§ 2. Топографічна карта

ПРИГАДАЙМО!

• Що таке топографія?
• Як користуватися географічною картою?

• Які карти і чому називаються топографічними? Які їхні основні елементи? З попередніх курсів географії ви знаєте, що топографічні карти за змістом належать до загальногеографічних і відрізняються від інших карт насамперед масштабом та системою умовних знаків, а також тим, наскільки вони докладно зображають місцевість.

На цих картах показано головні природні й соціально-економічні об'єкти суходолу та акваторії: рельєф, водні об'єкти та споруди, рослинний світ, адміністративні кордони, населені пункти, промислові підприємства та сільськогосподарські угіддя, транспортні шляхи, різноманітну географічну інформацію. Крім того, вони дають можливість прокласти оптимальний маршрут своєї подорожі певною місцевістю, а також зорієнтуватися на ній.

Основна відмінність топографічної карти від географічної - масштаб: на географічній карті використовують дрібний масштаб, на топографічній - великий (табл. 2.1).

Табл. 2.1. Класифікація карт і їхні масштаби

Тому карти поділяють на три групи: топографічні великомасштабні, які створено у масштабі 1:100 000 і більше (1:50 000, 1:25 000, 1:10 000, 1:5000), оглядово-топографічні - з масштабом від 1:200 000 до 1:1 000 000 та оглядові - з масштабом понад 1:1 000 000. Карти з масштабом 1:25 000, 1:10 000 та 1:5000 мають назву топографічні плани. Елементами (складовими частинами) топографічної карти є: картографічне зображення, легенда та додаткове оформлення (карти-вставки, діаграми, графіки, текстова або цифрова інформація), що допомагають у роботі з нею.

• У чому полягає сутність розграфлення топографічних карт? В основі топографічних карт лежить так звана міжнарoдна мільйонна карта світу - оглядово-топографічна карта всього земного суходолу, складена в масштабі 1:1 000 000. Під час створення такої карти застосовують рівнокутну циліндричну проекцію Гаусса-Крюгера, яка дає надзвичайно малі спотворення форм і розмірів зображуваних об'єктів.

Toпoграфічна карта - це багатоаркушева карта. Один аркуш отримують шляхом розграфлення земної кулі меридіанами на 6-градусні колони (зони) і паралелями - на 4-градусні ряди. Кожен аркуш має вигляд трапеції розміром: 4° - за широтою і 6° - за довготою та обмежений з півночі на південь частинами паралелей, а із заходу на схід - меридіанів (мал. 2.1). Усі аркуші топографічних карт мають визначену систему позначень - номенклатуру.

Шестиградусні смуги, утворені меридіанами, називають колонами і позначають цифрами від 1 до 60 (усього 60 колон). Рахують колони із заходу на схід, починаючи від 180° довготи. Чотириградусні смуги, утворені паралелями, називають рядами і позначають великими літерами латинського алфавіту, починаючи від екватора (усього 23 ряди).

Позначення (номенклатуру) кожного аркуша складають з букви ряду та цифри колони (наприклад, М-36 або J-42). Для отримання аркушів карт більшого масштабу здійснюють поділ базового аркуша на менші, причому їхня кількість залежить від масштабу карти. Відповідно і змінюють номенклатуру: кожен номенклатурний ряд топографічних карт має своє значення, за яким можна визначити масштаб карти (табл. 2.2).

Табл. 2.2. Номенклатура кожного аркуша топографічної карти

Мал. 2.1. Розграфлення топографічних карт на плоску поверхню

• У чому різниця географічних і прямокутних координат? Географічні координати (широта і довгота) указують на розташування об'єктів земної поверхні відносно екватора та нульового меридіана. На топографічній карті координати визначають з точністю до секунд або десятих частин мінути. Меридіани й паралелі є сторонами рамок аркушів цих карт, географічні координати кутів рамки підписано на кожному аркуші.

Географічні координати на великомасштабних картах можна визначити з точністю до 1-2'. Цьому на місцевості відповідає приблизно 100-200 м (залежно від широти). На дрібномасштабній карті координати визначають з меншою точністю - до десятих частин градуса. Географічні координати застосовують для визначення розміщення точок на карті, які розташовані на порівняно великих відстанях. На практиці частіше знаходимо визначення прямокутних координат.

Прямокутні координати - це система координат, у якій віссю X прийнято центральний меридіан 6-градусної зони, а віссю Y - екватор. Ці лінії є прямими взаємно перпендикулярними, решта меридіанів і паралелей - кривими. Точка перетину осьового меридіана й екватора є початком прямокутних координат кожної зони.

Для зручності користування прямокутними координатами на топографічні карти нанесено лінії, які проведено через кожний 1 кілометр і паралельні осям X та Y. Вони утворюють кілометрову сітку, що вкриває карту системою однакових за площею квадратів. Тому прямокутні координати, на відміну від географічних, визначають у кілометрах та метрах. Прямокутні координати показують відстань у кілометрах до цієї точки від екватора (координата X, яка може змінюватися від 0 до більше як 10 000 км на полюсах) і від осьового меридіана (координата Y, що може змінюватися від 0 до 333 км на екваторі в місцях його перетину з крайніми західними і східними меридіанами зони). Наприклад, для всіх точок на території нашої країни координата Х має позитивне значення. Для того щоб і координати Y точок також були тільки позитивними, у кожній зоні ординату початку координат приймають рівною 500 км. Таким чином, точки, розташовані на захід від осьового меридіана, мають ординати менше 500 км, а до сходу - більше 500 км.

• Для чого на карті потрібна прямокутна (кілометрова) сітка? Визначення координат значно можна полегшити, якщо розділити карту на площини прямими лініями, паралельними осям координат. Така сітка має назву прямокутної сітки. На топографічних картах прямокутну координатну сітку наносять не довільно, а у визначеній взаємозалежності з географічною сіткою меридіанів і паралелей. Це дає можливість зручно і просто наносити її на карту, а також визначати і позначати на ній, у плоских прямокутних координатах, географічне положення будь-якого пункту місцевості.

Координатну сітку доволі широко використовують під час роботи з картою, основне її призначення - спростити визначення прямокутних координат точок місцевості. Разом з тим вона полегшує орієнтування на карті і вказує на ній положення різних об'єктів, а також допомагає швидко окомірно оцінити за допомогою карти відстані і визначити азимути напрямків. Для того щоб вказати приблизно розміщення будь-якого об'єкту на карті, достатньо назвати квадрат сітки, у якому він розміщений.

• Як на топографічній карті зображують об’єкти місцевості та рельєфу? Географічний зміст топографічних карт передають через топографічні умовні знаки - застосовані на карті позначення різних об'єктів з їхніми кількісними та якісними характеристиками. Умовні знаки є системою графічних, кольорових, буквених та цифрових позначень.

Мал. 2.2. Зображення рельєфу місцевості за допомогою горизонталей

Рельєф на топографічних картах зображують горизонталями коричневого кольору - лініями, які з'єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою. Що менша відстань між сусідніми горизонталями, то крутіший схил, що більша - то пологіший. Спеціальними знаками - бергштрихами - указують напрямок, у якому знижується або підвищується схил. На горизонталях числами вказують абсолютну висоту (мал 2.2).

Водні об’єкти (річки, озера, водосховища, канали, болота) зображають лініями синього кольору, а їхні площі - синім фоном. Цифрами позначають різні кількісні характеристики: глибину, ширину, швидкість течії, а стрілками - її напрямок.

Поширення рослинного покриву зображують зеленим кольором, спеціальними знаками позначають дерева (породу, середню товщину та висоту), луки, чагарники.

Лініями різної товщини та кольору зображують транспортні шляхи: пішохідні, автомобільні, залізничні.

Відповідними умовними знаками на топографічній карті позначають населені пункти (міста, селища, села, хутори), промислові та сільськогосподарські підприємства, пам'ятки природи, об'єкти туризму та багато іншого. Значення та пояснення основних топографічних умовних знаків ви знайдете у своєму географічному атласі.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

МАЄТЕ ЗНАТИ:

• основні відмінності топографічної карти від інших загальногеографічних карт;
• систему розграфлення топографічних карт;
• основну відмінність між географічними та прямокутними координатами;
• систему умовних позначень, використовуваних на топографічних картах;
• географічні координати пунктів, що розміщені:

- на перетині Гринвіцького меридіану з екватором;

- на Південному полюсі;

- на перетині Гринвіцького меридіану та паралелі в 30° (північної широти).

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. За допомогою додаткових джерел інформації випишіть номенклатуру всіх аркушів, що можна знайти поруч з аркушем М-36-144 на карті з масштабом 1:100 000.

2. Складіть географічний опис місцевості, зображеної на мал. 2.3, указавши такі дані: тип рельєфу, населені пункти, шляхи сполучення, наявність насаджень.

Мал. 2.3. Географічний опис місцевості

Мал. 2.4. Географічні об'єкти

3. Користуючись даними порталу Науково-дослідного інституту геодезії і картографії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, дайте характеристику лісовому масиву та транспортним шляхам, що зображені на карті, з попереднього завдання.

4. Зазначте, які географічні об'єкти побачить пасажир автомобіля (мал. 2.4), що рухається дорогою з півдня на північ.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно