Виробництва вторинного сектору
- 24-12-2021, 02:01
- 1 731
11 Клас , Географія 11 клас Довгань, Стадник (рівень стандарту)
§ 24. Виробництва вторинного сектору
Пригадайте
• складові вторинного сектору економіки
• що ви знаєте про продукцію машинобудування
1. Глобальні ланцюги доданої вартості у виробництві чорних і кольорових металів. Чинники та форми спеціалізації країн.
Ви вже знаєте, що металургійна промисловість виробляє чорні та кольорові метали. Вони є найважливішими конструкційними матеріалами, які використовують у машинобудуванні та будівництві. Щонайменше 90 % продукції припадає на чорні метали: чавун і сталь (це сплави заліза з вуглецем та домішками). Лідером за виробництвом сталі є Китай (див. таблицю 1). Глобальні ланцюги доданої вартості у виробництві сталі (чавун є проміжним продуктом):
• видобуток і збагачення залізної руди;
• спікання залізної руди в агломерат (залізорудний концентрат);
• виплавка чавуну в доменних печах;
• виплавка сталі в кисневих конверторах або електропечах;
• виготовлення прокату, труб та інших виробів;
• реалізація кінцевого продукту.
Таблиця 1
КРАЇНИ — НАЙБІЛЬШІ ВИРОБНИКИ СТАЛІ (2018 р.)
1) Які з країн — найбільших виробників сталі краще забезпечені залізорудною сировиною?
2) Які з країн — найбільших виробників сталі є імпортерами сировини?
Найбільші запаси залізних руд зосереджені в Бразилії, Австралії, Канаді, Китаї, Індії, Казахстані, Україні, Росії, Південній Африці, Швеції. Проте тільки частина з них спеціалізується на початкових ланках, у першу чергу це Австралія і Бразилія, які в значних обсягах постачають сировину на світовий ринок. Великими її імпортерами є країни ЄС, Японія й Південна Корея.
Прикладом ТНК, яка створює глобальні ланцюги доданої вартості у виробництві чорних металів, є «Арселор Міттал» (мал. 1). Ви вже знаєте, що в Україні їй належить комбінат «Арселор Міттал Кривий Ріг».
Мал. 1. Комбінат «Арселор Міттал Кривий Ріг».
За останні десятиліття в географії підприємств чорної металургії сталися значні зміни. Вони були викликані тим, що головними чинниками їх розміщення поступово стають не тільки сировинний, але й інші чинники: транспортний (із цієї причини значна частина нових металургійних підприємств зараз споруджується в портах), споживчий, екологічний (металургія — брудне виробництво, а тому нові підприємства споруджуються в країнах, де менш суворе екологічне законодавство), працересурсний (використання дешевої робочої сили зменшує витрати на виробництво продукції).
На сьогодні у світі склалися три головні райони виробництва чорних металів:
1) Східна Азія, де особливо виділяються обсягами виплавки сталі Китай, Японія (відповідно перше і третє місця за виплавкою сталі у світі) і Південна Корея. При цьому Японія спеціалізується переважно на випуску якісних марок сталі, а Китай і Південна Корея — масових. Виплавка сталі в цьому субрегіоні продовжує швидко зростати.
2) Європа, де найбільшими виробниками чорних металів є Росія, Німеччина, Україна. При цьому чорна металургія постсоціалістичних країн випускає переважно недорогі марки сталі, а високорозвинених країн — спеціальні, високоякісні, а тому дорогі види сталі. Також вони намагаються позбутися найбільш брудних, початкових стадій виробництва.
3) Північна Америка, де лідером за виробництвом чорних металів є США (третє місце у світі). Тут також переважає виробництво високоякісного металу.
Серед інших виробників, які розташовані поза межами трьох найважливіших районів чорної металургії, виділяються Індія, Туреччина, Бразилія.
Найбільшими споживачами алюмінію є Китай (понад 40 % світового споживання), США, країни ЄС, Японія, Південна Корея.
Технологія виробництва кольорових металів має свої особливості. Вони пов'язані з низькою концентрацією кольорових металів у руді порівняно із залізною (у багатих залізних рудах вміст металу понад 57 %, у рудах кольорових металів — лише кілька відсотків), а також наявністю в руді кількох металів. Найбільш цінними алюмінієвими рудами є боксити. Найбільшими їх виробниками є Австралія, Китай, Гвінея і Ямайка. Дві останні країни здебільшого спеціалізуються на перших ланках виробництва.
Боксити переробляють у глинозем (проміжна ланка виробничого ланцюга), а потім із нього отримують первинний алюміній. Цей процес базується на використанні значної кількості електроенергії. Тому алюмінієві заводи будують поряд із джерелами дешевої електроенергії — найчастіше гідроелектростанціями (найбільш яскравий приклад — Норвегія, яка спеціалізується на останніх ланках виробництва). Проте безперечним лідером у виробництві алюмінію є Китай, який використовує як власну, так і імпортовану сировину. Частина сировини Австралії йде на виробництво глинозему (у тому числі для експорту), інша переробляється в алюміній (у тому числі для власних потреб). Найбільшими споживачами алюмінію є Китай, США, Японія, високорозвинені країни Європи.
Україну в глобальному ланцюгу доданої вартості у виробництві алюмінію представляє Миколаївський глиноземний завод. Він працює на сучасному обладнанні закордонного виробництва. Сировина здебільшого надходить із Гвінеї (близько 40 % від загального обсягу), Австралії та Бразилії. Основний вид продукції — глинозем, який зараз переважно експортується.
Зазначимо, що наступним ланцюгом може бути виробництво алюмінієвих сплавів. Їх здебільшого виробляють у високорозвинених країнах і широко застосовують в аерокосмічній промисловості, а також у виготовленні металевих конструкцій і виробів, в експлуатації яких важлива їх мінімальна вага для відповідної механічної міцності (мал. 2).
Мал. 2. Деталі, вироблені зі сплавів алюмінію.
Для отримання міді використовують руди із вмістом основного металу в середньому 2—3%. Спочатку мідні руди збагачують і отримують мідний концентрат із вмістом металу 35 %. Потім відбуваються плавка та продування в конверторі для отримання чорнової міді, останній етап — очищення від домішок (рафінування).
Найбільші родовища міді утворюють два «мідні пояси». Перший розташований в Африці на території ДР Конго й Замбії (ці країни спеціалізуються на початкових ланцюгах доданої вартості). Другий — на тихоокеанському узбережжі Америки в Кордильєрах та Андах (48 % світових запасів міді). У першу чергу це Чилі та Перу, частина підприємств яких об'єднують усі ланцюги доданої вартості. На останніх ланках спеціалізуються такі високорозвинені країни, як Японія, Німеччина. США та Китай працюють як на власній, так і на імпортній сировині.
2. Сучасна географія виробництва транспортних засобів, електроніки, фармацевтичної продукції. Чинники участі національних економік у глобальних ланцюгах доданої вартості.
Ви знаєте, що важливим напрямом машинобудування є транспортне (мал. 3). Десята частина вартості продукції світової промисловості припадає на автомобілебудування. Явними лідерами наприкінці XX ст. були Японія та США, дещо відставали Німеччина та Франція. На початку XXI ст. до групи лідерів стрімко увірвалися спочатку Південна Корея, а потім Китай. Останній характеризується надзвичайно високими темпами збільшення обсягів виробництва. Зростання спостерігається і в ряді інших країн. Так, у десятці лідерів зараз немає Франції та Великої Британії, проте з'явилися Бразилія й Мексика. Звертає на себе увагу й те, що Китай, США та Японія виробляють більше половини автомобілів світу (див. таблицю 2).
Мал. 3. Транспортне машинобудування.
Таблиця 2
КРАЇНИ — НАЙБІЛЬШІ ВИРОБНИКИ АВТОМОБІЛІВ (2017 р.)
1) Чим можна пояснити стрімке зростання виробництва автомобілів у Китаї?
2) Які країни, що розвиваються, увійшли до першої десятки найбільших виробників автомобілів?
Розробка й виробництво сучасних пасажирських літаків — технічно складний, наукоємний, тривалий і дорогий процес. Тому кількість країн, що можуть вирішувати це завдання, обмежена. Це такі країни, як США, Франція, Італія, Німеччина, Бразилія, Росія, Канада, Велика Британія, Україна. Тільки частина з них виробляє великі авіалайнери, що перевозять понад 150 пасажирів на відстані 4000 км і більше. У світі є два безумовні лідери — американський «Боїнг» і європейський «Ербас», між якими триває гостра конкурентна боротьба.
У виробництві регіональних літаків також два лідери — канадська компанія «Бомбардьє» і бразильська «Ембраер».
Дуже незначною є кількість країн, що володіють технологіями з виробництва ракетної техніки та космічних апаратів. Серед них — США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія, Індія, Україна.
Певні особливості має географія суднобудування. Виробництво морських суден орієнтоване на наявність портів, конструкційних матеріалів (сталі), можливості кооперування, вартість робочої сили. При цьому, на відміну від авіабудування, лідерами галузі зараз є країни Азії (Китай, Південна Корея, Японія) (мал. 4). Дещо втратили свої позиції виробництва США (країна — найбільший виробник військових суден) і країн Західної Європи (тут будуються спеціальні технічно складні судна та великі пасажирські лайнери). Не змінилася тільки висока концентрація галузі — десятка лідерів виробляє понад 95% загального тоннажу морських суден.
Мал. 4. Японський супертанкер «Кнок Невіс», що понад три десятиліття був найбільшим судном світу. Це морське самохідне судно завдовжки 458 м було здатне перевозити понад 560 тис. т нафти. у 2010 р. танкер було утилізовано у зв'язку із завершенням терміну експлуатації.
Основними центрами виробництва рухомого складу для залізниць є країни Західної Європи, Китай, США і Японія. Досить великі потужності мають Індія, Австралія, Росія, Канада та Бразилія. Так, країни Західної Європи та Японія спеціалізуються на виробництві засобів швидкісного транспорту.
Для географії електронної промисловості характерна концентрація підприємств у Китаї, США, Японії, Німеччині, Нідерландах, Південній Кореї, Мексиці, Сингапурі. Так, найбільшими виробниками персональних комп'ютерів, що використовуються в побуті, навчанні та на виробництві, є Китай, США та Японія (див. таблицю 3). Однак слід зважати, що комплектуючі для них виробляють і в інших країнах (це частина глобального ланцюга доданої вартості). Яскравим прикладом такої ситуації є виробництво продукції компанії «Еппл». Основні компоненти для цієї продукції виробляють у Японії, Німеччині та Південній Кореї. Далі комплектуючі доправляють у Китай, де й відбувається завершальний процес складання.
Таблиця 3
НАЙБІЛЬШІ ВИРОБНИКИ ПЕРСОНАЛЬНИХ КОМП'ЮТЕРіВ (2018 р.)
• Якою є частка трьох американських компаній — найбільших виробників персональних комп'ютерів?
США є лідером у виробництві потужних суперкомп'ютерів, які, зокрема, використовуються з військовою метою.
Усе більшого значення набуває фармацевтична промисловість. Вона вирізняється надзвичайно високою концентрацією та значними витратами на дослідження, тому всі шість лідерів — розвинені держави: Німеччина, Швейцарія, США, Велика Британія, Бельгія та Франція. Швидко розвивається фармацевтична галузь в Індії та Китаї.
3. Виробництво текстилю, одягу, взуття: сучасна просторова організація, чинники міжнародної спеціалізації.
Завдяки виробництву масової та здебільшого недорогої продукції, яка необхідна населенню будь-якої країни, підприємства легкої промисловості поширені в усіх регіонах світу. Проте їхня спеціалізація та обсяги виробництва залежать від вартості трудових ресурсів, наявності сировини, уподобань і платоспроможності населення. Підприємства, що виробляють масову, недорогу та трудомістку продукцію, поступово зосереджуються в країнах із середнім та низьким рівнем розвитку. У розвинених країнах зберігаються виробництва, які спеціалізуються на синтетичних та дорогих (особливо вовняних) натуральних тканинах, престижному одязі та взутті, виробах із хутра. Зростає виробництво трикотажних і нетканих матеріалів, виготовлення яких менш трудомістке. Італія відома як виробник дорогих тканин та якісного шкіряного взуття (світовий центр взуттєвої моди — Мілан), промисловість США спеціалізується на виробництві трикотажного полотна, окремих видів тканин, взуття.
У текстильній промисловості світу найбільше значення має виробництво бавовняних (понад 60 % загального обсягу), синтетичних (25 % із тенденцією до зростання) та вовняних (10%) тканин. Основними їх виробниками є країни Азії, у першу чергу Східної і Південно-Східної. Так, більше половини бавовняних тканин виготовляють підприємства Китаю, Індії та Пакистану. Значні обсяги виробляють у США, Японії, Індонезії, Бразилії, Італії, Єгипті.
Лідерами у виробництві тканин із синтетичних волокон тривалий час були США, Італія, Японія, Німеччина та Франція. Зараз відбувається поступове переміщення виробництва в Азію. Найбільш швидко зростають обсяги в Китаї, Індії, Пакистані, Південній Кореї. Вони ж є експортерами синтетичних тканин.
У виробництві вовняних тканин на перше місце вийшов Китай, але деякі розвинені країни зберегли свої позиції. Перш за все це Італія, де традиції вовняного виробництва мають багатовікову історію.
Виробництво шовкових тканин зосереджене в Китаї, США, Японії та окремих країнах Західної Європи. Це також дорогі тканини, тому розвинені країни виробляють значні їх обсяги.
Швейна промисловість ще більш трудомістка, тому виробництво масових видів одягу зосереджено в Китаї, країнах Південно-Східної і Південної Азії (Бангладеш, Шри-Ланка, Індія, Індонезія, Філіппіни), Туреччині. Серед країн одноосібним лідером у виробництві та експорті одягу є Китай. Найбільше імпортують одяг США, країни Західної Європи та Японія.
Китай є одноосібним лідером і у виробництві та експорті взуття. Йому значно поступаються Бразилія, Індонезія, Таїланд, Південна Корея.
Головне
Головні райони виробництва чорних металів у світі: Східна Азія, Європа, Північна Америка.
• Технологія виробництва кольорових металів має особливості, пов'язані з низькою концентрацією кольорових металів у руді порівняно із залізною, а також наявністю в руді декількох металів.
• Основні чинники участі національних економік у глобальних ланцюгах доданої вартості виробництва транспортних засобів, електроніки, фармацевтичної продукції полягають у можливості скористатися порівняльними перевагами окремих країн.
• Завдяки виробництву масової та здебільшого недорогої продукції, яка необхідна населенню будь-якої країни, підприємства легкої промисловості поширені в усіх регіонах світу.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Назвіть ланцюги доданої вартості у виробництві сталі. 2. Назвіть характерні риси географії виробництва міді. 3. Якими є особливості просторової організації виробництва автомобілів? 4. Чому виробництво авіаційної техніки зосереджено в обмеженій кількості країн? 5. Які країни здебільшого спеціалізуються на виробництві масової, недорогої та трудомісткої продукції? Чому? 6. Укажіть чинники участі національних економік у глобальних ланцюгах доданої вартості розглянутих виробництв.
Поміркуйте
1. Чому саме США є лідером у виробництві суперкомп'ютерів?
2. У чому ви виграєте і в чому програєте, коли купуєте одяг і взуття відомих брендів, вироблені в країнах, що розвиваються?
Практична робота 8
Позначення на контурній карті (знаками руху) глобальних ланцюгів доданої вартості «видобування алюмінієвої сировини — виробництво глинозему — виробництво первинного алюмінію — споживання алюмінію»
1. Пригадайте, що використовується як алюмінієва сировина.
2. З'ясуйте, які країни задіяні у глобальних ланцюгах доданої вартості виробництва алюмінію.
3. Позначте на контурній карті світу (знаками руху) послідовність глобальних ланцюгів виробництва алюмінію.
Дослідження
Роль транснаціональних компаній у розвитку машинобудівних та хімічних виробництв в Україні.
Коментарі (0)