарської діяльності людини. (Поясніть чому.)

СТИХІЙНІ АТМОСФЕРНІ ЯВИЩА, ЇХ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ. Під час господарського освоєння території необхідно зважати не тільки на кліматичні ресурси, а й несприятливі кліматичні явища. Це — посухи й суховії, урагани й пилові бурі, заморозки у вегетаційний період і сильні морози взимку, град й ожеледь, тумани й ожеледиця, спека, хуртовини, густі тумани, снігопади, пилові бурі, смерчі тощо.

Грозові явища згубно впливають на роботу енергетичних господарств і ліній передач. Інтенсивне відкладання ожеледі на гілках дерев, замерзання мокрого снігу, який налипає на гілки, призводить до загибелі дерев. Попередження про настання цих явищ дає змогу розробити заходи для боротьби з ними.

• Які несприятливі кліматичні явища характерні для України?