§ 47. Природні зони

• Пригадайте, які природні зони формуються в арктичному і субарктичному поясах.
• Які ліси поширені в помірному поясі?

ПОШИРЕННЯ ПРИРОДНИХ ЗОН. На величезній території Євразії є всі природні зони Північної півкулі: від вологих екваторіальних лісів до арктичних пустель. Вони мають добре виражене широтне простягання передусім у північній частині. Внаслідок поширення гір широтна зональність ускладнюється вертикальною поясністю.

Євразія — це материк, де тисячоліття тому виникли найдавніші цивілізації, а нині там розвиваються наймогутніші держави світу. Тому, розглядаючи природні зони, необхідно розуміти, що їх природа значною мірою змінена людиною. Особливо це стосується Європи, де окультурені, акуратно «причесані» лани, міста і села, величезні кар’єри й шляхи майже не залишили місця дикій природі. У цій частині світу майже не лишилося нерозораних земель, первісних лісів і степів. Неторкані ландшафти збереглися тільки у віддалених арктичних і субарктичних районах, тайзі, засушливих пустелях і високогір’ях. В інших природних зонах вони є тільки в заповідниках і національних парках.

Мал. 218. Природні зони Євразії

ЗОНИ АРКТИЧНОГО І СУБАРКТИЧНОГО ПОЯСІВ. На відміну від Північної Америки, у Євразії арктичні пустелі, тундра й лісотундра не заходять так далеко на південь. Проте простягання та природа цих зон на обох материках мають чимало спільного.

Мал. 219. Арктична пустеля

В арктичних пустелях, які охоплюють острови Північного Льодовитого океану та північне узбережжя материка, панує суворий арктичний клімат. Частина території покрита покривними льодовиками, тому поширені крижані й кам’янисті пустелі. У крижаних пустелях не утворюються грунти і не ростуть рослини, а в кам’янистих в умовах багаторічної мерзлоти на арктичних ґрунтах є лишайники і подекуди мохи. Нечисленні трав’яні рослини (ломикамінь, полярний мак) пристосувалися до холодних умов. Призвичаївся до холоду і північний олень, який має густу вовну і широкі копита, що полегшує йому пересування по снігу. У цій зоні мешкають також білий ведмідь, песець, лемінг. Улітку на узбережжях поширені пташині базари, де гніздяться чайки, чорнодзьобі казарки та інші птахи.

Мал. 220. Песець — арктична лисиця

У тундрі зима така сама сувора, як і в арктичних пустелях, проте літо трохи тепліше. На тундрових глейових ґрунтах лишайники і мохи утворюють майже суцільний покрив. Серед осоки ростуть кущики брусниці та буяхів. Карликові береза і вільха, захищаючись від сильних вітрів, стеляться по землі. У тундрі живуть північний олень, песець, лемінг, на яких полює небезпечний хижак — полярний вовк. Поширені біла куріпка, полярна сова. Багато також водоплавних птахів: гусей, качок, гагар.

Мал. 221. Тундра

У лісотундрі літо тепліше, тому з’являються низькорослі берези, сосни, ялини. Узимку сюди з тундри відкочовують північний олень і песець. А з тайги заходять лось, бурий ведмідь, росомаха. Поширений заєць-біляк, який здатен змінювати колір густого пухнастого хутра відповідно до сезону року.

Мал. 222. Північний олень

ЛІСОВІ ЗОНИ ПОМІРНОГО ПОЯСУ. Лісові ландшафти в Євразії поширені на значних територіях. Найбільша за площею — тайга. Клімат там тепліший і вологіший, ніж у тундрі, тому поширена деревна рослинність. На підзолистих ґрунтах ростуть хвойні породи дерев — ялина, ялиця, модрина, сибірська (кедрова) сосна. До них домішується береза. У тайзі живуть лось, рись, лисиця, лісова куниця, ласка. У глухих лісових хащах мешкає бурий ведмідь, який на зиму залягає в барліг і впадає у сплячку. Вовки тримаються зграями, завдяки гострому нюху вони відчувають здобич на відстані до 1,5 км. Високо на деревах влаштовують свої гнізда білки. Серед птахів поширені глухар, тетерук, кедрівка.

Мал. 223. Тайга

Сибірський велетень

Сибірська, або кедрова, сосна росте дуже повільно, проте за 500 років її висота досягає 35-50 м, а діаметр стовбура — до 2-х м. Основне багатство дерева — кедрові горішки. Гарний урожай їх буває тільки раз на п’ять-шість років. Вони містять до 60 % високоякісної олії й за поживністю не поступаються м’ясу. Кедрова деревина є найліпшою для виготовлення олівців.

Мал. 224. Бурий ведмідь

Мішані ліси є лише в західній частині материка. Типові ґрунти зони — дерново-підзолисті. Там ростуть як хвойні (ялина, сосна), так і дрібнолисті (береза, осика) та широколисті (дуб, ясен, липа, бук) породи дерев.

Мал. 225. Мішаний ліс

Широколисті ліси більш теплолюбні, тому поширені здебільшого в Західній Європі. На бурих лісових ґрунтах ростуть дуб, бук, клен, липа, ясен, в’яз, граб — дерева, що мають широку листову пластинку, тому їх і відносять до широколистих порід. Бук утворює густі тінисті ліси у гірських районах. Клени особливо гарні восени, коли їх листя набуває різноманітних відтінків жовтого і червоного кольорів. Липа, яка славиться як прекрасний медоніс, тіневитривале й холодостійке дерево.

Мал. 226. Широколистий ліс

У мішаних і широколистих лісах, окрім тварин, які водяться в тайзі, є косуля, благородний олень, дикий кабан, борсук, заєць-русак. У деяких районах Альп і Карпат трапляється бурий ведмідь. Багатий і світ лісових птахів: є дятел, синиця, чиж, рябчик, дрізд, соловей.

Площі лісів повсюдно значно скоротилися внаслідок вирубування. На їх місці вирощують сільськогосподарські культури. Багато лісових тварин було винищено або вони стали рідкісними. Так, у XVII ст. було знищено дикого бика — тура, предка свійських корів. А на початку XX ст. в природі не стало диких зубрів. Від повного зникнення їх врятувало тільки те, що кілька особин збереглося в зоопарках світу. Первісні широколисті ліси збереглися невеликими масивами — пущами. Серед них — національний парк Біловезька Пуща, розташований на території Польщі та Білорусі. Це один із найбільших заповідних лісових масивів Європи, який належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Завдяки зусиллям учених там було відновлено поголів’я зубрів.

ЗОНИ ЛІСОСТЕПУ І СТЕПУ. Клімат лісостепу та степу помірно континентальний і континентальний з недостатнім зволоженням.

У лісостепу — перехідній зоні, як ви вже знаєте, є рослини і лісу, і степу. На заході зони острівці лісу утворені дубовими гаями з домішками берези, липи і клена, а на сході — березовими гаями. На степових ділянках ростуть ковила, типчак, келерія, тимофіївка. Тваринний світ — це і лісові, і степові види: лось, куниця, білка, лісовий кіт, ховрах, великий тушканчик (земляний заєць) та ін.

Мал. 227. Сайгаки в степу

У степах улітку спекотніше і посушливіше, тому часто бувають посухи, суховії, пилові бурі. Переважають каштанові та чорноземні ґрунти, відомі своєю родючістю. Степова рослинність — це злаки (ковила, типчак, келерія) та різнотрав’я (шавлія, полин, півники). Серед тварин дуже багато гризунів: ховрах, бабак, тушканчик. Водиться антилопа сайгак, рідкісним став кінь Пржевальського. Із хижаків є степовий тхір, борсук, лисиця, вовк. Типові степові птахи: дрохва, степовий орел, сіра куріпка, жайворонок. Серед плазунів найбільш поширені степова гадюка і полоз. У XIX ст. назавжди зник дикий кінь тарпан, який колись водився у степах і лісостепах Європи.

Кінь Пржевальського

Колись на межі степів і пустель водилися численні табуни цих коней. За останнє століття їх було майже знищено. Врятувати вдалося лише завдяки заходам охорони в заповіднику «Асканія-Нова», що в Україні.

Кінь Пржевальського

Бабак

Джейран

Нині простори лісостепу і степу майже повністю розорані, там вирощують сільськогосподарські культури. Первісні природні ландшафти у вигляді невеликих ділянок збереглися лише у заповідниках.

ЗОНИ НАПІВПУСТЕЛЬ І ПУСТЕЛЬ ПОМІРНОГО ПОЯСУ. В Азії пустелі поширені не тільки в тропічному, а й в субтропічному та помірному поясах.

Напівпустелі та пустелі помірного поясу виникли в умовах різко континентального клімату з холодною зимою і сухим спекотним літом. Кількість опадів не перевищує 100 мм на рік. Бурі та сіро-бурі ґрунти бідні на неорганічні речовини. Але здебільшого земна поверхня вкрита кам’янистими розсипищами або сипучими пісками, і ґрунту там взагалі немає. Поширені солончаки — ділянки, де на поверхні нагромадилися солі. Пустелі Азії Каракуми та Гобі вражають своєю безжиттєвістю. Рослинний покрив розріджений. Лише подекуди окремими плямами ростуть полин і курай — улюблена їжа двогорбих верблюдів. До засушливих умов пристосувалися верблюжа колючка і саксаул: їх дуже довге коріння сягає ґрунтових вод. Навесні, коли випадає найбільше опадів, напівпустелі і пустелі «оживають» — вкриваються соковитою зеленню піщаної осоки та мальовничим килимом тюльпанів. Проте вони швидко відцвітають, поспішаючи за кілька тижнів завершити свій життєвий цикл, скинути в землю насіння і завмерти перед сухим подихом літа. Пустеля вигоряє, проте й тоді життя триває: у заростях шурхотять гризуни (тушканчики, ховрахи), на них полюють лисиця корсак та шакали. Дикий осел кулан вирізняється винятковою витривалістю, а антилопа джейран здатна не тільки долати великі відстані у пошуках їжі, а й пити солону воду. Численними є отруйні змії й безхребетні (фаланги, скорпіони, каракурти).

Лисиця корсак

Мал. 228. Верблюди в пустелі Гобі

У тропічному поясі на Аравійському півострові утворилася одна з найспекотніших і найсухіших пустель світу — Руб-ель-Халі. В умовах тропічного клімату опадів випадає мізерна кількість — 55 мм на рік, іноді їх взагалі не буває кілька років поспіль. Це найбільша у світі територія, вкрита пісками. Більшість з них не закріплені коренями рослин, а тому легко переміщуються під дією вітру, утворюючи дюни й бархани заввишки понад 200 м.

Мал. 229. Дюни в пустелі Руб-ель-Халі

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• На величезній території Євразії є всі природні зони Північної півкулі, які мають добре виражене широтне простягання: в арктичному географічному поясі — арктичні пустелі, у субарктичному — тундра і лісотундра, в помірному — тайга, мішані і широколисті ліси, лісостепи і степи, напівпустелі і пустелі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Як рослини і тварини пристосувалися до життя в тундрі і лісотундрі?
• 2. Які ліси ростуть у помірному поясі Євразії? Якими чинниками зумовлено формування різних лісових ландшафтів у межах одного поясу?
• 3. Чому природна рослинність степів і лісостепів мало збереглася?
• 4. Чому в пустелях і напівпустелях ґрунти та видовий склад рослинності й тваринного світу бідні?
• 5. Ніде на Землі, окрім Європи, деревна рослинність не доходить до 70° пн. ш. Чим пояснити її проникнення в такі високі широти?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 7 клас Бойко, Міхелі", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)