Світосистема — сукупність великих людських спільнот (цивілізацій, регіональних і планетарних об'єднань, держав та інших структур), яка формується внаслідок їхньої взаємодії в господарській, політичній та культурній сферах і є найважливішим чинником внутрішнього відтворювального процесу в кожній окремо взятій спільноті та істотно впливає на її розвиток.

Сучасна світосистема є багатовимірною структурою. Вона складається не лише з двох сотень країн, а й безлічі інших акторів. Особливо велику роль відіграють корпоративні утворення, діяльність яких вийшла за межі «своїх» країн, де вони виникли, і набула глобальних масштабів. Це транснаціональні корпорації (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ) та інші інституції в інформаційно-технічній, консалтингово-аудиторській, страховій справі тощо. (Назвіть їх.)

Міжнародні організації (наприклад, МВФ) є важливими акторами світосистеми. Вони здійснюють функції, які держави не могли б здійснити самостійно. Саме вони координують сповнені протиріч міжнародні відносини.

Важливу координуючу роль відіграють також регіональні інтеграційні утворення: ЄС, НАФТА, АСЕАН та ін. У їхніх рамках створюються регіональні економічні об'єднання, що суттєво впливають на світову економіку.

Нині формуються нові конкурентоспроможні моделі розвитку в просторі глобальної периферії, передусім це стосується провідних країн Азії та Африки. (Поясніть чому.)

Таким чином, світосистема поступово перетворюється на багатополярну. За різними цивілізаціями, регіонами, державами визнається право на рівноправність, ексклюзивність, життєву важливість їхніх цінностей, досвіду, впливу на загальний соціально-економічний розвиток.

Одним з нових центрів піднесення є арабські країни Перської затоки зі значними покладами природного газу й сирої нафти. Це сприяє великій розбудові міст із сучасною інфраструктурою.

Процес формування нового світового порядку супроводжують поширення й загострення кризових явищ. Переважно це країни, що розвиваються. Зокрема, війна в Сирії переросла в глибоку регіональну кризу. Її наслідком є поява «Ісламської держави». Застосовуючи новітні методи комунікацій, організація значно поширила свій вплив і намагається заручитися підтримкою на міжнародному рівні, здійснюючи для цього терористичні акції.

Економічна активність людства базується на використанні ресурсів природи та природних умов. У міру активізації господарської діяльності всі природні екосистеми опинилися під загрозою. Особливо гостра проблема — нестача прісної води. Інші загрози — зменшення площі лісів, винищення багатьох видів рослин і тварин, зменшення біологічної продуктивності океану, наростання дисгармонії в циркуляції атмосфери тощо. Для стабілізації процесів було розроблено стратегію сталого розвитку.

У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро на конференції ООН з питань навколишнього середовища й розвитку були ухвалені документи, які лягли в основу нової парадигми розвитку людства в майбутньому. Вона отримала визначення стратегії сталого розвитку. У її основу покладено визнання тісного взаємозв'язку економічних, соціальних та екологічних проблем суспільства світу й окремих країн і розуміння того, що забезпечення розвитку світосистеми можливе тільки на системній, комплексній основі з урахуванням продуманого балансу розвитку природи й суспільства.

Таким чином, людство усвідомило необхідність зміни підходів до використання ресурсів природи та необхідності узгодження і скоординованих дій у розвитку господарства планети.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМПОНЕНТНИЙ СКЛАД СВІТОСИСТЕМИ: ДЕМОГРАФО-ЕКОЛОГІЧНА, ЕКОНОМІЧНА, ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА, СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА, ГЕОПОЛІТИЧНА ПІДСИСТЕМИ. Глобалізація є багатовимірним чинником становлення світосистеми, у складі якої вирізняють важливі складові.

Демографо-екологічна складова. Її сутність визначається причинно-наслідковим впливом зростання кількості населення, його потреб й обсягів споживання на біосферу.

Головними чинниками, що призвели до сучасної кризової екологічної ситуації, є: демографічний вибух, урбанізація, індустріалізація та хімізація сільського господарства. Незважаючи на те, що в багатьох розвинених країнах народжуваність в останні десятиріччя відчутно загальмувалась, кількість населення земної кулі продовжує зростати. Більшість людей зосереджується у великих містах, а кількість зайнятих у сільському господарстві, щороку зменшується. Прогодувати величезні маси міських жителів стає дедалі складніше. Тому застосовують хімічні методи для підвищення родючості сільськогосподарських культур.

Зростання антропогенного тиску на природу зумовлює екологічну відповідальність людини за свою господарську діяльність.

Економічна складова. Змістову сутність цієї складової характеризують процеси інтернаціоналізації світової економіки й формування міжнародних господарських циклів. Наслідком впливу цієї складової на суспільний розвиток є формування центрів зосередження багатств і прийняття найважливіших політичних й економічних рішень (наприклад, м. Нью-Йорк, США).

Геополітична складова визначає перетворення світу на багатополюсний без виразного одного чи двох центрів прийняття політичних рішень.

Соціокультурна складова впливає на суспільний розвиток і реалізується через поширення західного способу життя в усьому світі, міжнародного обміну культурними цінностями.

Інформаційно-технологічна складова. Її вплив визначається бурхливим зростанням і планетарним поширенням технічних систем і технологічних процесів, які змінюють усі сфери життя суспільства і спричинюють утворення технологічного й інформаційного простору — системи цінностей, стереотипів, ідей та інших аспектів духовного життя людства.

Світосистему слід розглядати як результат і як процес формування глобальної геопросторової єдності, генетичної та функціональної взаємодії:

• натуросфери, що охоплює земну поверхню та акваторію Світового океану, включаючи надра (літосферу), атмосферу, гідросферу, біосферу, й утворює «життєвий простір» функціонування людства;
• соціосфери, у якій відбувається індивідуальне й суспільне відтворення людини як елемента демосфери;
• економосфери, як сукупності відносин, що виникають у процесі виробництва й розподілу благ;
• техносфери, яка охоплює взаємодію технічних засобів освоєння життєвого простору з природно-ресурсним потенціалом території на основі науково-технічного прогресу;
• культуросфери, що відтворює культурні цінності та якісні властивості суспільного життя у відносинах міжцивілізаційного діалогу;
• політосфери, що визначає суспільні відносини, основою яких є проблема опанування, утримання й використання влади.

У такому разі функціонально-компонентний склад такого глобального системного утворення, як світосистеми, формують:

1. демографо-екологічна підсистема, яка розуміється як глобальна геопросторова природно-ресурсна основа, передумова й наслідок відтворення людини й соціуму у взаємодії з природою, а отже, як сукупність причинно-наслідкових зв'язків між людиною і природою у формуванні життєвого простору;
2. економічно-адміністративна підсистема, що охоплює сукупність виробничих відносин у єдиному економічному просторі, переміщенні товарів, послуг, капіталів і робочої сили;
3. інформаційно-технологічна підсистема, яка уособлює в собі технічні системи й технологічні процеси з передачі, накопичення, використання інформації як ресурсу розвитку людства;
4. соціально-культурна підсистема, сутність якої визначається відносинами та структурами, що формуються в результаті суспільного відтворення людини, у процесі генетичного й функціонального обміну культурними цінностями;
5. політична підсистема, яка відтворює правові відносини та структури, пов'язані з відносинами влади, управління й функціонування державних і наддержавних інститутів сучасності.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР, ЙОГО СИСТЕМОУТВОРЮВАЛЬНА РОЛЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ. Сучасний світ можна розглядати як сукупність взаємопов'язаних між собою складових, адже на сучасному етапі до традиційних суб'єктів міжнародної політики — держав, долучилися ще й міжнародні організації, наднаціональні утворення та ТНК.

Найважливішу системоутворюючу роль у світовому господарстві відіграють чотири типи просторів — географічний, економічний, інформаційний і соціокультурний, у межах яких функціонують підсистеми, що забезпечують саме існування світової економіки.

У географічному просторі — це сучасні види транспорту і зв'язку, без яких не може нині функціонувати жодний центр економічної діяльності. У світі налагоджена взаємодія різних видів залізничного, автомобільного, річкового, морського й авіаційного транспорту та зв'язку. Глобальну підсистему транспорту та зв'язку створюють різні компанії, що діють одночасно в кількох країнах.

В економічному просторі системоутворювальну роль відіграють світові фінансові інститути, серед яких провідне місце посідають Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова організація торгівлі (СОТ), а також центральні банки США (Федеральна резервна система), Великої Британії, ЄС, Японії. Саме вони забезпечують фінансові розрахунки у світовому господарстві й стійкість головної світової валюти — долара США. Важливе значення у функціонуванні світового економічного простору мають ТНК (форзац 2) і система офшорів, через які проходить велика кількість коштів. Особливого значення при цьому набули спеціалізовані телекомунікаційні мережі, такі як СВІФТ, якими здійснюють миттєві перекази коштів у всьому світі.

Інформаційний простір завдяки низькій вартості, цінності та оперативності передачі інформації є основою розвитку постіндустріальної нет-економіки країн світу. Велику роль у цьому відіграє Інтернет, де вільно поширюється інформація та встановлюються контакти між людьми. Першість у створенні та постачанні інформації належить глобальним інформаційним системам, зокрема «Рейтерз», «CNN», «Франс Прес», «ВВС», які формують громадську думку у різних країнах світу через поширення аналітичних матеріалів і програм новин різними мовами.

Соціокультурний простір під впливом глобалізації зазнає суттєвих змін у всіх складових науки, освіти, культури, етики, ідеології, релігії. Виникають спеціалізовані мережі науковців в Інтернеті, поширюються нові стандарти життя, модні тенденції, набувають світової популярності діячі культури й мистецтва різних країн світу, має місце постійний діалог між представниками різних ідеологій та релігій. Таким чином, виникає мультикультурна глобалізована спільнота.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

• Глобалізація — процес утворення єдиної світової системи в різних сферах буття людства. Результатом цього процесу стало формування світосистеми.
• Світосистема є результатом процесу формування глобальної геопросторової єдності, причинно-наслідкових ефектів зростання масштабності потоків і структур суспільної активності, швидкості й інтенсивності генетичних і функціональних взаємодій у системі «людина — природа».
• Функціонально-компонентну структуру цього глобального системного утворення формують демографо-екологічна, економіко-адміністративна, інформаційно-технологічна, соціально-культурна та політична підсистеми.
• Важливу системоутворювальну роль відіграють чотири типи просторів: географічний, економічний, інформаційний і соціокультурний.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. Дайте визначення поняття «світосистема».
• 2. Назвіть підсистеми світосистеми.
• 3. Схарактеризуйте географічний простір світосистеми.
• 4. Як ви розумієте глобальну єдність у системі «суспільство — природа»?
• 5. Яку роль відіграє географічний простір у формуванні глобального світового господарства?
• 6. Як впливає глобалізація на місцеву та національну культуру? Наведіть приклади нових свят, що ввійшли в життя українців.
• 7. Який вплив має глобалізація на вашу сім'ю або школу?

Працюю з картою

Нанесіть на контурну карту воєнні конфлікти, що мали місце в минулому році. Поясніть причини їх виникнення.

Шукаю в Інтернеті

Що означає «Рейтинг глобалізації» (Globalization Index), які його основні параметри? Яке місце за рівнем глобалізації посідає в ньому Україна?

Генерую ідеї

Висловте свою думку щодо зростання чисельності української молоді, яка виїжджає здобувати вищу освіту за кордон. Чи є це корисним для України? Які позитивні й негативні аспекти навчання вітчизняного юнацтва в інших країнах світу?