• Прісна вода як ресурс і чинник розміщення населення та виробництва. Вода є основною умовою існування організму людини, забезпечує його корисними мікроелементами й присутня у процесах перетравлення їжі та кровообігу. Організм людини на 65 % складається з води, а тому її якість є надто важливою. Споживаючи чисту прісну воду, людина збагачує себе корисними мікроелементами й хімічними сполуками. Зі зростанням населення та темпів урбанізації прогресуюче збільшується водоспоживання саме прісних вод. Якщо в 1900 р. споживання води у світі становило 400 км , у 1975 р. - 3000 км3, то нині населення планети витрачає щорічно майже 8000 км3 води. У розрахунку на одного мешканця планети величина водозабору зросла із 140 до 780 л/добу (мал. 1).

Прісна вода традиційно виступає важливим чинником розміщення як населення, так і виробництва. Вода завжди була і є джерелом життя і добробуту. Обумовлювалося це низкою чинників: потребою в питній воді; рибальством, що було одним з основних засобів прожитку; можливістю швидкого пересування водними шляхами; запровадженням зрошуваного землеробства. Саме тому біля крупних річок виникали давні цивілізації - Давній Єгипет, Месопотамія, Стародавній Китай тощо.

Важливим чинником розміщення сфер господарства виступає наявність водних ресурсів. Усі ланки господарства щодо водних ресурсів поділяються на споживачів і користувачів. Споживачі забирають воду з джерела водопостачання, використовують її для виготовлення продукції, а потім повертають, але вже в меншій кількості й іншій якості. Користувачі застосовують воду як середовище (водний транспорт, рибальство тощо) або як джерело енергії (ГЕС).

Основний споживач води - сільське господарство, що обумовлено передусім збільшенням площ зрошуваного землеробства. Зрошувані землі набагато продуктивніші від незрошуваних. Наразі у світі площа зрошуваних земель становить 15 % загальної площі сільськогосподарських угідь, що дають понад 50 % усієї продукції. Так, норми поливу для зернових культур становлять 1500-3500 м3/га, для цукрових буряків - 2500-6000 м3/га, для рису - 8000-15 000 м3/га.

Значним споживачем води є промисловість, яка витрачає 40 % усієї споживаної господарством води. До найводоємніших виробництв належать: хімічне (особливо гідролізне, виробництво синтетичних волокон), целюлозно-паперове, текстильне (бавовняне та шовкове), теплова й атомна енергетика, а також низка виробництв кольорової металургії (алюмінієвої, мідної).

Мал. 1. Динаміка водоспоживання світу

Мал. 2. Споживання води в містах світу (у л/добу на особу)

Так, під час виробництва 1 т синтетичних волокон витрачається 2600 м3 води, 1 т бавовняних тканин - 1260 м3 води. Великим водоспоживачем є нафтопереробна промисловість. На переробку 12 млн т сирої нафти витрачається до 60 млн м3 води на рік.

Водопостачання населення (майже 10 % усієї споживаної людством води) задовольняє потреби в питній воді й комунально-побутовій сфері (робота підприємств побутового обслуговування, поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходи тощо). У великих містах розвинутих держав світу добове водоспоживання на особу набагато перевищує показники країн «третього світу» (мал. 2).

• Водозабезпеченість регіонів і країн світу. Розподіл водних ресурсів територією планети дуже нерівномірний (мал. 3). Середньою забезпеченістю вважається показник, за якого на 1 км2 площі припадає 268 тис. м3 води на рік. Проте є регіони, що мають природну забезпеченість у десятки разів більшу або в так само разів меншу (аридні зони планети). Наприклад, у США на 1 км2 площі припадає 363 тис. м3 води на рік, у Франції - 441, Україні - 83 тис. м3. Ще більша нерівномірність у природній забезпеченості прісною водою мешканців планети спостерігається між країнами різних регіонів (табл. 1; 2).

Мал. 3. Розподіл прісних вод (у м3 на особу на рік)

Найвища забезпеченість ресурсами річкового й підземного стоку припадає на екваторіальний пояс Південної Америки та Африки. На Європу та Азію, де проживає 70 % населення планети, припадає лише 39 % річкових вод. Найбільшим річковим стоком характеризуються: Амазонка - 3780 км3/год, Конго - 1200 км3/год, Янцзи - 639 км3/год, Міссісіпі - 600 км3/ год, Замбезі - 599 км3/год, Іраваді - 410 км3/год, Меконг - 379 км3/год, Брахмапутра - 252 км3/год. У Європі - 200 км3річкового стоку Дунаю, 79 - Рейну, 57 - Рони. Найбільшими за об’ємом води озерами світу є Байкал - 23,6 тис. км3, американські Великі озера - 23 тис. км3, Танганьїка - 18,9 тис. км3, Ньяса - 8,4 тис. км3, Вікторія - 2,7 тис. км3 та ін.

Таблиця 1. Найбільш забезпечені прісною водою країни світу

Таблиця 2. Найменш забезпечені прісною водою країни світу

• Сучасні системи очищення води. Опріснення морської води. Майже всі сфери сучасного світового господарства скидають у водойми різні відходи свого виробництва (табл. 3).

Таблиця 3. Забруднення прісних вод різними виробництвами

У прісних водоймах відбувається природний процес самоочищення води, однак його швидкості надто повільні. У наш час через надмірне збільшення промислових відходів водоймища вже не впоруються з таким великим забрудненням. Тому й виникла потреба знешкоджувати й очищати стічні води. Очищення природних вод є надто дорогим і складним процесом, пов’язаним з великим різноманіттям забруднюючих речовин і появою в їхньому складі нових сполук. Сучасні методи очищення вод поділяють на:

- механічний (базується на відстоюванні та фільтруванні через решітки, сита, пісок, септики, відстійники тощо; прибирає із стічних вод до 60-75 % нерозчинених домішок);

- хімічний (додавання реагентів, які зменшують нерозчинені домішки до 95 % і розчинені до 25 %, особливо хлорування та озонування);

- електрохімічний (включає анодне окислення і катодне відновлення, коли пропускають через стічну воду електричний струм);

- біохімічний (мікроорганізми використовують забруднювачі для живлення, що перетворюють їх у воду, діоксид вуглецю тощо).

Одним з основних напрямів роботи з охорони водних ресурсів є впровадження нових технологічних процесів виробництва, перехід на замкнуті (безстічні) цикли водоспоживання, де очищені стічні води не скидаються, а багаторазово використовуються в технологічних процесах.

Прісна вода вже стала товаром світової торгівлі, тому деякі вододефіцитні країни змушені опріснювати морську воду й створювати цілі комплекси очисних споруд. Опріснення морської води застосовується переважно в посушливих аравійських країнах (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман), островах Карибського басейну, а також у США, Ізраїлі, Австралії, Іспанії, Китаї та великих міських агломераціях, таких як Сінгапур і Сянган. Наприклад, опріснені води в ОАЕ забезпечують до 80 % споживаної води; Ізраїль приблизно 1/3 питної води отримує завдяки опріснювальним заводам і планує в найближчі три десятиліття збільшити цю частку до 70 %; Сінгапур планує до 2060 р. покривати до 30 % власних водопотреб завдяки опрісненню морської води.

Підсумуйте свої знання:

• 1. Поясніть значення понять: водні ресурси, водозабезпечення, водоспоживання, методи очищення води.
• 2. Використайте інформацію, подану в тексті параграфа, та додаткові джерела й визначте головні причини дефіциту водних ресурсів. Які простежуються відмінності водозабезпеченості регіонів і країн світу?
• 3. Підготуйте повідомлення «Вплив якості води на здоров’я людини».

Перевірте, чого навчилися:

• 1. Обчисліть показник водозабезпеченості територій країн світу:

Укажіть головні джерела прісної води країн і територій, для яких обчислювався показник водозабезпеченості.

• 2. Запропонуйте способи розв’язання проблеми забруднення річок і водойм своєї місцевості (на власний вибір).

ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ УЧНІВ (на вибір)

1. Система протидії паводкам, повеням, селям і лавинам в окремих районах України.

2. Карстовий рельєф як приклад взаємодії геосфер.

3. Прозорість води в річці (озері, ставку): від чого залежить і чому змінюється?