Войти
Закрыть

Населення. Держави

7 Клас

Корінні жителі, нащадки європейців та африканців. Населення материка Північної Америки з островами складає понад 500 млн осіб. Корінні жителі материка — індіанці (мал. 2.238), ескімоси (мал. 2.239), алеути — належать до монголоїдної раси. Основну частину населення становлять вихідці з різних країн Європи. На території Канади і США живуть переважно нащадки європейців, які переселились сюди із Великої Британії і Франції (у Канаді), а на півдні материка — з Іспанії. Більша частина населення говорить англійською мовою, франко-канадці — французькою, а в Мексиці та більшості країн Центральної Америки — в основному іспанською мовою. У Північній Америці є понад 30 млн афро-американців — нащадків рабів, привезених сюди з Африки для роботи на плантаціях. Більшість з них живуть у США та країнах Карибського басейну. В Центральній Америці та на островах мешкає багато змішаного населення — мулатів і метисів. Розміщення населення. Населення розміщується на материку нерівномірно. Невелика кількість населення живе на вузенькій прибережній смузі Гренландії. Деякі острови Канадського Арктичного архіпелагу взагалі безлюдні. Рідко заселені також напівпустельні та пустельні райони заходу. Висока густота населення на островах Карибського моря і на материковій частині Центральної Америки (мал. 2.240) — понад 200 осіб на 1 км2. Другий район з високою густотою — східна частина материка та територія навколо Великих озер, куди в основному переселялися англійці й французи. Висока густота населення і в окремих районах Тихоокеанського узбережжя, особливо в США. Багато людей живуть у дуже великих містах з багатоповерховою забудовою (мал. 2.241)....
0 Переглянути

Природні зони. Висотна поясність. Зміни природи материка людиною

7 Клас

Широтне і меридіональне простягання. Прояв широтної зональності в Північній Америці має ряд особливостей (мал. 2.223). На півночі материка природні зони підпорядковані закономірності широтної зональності, тобто змінюють одна одну з півночі на південь. При цьому на сході материка природні зони тундри і лісів дещо зміщені на південь порівняно із заходом, а також з аналогічними зонами Євразії. Південніше широти Великих озер зміна зон відбувається зі сходу на захід, тобто вони мають меридіональне простягання. У напрямку від узбережжя Атлантичного океану до Скелястих гір ліси змінюються лісостепами і степами через поступове зменшення зволоженості території опадами, які можуть приноситись сюди тільки з Атлантики. Зона арктичних пустель. Більшу частину Гренландії і Канадського Арктичного архіпелагу займає зона арктичних пустель. На сході зони великі простори зайнято льодовими, а на заході — кам’янистими пустелями. На льодовиках арктичних пустель можуть жити тільки найпростіші організми. На прогрітих ділянках кам’янистих пустель ростуть мохи та лишайники. Життя більшості тварин тут пов’язане з океаном. На суші трапляються лемінги, якими харчуються песці та вовки (мал. 2.224)....
0 Переглянути

Внутрішні води

7 Клас

Різноманіття вод материка. Материк багатий поверхневими та підземними водами. По його території протікають повноводні річки (мал. 2.215), є багато озер, гірські та покривні льодовики, підземні води. Річкова мережа добре розвинута, але розподілена нерівномірно. Річки та озера Північної Америки належать до басейнів Атлантичного, Тихого й Північного Льодовитого океанів та внутрішнього стоку. Головний вододіл між ними проходить по Кордильєрах. Протяжність та живлення річок. Основними особливостями річок Північної Америки є велика протяжність річок Атлантичного і Північного Льодовитого басейнів і мала — Тихоокеанського басейну та різноманітність типів живлення. Так, для річок північної частини материка, а також інших частин, що беруть початок у високих горах (річки Юкон, мал. 2.216; Атабаска, мал. 2.217; Колорадо), характерне переважно снігове живлення та літня повінь. Мішане снігово-дощове живлення та весняна повінь, часті літні паводки є основними рисами річок південної частини материка (Міссісіпі з притоками та ін.), дощове живлення — для річок субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Річки басейну Атлантичного океану. Найбільша річка материка — Міссісіпі з Міссурі та іншими притоками має великий басейн (мал. 2.218), збираючи води зі Скелястих гір (Міссурі), Аппалачів (Огайо), Центральних і Великих рівнин. Міссісіпі є повноводною впродовж усього року, розливається весною внаслідок танення снігу і під час літніх дощів....
0 Переглянути

Клімат Північної Америки

7 Клас

Залежність клімату від широти і рельєфу. Клімат Північної Америки формується під упливом багатьох чинників (мал. 2.208). Визначальний вплив серед них має географічна широта — розміщення материка в різних теплових поясах. Це зумовлює надходження неоднакової кількості тепла в різні його райони. Так, середня температура січня на півночі материка становить -35 °С, а в Центральній Америці — +24 °С; температура липня на півночі досягає +5 °С, а на півдні — +25 °С. Другим важливим географічним чинником клімату є особливості простягання гірських країн. Вони значною мірою визначають характер атмосферної циркуляції над материком. Територія, яка розташована на південь від паралелі 30° пн. ш., перебуває під упливом північно-східних пасатів, що впродовж року рівномірно приносять на рівнини і навітряні схили підвищень велику кількість опадів — від 1 000 до 2 000 мм і більше (мал. 2.209). У помірних широтах переважають західні вітри з Тихого океану. Однак вплив вологи і температур поширюється тільки на вузьку узбережну смугу. Морські повітряні маси, перейшовши через високі Кордильєри, втрачають вологу та своєрідні температурні властивості. Як наслідок у внутрішніх районах материка спостерігаються вищі літні температури, нижчі зимові та менша вологість....
0 Переглянути

Геологічна будова, рельєф, корисні копалини

7 Клас

Три частини материка в рельєфі. Найважливіші особливості поверхні Північної Америки полягають у тому, що західна частина материка набагато вища від східної, причому найнижчі, рівнинні, ділянки розташовано в центральній частині, а гірські системи витягнуті в меридіональному напрямку. Середня висота поверхні материка становить близько 680 м. Найвища точка материка — гора Мак-Кінлі (6193 м, мал. 2.199), а найнижча розташована в Долині Смерті (майже 86 м нижче від рівня моря, мал. 2.200). Відмінності рельєфу зумовлено насамперед геологічною будовою. За характером поверхні материк умовно поділяють на три частини. Північна та центральна частини зайнято рівнинами, на південному сході розміщені гори Аппалачі, а на заході простяглись гірські пасма Кордильєр. Рівнини материка Ділянки платформи і відповідні їм рівнини. Рівнини материка сформувались на давній Північноамериканській платформі, яка охоплює докембрійський Канадський кристалічний щит і плиту, складену у верхньому ярусі породами палеозойської і мезозойської ер. Північна частина рівнин розміщена в межах Канадського кристалічного щита. Північні та західні межі його добре виражено: вони обрамлені ланцюгом озер (мал. 2.201). У рельєфі кристалічному щиту відповідає Лаврентійська височина, а плиті — Центральні рівнини (висота до 500 м) і Великі рівнини (висоти перевищують 500 м, подекуди до 1 500 м). Екзогенні процеси і поверхня рівнин. На рівнинах Канади збереглись форми рельєфу, утворені давнім покривним льодовиком: згладжені горби та пасма, западини виорювання, більша частина яких заповнена озерами. Повсюдно багато валунів....
0 Переглянути

Географічне положення Північної Америки. Історія відкриття та освоєння

7 Клас

Третій за розмірами. Північна Америка — третій за розмірами материк Землі (після Євразії та Африки). Її площа — 20,4 млн квадратних кілометрів (з островами 24,25 млн км2) (мал. 2.193). Північна Америка розташована повністю в Північній та водночас у Західній півкулях. На півдні материк перетинає тропік, на півночі — Північне полярне коло. Крайні точки материка: на півночі — мис Мерчісон (73° пн. ш., півострів Бутія); на півдні — мис Мар’ято (8° пн. ш.); на сході — мис Сент-Чарльз (56° зх. д.); на заході — мис Принца Уельського (168° зх. д. ). Розміщення відносно материків і океанів. Північна Америка омивається водами Тихого (із заходу), Атлантичного (зі сходу) й Північного Льодовитого (з півночі) океанів. Берингова протока відокремлює Північну Америку від Євразії, а Панамський канал — від Південної Америки. Берегова лінія Північної Америки дуже порізана. На півночі біля материка розташований найбільший острів земної кулі — Гренландія (2,2 млн км2) і багато великих та малих островів Канадського Арктичного архіпелагу. Північно-західна окраїна материка утворює півострів Аляску, продовженням якої є Алеутські острови, а східна — півострів Лабрадор, що омивається великою, але мілкою Гудзоновою затокою. Біля східних берегів Північної Америки лежать острови Ньюфаундленд та Великі й Малі Антильські. Останні відокремлюють від Атлантичного океану Карибське море та Мексиканську затоку, обмежену півостровами Флорида і Юкатан....
0 Переглянути

Геологічна будова, рельєф, клімат, органічний світ

7 Клас

Гори Антарктиди. Антарктида, як і інші південні материки, була частиною Гондвани й відокремилась від Австралії порівняно недавно в геологічному часі. В основі більшої частини Антарктиди лежить Антарктична докембрійська платформа. Трансантарктичні гори (мал. 2.185) поділяють материк на західну і східну частини. Береги західної частини Антарктиди дуже порізані, а льодовиковий покрив тут менш потужний і порушений численними хребтами. Там, у Тихоокеанській частині материка, в період альпійського горотворення утворились гірські системи — продовження Анд Південної Америки — Антарктичні Анди (найвища вершина — гора Джексон, її висота — 3 184 м). На материковій частині між Антарктичними Андами та Трансарктичними горами простягається гірська система Елсворт з найвищою вершиною усього материка піком Вінсон (4 892 м) в однойменному масиві (мал. 2.186). У західній частині материка утворився ряд розломів земної кори. Процес їх утворення супроводжувався вулканічною діяльністю. І тепер на островах у морі Росса є діючі вулкани. Конус найвищого з них — Еребуса здіймається більш ніж на 3,5 тис. м над рівнем моря (мал. 2.187). Льодовиковий підльодовиковий рельєф. Рельєф Антарктиди двоповерховий: згори — льодовиковий, знизу — корінний (земна кора). Високі гори можна розглядати як місця виходу нижнього поверху на поверхню (мал. 2.188). Усі інші елементи рельєфу вкриті льодовиковим панциром, середня товщина якого 2 200 м, а максимальна — 4000—5000 м. Льодовиковий покрив материка утворився понад 20 мли років тому. Якщо ж за поверхню материка приймати льодовиковий покрив, то Антарктида є найвищим материком Землі (середня висота — 2 040 м). Льодовиковий панцир Антарктиди має куполоподібну поверхню, трохи підняту в центрі й знижену до країв. Середня висота підльодовикової поверхні Антарктиди становить 410 м. Адже у східній частині материка, де підльодовиковий рельєф переважно рівнинний, подекуди підльодовикова поверхня лежить на 2 500 м нижче від рівня моря. Саме тут льодовиковий покрив досягає максимальної потужності....
0 Переглянути

Географічне положення Антарктиди. Історія відкриття та дослідження. Міжнародний статус материка

7 Клас

Антарктида і Антарктика. Антарктидою називається материк, що лежить у районі Південного полюса Землі (мал. 2.176). Приполярні області Північної півкулі називаються Арктикою, тому прямо протилежні їм райони Землі назвали Антарктикою (від грецького префікса анти — проти). Антарктика охоплює Антарктиду та океани, що її омивають з островами приблизно до паралелей 50—60° пд. ш. Найпівденніший материк. Антарктида — найпівденніший материк. Він має унікальне географічне положення: цілий материк, крім Антарктичного півострова, лежить південніше Південного полярного кола. Від найближчого материка — Південної Америки — Антарктида відокремлена широкою (понад 1000 км) протокою Дрейка. Береги материка омивають води Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Біля берегів Антарктиди вони утворюють ряд морів (Беделла, Белінсгаузена, Амундсена, Росса), що неглибоко вдаються в сушу. Берегова лінія майже на всій протяжності — це льодовикові обриви (мал. 2.177). Водний простір, що оточує Антарктиду і простягається південніше 60° пд. ш., на думку деяких науковців, доцільно розглядати як Південний океан....
0 Переглянути

Населення. Держави

7 Клас

Корінні жителі. У Південній Америці проживають понад 500 млн осіб. Першими почали заселяти материк індіанці — представники монголоїдної раси (мал. 2.169). Вони прийшли з Північної Америки близько 20 тис. років тому. В Андах індіанські народи створили держави з розвинутим господарством і культурою. Серед них найвідоміша — імперія інків. Змішані расові типи. З відкриттям Америки європейцями на материку стали поселятися здебільшого іспанці та португальці. Вони підкорили корінне населення — індіанців, відтіснивши їх на неродючі землі та в гори. Для роботи на плантаціях у Південну Америку в XVI-XIX ст. було завезено мільйони негрів-рабів з Африки. Відбувався процес змішування рас. Нині на материку переважає населення таких змішаних рас: мулати — нащадки від шлюбів європейців з негроїдами, метиси — нащадки від шлюбів європейців з індіанцями, самбо — нащадки від шлюбів індіанців із неграми. Нащадків європейських переселенців називають креолами (мал. 2.170). За мовною ознакою Південну Америку разом із Центральною Америкою та Мексикою називають Латинською Америкою. Населення материка, за невеликим винятком, розмовляє мовами латинського походження — іспанською та португальською. Розміщення населення. Південна Америка заселена дуже нерівномірно. Більша частина населення проживає на узбережжі Атлантичного океану, в пампі, на деяких територіях в Андах. Середня густота населення на східному узбережжі — від 50 до 100 і більше осіб на 1 км2, а у внутрішніх районах материка — менш ніж одна людина на 1 км2. Найменш заселені Амазонська низовина (мал. 2.171), південна частина материка та гірські посушливі території. Середня густота населення на материку — близько 30 осіб на 1 км2. Більшість населення проживає у містах (мал. 2.172), менше — у сільських поселеннях. За останні роки міста зростають високими темпами, на материку з’явилося багато міст-мільйонерів....
0 Переглянути

Сучасні екологічні проблеми. Об’єкти Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

7 Клас

Що відбувається з легенями планети? На території Південної Америки, як і на інших материках, існує ряд екологічних проблем. Навіть великі простори амазонських лісів, де є місця, куди ще не ступала нога людини, зазнали відчутного тиску цивілізації. Басейн Амазонки називають «легенями нашої планети», оскільки ці ліси продукують значну кількість кисню на Землі. Однак через цінні породи деревини їх вирубують (мал 2.161), а особливо інтенсивно — після прокладання Трансамазонського шосе. Вирубки здійснюють також для збільшення площ плантацій, на яких потім можна вирощувати каву, банани, рис, бавовник, цитрусові та інші культурні рослини. Інші екологічні проблеми. Такі самі проблеми характерні й для саван, де за останні роки значно збільшилися площі, відведені для пасовищ та посівів різних культур. Діяльність людини порушує природну рівновагу, зокрема змінюється водний режим річок, боліт, що, в свою чергу, призводить до зникнення окремих видів рослин та тварин. Значна частина природного середовища забруднюється внаслідок викидів у атмосферу хімічних речовин та потрапляння їх у поверхневі води. Прокладання шляхів, будівництво, кар’єри видобутку корисних копалин змінюють природу корінним чином, і на цих місцях відновити її дуже складно....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 57
Назад

Навігація