Войти
Закрыть

Сучасні картографічні твори та їхня математична основа

11 Клас

• Сучасні картографічні твори. Електронні карти та глобуси. Картографічні інтернет-джерела. Навігаційні карти. Нині існує досить багато способів зображення земної поверхні та планети Земля: малюнок, фотографія, аерофотознімок, космічний знімок, план, карта, глобус. Однак найвідомішими й детальними зображеннями земної поверхні є географічні карти. Географічна карта - це зменшене, узагальнене, умовно-знакове зображення земної поверхні на площині, виконане за допомогою математичної основи (масштабу, картографічної проекції). На них наносять різні країнознавчі складові: географічне положення, природні умови й ресурси країни, особливості складу та розселення населення, структуру та розміщення господарського комплексу, довідкову інформацію. Карти складають на основі польових досліджень, аеро- та космічних знімків та інших картографічних джерел, а також статистичних і літературних даних. Географічні карти поділяють на групи за певними типовими ознаками: масштабом, змістом, охопленням території, призначенням (табл. 1)....
0 Переглянути

Топографічна карта, її складові та використання

11 Клас

• Топографічна карта: проекція, розграфлення та умовні знаки. Вивчати поверхню Землі почали ще в сиву давнину, тому науки про Землю - географія, топографія, картографія - зародилися багато століть тому. Топографія - наука, яка розробляє географічні й геометричні методи дослідження місцевості для створення на цій основі великомасштабних (топографічних) карт. Топографічна карта - детальна великомасштабна загальногеографічна карта, що відображає розміщення та властивості основних природних і соціально-економічних об’єктів та дає змогу визначати їхнє планове й висотне положення. До основних наукових і практичних завдань, що вирішує топографія, належать розробка, удосконалення та осучаснення методів створення топографічних карт, способів зображення на них земної поверхні, способів і правил використання карт у виконанні різних практичних завдань. Топографія тісно пов’язана з картографією - наукою про відображення та дослідження явищ природи й суспільства за допомогою різних картографічних зображень. Саме до таких зображень і належать топографічні карти. Топографічним картам притаманні такі властивості: наочність, вимірність, достовірність, сучасність, географічна відповідність, геометрична точність, повнота змісту. Топографічні карти створюються на основі обробки аерофотознімків території, або шляхом безпосередніх вимірювань і знімань об’єктів на самій місцевості, або навіть картографічними методами за планами й картами більших масштабів, що вже існують. Топографічна карта є зменшеним, узагальненим та образно-знаковим зображенням місцевості. Її створюють за певними математичними законами, які зводять до мінімуму спотворення, що неминуче виникають під час перенесення поверхні земної кулі на площину, і водночас забезпечують максимальну її точність....
0 Переглянути

Географія як система наук. Роль географії у сучасному світі

11 Клас

Географія (грец. γεωγραφία: γεω («гео») — Земля і γραφία («графо») - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну й соціально-економічну різноманітність, а також зв’язки між природним середовищем і Діяльністю людини. • Географія як система наук. Багато наук вивчають різноманітні об'єкти - природні, суспільно-гуманітарні, інженерно-технічні тощо. А є науки, що досліджують водночас і природні, і суспільно-географічні явища та процеси. До таких наук належить географія. Нині поняття географія замінено поняттям система географічних наук. Сучасна географія - це система наук, що вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність. Залежно від об'єктів дослідження географічні науки поділяють на фізико-географічні, суспільно-географічні (соціально-економічні) та наскрізні (малюнок). Блок фізико-географічних наук (фізична географія) охоплює ті науки, що вивчають і досліджують природу та природно-територіальні комплекси Землі, усі явища й процеси, що відбуваються на ній: Загальне землезнавство. Вивчає закономірності формування і розвитку географічної оболонки Землі. Витоки та засновники: початок XIX ст.; К. Ріттер, А. Гумбольдт, В. Докучаєв, В. Вернадський, Л. Берг, С. Калєснік та ін. Вітчизняні: С. Рудницький, П. Тутковський, А. Краснов, П. Шищенко та ін....
0 Переглянути

Словник географічних термінів

11 Клас

Агрокліматичні ресурси - співвідношення тепла, вологи, світла, яке необхідне для вирощування сільськогосподарських культур, визначається географічним положенням території в межах кліматичних поясів і природних зон. Азимут - кут на місцевості або на карті, що утворюється напрямком на північ і напрямком на певний пункт. Амплітуда коливань температур - різниця між мінімальною й максимальною температурами повітря за певний проміжок часу (добу, місяць, рік тощо). Антициклон - область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі та низхідним рухом повітря. Вітри у антициклоні рухаються за годинниковою стрілкою у північній півкулі і проти годинникової стрілки - в південній. Атмосферний фронт - перехідна зона між двома повітряними масами з відмінними фізичними властивостями (головним чином температурою та вологістю). Б Барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску. Бентос - сукупність організмів, що населяють дно океанічних, морських і прісноводних водойм. Бергштрихи - перпендикулярні до горизонталей невеликі штрихи (рисочки), які вказують напрямок зниження (падіння) схилу. Біoлoгічні ресурси - сукупність генетичних ресурсів, організмів або їх частин, популяцій або будь-яких інших біотичних компонентів екосистем, які мають фактичну або потенційну користь чи цінність для людства....
0 Переглянути

Третинний сектор національної економіки. Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні

11 Клас

• Як розвивається дорожньо-транспортний комплекс України? Цей комплекс включає залізничний, автомобільний та міський, водний, авіаційний транспорт, дорожнє господарство і поштовий зв'язок. На сучасному етапі дорожньо-транспортний комплекс розвивається згідно з Транспортною стратегією України на період до 2020 р. Основні її положення: забезпечення доступності та підвищення якості транспортних послуг; інтеграція вітчизняної транспортної системи насамперед до європейської транспортної системи; розвиток транспортної інфраструктури; оновлення рухомого складу транспорту; забезпечення безпеки транспортних процесів; підвищення екологічності та енергоефективності транспортних засобів тощо. Залізничний транспорт є провідним в дорожньо-транспортному комплексі країни. Він забезпечує понад 80 % вантажних і майже 50 % пасажирських перевезень, здійснених усіма видами транспорту. Експлуатаційна мережа залізниць України складає майже 22 тис. км., з яких 45 % електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень українські залізниці займають четверте місце в Євразії. Особливістю автомобільних перевезень є переважання приватних перевізників і відсутність державних. Згідно з офіційною статистикою, за 2017 р. частка перевезень пасажирів автомобільним транспортом України становила понад 43 %, а міським електричним транспортом - близько 53 %. Міністерство інфраструктури здійснює системну роботу щодо реалізації проектів з розвитку міського пасажирського транспорту в різних регіонах країни, залучаючи іноземні інвестиції. Дopoжнє господарство України - це система автомобільних доріг, інженерних мереж, державних та приватних підприємств і організацій, що їх обслуговують. Значення автошляхів України в міжнародному сполученні підтверджується проходженням через її територію 4 із 10 Міжнародних транспортних коридорів. Зокрема, це коридор №3: Брюссель - Ахен - Кельн - Дрезден/Берлін - Вроцлав - Катовіце - Краків - Львів - Київ; коридор № 5: Венеція - Трієст/Копер - Любляна - Марибор - Будапешт - Ужгород - Львів - Київ та коридор № 9: Гельсинки - Виборг - Санкт-Петербург - Псков-Москва - Калініград - Київ - Любашівка/Роздольна - Кишинів - Бухарест - Дімітровград - Александруполіс....
0 Переглянути

Особливості розвитку та просторової організації виробництва меблів, текстилю, одягу, взуття, продуктів харчування

11 Клас

• З чого складається меблева промисловість? Меблева промисловість України - це одне з основних виробництв деревообробної промисловості. Для виробництва меблів різних видів використовують деревостружкові плити (ДСП), деревоволокнисті плити (ДВП), деревоволокнисті плити середньої щільності (МДФ), різні металеві конструкції для столів і стільців, скло, оббивні тканини і шкіру, наповнювачі, розсувні механізми і механізми трансформації. Із цього переліку стає зрозуміло, що в меблевому виробництві задіяно різноманітні ресурси, які виробляють, крім деревообробної промисловості, й інші галузі, переважно хімічна, легка промисловість та машинобудування. Саме тому одним з принципів розвитку меблевого виробництва є його кооперування (мал. 33.1). Серед особливостей меблевої промисловості - складний цикл виробництва, тривалий період виведення на ринок нових моделей, високі вимоги до якості продукції, гарантійне та післягарантійне обслуговування, висока конкуренція. Сучасне обладнання, великий досвід майстрів, якісна українська деревина дозволяють створювати багатофункціональні меблі з елегантним дизайном, з достатньо великим терміном експлуатації та комфортними механізмами. Це робить їх конкурентоспроможними на внутрішньому та іноземному ринках. Меблеві виробники України пропонують широкий асортимент товарів різних цінових категорій, стилістичних особливостей і колірних рішень. Це м'які дивани та крісла, комфортні кухонні куточки, модні безкаркасні меблі, письмові та комп'ютерні столи для домашнього та офісного використання, зручні комп'ютерні крісла, кухонні стільці й табуретки, ліжка різних розмірів і приліжкові тумбочки, місткі шафи, комоди, пенали, стелажі, вітрини, набори для передпокою, стінки для віталень, оригінальні дитячі меблі тощо. Усі меблі надходять до споживачів сертифікованими й відповідають вимогам і стандартам, про що свідчать сертифікати якості. Виробництво меблів орієнтують переважно на споживача, саме тому осередками меблевого виробництва є великі міста та обласні центри. Окремі невеликі підприємства нині працюють і в середніх та малих містах, найбільші підприємства розміщено в Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Чернівцях, Дніпрі, Тернополі, Сваляві....
0 Переглянути

Хімічна промисловість і машинобудування в Україні: сучасний стан розвитку

11 Клас

• Які особливості розвитку хімічної промисловості? Сучасна хімічна промисловість України - це понад 3,5 тис. суб'єктів господарювання, зокрема: підприємства з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції - 38,5 %, фармацевтичні підприємства - 6,4 %, підприємства з виробництва гумових і пластмасових виробів - 55,1 %. На них працює понад 140 тис. осіб. Підприємства хімічної промисловості розміщено в багатьох областях України, проте основними районами розміщення є Придніпровський, Прикарпатський, Донецький, Причорноморський райони і великі міста (мал. 32.1). За даними Державної служби статистики, обсяг реалізованої хімічної продукції зменшується. У кризовому стані перебуває основна хімія - базове багатотоннажне хімічне виробництво в Україні. Зокрема, це виробництво аміаку, аміачної селітри, карбаміду, а також азотних добрив, кислот. Вагомим негативним чинником скорочення виробництва основної хімії є втрата низки підприємств унаслідок анексії Криму та зупинка інших - через військові дії на Сході країни. Водночас виробництва, зорієнтовані на стійкий споживчий попит, демонструють або сталий розвиток (фармацевтичне виробництво), або відносну стабільність (виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування, парфумних і косметичних засобів), або початок відновлення за підсумками 2016-2017 рр. (виробництво лакофарбової продукції, виробництво гумових і пластмасових виробів). Падіння зазнала і частка експорту продукції хімічної промисловості, а також полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них у загальних обсягах експорту товарів: із 9,3 % у 2011 р. до 5,1 % у 2017 р. Стійкість падіння в хімічній промисловості засвідчує, що можливості традиційної моделі конкурентоспроможності вітчизняного хімічного виробництва поступово вичерпуються. Науковці доводять, що довгострокові перспективи розвитку української хімічної індустрії мають бути пов'язані з неоіндустріальною моделлю розвитку. Ця модель передбачає створення наукоємних екологічно безпечних малотоннажних виробництв спеціальної і «тонкої» хімії (завершальні стадії виробничих ланцюгів) на основі інноваційних технологій. Це стосується насамперед розвитку побутової хімії і фармацевтичної промисловості....
0 Переглянути

Сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні

11 Клас

• Який стан розвитку енергетики України? Україна володіє потужною енергетичною системою, яку складають теплоелектростанції і теплоелектроцентралі, мережі атомних і гідроелектростанцій, а також електричні та теплові мережі, з'єднані між собою і пов'язані загальним режимом у безперервному процесі виробництва, перетворення та розподілення електроенергії та тепла. Виробництво енергії в Україні значною мірою залежить від імпортних ресурсів, зокрема атомного палива, природного газу, нафтопродуктів. Серед вітчизняних енергоресурсів особливе значення має вугілля, саме тому великі теплові електростанції побудовано неподалік вугільних басейнів. ТЕЦ розташовують поблизу великих міст і промислових підприємств, які вони забезпечують електроенергією і теплом. В Україні нині діє чотири АЕС, за потужністю ядерного потенціалу наша країна входить до першої десятки ядерних держав світу. Гідроенергетичні ресурси країни обмежені, тому їх використовують здебільшого для покриття пікових навантажень чинної енергосистеми. Більшість вітчизняних ГЕС збудовано на Дніпрі. В Україні розпочато реалізацію Національної програми з впровадження відновлювальної енергетики. Нині діє система стимулювання розвитку цього виду енергії, яка включає так звані «зелені» тарифи. Держава зобов'язується купувати енергію у станцій на основі відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) за «зеленим» тарифом до 2030 р. За даними міжнародного агентства IRENA, в України зосереджено найбільший потенціал використання відновлювальних джерел енергії серед держав Південно-Східної Європи - 408,2 ГВт. Це вказує на перспективність використання ВДЕ та здатність створення відносної автономії та незалежності від поставок енергії з інших країн. В Україні найбільш економічно вигідними (рентабельними) є вітрові та сонячні електростанції. Незважаючи на те що частка СЕС і ВЕС у структурі виробництва електроенергії поки що невелика, вони сьогодні функціонують у більшості регіонів країни....
0 Переглянути

Конкурентні переваги України на світових ринках сільськогосподарської продукції, рудної сировини та металів

11 Клас

• Які особливості розвитку сільського господарства України за часів незалежності? В Україні, з її великими масивами родючих чорноземів, давніми землеробськими традиціями, сільське господарство відіграє особливу роль. Від його розвитку залежить не лише економічне зростання, а й продовольча безпека країни, добробут людей, збереження сільського населення і загалом самобутність нації. За роки незалежності в сільському господарстві відбулися суттєві зміни: так, на зміну колгоспам і радгоспам, прийшли нові форми господарювання. Це були господарські товариства, кооперативи і фермерські господарства, а також агрохолдинги (мал. 30.1), що поєднують кілька компаній, які не тільки виробляють сільськогосподарську продукцію, але й здійснюють її переробку. У володінні нових підприємств наявна переважна більшість сільськогосподарських угідь, однак значну частку продукції виробляють також й індивідуальні господарства населення: так, розвиток фермерства охопив майже всі регіони України. Основною галуззю сільського господарства є рослинництво, для розвитку якого в Україні існують сприятливі ґрунтово-кліматичні ресурси. За незначної зміни структури посівних площ (збільшення площ зернових, технічних культур, зменшення - кормових, овочевих культур) відбулися трансформації структури зернових на користь пшениці, кукурудзи, а також бобових, сої. Серед технічних культур збільшувалася площа ріпаку і соняшнику, зменшувалася - цукрових буряків, льону, тютюна. Деякі культури, такі як соняшник, кукурудза, вирощують навіть поза межами їхнього традиційного висіву - у Поліссі....
0 Переглянути

Сучасні риси національної економіки України

11 Клас

• Яка структура національної економіки? Національна економіка України - це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах території нашої держави. Вона має певну структуру, систему управління, для неї характерними є певні соціально-економічні відносини. Серед важливих характеристик національної економіки стрижневим є її економічний потенціал, - це сукупність наявних та придатних до актуалізації основних джерел, засобів конкретної країни, елементів цілісної економічної системи, які використовують і можуть бути використані для економічного зростання та соціально-економічного прогресу. Економічний потенціал залежить від кількості та якості трудових ресурсів, наявності сприятливих природних ресурсів, обсягу виробничих потужностей, рівня розвитку виробничої інфраструктури, ступеня розвитку науки, техніки, інноваційних технологій (мал. 29.1). Основою національної економіки України є її виробнича і невиробнича сфери, які включають промисловість, сільське господарство, будівельний комплекс, транспорт, зв'язок, банківську систему, охорону здоров'я, освіту та ін. Національну економіку України вчені-економісти поділяють на сектори. Сектор економіки - це сукупність кількох елементів національної економіки, які об'єднують спільні технологічні, виробничі та організаційно-правові особливості. Як ви знаєте з географії 9-го класу, у секторальній структурі економіки України переважають первинний і вторинний сектори. До первинного сектору належать сільське й лісове господарство, рибальство, видобувна промисловість. Їх об'єднує виробництво сировини, наприклад вирощування сільськогосподарських культур, заготівля деревини, видобування мінеральної сировини - вугілля, нафти, газу тощо та її переробка в напівфабрикати. Вторинний сектор національної економіки України складають обробна промисловість та будівництво. Діяльність у цьому секторі спрямовано на виробництво електроенергії, чорних і кольорових металів, продукції хімічної, легкої, харчової промисловості та машинобудування. В Україні представлено й інші, так звані сервісні, види економічної діяльності, що входять до третинного сектору економіки. Їхня головна мета - обслуговування населення та підприємств первинного і вторинного секторів. Третинний сектор економіки включає транспорт і торгівлю, освіту, науку, охорону здоров'я, а також банківську, страхову, туристичну та інші види діяльності....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 28
Назад

Навігація